Володимир УРУСОВ, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка

На початку ХХ століття, особливо після літературної революції і руху Четвертого травня, відомості про українську літературу почали з’являтись у Китаї. У ранній період статті про Т. Шевченка були розрізненими та несистематизованими. Крім того, перекладів було небагато, більша частина з них робилася за допомогою третьої мови-посередника. Наприклад, у 1912 році письменник Чжоу Цзожень (周作人) опублікував статтю про 13 правил «Популярних літературних виразів» （文艺杂花 ）у щоденній газеті «Мінь сін жи бао» (民兴日报) провінції Чжецзян, округу Шаосінь. У другому розділі письменник знайомить читача із видатним українським поетом Тарасом Шевченком, а також наводить свій переклад віршів класичною китайською мовою веньянь. Це, ймовірно, є найбільш раннім перекладом поезії Тараса Шевченка на китайську мову. Шень Яньбін (沈雁冰), відомий під псевдонімом Мао Дунь, у вересні 1921 року редагував номер щомісячного журналу «Сяошуо юебао» (小说月报), темою номеру якого була російська література. У розділі «30 російських письменників періоду Нової історії» він представив читачеві біографію Тараса Шевченка та головні його твори. Крім того, 1921 року Шень Яньбін реформував журнал «Сяошуо юебао» (小说月报), який з жовтня виходив під назвою «Журнал літератури зраненого народу» (被损害民族的文学号). У журналі автор спеціально виділив місце для публікації матеріалів про Україну.

У 40–50-х роках у деяких літературних журналах почали друкувати біографію та деякі твори Т. Шевченка. Наприклад, були опубліковані китайські переклади таких творів, як «Заповіт», «Автобіографія», «Сон» та інших. У 50-х роках у журналі «Переклад» також публікувались твори поета. Художній фільм «Тарас Шевченко», що знятий Київською кіностудією, був дубльований китайською мовою і показаний в різних куточках Китаю, сценарій фільму також був перекладений на китайську мову, тому він завоював прихильність як глядачів, так і читачів.

1961 року, коли відзначали 100 років від дня смерті Тараса Шевченка, в Китаї були проведені заходи з нагоди цієї події. Майже всі великі газети Китаю писали про це. Крім того, були надруковані і деякі твори поета. 11 березня 1961 року в Пекіні було організоване масштабне зібрання на честь роковин Т. Шевченка, письменник Мао Дунь очолював зібрання, а відомі письменники робили доповіді.

Того ж року для січневого випуску журналу «Веньсюе пінлунь» (文学评论, «Літературний огляд») і другого номеру журналу «Шикань» (诗刊, «Поезія») Ґе Баоцюань (戈宝权) написав велику статтю «Великий поет народу України Шевченко». Для шанхайської газети «Венхуей бао» (文 汇报) за 16 березня він написав статтю «Шевченко і революція тайпінів». Крім того, для журналу «Шицзє веньсюе» (世界文学) він переклав кілька віршів Т. Шевченка. А ще на прохання української «Літературної газети» Ґе Баоцюань також написав статтю «Шевченко – мій найулюбленіший поет»,
що була опублікована в газеті 10 березня. До 60-х років ХХ сторіччя багато творів Т. Шевченка вже були перекладені на китайську мову і отримали широке розповсюдження, але ще не були опубліковані збірки його поезії.

На початку 60-х років Ґе Баоцюань для шанхайського видавництва «Веньї» (文艺出版社) планував випуск п’ятитомника творів Т. Шевченка. Перші два томи – це поезія, яку разом з ним перекладали Чжан Тєсянь, Мен Хай, Жень Жунжун. Третій і четвертий томи планувалися для прози, п’ятий том – це щоденники, листування тощо. Після того, як Ґе Баоцюань відредагував два томи поезії Т. Шевченка, шанхайське видавництво «Народна література» (人民文学) 1964 року зробило верстання і макет книг, але пізніше через «культурну революцію» друк не був здійснений. І тільки на початку 1982 року після розгляду перекладів шанхайським видавництвом Ґе Баоцюань з тих двох томів вибрав 80 віршів, уклав книгу «Вибрані вірші Шевченка», яка була надрукована у лютому 1983 року у серії «Шедеври зарубіжної літератури». Це була перша видана збірка поезії Шевченка.

