Наталія РЕЗНІКОВА, доктор економічних наук, професор, Навчально-науковий інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Володимир ПАНЧЕНКО, доктор економічних наук, партнер консалтингової компанії KSP Strategies

Дедалі більше західних експертів озвучує перестороги, що китайська валюта відіграватиме все важливішу роль на світовій арені у довгостроковій перспективі. Відбувається своєрідна містифікація юаня як валюти, що витіснить долар, тримати активи в якому стає дедалі ризикованіше для країн, що можуть опинитись в об’єктиві прискіпливого впливу американських високопосадовців та під прицілом санкцій. Втім чи є для цього реальні передумови?

Інтернаціоналізація юаня — це процес перетворення юаня у валюту, що широко використовується на міжнародному рівні у таких іпостасях: як розрахункова одиниця, як засіб обміну, як засіб заощадження. Інтернаціоналізація валюти залежить від багатьох факторів, таких як обсяг торгівлі у валюті на ринку Forex, частка валюти у міжнародних валютних резервах, частка валюти у транскордонних платежах і потоках капіталу.

Китай вже досяг суттєвого прогресу у деяких з цих показників: у 2021 році резерви в юанях посідали п’яте місце у Валютній структурі офіційних валютних резервів (COFER) Міжнародного валютного фонду на рівні 2,88 % (на долар припадало 58,88 %; на євро – 20,06 %, на ієну – 5,36 %, на фунт – 4,97 %). Незважаючи на всі розмови про інтернаціоналізацію юаня, китайська валюта практично не просунулась в якості резервної валюти. Тією мірою, якою відбувалася диверсифікація резервів від доларів і євро, австралійські (1,93 %) і канадські долари (2,46 %) також змогли скористатися ситуацією. Як зазначають експерти МВФ, на резерви, що зберігаються в юанях, припадає лише чверть відходу від доларів в останні роки. Крім того, на кінець 2021 року Росія володіла майже третиною світових резервів у юанях. На австралійський та канадський долари, шведську крону та південнокорейську вону припадає три чверті відходу від долара. Можливе пояснення цього феномену полягає в тому, що ці нетрадиційні резервні валюти випускаються країнами з відкритими рахунками операцій із капіталом та іміджем країни, що провадить стабільну валютну політику. Іншими словами, стабільність економіки, передбачуваність політичних рішень керівництва та сповідування політики фінансової лібералізації мають значення для міжнародного визнання валюти.

Ринкова частка юаня в торгівлі на міжнародному ринку у валюті (Forex) становить близько 4,3 %. До речі, у 2021 році світовий ринок Forex оцінювався в 2,4 квадрильйони доларів, але на роздрібну торгівлю на Forex припадало лише 5,5 % всього світового ринку Forex. До початку пандемії, яка позначилась на обсягах міжнародної торгівлі, на ринках Forex щодня торгувалися юані на суму всього 285 мільярдів доларів порівняно з 5,8 трильйонами доларів США. Цілком очевидно, що така прірва у показниках зовсім непропорційна до ролі Китаю у світовій економіці.

Юань, як і раніше, відстає від валют багатьох невеликих країн з погляду його міжнародного використання. У квітні 2022 року китайський юань зберіг свою позицію п’ятої найактивнішої валюти для глобальних платежів за вартістю (після долара США, євро, фунта стерлінгів та японської єни) з часткою 2,14 %. Незначне зменшення частки юаня у порівнянні з початком року експерти пов’язують із уповільненням зовнішньої торгівлі на тлі чергових спалахів COVID-19, а також коливаннями ринку на тлі розбіжностей у політиці провідних економік та геополітичних конфліктів. При цьому частка долара США на квітень склала 41,81 %, що зробило його найбільш використовуваною світовою платіжною валютою. За ним слідує євро (34,74 %) та британський фунт
(6,26 %).

Інтернаціоналізація юаня є пріоритетом для Китаю з багатьох причин. Китай отримає багато переваг від успішної інтернаціоналізації своєї валюти, таких як зниження вартості міжнародних запозичень, зниження ризиків обмінного курсу та зменшення домінування долара та інших інтернаціональних валют у світовій економіці. Високопосадовці Китаю та інших країн усвідомлюють, що долар США має «безмірні привілеї», що є ризиком для глобальної економічної стабільності і дозволяє США здійснювати непропорційний вплив на інші країни шляхом введення односторонніх санкцій та інших методів впливу через групу Світового Банку та МВФ.

Є кілька переваг інтернаціоналізації.

