Р. Ленівський
президент групи компаній “Ти і Право” Lenivskyi Group”

Інвестиційне право як комплексна складова правничої галузі потребує подальшого розвитку, кваліфікованих рішень і в Україні як у державі, яка конче потребує зовнішніх інвестицій для подолання стагнації та сталого розвитку. Передумовою формування міжнародного інвестиційного права був вихід національного капіталу далеко за межі території його первинного походження. Як відомо, це явище має об’єктивний економічний характер.

ТЕОРІЯ ДО ПРАКТИКИ

• МІЖНАРОДНЕ ПРАВО – це система юридичних норм – договірних і звичаєвих, створюваних державами й іншими суб’єктами міжнародного права, які регулюють міжнародні відносини та спрямовані на підтримку миру й зміцнення міжнародної безпеки, встановлення й розвиток всебічного міжнародного співробітництва. Проблеми правового регулювання міжнародних інвестицій як одного з видів міжнародно-правових відносин показують, що вони не цілком вкладаються в загальноприйняту доктрину міжнародного права.
• ПРЕДМЕТ МІЖНАРОДНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРАВА – це не тільки норми міжнародного інвестиційного права й урегульовані ними суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення іноземним інвестором підприємницької діяльності. Не менш важливою складовою є практика правового регулювання заохочення, захисту на етапах виникнення й становлення міжнародно-правового забезпечення залучення іноземного капіталу.

Міжнародне інвестиційне право складається з двох видів правового регулювання – національно-правового й міжнародно-правового. Таким чином, інвестиційне право виступає як сукупність юридичних норм та принципів, що регламентують відносини, які встановлюються між різними учасниками інвестиційної діяльності.

У міжнародно-правових нормах процеси взаємодії держав, міжнародних відносин певної сфери регулювання закріплюються та забезпечуються. Правове регулювання інвестиційних відносин означає, передусім, формування стійких юридичних гарантій іноземним інвесторам, які незалежно від суб’єктивних причин завжди повинні стимулювати інвестування у виробництво, тобто в інвестиційну діяльність.

• ІНВЕСТИЦІЙНІ ВІДНОСИНИ – це, насамперед, відносини власників. А тому поліпшення інвестиційного клімату з погляду права має забезпечуватися завдяки створенню юридичних передумов взаємодії в інвестиційному процесі всіх видів, форм власності й самих власників – суб’єктів інвестиційних відносин, які передбачають національно-правові, міжнародно-правові форми та методи регулювання.

Створення сприятливих умов для інвестиційного процесу вимагає чітких правових форм і методів захисту капіталовкладень, проте це ускладнюється дворівневим характером регулювання. Можливо, небезпідставно останнім часом робиться спроба обґрунтувати виділення міжнародного інвестиційного права в самостійну підгалузь міжнародного економічного права.

Зростання ролі міждержавного інвестиційного співробітництва обумовлене його суспільною значимістю й об’єктивною потребою посилення економічної інтеграції на всіх рівнях. Умови, що складаються в цей час на міжнародній арені, адекватно відбивають посилену зацікавленість країн, що розвиваються, і держав із перехідною економікою в збільшенні обсягів залучення іноземних інвестицій.

Водночас прямо або побічно регламентують правовий режим іноземних інвестицій універсальні правові норми й положення, закладені, зокрема, у міжнародно-правових актах Всесвітньої торгової організації, Статутах Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Модельних кодексах ОЕСР, документах неурядових фінансових організацій, що перебувають під егідою Лондонського й Паризького клубів; в універсальних фінансових конвенціях, ухвалених міжнародними економічними організаціями (УНІДРУА, ЮНСІТРАЛ, ЮНІДО, ЮНКТАД тощо).

У межах міжнародних організацій Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) й Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) був створений певний механізм регулювання транснаціонального руху капіталів, що сприяло вдосконаленню механізму правового регулювання іноземних інвестицій на багатосторонній основі.

Слід зазначити, що рішення й резолюції, ухвалені міжнародними організаціями, не є в строгому юридичному сенсі джерелами міжнародного економічного права в цілому та міжнародного інвестиційного права зокрема. Але їхня юридична обов’язковість витікає з міжнародної практики. Крім того, їхня юридична сила обумовлена законодавчим закріпленням положень цих міжнародних документів у численних двосторонніх договорах, у внутрішніх законодавчих актах держав, а також застосуванням їх в арбітражній і судовій практиці.

