Варламов С. А. Китай як соціально-економічний орієнтир для України

С. А. Варламов
заступник Голови Соціал-Демократичної партії України

Українські соціал-демократи звертають увагу українців: регульована економіка Китайської Народної Республіки забезпечує громадянам зростання соціальних та освітніх стандартів і конкурентоздатність товарів на зовнішніх ринках.

Сухі статистичні цифри торговельно-економічних відносин (2017 року товарообіг склав $ 7,69 млрд., китайський експорт – $ 5,65 млрд. зі зростанням на 20,5% відносно 2016 року, український імпорт – $ 2,04 млрд. зі зростанням на 11,3%) далеко не цілком відбивають важливість партнерства України з Китайською Народною Республікою. Українські соціал-демократи з усією відповідальністю передбачають, що XXI століття – це століття Китаю, впродовж якого КНР стане найважливішим світовим геополітичним і геоекономічним гравцем. А це означає, що вже в найближчі десятиліття різко зросте фінансово-економічний та культурний вплив Пекіна на встановлення нових правил політичного, фінансового і економічного ладу в усьому світі.

Як каже давня китайська мудрість – «Коли дме вітер змін, треба будувати не щити від вітру, а вітряки».

Саме тому українські соціал-демократи вважають за необхідне вивчати і популяризувати досвід китайського прориву у світові лідери, щоб український вітряк було налаштовано за економічним вітром, який задме в XXI столітті зі Сходу на Захід. Ми чудово усвідомлюємо, – успішна реалізація формату «16+1» та проекту «Новий Шовковий Шлях», ініційованих Пекіном, неминуче призведе до «переналаштування» економічних систем усіх країн, які беруть у них участь. У тому числі – держав Східної та Центральної Європи, які все ще шукають своєї суб’єктності в рамках Європейського Союзу, в якому «місця під Сонцем» були від самого початку зайняті представниками «Старої Європи». Саме тут Китайська Народна Республіка наочно демонструє європейцям наявність принципово іншої, але, як мінімум – такої ж ефективної системи взаємодії різних держав, як і та, що визначена правилами й процедурами Євросоюзу.

Початок липня поточного року ознаменувався важливою подією для Центральної та Східної Європи – черговим самітом керівництва Китайської Народної Республіки та країн регіону у форматі «16+1», який відбувся у болгарській Софії. Дуже важливим є те, що 2018 рік проголошено Роком співпраці на місцевому рівні у форматі «16+1»; пересічні громадяни країн Центральної та Східної Європи отримали можливість побачити: геополітичний проект, який просуває Китай, стоїть на міцному підґрунті взаємовигідного співробітництва на рівні як політичного керівництва країн регіону, так і місцевих економічних інтересів. До громадян цих країн буде донесено важливу думку про те, що економіки Китаю та країн Центральної та Східної Європи характеризуються значною компліментарністю, а значить, їхня взаємна відкритість – безсумнівно! – додасть синергетичного імпульсу зростанню масштабів взаємної торгівлі та інвестицій. Сам лише факт, що східноєвропейські експерти вважають імовірнішими масовані інвестиції з Китайської Народної Республіки, аніж з країн «Старої Європи», є вельми красномовним.

Для українських соціал-демократів ситуація, за якої Україна на сьогодні не є учасником ані формату «16+1», ані проекту «Новий Шовковий Шлях», видається, безсумнівно поза всяким сумнівом, негативним фактором, який стримує зростання національної економіки та приплив зовнішніх інвестицій. Адже не таємниця, що з огляду на тривалий військово-політичний конфлікт із Російською Федерацією на Сході країни, Україна значною мірою втратила свої традиційні ринки у Росії та СНД, при цьому зростання товарообігу з Європейським Союзом лише незначною мірою компенсує ці втрати. У такій ситуації найрозумнішу альтернативу ми бачимо в розширенні економічного співробітництва з Китайською Народною Республікою – як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматі, включаючи «16+1» та «Новий Шовковий Шлях».

При цьому Україна може взаємодіяти у цих форматах не лише як елемент в логістичному ланцюжку, що теж, саме собою, важливе, а й як відповідальний партнер з економічної кооперації у складних виробництвах високого переділу, а також – у високотехнологічних сферах. Щодо значного, але поки не використаного потенціалу такої співпраці, дуже красномовно свідчить сьогоднішній рівень взаємних інвестицій: китайські інвестиції в Україну лише трохи перевищують $ 18 млн., українські до Китаю – взагалі менші за $ 2 млн.

