Лі Янь. Китайсько-українське співробітництво в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях»: сучасний стан та перспективи

Лі Янь
Інститут світової економіки та політики Академії суспільних наук КНР

АНОТАЦІЯ: Стосовно участі у побудові ініціативи «Один пояс, один шлях» Україна має такі переваги: географічне розташування, прекрасні двосторонні відносини та економічні зв’язки з Китаєм, особливо щодо співпраці, яка вже впроваджується у сфері сільського господарства та високих те хнологій. В той же час існують і певні труднощі щодо участі України в побудові «Одного поясу, одного шляху»: після здобуття незалежності і до сьогодні економіка перебуває у скруті, її структура не є повністю збалансованою. Інвестиційний клімат потребує покращення, також існують суперечності в економічних зв’язках між Україною та Східною Європою, країнами СНД та Росією. Україні необхідно відновлювати державну міць. Відповідно до дипломатичних концепцій Китаю «Один пояс, один шлях» та побудови «загальнолюдської спільноти єдиної долі» уряд Китаю прагне допомогти України відновити власну міць, а також нормальні політичні, економічні та дипломатичні відносини з сусідніми країнами, покращити структуру економіки, все – на благо народу. Саме тому за допомогою платформи «Один пояс, один шлях» обидві сторони можуть розвивати економічні стосунки, зміцнювати співпрацю, а тому – реалізовувати взаємну вигоду та спільний виграш.

Ще за радянських часів Україна та Китай мали дружні зв’язки, а після створення Нового Китаю Україна, як частина Радянського Союзу, зробила значний внесок у створення Китаєм таких основних державних галузей промисловості як металургія, машинобудування та сільське господарство. Велика кількість українських інженерів, конструкторів, науковців були технічними радниками, що працювали на китайських заводах, направляли та навчали китайських робітників та селян виробництва. Після здобуття незалежності України взаємовідносини між двома країнами увійшли у новий етап. Китай – одна з перших країн, що визнала незалежність України, а 4 січня 1992 року встановила з нею дипломатичні відносини. За ці майже 30 років від здобуття Україною незалежності обидві країни не мали жодного конфлікту інтересів, а також будь-яких серйозних політичних або економічних протиріч. Висунута Головою КНР Сі Цзіньпіном у 2013 році ініціатива «Один пояс, один шлях» надала нову платформу та створила небачені до цього можливості для розвитку двосторонніх відносин. У побудові «Одного поясу, одного шляху» Україна має відігравати більшу роль.

1. ПЕРЕВАГИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В ПОБУДОВІ «ОДНОГО ПОЯСУ, ОДНОГО ШЛЯХУ»

Україна географічно вигідно розташована у центрі Європи. Іншими словами, це місце обов’язкового шляху розбудови Економічного поясу Шовкового шляху. На політичному рівні Україна та Китаю мають чудові двосторонні відносини – після незалежності України лідери країн обмінялися візитами. Найактивніший етап розвитку китайсько-українських відносин припадає на 2010-2013 роки, у цей трирічний період Глави держав неодноразового обмінювалися візитами, а 20 червня 2011 року країни підписали «Спільну декларацію про встановлення та розвиток взаємовідносин стратегічного партнерства між Китаєм та Україною». На економічному рівні обидві країни мають взаємодоповнюючу складову: починаючи ще від радянських часів, коли були встановлені економічні зв’язки, та до останніх декількох років Україна та Китай продовжують розвивати вже наявну співпрацю у таких високотехнологічних та нових в технічному плані сферах, як сільське господарство, машинобудування, авіація тощо. 2015 року Китай став другим найбільшим торговим партнером України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та її другим найбільшим (після ЄС) торговим партнером у світі.