Особливості інвестиційних відносин свідчать про те, що, з огляду на неоднорідність суб’єктів щодо здійснення іноземних інвестицій, міжнародне інвестиційне право органічно й нерозривно пов’язане з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом, що підтверджує комплексний характер галузі. Норми міжнародного інвестиційного права через комплексний характер предмета свого вивчення інтегрують теоретичні знання щодо правового регулювання іноземних інвестицій у цілісну систему – міжнародне інвестиційне право.

Розширення й поглиблення міжнародних інвестиційних зв’язків, існування потужних міжнародних інвестиційних потоків, які зростають і відіграють одну з головних ролей у глобалізації світового господарства, – усе це найважливіші фактори сучасного суспільного розвитку окремих країн і світового співтовариства загалом. Солідний масив нормативного матеріалу відповідної якості й кількості у сфері іноземних інвестицій говорить сам за себе. Серед причин малої привабливості для іноземного інвестора країн так званої перехідної економіки, до яких відносять Україну, експерти називають недосконалість (а іноді наявність системних прогалин) національно-правового регулювання, неефективність фінансово-економічних інститутів в умовах усе більш активного функціонування світової фінансової системи.

Щодо України, то від неї інвестори все ще очікують реальних реформ на основі відповідної законодавчої бази. На їхню думку, нині занадто багато правничих питань потребують унормування й врегулювання. Україні необхідно всеосяжно призвичаюватися до цивілізованих норм співпраці з іноземним капіталом.

Як вважає переважна більшість фахівців, найкращим підтвердженням зацікавленості нашої держави в прямих іноземних інвестиціях (ПІІ) будуть політична стабільність, непохитні позиції права, низький рівень зовнішньої заборгованості, зростання ВВП, посилення фінансового сектору, сприятливий бізнес-клімат і гарантована захищеність інвестиційної діяльності за найефективнішими зразками країн ЄС.

КИТАЙ І ЄС ВДОСКОНАЛЮЮТЬ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРАВО

Українська держава не один рік вивчає успішний досвід залучення інвесторів і намагається максимально сприяти заходу ПІІ. На тлі несприятливих тенденцій країні потрібно наздоганяти згаяний час, оперативно й точно реагувати на нові виклики.

Особливо зараз, коли так очевидно, що головні гравці в розв’язанні наявних проблем роблять ставку не стільки на міжнародні інституції, скільки на двосторонні міждержавні угоди й міжнародні коаліції. За цих умов забезпечення інвестиційного права потребуватиме подальшого розвитку в межах національно-правового й міжнародно-правового регулювання.

У сучасному світі одну з провідних ролей у сфері інвестицій відіграє Китай. Його юристи, що займаються інвестиційним правом, досконало знають міжнародні норми, ретельно, не покладаючись на допомогу, вивчають національне законодавство країн, до яких спрямовують інвестиції. Наприклад, створений у Гонконгу інститут досліджує законодавство країн «Шовкового шляху» і готує спеціалістів для цієї китайської ініціативи. Вочевидь, саме такий підхід дозволяє китайському бізнесу комплексно використовувати як норми місцевих законів, так і слабкості національних законодавств країн-партнерів.

Китай досяг безпрецедентних успіхів як у залученні ПІІ, так і в інвестуванні капіталу в економіки майже 100 держав. Однак КНР може поділитися з Україною ще одним не менш корисним досвідом, котрий стосується національних правових норм захисту власного виробника. Звісно, наша держава в законодавчій сфері орієнтується на європейські інвестиційні норми, які наразі в ЄС коригуються, але китайська практика заслуговує окремого розгляду. Останнім часом саме китайські інвестиції викликають у Євросоюзі й США найбільше занепокоєння, адже вони спрямовані на стратегічно важливі «напрямки зростання» європейської економіки: хайтек, включно з товарами подвійного призначення, транспорт, енергетику, враховуючи АЕС, та інфраструктурні проєкти. Китайських інвесторів навіть підозрюють у купівлі компаній не стільки для прибутку, скільки для використання їхньої інтелектуальної власності в себе вдома, і припускають, що це робиться для впливу на стратегічні ланки європейської економіки.