По-перше, ризики обмінного курсу у торговельних, інвестиційних та фінансових операціях зведені до мінімуму для громадян Китаю та його уряду.

По-друге, це менша залежність від іноземних валют, таких як долар США, та пов’язаних з ними інститутів, таких як платіжна система. Крім того, використання юанів для міжнародних платежів полегшило б їх обробку платіжною системою під юрисдикцією Китаю, адже використання доларів США для платежів вимагає використання платіжної системи під юрисдикцією влади США. З міркувань національної безпеки Китай явно не хоче, щоб іноземні актори контролювали потік платежів до Китаю та з Китаю, а також використовували отриману інформацію у своїх інтересах.

По-третє, можливість брати міжнародні позики у власній валюті дає Китаю важливу перевагу. Для довгострокового розвитку Китаю його фірми повинні мати можливість вільно брати іноземні позики для фінансування свого бізнесу. Проте для китайських фірм було б набагато безпечніше брати міжнародні позики в юанях, ніж в іноземній валюті. Це зменшить ризик невідповідності між валютою джерела доходу (якою є юань) і валютою боргу (яка є іноземною валютою) компаній, що може призвести до банкрутства фірм, коли національна валюта знаходиться під спекулятивною атакою. Саме ця невідповідність валюти в азіатських країнах, таких як Таїланд та Індонезія, перед валютною кризою викликала масові банкрутства та економічні потрясіння в цих країнах під час азіатської фінансової кризи 1997–1998 років.

По-четверте, коли валюта стає досить інтернаціоналізованою, громадяни й уряд держави можуть мати можливість позичати за кордоном великі суми за низькими відсотковими ставками у своїй валюті. США тому приклад. Цінні папери Казначейства США широко використовуються фінансовими установами та центральними банками по всьому світу. Це пов’язано з тим, що коли валюта країни широко використовується як валюта для виставлення рахунків і розрахунків у міжнародній торгівлі, то вона також може бути валютою фінансування, тобто валютою, обраною позичальниками для позначення своїх боргів, таких як облігації або кредити. Це результат нижчої відсоткової ставки через високий попит на валюту для виставлення рахунків та розрахунків.

По-п’яте, широке міжнародне використання юаню розширить можливості банківського та фінансового секторів Китаю. Коли юань набуває більшого поширення, це приносить користь китайським банкам та фінансовим установам, оскільки платежі в юанях мають здійснюватися китайськими банками та фінансовими установами.

По-шосте, це можливість заробляти сеньйораж за кордоном (видаючи іноземцям юані в обмін на реальні товари). Коли іноземці довіряють юаням, вони готові використовувати цю валюту як засіб обміну та збереження вартості. Таким чином, вони готові продавати товари в Китай в обмін на юані.

По-сьоме, це політичний вплив. Коли валюта стає основною резервною валютою для іншої країни,
країна-емітент може використовувати таку валюту як важіль для обміну на прихильність іноземної держави.

Однак Китай перебуває в унікальному стані. З одного боку, це найпотужніша держава у світі за показником експорту, що працює на користь інтернаціоналізації юаня. З іншого боку, Китай не хоче найближчим часом повністю інтегрувати свою фінансову систему із Заходом. Оскільки інтернаціоналізація валюти вимагає, щоб валюта була значною мірою конвертованою, цей чинник працює проти інтернаціоналізації юаня. І ось чому. Китай намагається інтернаціоналізувати свою валюту власним унікальним способом, тобто шляхом прийняття підходу «одна валюта, два ринки», що спричиняє створення глобального офшорного ринку юанів. Офшорний юань (CNH) – це юань, обіг якого відбувається за межами континентального Китаю здебільшого у Гонконгу, але ще у Сінгапурі та Лондоні. Оншорний юань (CNY) є основною національною валютою Китаю та єдиним платіжним засобом у континентальному Китаї. За допомогою цієї стратегії Китай забезпечує повну конвертованість юаня на офшорному ринку, але часткову конвертованість на оншорному ринку. За цим підходом слідує низка політичних заходів, включаючи лібералізацію фінансового ринку, відкриття рахунку операцій з капіталом та сприяння створенню низки офшорних центрів у юанях, таких як Гонконг.

