Олександр Храпачов

— виріс в місті Запоріжжі. В 2000 році під час навчання в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в місті Києві поступив на факультет образотворчого мистецтва, кафедру живопису і композиції. З 2008 року член Національної Спілки художників України в місті Києві. 2008 – 2009 – стажування в КНР. 2010 рік – закінчив асистентуру-стажування. З 2009 року на викладацькій роботі на кафедрі живопису і композиції в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. З 2002 року – учасник всеукраїнських трієнале та інших виставок Національної спілки художників України. Провів безліч персональних і групових виставок в Україні, Росії, Китаї, Великобританії, Польщі та ін.

Упродовж останнього півстоліття керівництво китайської держави велику увагу приділяє міждержавним взаємовідносинам, заохочуючи свою молодь їхати навчатись до інших країн, вивчати їхню культуру, мистецтво, науку. Щороку до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури приїжджають китайські студенти. Повертаючись до Піднебесної після захисту дипломів, вони викладають за здобутим фахом у вищих та середніх навчальних закладах або збагачують свої традиційні погляди новими пошуками.

Завдяки цьому живописна культура Китаю набула ши­роких методів творчого самовираження. Бо на початку двадцятого століття, коли там переважала класична ки­тайська графіка (вона виконується і до сьогодні на дуже високому р­івні), китайські митці не знали такого поняття, як живопис, в європейському розумінні, і сенсу в цього ху­дожнього напрямку. Сьогодні імпресіоністичні тенденції, методи побудови класичної картини, узяті з європейського мистецтва, використовуються у вихованні мистецьких кад­рів Піднебесної.

Автором даної статті здійснено аналіз українсько-ки­тай­ських відносин на підставі власного досвіду. Перебуваючи в Китаї протягом дев’яти місяців у 2008–2009 рр. та 2012 р., він спілкувався з мистецьким середовищем та поціновувачами мистецтва, мав можливість ознайомитись з сучасним китайським мистецтвом та фондами в художньому інституті та художньому відділенні інституту Тіхуа в Пекіні; відвідати навчальні майстерні різних курсів, в тому числі дипломників цих навчальних закладів, виставки та майстерні провідних художників Китаю в Пекіні та в його області (зо­крема в селищі художників де нараховується близько трьох тисяч митців, якими власноруч збудовані майстерні та галереї; на околиці цього селища, серед кукурудзяного поля, височіє музей сучасного мистецтва, побудований місцевим меценатом, де експонуються виставки найкращих сучасних китайських художників). Мені пощастило ознайомитися з експозицією художнього музею та відвідати мистецький район у центрі Пекіна під назвою «798», де у приміщеннях величезного покинутого заводу відкрилося близько сотні сучасних галерей та виставкових залів (кожна з галерей спеціалізується на певному напрямку мистецтва, створюючи загальну вражаючу атмосферу творчого середовища), а також майстерні, виставкові зали та поспілкуватися з художниками в містах Шанхаї, Сучжоу, Усі.

Живописній школі Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури китайці приділяють величезну увагу. Наших художників постійно запрошують до Китаю, як на викладацьку роботу, так і для участі у пленерах, для проведення персональних виставок. Були на викладацькій роботі, брали участь у пленерах та експонували свої твори В. Баринова-Кулеба, О. Бєлянський, С. Брахнов, М. Гуйда, Т. Гончаренко, С. Зорук, О. Храпачов, інші професори та викладачі НАОМА. Брали участь у пленерах та експонували свої твори О. Власов, В. Гурін, В. Забашта, А. Зорко, О. Ковальчук, І. Ковтонюк, О. Лопухов, О. Одайник, А. Чебикін, І. Пилипенко, А. Цой, А. Яланський, О. Ясенєв та інші.

Персональна виставка Т.Н. Яблонської в Шанхаї експо­нувалася стараннями її дочки Атаян Гаяне. Ця виставка набула великого розголосу і отримала багато прекрасних відгуків китайських митців та поціновувачів мистецтва. Трохи згодом вийшла в світ чудова книга про художницю, у якій висвітлені усі періоди її творчості. Ця перша фундаментальна книга про відому українську художницю була надрукована в місті Ханчжоу за підтримки китайських професорів-художників цього міста.

Українські художники приїжджають до Китаю, пишуть живопис — місцеві краєвиди, приносячи своє бачення сприйняття навколишнього середовища, адже митець спро­можний заглиблюватись в бачене ним середовище, відчувати його глибину, інтуїтивно здогадуватись про історію. Справжній художник бачить в очах людини цілий всесвіт, про який неможливо повноцінно розповісти словами, але можна відобразити в живопису. Такі твори, які китайці потім бачать на виставках у своїй країні, впливають на них, дають можливість сприймати свій рідний світ інакше. На мою думку, це і є мистецький вплив на самоусвідомлення китайського громадянина. Індивідуальне стилістичне самовираження кож­ного митця також помітне при спогляданні на полотно. Інди­відуальні творчі властивості кожного українського ху­дожника по-своєму впливають на мистецьке середовище Китаю, формуючи нову субкультуру творчого бачення в художніх колах окремо узятих провінцій і міст.

До речі, в селищі художників біля Пекіну є галерея російського мистецтва, в якій представлені твори провідних художників Санкт-Петербурзької академії мис­тецтв ім. І. Ю. Рєпіна. На території селища також працюють митці з інших держав та культурно-економічно занедбаних провінцій Китаю. Усі вони створюють нову атмосферу сучасного мистецтва в Китаї. Книги і каталоги активно дру­куються і розповсюджуються по економічно стабільних районах КНР.

Велику увагу китайські митці приділяють живопису з фотографії. Наприклад, у нас домінуючим є пленерний живопис, вивчення натурного матеріалу – у них, навіть у фондових музейних експозиціях, переважає живопис з фотографій, тобто фотографічний реалізм, а не творчо осмислений. Робота з фотографії навіть знаходить схвалення вищого художнього закладу Китаю, але це – їхнє бачення. Тому вони запрошують нас, аби побачити наше мистецтво і навчитися йому, і, можливо, мине небагато часу, і вони зможуть досягти такого рівня, що ми будемо вчитися у них.

Міжнаціональні відносини популяризують українське мистецтво у світі. На сьогоднішній день творчість наших митців цінується не тільки в Китаї, але і в інших державах, займаючи провідні позиції. А причина тому – збереження традицій нашої мистецької школи у вищому навчальному закладі України – Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, адже у своїй діяльності її викладачі ставлять акценти на збереженні традицій живописної школи, закладених фундаторами художнього вузу в 1917 році. Щоправда, мистецька школа упродовж десятиліть трохи змінилась, інтегруючись у нові погляди на мистецтво, але стрижень реалістичного мистецтва залишився і до сьогодні. Глибоке вивчення науки, куль­тури, історії і фі­лософії своєї та інших держав надає можливість посісти провідне місце у світовій мистецькій культурі.