Щоб регулювати ці процеси, керівництво ЄС чи не вперше в історії серйозно задумалося про правове обмеження однієї з базових свобод Європи – свободи руху капіталу. Вона найбільш всеосяжна зі свобод єдиного ринку ЄС. Якщо переміщення товарів, послуг і людей не обмежується тільки всередині ЄС, то свобода інвестування поширюється як у кордонах, так і за межі ЄС, і досі не підлягала майже жодному лімітуванню.

Європейський суд розглядає свободу руху капіталу як практично необмежену й максимально вузько трактує всі обмеження на інвестування. Фахівці пам’ятають відомі «справи про золоті акції», коли згаданий суд зобов’язав уряд Нідерландів відмовитися від частини прав, які стосувалися «золотих акцій» компаній KPN і TNT, що дозволяли блокувати поглинання цих компаній. Фактично єдиним засобом контролю іноземних інвестицій у ЄС є механізм дозволу на економічну концентрацію (merger clearance).

Залежно від розміру обігу учасників такий дозвіл видає або Єврокомісія, або антимонопольні органи окремих держав-членів ЄС. Їх турбує вплив поглинання на конкуренцію, але жоден із цих органів не перевіряє походження коштів чи можливість збитку безпеці ЄС. Отже, у відповідь на іноземні поглинання деякі держави-члени ЄС практикують у себе додаткові перевірки безпеки.

Наприклад, уряд Німеччини неформально змусив китайських інвесторів відкликати заявки на поглинання Aixtron, виробника чіпів подвійного призначення, і Ledvance, виробника лампочок Osram. У Бельгії після масових протестів провалився проєкт китайської інвестиції в найбільшу газову мережу Eandis. Однак, як наголошують європейські експерти, проблема полягає в безсистемності такої реакції. Перевірки проводяться на підставі винятків із режиму вільного переміщення капіталу, які TFEU (Угода про функціонування ЄС) передбачає для питань національної безпеки. У випадку з китайськими інвестиціями – це досить хитка причина, оскільки потрібна наявність «дійсної та досить серйозної загрози» нацбезпеці, що не включає просто негативні економічні наслідки.

Китайська сторона досі була схильна вирішувати справу миром, але в разі скарги до Європейського суду позитивний для європейських партнерів результат не гарантований, адже недарма суд назвав свободу руху капіталу однією з найбільш «вільних». І це при тому, що європейські інвестиції в Китай зовсім не користуються особливою свободою. Багато секторів економіки Піднебесної поки залишаються взагалі закритими для іноземних інвестицій (!).

Німеччина, Великобританія й Франція вже фактично ввели в себе обмежені перевірки іноземних інвестицій. Наразі розглядається пропозиція уніфікувати відповідні правила всередині ЄС. Фахівці стверджують, що Китай, насамперед, дбає про юридичну, економічну, фінансову безпеку власних підприємців, юридичних осіб та інвесторів.

Як правова держава КНР вкладає колосальні суми у створення центрів обміну правовою інформацією з різними країнами, щоб китайські підприємці й громадяни, які мають бажання інвестувати в іншу державу, були юридично освічені й, водночас, більш захищені. У Піднебесній для безпеки своїх громадян та інвесторів формують нову правову базу спільно з тими країнами, з якими співпрацюють або планують інвестиційну діяльність.

Китай тільки почав заходити на український ринок, відповідно немає такого адаптованого законодавства, як з Європейським Союзом чи країнами, де він уже роками вибудовував юридичні підвалини через міжнародні угоди й конвенції. Україні ще належить разом із китайськими партнерами напрацьовувати цілу низку норм, які сприятимуть двосторонній інвестиційній діяльності.

Експерти вважають, що завдяки всебічному обговоренню питання торгових й інвестиційних диспропорцій ЄС–Китай та початку торгових війн із 1 січня 2020 р. в КНР набув чинності знаковий Закон про іноземні інвестиції, який забезпечує надійніший захист і більш сприятливе середовище для іноземних інвесторів.