Проте існує більший потенціал для розвитку співробітництва між країнами, все більша кількість українських фахівців вказує на те, що на сьогодні розвиток українсько-китайських взаємовідносин має стати пріоритетним напрямком дипломатичної політики України. УКРАЇНА – «ЖИТНИЦЯ ЄВРОПИ», має величезну перевагу у сфері сільського господарства; країна успадкувала військову та виробничу промисловості радянських часів, – особливо це стосується виробництва двигунів, – саме тому розвиток та співпраця у сфері машинобудування є абсолютно можливими для реалізації. Україна може забезпечувати «Один пояс, один шлях» транспортними засобами, стати однією з країн транспортного маршруту поїздів з Китаю до Європи. Сфера безпеки: Україна свідомо відмовилися від ядерної зброї, активно висловлює власну позицію щодо захисту світового миру та підтримки спокої у світі, надала гарантії регіональної безпеки. Попри розпочатий у 2013 році конфлікт на Сході, більшість регіонів України зберегли соціальну стабільність. Українці гаряче люблять мир, плекають надію на життя у спокійному та мирному довкіллі.

2. ТРУДНОЩІ УЧАСТІ УКРАЇНИ В РОЗБУДОВІ ІНІЦІАТИВИ «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ», ЩО ІСНУЮТЬ НА СЬОГОДНІ

Існують певні реальні труднощі участі України в побудові «Одного поясу, одного шляху». По-перше, скрутний економічний стан. За радянських часів розподіл праці завдяки високій спеціалізації, територіальному розміщенню виробництва та самій структурі виробництва був чітко визначений, що, в свою чергу, дозволило попиту і пропозиції на продукти та сировину кожного регіону та кожної республіки СРСР мати сильну регіональну особливість та взаємодоповнюваність. Розпад Радянського Союзу спровокував розвал єдиного ринку, структура виробництва кожної з суверенних країн та їх виробничі зв’язки втратили початкові контакти та взаємну опору.

Валовий національний продукт України за період 1990-2016 рр. (на душу населення, доларів)

Ресурс: http://be5.biz/makroekonomika/gdp/ua.html.

Графік демонструє, що вподовж декількох років від моменту розпаду СРСР, український ВВП характеризується спадом протягом всього часу і лише після 2005 року почав зростати. Світова економічна криза 2008 року також вплинула на економіку України – ВВП знову почав знижуватись: у 2013 році не встигає відновитися до рівня 2008 року, а у 2014-2016 роках знову переживає спад. Можна помітити сильну залежність української економіки від зовнішнього середовища, в той же час, власні можливості відновлення у сфері економіки не є дуже сильними, тому кожен удар або поштовх ззовні завдає Україні великих ран.

Українсько-російський конфлікт завдав шкоди обом країнам. Двосторонній конфлікт призвів до внутрішніх конфліктів серед країн колишнього Радянського Союзу, що на той момент вже встигли оговтатися від труднощів. Проте ці конфлікти мають ще гірші наслідки, завдаючи ран життєдіяльності кожної з країн. Війна призвела до руйнування муніципальної, транспортної, енергетичної, виробничої та інших видів інфраструктури, майно населення було або зруйноване, привласнене іншими, або пограбоване. Через брак інвестицій часто трапляються нещасні випадки у шахтах, а також прориви води. Брудна вода затоплює екологічні зони, забруднює підземні води та питну воду. Загальну шкоду довкіллю важко оцінити. Військовий конфлікт на сході країни негативно впливає не лише на економіку, а й несе за собою серйозні соціальні та гуманітарні проблеми.

Наразі Україна перебуває в кайданах внутрішньої смути та зовнішніх негараздів. Нехай навіть не було б конфлікту навколо Криму та війни на сході країни, проте через зниження швидкості зростання світової економіки та ринкового попиту, українська криза все одно б проявилася. Українсько-російський конфлікт та війна лише загострили ті соціально-економічні протиріччя, які Україна мала і до цього. В той же час, вони також вплинули на торгово-економічні зв’язки між Україною та країнами СНД та Східної Європи, ба навіть з Китаєм. Україна та ЄС справді мають гарні відносини, проте країнам ЄС вистачає і власних проблем, у них нема зайвих сил на допомогу Україні. Тим паче, що загальна частка економічного обсягу України в економіці ЄС не є дуже великою.