Якщо Китай не здійснить повну лібералізацію ринку капіталу та не запровадить менш суворий контроль за рухом капіталу, малоймовірно, що інтернаціоналізація юаня буде успішною. Безумовно, найвагоміша причина вважати, що розробка цифрового юаня (e-CNY) не вплине на інтернаціоналізацію юаня, полягає в тому, що високопосадовці з Національного банку Китаю (НБК) прямо заявили, що його запуск не припускав цього. За офіційною версією намір розробити цифрову валюту ніколи не полягав у тому, щоб замінити долар США як світову резервну валюту, а в тому, щоб запропонувати новий і кращий спосіб оплати. Хоча дехто стверджує, що e-CNY допоможе Китаю та іншим країнам уникнути санкцій США та інших країн, однак є також підстави вважати, що посилений контроль НБК над потоками капіталу в e-CNY може фактично перешкоджати міжнародному використанню e-CNY, а не заохочувати його. Наприклад, якщо НБК має можливість випускати електронні юані з терміном дії, що закінчується, і блокувати/скасовувати транзакції, іноземним сторонам будуть потрібні достатні гарантії того, що одержувані ними електронні юані будуть стабільним засобом заощадження та обміну. Цифровий юань може суттєво знизити витрати на друкування паперових грошей. Хоча Китайська корпорація друку та карбування банкнот не розкриває своїх виробничих витрат, валютний операційний бюджет Федеральної резервної системи на 2021 рік склав 1 095,8 млн доларів. Замінивши фізичні гроші, e-CNY звільнить 0,5 % ВВП Китаю. Сам НБК зазначив, що використання готівки скорочується, адже її обслуговування стає вкрай дорогим. Кожен елемент грошового циклу потребує багато людських, фізичних та фінансових ресурсів. До таких елементів належить дизайн банкноти, карбування та друк, транспортування, депонування та вилучення, ідентифікація, обробка, оплавлення, знищення, запобігання підробці тощо. Однак НБК прямо заявив, що продовжуватиме випускати електронні юані та готівку паралельно, поки існує попит на фізичні гроші.

Втім, не все так просто. Як зазначає Дмитро Єфремов, к.е.н., старший науковий співробітник Інституту досліджень сучасного Китаю імені Бориса Курца Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, впровадження цифрового юаня відбувається на двох рівнях, які досить умовно можна позначити як поверхневий та підводний. Спрощено процеси на поверхневому рівні Дмитро Єфремов зводить до створення першої у світі інноваційної платформи онлайн- та офлайн-розрахунків, яку в Китаї характеризують як платформу підвищеної інклюзивності для звичайних користувачів. Цим же цифровим юанем вони надають в руки НБК інструменти гіперреактивного монетарного регулювання економіки. Тобто корекція економічної динаміки відбувається точніше та локальніше за рахунок глибшого контролю за обігом грошової маси та швидшої обробки bigdata. Завдяки впровадженню такого новітнього інструменту Китай випереджає США та інші країни в здатності швидко гасити кризи. Підводний рівень полягає в тому, що цифровий юань є величезним експериментом зі створення привабливої і зручної платформи розрахунків спочатку всередині країни з перспективою її відкриття для всього світу. Свого часу відомий американський економіст Барі Айхенгрін пояснював, як долар перехопив глобальне лідерство у фунта стерлінгів у міжнародних розрахунках. По-перше, американський внутрішній ринок став найбільш ємним у світі, а отже, найбільш привабливим для торгівлі. По-друге, американці зуміли запропонувати спеціальні фінансові інструменти, більш зручні для розрахунків у доларах, ніж у фунтах. Якщо перенести цей досвід на кейс «США – КНР», то можна побачити, що перший елемент для перехоплення лідерства у китайців уже є, а цифровий юань – це другий елемент, із яким китайці зараз активно експериментують.

Крім проблем, пов’язаних з цифровими валютами, що випускаються центробанками (CBDC), найбільше обмеження інтернаціоналізації юаня, безумовно, пов’язане з жорстким контролем Пекіна за рухом капіталу, який перешкоджає вільному руху юаня і робить його менш привабливим в якості міжнародної валюти.

Нині обробка більшості транскордонних транзакцій здійснюється через систему SWIFT, в якій домінує долар, хоча 2015 року Китай створив власну альтернативну систему — Транскордонну міжбанківську платіжну систему (CIPS). CIPS і SWIFT – принципово різні системи. CIPS створено для переказу грошей, а SWIFT передає платіжну інформацію та не виконує клірингових чи розрахункових функцій. Насправді системи CIPS та SWIFT підтримують одна одну. CIPS значною мірою покладається на SWIFT під час передачі платіжної інформації. Наприклад, всі російські банки, що є непрямими учасниками CIPS, повинні передавати інформацію про свої платежі через SWIFT.