Він спрямований на підвищення прозорості політики іноземних інвестицій, забезпечення участі підприємств з іноземними інвестиціями на китайському ринку. Документ складається з шести розділів, у цілому 42 статей, з уніфікованими нормами залучення, заохочення, захисту й регулювання іноземних інвестицій.

Як зазначив Прем’єр Державної Ради КНР Лі Кецян, заходи щодо забезпечення відкритості Китаю не проводитимуться разово, а будуть стимулювати привабливість китайських ринків для іноземних інвестицій на постійній основі.

Наявні підприємства з іноземними інвестиціями, які зареєстровані згідно з чинним законодавством, зможуть продовжувати діяльність протягом ще п’яти років після набуття чинності нового закону. За цей час вони повинні будуть змінити свої установчі документи й усю діяльність відповідно до нового закону про іноземні інвестиції.

ПРИНЦИПИ ЗАОХОЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Національний режим для інвестицій. Китайський уряд однаково позитивно ставитиметься й до іноземних інвестицій, і до національних, якщо вони спрямовуватимуться на розвиток економіки Китаю.

Справедливість і рівність. Підприємства з іноземними інвестиціями стануть повноправними учасниками фінансового ринку КНР.

Роль уряду Піднебесної в залученні іноземних інвестицій. Уряд буде всіляко сприяти процесу залучення іноземних інвестицій за допомогою забезпечення політичних заходів і впровадження відповідної законодавчої бази.

ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ

Державна експропріація й компенсація. Закон передбачає, що загалом іноземні інвестиції не підлягають державній експропріації. Тільки за особливих обставин і в громадських інтересах уряд може експропріювати або реквізувати свої інвестиції, але має негайно надати справедливу компенсацію.

Грошові перекази. Закон говорить, що капітальні вкладення, прибуток і віддача від капіталовкладень іноземних інвесторів у Китай можуть вільно переказуватися за межі КНР в юанях або в іноземній валюті. Наявні нормативно-правові акти також установлюють, що законний дохід іноземних інвесторів у Піднебесній може вільно переказуватися за межі Китаю.

Захист прав інтелектуальної власності та примусова передача технологій (forced technology transfer). Примусова передача технологій відбувається, коли іноземні багатонаціональні компанії змушені надавати стратегічно значущі технології місцевим структурам, які вони не контролюють, щоб отримати доступ до величезного китайського ринку. КНР зазнає критики щодо захисту прав інтелектуальної власності та практики примусового передавання технологій.

Тепер закон передбачає, що держава буде захищати права інтелектуальної власності іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями, заохочувати технологічне співробітництво на основі добровільності та загальноприйнятих комерційних норм. Державні органи й посадові особи більше не зможуть форсувати передачу технологій адміністративними засобами. Закон також зобов’язує урядові органи й посадових осіб зберігати комерційну таємницю іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями.

РОЛЬ УРЯДУ

Документом передбачено, що місцеві органи влади не повинні обмежувати законні інтереси підприємств з іноземними інвестиціями або збільшувати на адміністративному рівні навантаження на них. Водночас місцеві органи влади мають виконувати зобов’язання перед іноземними інвесторами.

УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО ПРЯМУЄ ДО ІНВЕСТОРА

В Україні також розуміють, що необхідно створювати інвестиційні умови, які зможуть успішно конкурувати. Зрозуміло, що поки буде вигідніше й безпечніше вкладати в інші юрисдикції, китайські інвестори здебільшого так і робитимуть. Українське національне інвестиційне право лише на початку свого розвитку. На відміну від КНР, наша держава не має такого переконливого правового й практичного досвіду, але в неї є шанс використовувати найкращі зразки правових норм не тільки ЄС, але й Піднебесної.

Лише протягом останніх декількох років на законодавчому рівні Україна спростила процес отримання дозволів на будівництво: усунула вимогу про наймання зовнішнього спостерігача й запровадила систему онлайн-повідомлень. Крім цього, отримання дозволу на будівництво стало дешевшим завдяки зменшенню пайового внеску.

