Владислава Магалецька: «Україна має підходити до вибудовування взаємовідносин з Китаєм, не з позиції тактики, а з позиції стратегії»

Владислава МАГАЛЕЦЬКА
голова Державної служби з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів

– Владиславо, нещодавно Ви отримали відзнаку «Агента змін в Україні» за внесок в розвиток українського зернового ринку. Ви та Ваша команда прикладає немало зусиль, відкриваючи закордонні ринки для експорту харчових продуктів. Безумовно, найбажанішим для українських виробників є китайський ринок. Протягом останніх років спостерігається значний прогрес в обсягах експорту агропродукції до Піднебесної за рахунок перш за все кукурудзи, ячменю, соняшникової олії. Однак Україна може запропонувати нашим китайським партнерам набагато більше. Поділіться, будь ласка, перспективами на цей рік. Яка продукція АПК зможе розширити структуру експорту в найближчій перспективі?

– Наша команда разом із МЗС активно працює над відкриттям ринку Китаю для українських експортерів багатьох видів продукції харчування. Перемовини знаходяться на різних етапах, але прогрес є за всіма основними напрямками.

Умовно продукцію, по якій ми зараз домовляємося, можна розбити на декілька груп. По-перше, це продукція тваринництва. Це, перш за все, м’ясо птиці і яйця та яєчні продукти. По-друге, це продукція рослинництва – пшениця, ріпак, сорго, горох та квасоля. Ведуться переговори також з відкриття ринку черешні. Проводяться перемовини щодо відкриття ринку для українського пшеничного борошна, шроту соєвого, яблук та лохини, а також риби та рибних продуктів.

Ще один напрям – корми. Зараз проводимо роботу з отримання можливостей для експорту до Китаю українських кормів для домашніх тварин, комбікормів для сільськогосподарських тварин, птиці та ставкових риб. У зоні уваги доступ до китайського ринку заморожених напівфабрикатів, які містять продукти тваринного походження, рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження, а також яловичих колагенових оболонок.

– У кінці минулого року була підписана Програма співробітництва між Урядом КНР та Урядом України в рамках спільної побудови «Економічного поясу шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху XXI сторіччя». Одним із пріоритетних напрямів значиться сільське господарство. Чи відбувається активна взаємодія з китайською стороною щодо виконання цієї програми? Чи бачите Ви зацікавленість у спільній роботі щодо розвитку транспортно-складської логістики, співробітництві у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, бажання інвестувати в наш АПК взагалі?

– Китай нарощує свою присутність по всій Європі, як в Західній і Південній, так і в Східній. І співробітництво з Україною вибудовується на основі глобального просування стратегічних проєктів Китаю на Захід. Воно буде й надалі відбуватися активними темпами, незважаючи на заполітизованість питання.

Ми можемо використати цю можливість і залучити інфраструктурні інвестиції та активізувати стратегічні проєкти, як це роблять багато наших держав-сусідів – та ж Угорщина чи Грузія. Можемо ж обмежитися лише торгівлею. Це більш вразлива позиція для подальшого стратегічного економічного співробітництва.

Моя позиція – Україна має активізувати всі проєкти з Китаєм на взаємовигідній основі, враховуючи національний інтерес. Сьогодні ми бачимо зацікавленість китайських партнерів у створенні відповідної транспортної інфраструктури; їх присутність у секторі вирощування, зберігання та транспортування зерна. Ну і, звичайно, інвестиції. Це зовсім не ті об’єми, які могли б бути, але прогрес існує. Думаю, що в найближчому майбутньому ми побачимо зрушення в цьому напрямку. І це буде відбуватися завдяки зближенню позицій держав на економічній основі.

Це не тільки бажання щодо посилення співпраці з обох сторін, це логіка економічного розвитку взаємовідносин. Експорт з України до Китаю росте шаленими темпами і б’є усі історичні рекорди. Наступний логічний для обох сторін крок – це масштабні інвестиції.

– Можна згадати досвід Бразилії, яка є провідним постачальником харчових продуктів до Китаю. Минулого року третя частина всього агроекспорту була спрямована до КНР, а це склало 67 млрд доларів валютних надходжень. США, другий торговельний партнер Бразилії, закупив втричі менше. Можливо, порівняння з Бразилією не дуже коректне. Однак Україну називають гарантом світової продовольчої безпеки. Це накладає певну відповідальність. На Вашу думку, чи може Україна стати конкурентом Бразилії на китайському ринку? Чи висувають китайські партнери певні умови щодо якості агропродукції та обсягів постачання? Якщо так, то чи в змозі українські виробники їх задовольнити?