Частка ВВП України в європейській економіці (%)

Частка ВВП України в східноєвропейській економіці (%)

Ресурс: http://be5.biz/makroekonomika/gdp/ua.html

Графік демонструє зміни частки української економіки в економіці Європи, зокрема Східної Європи за 1990-2016 роки.

США використовують Україну лише як привід для накладання санкцій на Росію, проте не беруть до уваги того, яким чином Україні необхідно розвиватися. Якби навіть не військові дії на сході країни, Україна б не могла уникнути сьогоднішньої економічної кризи. Не було проведено реформ та урегулювання внутрішньої економічної політики та структури промисловості, тобто, економічне зростання ніколи не зможе позбутися кайданів коливання цін на сировину зовнішнього ринку. Україна – найбільша за територією країна у Європі, проте частка української економіки в Європі, зокрема в Східній Європі не відповідає чисельності її населення та площі її території. Для того, щоб покращити економічне середовище та економічну спроможність, Україні належить пройти ще тривалий шлях.

3. ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В ПРОЦЕСІ ПОБУДОВИ «ОДНОГО ПОЯСУ, ОДНОГО ШЛЯХУ»

Хоча й наявні певні труднощі щодо участі України в побудові «Одного поясу, одного шляху», проте, уряд України прагне долучитися до цієї ініціативи. Адже вона надала Україні та іншим країнам уздовж «Одного поясу, одного шляху» чудові економічні можливості та платформу для зовнішніх контактів. Після здобуття незалежності і до сьогодні Україна та Китай глибоко співпрацюють у таких сферах, як сільське господарство, машинобудування, військова промисловість тощо. У період кризи 2013-2015 років експорт товарів інших галузей до Китаю значно знизився, демонструючи тенденцію до справді серйозного падіння. Проте експорт сільськогосподарської продукції не лише не знизився, а й стрімко збільшився, демонструючи те, що співпраця в сфері сільського господарства характеризується «залізним попитом» та «стабільним забезпеченням», не підпадаючи під вплив змін зовнішньої ситуації. Це найкращий приклад співробітництва між двома країнами. У період з липня 2015 року по грудень 2016 року Україна обігнала США та стала найбільшим постачальним кукурудзи до Китаю. Сільське господарство справді є надзвичайно перспективним напрямком розвитку інвестиційних відносин торгівлі між двома країнами. Китай може допомогти Україні покращити сільськогосподарську інфраструктуру, впроваджувати сучасні технології, підвищувати якість сільськогосподарської продукції та ефективність сільськогосподарської промисловості, будувати сучасні ферми.

Окрім цього, економічний потенціал, наука та техніка, а також галузь виробництва обладнання в Україні є надзвичайно потужними. Україна та Китай вже мають успішний досвід співпраці в багатьох сферах. Також є сфери, потенціал яких не був повністю розкритим, проте вони мають надзвичайно широкі перспективи. Стосовно науково-технічного співробітництва це авіація та космонавтика, інформаційна сфера, комунікації, енергозберігаючі технології. Українські підприємства можуть співпрацювати з китайськими у таких сферах як авіа-, судно- та ракетобудування, виробництво бронетехніки, радіолокаційного обладнання та систем протиповітряної оборони. Також Україна виявляє зацікавлення до розширення співпраці у сфері нових біотехнологій, альтернативних джерел енергії, виробництва електричних транспортних засобів. Спільне заснування технопарку – це одна з моделей співпраці, яка має великі перспективи.