З моменту свого запуску система CIPS досягла помірного успіху, опрацьовуючи транзакції між Китаєм та країнами ініціативи «Пояс і шлях» (BRI). Якщо сприйняття CIPS як великої міжнародної платіжної системи буде успішним, це стане важливим кроком на шляху до усунення посередництва США у міжнародних транзакціях. Цілком можливо, що Китай зможе стимулювати прийняття CIPS шляхом впровадження e-CNY, наприклад, допомагаючи іншим країнам розробляти свої CBDC, сумісні з e-CNY, або надаючи іноземну допомогу у формі e-CNY або наполягаючи на використанні e-CNY у проєктах BRI.

За даними за 2021 рік CIPS у юанях обробляла майже 15 000 платежів на день на суму 343 млрд юанів (52 млрд дол.) кожного робочого дня. Кількість платіжних переказів зросла приблизно на 30 % порівняно з 2020 роком, а їхня сукупна вартість збільшилася приблизно на 50 %. Темпи зростання як за обсягом, так і за вартістю відповідали темпам 2020 року. Хоча публікується дуже мало інформації про транзакції CIPS, відомо, що зростання було частково викликане ослабленням контролю за рухом капіталу між Гонконгом та материковим Китаєм за допомогою таких механізмів, як Програми “Stock Connect” та “Bond Connect” між біржами.

Згідно з даними, оприлюдненими на вебсайті CIPS, на кінець березня 2022 року до системи входило 76 банків – прямих учасників. З цих банків 26 були китайськими банками або платіжними фірмами, що працюють на території Китаю, 35 — зарубіжними дочірніми компаніями китайських банків, що працюють за кордоном, і 13 — китайськими дочірніми компаніями іноземних банків, що працюють у Китаї. Станом на кінець березня 2022 року загалом 1228 банків – непрямих учасників – працювали у 104 країнах. Більшість банків базувалася у Китаї (542) чи інших країнах Азії (404). У Європі було 169 непрямих банків-учасників, 44 в Африці та 69 в інших країнах світу.

Електронний CNY також може надати НБК новий інструмент грошово-кредитної політики у вигляді випуску валюти, яка передбачена лише для оплати певних товарів та послуг, або валюти з обмеженим/встановленим терміном дії. Це, вочевидь, могло б надати більшої сили та гнучкості інструментам грошово-кредитної політики НБК. Але в міру того, як Китай нарощує зусилля щодо просування інтернаціоналізації юаня та впровадження стратегії подвійної циркуляції, відкриваючись для міжнародної економіки, очікується, що китайська валюта відіграватиме все більш важливу роль у глобальних платежах, розрахунках та валютних резервах у довгостроковій
перспективі.

Авторство стратегії «подвійної циркуляції» приписують віцепрем’єру Держради КНР Лю Хе, головному економічному раднику голови КНР Сі Цзіньпіна, який представляв Китай у торговельних переговорах із США. Стратегія «подвійної циркуляції» передбачає, що у середньостроковій перспективі пріоритет надаватиметься «внутрішньому контуру» над «зовнішнім». Стратегія Китаю, спрямована переважно на внутрішній розвиток і орієнтована насамперед на досягнення більшого рівня незалежності у стратегічних секторах економіки, вимагає проведення великих структурних реформ та здійснення масштабних внутрішніх інвестицій. Основними цілями даної стратегії є стимулювання купівельної активності представників китайського середнього класу та нарощування інноваційних зусиль для впровадження нових технологічних рішень на державному рівні.

Стратегія «подвійної циркуляції» передбачає усунення основного драйвера стійкого зростання Китаю з глобальної інтеграції до більшої опори на внутрішній ринок. У постпандемійний світ уряд Китаю входить з новою парадигмою розвитку, в якій поєднуються зростаючі ризики глобальної нестабільності, а також загострення конфронтації з головним геополітичним суперником Китаю — США.

У новому світі формується стала тенденція на розрив глобальних ланцюжків поставок. У Пекіні це розуміють, тому роблять ставку на комплексний підхід, тобто на поєднання досягнень глобалізації та розвиток власних сил. Така модель дозволяє використовувати можливості міжнародного капіталу, закордонних фінансових та технологічних ринків для паралельного нарощування власних внутрішньодержавних можливостей та ресурсів і тим самим знижувати залежність економіки Китаю від глобалізованих міжнародних ринків. Незважаючи на заяви китайських політичних лідерів та експертів про те, що стратегія «подвійної циркуляції» не означає повномасштабного розвороту від глобальної економічної інтеграції або відмови від орієнтації на попит на зовнішніх ринках, у країнах Заходу побоюються, що навіть незначне зміщення фокусу Китаю з експортно орієнтованої моделі економічного розвитку може фундаментально змінити світову торгівлю та інвестиційні потоки.