Ґе Баоцюань

Публікація цієї збірки поезії отримала численні відгуки в країні та за її межами. У журналі Спілки письменників України «Всесвіт» (№ 8 за 1983 рік) була опублікована стаття українського дослідника і перекладача китайської літератури Івана Чирка «Переклад «Кобзаря» китайською мовою», в якій було докладно представлене це видання. Крім того, в українській пресі у Канаді, Сполучених Штатах і Західній Німеччині та інших країнах також були опубліковані подібні повідомлення. 1978 року в Україні вийшов з друку «Шевченків словник», де була стаття про Ґе Баоцюаня, а також написаний Іваном Чирком матеріал «Китайська література і Шевченко», у якому розповідалося про переклади творів Шевченка в Китаї до 1961 року.

16 листопада 1984 року Іван Чирко написав Ґе Баоцюаню листа, у якому ішлося про переклади поезії Шевченка. Він писав: «Мені шкода, що ви не перекладаєте напряму з української мови, при подвійному перекладі втрачається дуже багато речей. Я уважно зіставив багато ваших перекладів поезії Шевченка з оригіналом. Треба сказати, що ваш переклад точний і все ретельно перекладено, але в деяких місцях відчувається вплив інтерпретації російського перекладу. Російські перекладачі також скаржилися, що перекладати Шевченка дуже складно. Важко зберегти народність і співучість його поезії, особливо внутрішню риму, що часто зустрічається. Тим не менш, ви зробили велику роботу, тому варто висловити вдячність і повагу до вас. Ваша передмова написана на дуже високому рівні. І я особливо вражений і щасливий, що ви змогли глибоко дослідити так багато матеріалів про життя і творчість Шевченка. Я думаю, що китайські читачі, прочитавши вашу передмову, збагнуть усю цінність поезії Шевченка». Таким чином, він сподівався, що Ґе Баоцюань зможе знову перекласти поетичні твори Шевченка безпосередньо з української мови.

1986 року редактор журналу «Всесвіт» Олег Микитенко у складі делегації Товариства радянсько-китайської дружби прибув у Китай. Під час візиту він подарував Ґе Баоцюаню бюст Шевченка, дякуючи за його переклади поезії Шевченка. Того ж року Іван Чирко приїхав у Китай для участі в симпозіумі китайської літератури, що відбувся в Шанхаї. Ґе Баоцюань та Іван Чирко зустрілися в Пекіні. Іван Чирко привіз Ґе Баоцюаню у подарунок багато книг українською мовою, а також «Підручник української мови». У січні 1987 р. Ґе Баоцюань з дружиною Лян Пейлань на запрошення Спілки радянських письменників відвідав Радянський Союз. Вони поїхали в Україну, щоб відвідати будинок-музей Тараса Шевченка. В Україні Ґе Баоцюань отримав у подарунок нове видання «Кобзаря». Під час зустрічі у Спілці письменників України всі закликали його заново перекласти вірші Шевченка з української мови. Невдовзі цього ж року Іван Чирко надіслав Ґе Баоцюаню листа, у якому писав: «Ми вже знаємо, що ви починаєте заново перекладати поезію Шевченка, і особливим є те, що цього разу ви перекладаєте її з української мови. Велике спасибі за вірність творчості великого сина українського народу. Немає жодних сумнівів, що ви зіткнетеся з безліччю труднощів. Я готовий допомогти вам подолати деякі з цих проблем, і навіть можна отримати консультації в нашому Інституті літератури». Ще у листі він сказав: «Я також дуже сподіваюсь, що ви зможете донести китайським читачам увесь величезний талант Шевченка».