До нормативних здобутків належить спрощення умови одержання електроенергії внаслідок оптимізації випуску технічних умов і впровадження системи географічної інформації. До того ж держава підвищила надійність енергопостачання, запровадивши механізм компенсації за відключення струму.

Полегшено реєстрацію власності завдяки підвищенню прозорості системи управління земельними ресурсами. Значно посилений захист міноритарних інвесторів із вимогою більш докладного розкриття даних про операції компаній із зацікавленими сторонами, які можуть бути пов’язані з мажоритарними інвесторами. Україна також скоротила час на імпорт, спростивши вимоги сертифікації відповідності для автозапчастин, поліпшила доступ до кредитної інформації шляхом створення державного кредитного реєстру в Нацбанку.

Наша держава докладає певні зусилля й до спрощення реєстрації бізнесу, отримання кредитів, правового забезпечення виконання контрактів, поліпшення системи оподаткування, урегулювання питань неплатоспроможності. У жовтні 2019 р. набув чинності Кодекс із процедур банкрутства.

Верховна Рада України ухвалила проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Він має покращити такі індикатори: отримання кредитів, дозволів на будівництво, забезпечення виконання контрактів, вирішення питань неплатоспроможності, реєстрація власності, підприємств, захист міноритарних інвесторів. Нещодавно набув чинності Закон «Про концесію», який забезпечує можливість ефективного залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України на умовах міжнародної практики.

Парламентом ухвалена низка законів, котрі запроваджують єдиний рахунок для сплати податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2021 р. Документи забезпечують спрощення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри. Це відбуватиметься через створення авторизованого економічного оператора, як у ЄС, з перспективою їхнього взаємного визнання завдяки ухвалі проєкту «Про внесення змін до Митного кодексу щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів».

У жовтні 2019 р. ухвалені законопроєкти, що стосуються вдосконалення нормування в будівництві й захисту права власності. Останній передбачає усунення основних юридичних прогалин, які створюють проблеми власникам нерухомості та бізнесу.

У майбутньому законі прописано припинення діяльності акредитованих суб’єктів, запровадження обов’язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав, принципу одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, підвищення відповідальності за порушення реєстраційних процедур.

Очікується, що з його ухваленням знизиться кількість рейдерських захоплень нерухомого майна та корпоративних прав, скоротяться витрати громадян та бізнесу на захист власності від протиправних посягань.

Завдячуючи змінам на національному правовому полі, Україна піднялася на 64 сходинку в рейтингу Doing Business-2020. Але для приходу до країни багатьох потужних інвесторів цього замало. Чимало правничої роботи ще попереду. Враховуючи те, що КНР продовжує нарощувати інвестиційні проєкти в межах нашої держави (на початок року Китай здійснив загальних інвестицій в економіку України на суму понад $18 млн), варто в удосконаленні інвестиційного права окрему увагу приділити співпраці з китайськими правниками.

ПРАВО ДОМОВЛЯТИСЯ НА ПРАВИЛЬНОМУ БЕРЕЗІ

Експерти зазначають, що інтерес китайських інвесторів до України відчутно зріс, при чому у сферах, якими раніше вони не цікавилися. Китай сьогодні перенасичений фінансовими ресурсами. Попри недосконалість нашого інвестиційного права інвестування в Україну для них стає привабливим не стільки з погляду прибутковості, скільки з позиції територіальності. Зокрема, у зв’язку з підписанням Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна стає зручним майданчиком для виробництва й поставки продукції на ринки Європейського Союзу.

Нагадаємо, що Україна й Китайська Народна Республіка мають план дій щодо реалізації китайської ініціативи спільного будівництва «Один пояс, один шлях». Відповідно до цього плану сторони домовилися на основі дієвого механізму Комісії зі співробітництва між Урядом України та Урядом КНР разом знаходити й розвивати стратегічні точки дотику в межах згаданої ініціативи, зміцнювати координацію політики, сприяти реалізації практичного партнерства на принципах взаємної вигоди.

Українські експерти наголошують, що саме правовим супроводом утілення цього плану мають цілеспрямовано займатися юристи з інвестиційного права України й Піднебесної. Правовий пакет, який би стимулював дво- і багатосторонню співпраці України й держав-учасниць у сумісному будівництві «Економічного поясу Шовкового шляху» і «Морського Шовкового шляху ХХI ст.», буде вагомим внеском у подальший розвиток міждержавних відносин та інвестиційного права зокрема.