– Для того щоб відповідати запитам, які формує гігантський ринок Китаю, що постійно розвивається, потрібно постійно розвиватися і самому. Я думаю, у світі зараз немає жодного гаранта продовольчої безпеки, який міг би повністю задовольнити потреби Китаю. Та ж сама Бразилія в кінці минулого року не мала можливостей збільшити рівень експорту кукурудзи до Піднебесної.

Я не прихильник змагань в економіці заради самих змагань. Україна має чітко дотримуватися свого інтересу в економічній співпраці з будь-яким зовнішньоекономічним партнером. А він, на мою думку, полягає не тільки в нарощенні об’єму якогось одного чи двох видів товарів. Нас цікавить довгострокове взаємовигідне співробітництво з дуже широкого спектру продукції. І це не тільки сировина, але й продукти переробки.

Ринок Китаю цікавий фактично для будь-якої галузі українського сільського господарства, і наші виробники готові змінювати свій підхід до якості та об’ємів продукції. Те, що ми не можемо зробити сьогодні, ми зможемо зробити через три роки. Таку економічну поведінку диктує зацікавленість.

Піднебесна відома тим, що проводить будь-які дії у світі, виходячи із довгострокових планів, які розраховані на десятиліття, якщо не більше. Вважаю, що й Україна має підходити до вибудовування взаємовідносин не з позиції тактики, а з позиції стратегії. Думаю, що в цьому будуть зацікавлені всі учасники процесу переговорів.

– На VI Міжнародній зерновій конференції Grain Ukraine, що відбулася в червні, Роман Лещенко, міністр аграрної політики та продовольства України, згадав про агростратегію-2030, яку вперше було презентовано в Кабміні в лютому цього року. Стратегія стосується широкого кола питань, як писали деякі засоби масової інформації, «від співпраці в галузі міжнародної безпеки до підтримки вітчизняного картоплярства». Є там і про відкриття нових ринків, правда без зазначення назви країн або регіонів. Наскільки ця стратегія відповідає очікуванням наших найбільших торговельних партнерів? Чи проводилися консультації, наприклад, з китайською стороною, як найбільшого покупця продукції АПК у світі?

– Вважаю, що питання взаємовідносин з Китаєм є ширшим, ніж просто взаємовідносини в галузі АПК. Ми бачимо, наприклад, як окремі питання в машинобудуванні впливають на взаємовідносини в інших сферах, у тому числі й в агросфері. Сьогодні одне з найболючіших питань України – це транспортна інфраструктура. Думаю, що розвиток у цьому напрямі підтягне за собою дуже багато сфер в економіці. І саме над цим сьогодні ведеться спільна робота.

Що стосується очікувань наших зовнішньоекономічних партнерів, то основне їх бажання – це якісна продукція в необхідних об’ємах із зрозумілими умовами і в чіткі строки. Над цим і працюємо – проводимо роботу над зменшенням кількості нотифікацій, створюємо умови для стимулювання експорту, прискорюємо процедури і переводимо їх в електронний вигляд, стаємо більш зрозумілими і відкритими для наших партнерів. Вважаю, що імпортери і експортери вже оцінили нові можливості і зміни. А далі буде!

– І наостанок, поділіться Вашими враженнями від співпраці з китайськими колегами. Ви маєте багаторічний досвід. Що є принципово відмінним від спілкування із західними партнерами? Що Вам подобається, а що заважає в роботі? Які Ваші особисті побажання щодо налагодження більш тісної співпраці з Піднебесною?

– Китайська культура є дуже давньою і містить у собі дуже багато мудрості. Я б побажала усім, хто збирається працювати чи вже працює з Китаєм, уважно прочитати, а, головне, зрозуміти «Лунь юй». Є така конфуціанська максима: «Благородна людина думає про належне. Низька людина думає про вигоду». Це не просто красива фраза, для мене це принцип дії на державному рівні.

Я не хочу шукати відмінності та протиставляти Схід і Захід. І там, і там цінують порядність та вміння виконувати свої зобов’язання. Це моральноетичне підґрунтя особисто для мене є єдиним можливим для побудови взаємовідносин. Тож партнери завжди відповідають тим же.

Що ж до побажань відносно співпраці, то я хотіла б, щоб взаємовідносини України та Китаю будувалися на міцних підвалинах довгострокових стосунків, які б враховували інтереси обох сторін на далеку перспективу.