У лютому 1988 року Ґе Баоцюань з «Кобзарем» українською мовою і «Українсько-російським словником» приїхав у Нанкін, де продовжив працювати над перекладом. Наприкінці травня Ґе Баоцюань з дружиною на запрошення Спілки радянських письменників поїхав у Радянський Союз для участі в двадцять другому Всесоюзному фестивалі поезії Пушкіна і отримання Ордена дружби народів, яким його нагородила Верховна Рада СРСР. Він також взяв із собою переклад. Коли перебував у Будинку творчості фонду радянської літератури у Піцунді на березі Чорного моря на Кавказі, завершив редагування віршів Шевченка «В казематі». На початку липня Ґе Баоцюань приїхав в Нанкін, де продовжував правити і переписувати переклад, а на початку осені він завершив цю роботу.

Пізніше Ґе Баоцюань згадував про цей період: «Перекладаючи поезію Шевченка, я бачив перед собою його бюст і був повністю занурений в атмосферу його поезії. Мені здавалося, що я бачу широчінь Дніпра, чув, як ревуть і стогнуть його води. Я неначе побував у таборі запорізьких козаків, неначе чув дзвін церков Чигирина, чув, як на світанку співають треті півні, бачив, як гайдамаки зі списами в руках повстають проти поневолення і панування польських поміщиків. Я, здається, чув, як Перебендя, який сидить у пустій хаті, або сліпий співак, який сидить на роздоріжжі, співає, граючи на кобзі. Моє серце зворушила нещаслива доля чорнобрових українських дівчат: я бачив як дівчина, яку занапастили, блукає вночі берегом Дніпра, я бачив, як відьма дає дівчині випити зілля, а дівчина перетворюється на високу білу тополю, бачив, як Катерна ця «дівчина в хустині», яку звабив і покинув москаль, з дитиною на руках під вечір залишає село і виходить на широкий шлях, я майже плакав над своїм перекладом. Я, наче Шевченко у поемі «Сон», летів на крилах і бачив страждання України, побував у засланні з декабристами у засніженому Сибіру, у Санкт-Петербурзі, що побудований на козацьких кістках. Я йшов за ним у тюремну камеру третього відділення царської жандармерії, бачив, як він сидить за ґратами і на краях сторінок Біблії пише свої безсмертні вірші «В казематі». Я йшов за ним у заслання до Орської кріпості, бачив, як він виходить зі смердючої казарми, у таємно схованих за стіною своїх «захалявних книжечках» пише вірші про тугу за рідною Україною, про нещасливих чорнобрових дівчат, сумних чумаків – усе це поставало перед моїми очима. Я був з ним у далекому поході по Аральському морі. Нарешті, коли він повернувся в Санкт-Петербург, я блукав з ним уночі на березі Неви, коли він побачив ту нещасну сироту, побачив Петропавлівську фортецю і тричі плюнув у її бік. Я побачив, як в останні роки життя він написав свої останні рядки: «Вже час прийшов».

«Великий народний поет України. Збірка поезії Шевченка». Переклад Ґе Баоцюаня. Видавництво «Їлінь». 1990 рік

Рис. 1 – «Збірка поезії Шевченка». Переклад Ґе Баоцюаня. Видавництво «Женьмінь венсюе». 2016 рік
Рис. 2 – «Батько духу українського народу. Антологія поезії Тараса Шевченка». З паралельними текстами українською та китайською мовами. Видавництво вивчення і дослідження іноземних мов. 2018 рік

Ґе Баоцюань за те, що у Китаї представляв українську літературу, президією Спілки письменників України 27 серпня 1988 року був удостоєний літературної премії імені Івана Франка. У перекладах Ґе Баоцюаня з української мови збірки поезії Тараса Шевченка видавалась у Китаї 1990 року, 2016 року і 2018 року.