Не менш важливі геополітичні наслідки для глобальної економіки можуть спричинити і заявлені у рамках стратегії «подвійної циркуляції» пріоритети Китаю. Концентрація на високотехнологічному виробництві, а не на секторі послуг та споживання означає, що Китай боротиметься за майбутні технології та за лідерські позиції у світовому рейтингу розподілу глобальних доходів. У разі здійснення Пекіном задуманих планів Китай становитиме ще більшу конкурентну загрозу країнам із розвиненою економікою. За рахунок масштабів виробництва Китай може почати поглинати майбутні нові сегменти світового ринку, як він це вже зробив у сегменті сонячних батарей. На даний момент у Китаї базуються вісім з 10 провідних світових постачальників сонячної енергії, а три найбільші китайські вітроенергетичні компанії в сукупності мають у своєму розпорядженні найбільшу світову частку вітроенергетичного ринку.

На думку Дмитра Єфремова, саме тоді, коли Китай побудує цю модель «подвійної циркуляції», він здійснить лібералізацію фінансового рахунку платіжного балансу та усуне обмеження на рух капіталу. Зараз зробити це неможливо, бо, якщо провести фінансову лібералізацію, китайська економіка зазнає великого одномоментного відтоку капіталу за кордон. Поточна модель економіки КНР будується на майже ручному державному управлінні інвестиціями, штучному накачуванні пріоритетних секторів дешевими грошима, внаслідок чого виникає економічне зростання «стероїдного типу» на рівні в 5–6 % на рік. У такій моделі процентна ставка не виконує свою роль автоматичного корегувальника фінансових ринків, вона не є орієнтиром для ведення бізнесу. Вона зберігає функціональність, допоки зароблені прибутки не можна вільно інвестувати за кордоном. Сама ідея «подвійної циркуляції» – змінити інвестиційну модель забезпечення економічного зростання на модель, що базується на внутрішньому споживанні, подібну до тієї, що адаптується в США. Звісно, така модель більш стабільна, адекватна, вона перетворює китайську споживчу економіку на центральну в світі, а з нею і юань має шанси стати універсальним платіжним засобом, що буде її обслуговувати.

Наприкінці липня 2022 року Китай оголосив про створення Резервного пулу ліквідності в юанях (RMBLA, The Renminbi Liquidity Arrangement) за посередництвом Банку міжнародних розрахунків (БМР) – міжнародної фінансової організації, до функцій якої входить сприяння співпраці між центральними банками та полегшення міжнародних фінансових розрахунків. RMBLA орієнтована на групу центральних банків в Азії та Тихоокеанському регіоні — Банк Індонезії, Центральний банк Малайзії, Валютне управління Гонконгу, Валютне управління Сінгапуру та Центральний банк Чилі, а також Народний банк Китаю. RMBLA спрямований на забезпечення підтримки ліквідності і може використовуваися центральними банками, що беруть участь у ньому, під час майбутніх періодів волатильності ринку. На думку аналітиків, план Китаю щодо створення резервного пулу з Індонезією, Малайзією, Гонконгом, Сінгапуром та Чилі (в який кожна з країн має внести щонайменше по 15 млрд юаней) може прокласти шлях до того, щоб юань відігравав роль якоря в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Об’єднання резервів надає учасникам додаткові можливості, оскільки центральні банки, що беруть участь в RMBLA, не тільки зможуть використовувати свої внески, але також отримають доступ до додаткового фінансування через вікно забезпеченої ліквідності, яким управляє БМР, у сумі, еквівалентній частці центрального банку у «вікні забезпеченої ліквідності». Отже, країни-учасниці RMBLA матимуть додаткове джерело фінансування, для отримання якого не потрібно виконувати низку вимог, як це відбувається при наданні стабілізаційних кредитів з боку МВФ.

Ця новина по суті і стала чи не основним приводом до містифікації юаня, що посягнув на гегемонію долара. Але, що важливіше, подібні інформаційні маніпуляції навколо юаня яскраво засвідчують, що запити глобальних інвесторів, які шукають безпечні гавані в часи, коли США оголосили відхід від м’якої грошово-кредитної політики, аби приборкати високу інфляцію, не були задоволені.