Адже спільний план передбачає сприяння активному просуванню підприємствами обох країн інвестиційного співробітництва в авіаційній, транспортній, енергетичній сферах, важкому машинобудуванні, харчовій, хімічній та електротехнічній промисловості; утворенню ланцюгів доданої вартості, поглиблюючи переробку продукції видобувних галузей. Україна й КНР домовилися розвивати співробітництво з осучаснення промисловості на основі державно-приватного партнерства та інших інноваційних форм співпраці, обопільно створювати автомобільні й залізничні дороги, оновлювати портову інфраструктуру, займатися енергоефективним будівництвом та удосконалювати ринки іпотечного кредитування.

Як бачимо, перспективи, що відкриваються перед українським урядом і бізнесом, є дуже привабливими. Китай як країна передових технологій міг би й виявляє бажання долучитися до модернізації технологій, збільшення потужностей України. Але китайський інвестор очікує на позитивні зміни в роботі з митними, правоохоронними, податковими органами, обмін інформацією щодо інвесторів і, можливо, створення сприятливих умов для обороту юанів в Україні.

Фахівці радять, скориставшись тим, що Піднебесна зробила ставку на експорт свого капіталу, надати інвесторам і кредиторам із КНР надійні українські фінансові інструменти для вкладень, а також запропонувати їм привабливі бізнес-проєкти на середньо- та довгострокову перспективи. Наші країни цілком спроможні створити Міжнародну товарно-біржову платформу для забезпечення організаційних, технологічних, правових та інших умов функціонування й розвитку біржової торгівлі між ринками КНР і України. Повноваження та регламент діяльності такої платформи також потребує законодавчого регулювання.

Китай може поділитися практичним досвідом правового забезпечення, організації регіональних фронт-офісів сприяння інвестиційній діяльності в Україні, на які вже давно очікують інвестори. Зрозуміло, що для гармонізації законодавства потрібні роки, але завдання нинішньої влади послідовно працювати, щоб на спільній основі зводилася нова правова база, яка б допомогла розширити співпрацю наших держав.

Для підвищення інвестиційної привабливості вже в цьому році Україна може унормувати на національному рівні запровадження онлайн-реєстрації товариств з обмеженою відповідальністю винятково зі спрощеною авторизацією особи (використання ID-паспорта, Bank ID), реєстрацію суб’єкта господарювання платником податку на додану вартість протягом дня, скасування вимоги попереднього подання повідомлення про працевлаштування співробітників.

Держава в смартфоні може передбачити правові новації щодо регулювання внесення документів на право власності на землю, нерухомість в електронні реєстри, попередньо об’єднавши їх в один. Час також запровадити адміністративне оскарження дій та рішень державних реєстраторів щодо реєстрації нерухомого майна і земельних ділянок. А орган, який буде розглядати такі скарги, слід відокремити від Мін’юсту, Державного земельного кадастру.

Багато нарікань існує й на оподаткування. Фахівці рекомендують зменшити ставки податків на фонд зарплати, замінити податок на прибуток податком на виведений капітал. Щодо забезпечення виконання контрактів, то пропонується запровадити подання позовів, пояснень, клопотань через спеціальну електронну платформу. Усі ці ініціативи потребують опрацювання й правового закріплення.

Україна зацікавлена в практиці та стажуванні своїх молодих фахівців з інвестиційного права в КНР. Водночас китайські юристи могли б у такий спосіб вивчати наше законодавство. Подібний взаємний обмін дозволить будувати спільний бізнес і в подальшому виходити на пропозиції для нашого уряду, для наших законодавців, які будуть корисними для двох держав і спростять ведення підприємницької діяльності.

Актуальним для обох країн залишається питання підготовки фахових перекладачів у сфері інвестиційного права. З огляду на двосторонню зацікавленість у співробітництві, попереду багато спільної правничої роботи. Проте Україні варто не лише створювати нове інвестиційне законодавство, а й попіклуватися про його дієвість і безумовне виконання.