За останні декілька років Україна втратила два головних ринки збуту (Росія та країни СНД), саме тому вона звертає особливу увагу на зміцнення співпраці та розширення українсько-китайських торгово-економічних відносин у рамках побудови ініціативи «Один пояс, один шлях». В той же час, щоб розширити двосторонні торговельні стосунки, Україні потрібно підвищити виробничу конкурентоспроможність, а також, наскільки це можливо, розширити співробітництво між країнами в таких сферах, як комунікації, вантажоперевезення, інфраструктура, нові джерела енергії, інженерії та фінансової справи. Україна відіграє ключову роль у сфері військових технологій, машинобудування, виробництва двигунів у Китаї, за що китайський народ надзвичайно вдячний українському. У процесі відновлення української економіки Китай прагне допомагати Україні. Відповідно до дипломатичної концепції побудови «загальнолюдської спільноти єдиної долі» уряд Китаю буде радий допомогти України відновити економічну міць, а також нормальні політичні, економічні та дипломатичні відносини з сусідніми країнами, покращуючи структуру економіки, все – на благо народу. Саме тому, завдяки платформі «Один пояс, один шлях» обидві сторони можуть розвивати економічні відносини, зміцнювати співпрацю, а тому – реалізовувати взаємну вигоду та спільний виграш.

З метою подальшого розвитку українсько-китайських відносин, потрібно вирішити такі завдання, з якими вже не можна зволікати: насамперед, зрозуміти важливість китайського курсу/ напрямку, потрібно дослідити, як ще більше нормалізувати формат та регулярніше проводити засідання Комісії зі співробітництва між урядами України та Китаю; друге, як закласти основи взаємної співпраці, вишукуючи нові моделі співпраці у сфері інвестицій та перевезень; третє, для того, щоб активізувати двостороннє інвестиційне співробітництво, обидві країни мають створити групу з досліджень проблем інвестицій в рамках Підкомісії з торгово-економічного співробітництва; четверте, створити належні умови для спрощення прокладання шляхів регулярних перевезень, залучаючи транзитні перевезення з Китаю до європейського ринку; п’яте, створити ефективну платформу тривалої дії для діалогу, щоб представники промислової сфери, фінансового сектору та ділових кіл обмінювалися пропозиціями та власною точкою зору.

Шосте, активізувати діалог між містами-побратимами; сьоме, спростити процедуру надання інвестицій, залучати іноземних інвесторів для участі у приватизації державних активів. Це також включає приватизацію неконкурентоздатних комунальних підприємств – необхідно забезпечувати проведення аукціонів із фіксованою ціною продажу, а також надавати подальшої підтримки та гарантій виконання зобов’язань щодо завершення всього процесу приватизації тим підприємствам, які є суспільно корисними, мають надзвичайно низький дохід та/або мають проблеми з управлінням самим підприємством.

Восьме, зміцнювати життєздатність підприємств, що пройшли процес приватизації, розкривати їхній потенціал для залучення інвестицій, надавати суспільству більше робочих місць, збільшувати можливості людей щодо працевлаштування. На сьогодні працевлаштування є надзвичайно важливим елементом суспільно-економічного розвитку України.

Україна дуже зацікавлена в участі у ініціативі «Один пояс, один шлях», зокрема в співробітництві у таких галузях: стандартизація та технічна підтримка; авто та авіаперевезення, логістика, транспортування вантажів. Сліз зазначити, що в процесі побудови Шовкового шляху, Україна має реальні шанси реформувати власну інфраструктуру. Участь України в побудові «Одного поясу, одного шляху» матиме значну для неї користь. Також це стосується залучення китайських інвестицій до інфраструктурних проектів України, що справді є унікальною можливістю. Україна прагне вступити до ЄС та вже навіть зробила перші кроки в цьому напрямку, проте це в жодному разі не вплине негативно на співпрацю між Україною та Сходом, зокрема з Китаєм. Саме навпаки, після того, як Україна підписала угоду з ЄС, вона і стала «брамою», яка веде до Європи. Китайська ініціатива «Один пояс, один шлях», поза сумнівом, прискорить становлення України як країни-лідера в Центральній та Східній Європі, яка матиме значний вплив.