Найважливішим фактором, який робить привабливим економічне співробітництво з КНР, є чітке дотримання Пекіном принципу невтручання у внутрішні справи своїх партнерів. Це є особливо важливим сьогодні для України, якій як сусіди, так і геополітичні партнери регулярно озвучують вимоги, пов’язані з внутрішньополітичною сферою нашої держави. Українські соціал-демократи вважають, що ми всі сьогодні є свідками кризи світового ладу, встановленого на початку 90-х років минулого століття після закінчення Холодної війни. Всім уже очевидно, що загальновизнані економічні постулати, ухвалені Міжнародним Валютним Фондом, не працюють, а правила Світової організації торгівлі (СОТ) ігнорує держава з найбільшою економікою у світі.

У такій ситуації Китай стає все важливішим фактором як стабільності «правил гри» у світовій торгівлі, так і гнучкості принципів кредитування та інвестування. Вже сьогодні Азіатський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ) провідні світові експерти розглядають як альтернативу Світовому банкові та Європейському банкові реконструкції та розвитку.

Українські соціал-демократи виступають за якнайшвидше приєднання України до діяльності АБІІ. Однак, крім безсумнівної економічної потужності Китаю, на користь участі Києва в ініційованих Пекіном транснаціональних проектах свідчить і привабливість китайської «м’якої сили». Причому це не лише культурні та історичні традиції, що викликають стійкий інтерес у європейців; перш за все, йдеться про китайську соціальноекономічну модель. Українським соціал-демократам є близькими гуманістичні принципи китайського економічного планування, за яких головною міркою і критерієм соціально-економічного зростання держави є якість життя людини. Всі інші параметри – розмір ВВП, стабільність національної валюти, зростання інвестицій – не більше ніж інструменти досягнення головної мети. При цьому ми змушені з жалем відзначити, що за такими параметрами, як середня зарплатня і пенсія, Україна сьогодні істотно поступається Китаю, а чинна у нашій країні – в рамках «радикальних реформ» – економічна модель не дає підстав очікувати скорочення цього відставання. Швидше навпаки.

Ми вважаємо вкрай важливим, що в нашому глобальному світі, де впродовж десятиліть домінувала вкрай сумнівна ідея про ефективність горезвісної «невидимої руки ринку», Китайська Народна Республіка наочно продемонструвала всім творчу силу державного планування – як тривалого (до 50 років), так і короткочасного (5-10 років). Як результат – вражаюче економічне зростання супроводжується таким самим зростанням соціальних та освітніх стандартів населення КНР. Для лівих та соціальних політичних сил Східної Європи в цілому і України зокрема, вкрай важливим є приклад державного формування й регулювання ринку праці у Китайській Народній Республіці, виходячи з національних пріоритетів економічного розвитку. І це – всупереч поширеним сучасним економічним теоріям – не лише не відлякує, а навпаки – приваблює великих іноземних інвесторів у стратегічні галузі народного господарства КНР.

Досвід динамічного розвитку індустріального сектора в Китаї за останні десятиліття є надихаючим прикладом для лівих сил Східної Європи, в якій відбувається катастрофічна деіндустріалізація, яка супроводжується вимушеним переходом кваліфікованої робочої сили до секторів із меншою доданою вартістю і, відповідно, з меншими зарплатнями.

Скасування два з половиною роки тому усіх обмежень на народження другої дитини в сім’ї стало чітким сигналом цілому світові: Китай потребуватиме найближчими десятиліттями все більшої кількості робочих рук.

Для нас дуже важливим є той факт, що стрімке економічне зростання Китаю, яке багато років перевищує 6% ВВП, має міцне підґрунтя – власну науково-дослідну та дослідно-конструкторську бази: за витратами на НДДКР Китайська Народна Республіка впевнено обходить Європейський Союз і вже практично наздогнала США.

Порівняно з початком 1990-х років, витрати КНР на наукові розробки зросли майже у 40 разів, а з початку 2000-х їхній обсяг збільшується вдвічі швидше, аніж китайський ВВП. Саме цей факт і забезпечує високу конкурентоздатність китайської економіки, що є особливо важливим у добу, коли спалахують торговельні та валютно-фінансові війни.

Українські соціал-демократи вважають за необхідне використовувати китайський досвід мирного повернення відчужених територій – Макао і Гонконгу, а також розбудови конструктивних відносин з Тайванем. Настрій на компроміси, помірність у вимогах, урахування особливих інтересів мешканців регіонів і тривалість процесу реінтеграції в часі, зцементовані політичною волею і послідовністю Пекіна – ось що має стати зразком для офіційного Києва під час запуску реального процесу реінтеграції Донбасу і Криму.

Ми не лише маємо, – ми зобов’язані вивчати безцінний китайський мирний досвід реінтеграції непідконтрольних територій, якщо хочемо домогтися аналогічного позитивного результату в Україні.

На закінчення хочу ще раз особливо наголосити, що українські соціал-демократи бачать у Китайській Народній Республіці не лише найважливішого торгово-економічного партнера України, а й гідний наслідування зразок сучасної планової соціальної економіки, що є абсолютно конкурентоспроможною в ринковому світі довкола.