Сюй Цзянь
PhD, заступник декана, науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень Китаю

Кан Цзє
PhD, асистент наукового співробітника Інституту Європи та Азії, Китайський інститут міжнародних досліджень

1. ІНІЦІАТИВА «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ» ВІДПОВІДНО ДО «ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ЄДИНОЇ ДОЛІ»

Який зрештою має зміст концепція «загальнолюдської спільноти єдиної долі»? Спробуємо дослідити спочатку, чим вона не є.

1. Це дивитися на світ НЕ з позиції протистояння та конфліктів між цивілізаціями.
2. Це дивитися на світ НЕ з позиції протистояння та конфліктів між різними політичними ідеологіями.
3. Це дивитися на світ НЕ з позиції протистояння та конфліктів між геополітичними таборами.
4. Це дивитися на світ НЕ з позиції протистояння та конфліктів між Півднем та Північчю.
5. Це дивитися на світ НЕ з позиції протистояння та конфліктів між розвитком людини та довкіллям.

З огляду на ці п’ять тверджень стає зрозуміло, що «загальнолюдська спільнота єдиної долі» – це нова концепція, яка виражає міркування та розуміння Китаєм своєї власної історії та реальності Нового Світу. Концепція також наслідує та запозичує мудрість величних цивілізацій, яку вони накопичували впродовж всієї своєї історії.

Так все ж таки, що таке «загальнолюдська спільнота єдиної долі»? Ця концепція включає три таких ключових складових.

ПЕРШЕ, всі країни мають бути відкритими одна одній, інклюзивними. Відкритість та інклюзивність – це передумови розвитку та миру. Потрібно ставитися з розумінням та повагою до світового розмаїття. Світова норма – це визнавати різноманіття політично-соціального устрою, форм розвитку та способів мислення різних країн. Прагнучи спільного розвитку, потрібно керуватися рівноправною відкритістю, яка приносить
всезагальну користь.

ДРУГЕ, кожна країна має встановлювати партнерські відносини, а не формувати військові союзи; обопільні протиріччя потрібно вирішувати шляхом рівноправних діалогів, а не згуртованого протистояння.

ТРЕТЄ, кожна країна має прагнути спільного розвитку, взаємодіяти та співпрацювати одна з одною, відмовлятися від «мені більше, тобі менше», «ти програв, я виграв» та «гри з нульовою сумою». Необхідно згуртовано та спільними зусиллями боротися з викликами глобалізації та з різними глобальними проблемами.

Наразі рівень взаємних контактів, взаємозалежності та взаємної інтеграції між країнами світу як ніколи доти поглиблюється, проте тривалі геополітичні кризи та нові глобальні ризики не дозволяють світові позбутися невизначеності. На тлі цих проблем посилення відкритості шляхом взаємного зв’язку та взаємного доступу, а також реалізація спільного розвитку за допомогою співпраці є спільною потребою Китаю та країн всього світу.

«Один пояс, один шлях» – це інклюзивна, відкрита всім платформа для співробітництва, яка не встановлює жодних порогів та не навішує примусових зобов’язань. Її головними особливостями є відкритість та інклюзивність, а основними принципами виступають спільні консультації, спільна побудова та спільне використання. За допомогою консультацій на основі рівності кожна країна шукає точку перетину інтересів з іншими країнами, спільно покращує інституційний механізм співробітництва, прагне такого розвитку, за якого будуть можливі спільний виграш та всезагальна користь. Окрім цього, «Один пояс, один шлях» – це актуалізація, а також важливий шлях в реалізації самої концепції «загальнолюдської спільноти єдиної долі».

2. СПІЛЬНА ПОБУДОВА «ОДНОГО ПОЯСУ, ОДНОГО ШЛЯХУ» КИТАЄМ ТА УКРАЇНОЮ: МОЖЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ

УКРАЇНА – це «східні ворота», які ведуть до Європи. Країна має все необхідне, щоб стати транспортним вузлом між Європою та Азією: надзвичайно велику територію, багаті природні ресурси, а також сильну базу людських ресурсів, іншими словами, має надзвичайно великий потенціал для розвитку. Спільна побудова «Одного поясу, одного шляху» Китаєм та Україною має міцний фундамент та широкі перспективи, проте необхідно всіма силами розкривати потенціал ділового співробітництва.

Наразі Китай та Україна досягли значного успіху в таких сферах співпраці: військова промисловість, торгівля продукцією землеробства та тваринництва, побудова портової та логістичної інфраструктури, використання нових джерел енергії. В той же час, існує низка факторів, що стримують двостороннє співробітництво:

1. Неоптимізований механізм співробітництва між урядами Китаю та України: увазі йдеться про те, що рівень паритетності зустрічей та зв’язків потребує підвищення, адже це стоїть на заваді посиленню політичної довіри на високому рівні.

2. Фінансова ситуація в Україні доволі тяжка, бюджет надзвичайно крихкий, як і раніше, існують певні валютні та фінансові ризики.

3. Портова інфраструктура України є доволі застарілою, корумпованість адміністративних органів влади подолана недостатньо, а рівень ефективності влади є недостатнім; митні процедури складні; наразі все ще немає хороших автомагістралей, які з’єднували б Україну з країнами ЄС – все це послаблює можливості України стати транспортним вузлом між Європою та Азією.

4. Фінансові надходження до бюджету є недостатніми, тому податки для підприємств надзвичайно високі, що, в свою чергу, накладає на них певний тягар. Уряд не надає підприємствам належного рівня керівництва та обслуговування. Відповідно до Індексу сприйняття корупції, опублікованого міжнародною організацією Transparency International, ситуацію з корупцією в Україні не можна назвати оптимістичною, у порівнянні з 2014 роком, її рівень навіть піднявся дещо виріс. Ці всі фактори впливають на ділове середовище України, стримуючи інвестиційну активність підприємств.

5. Недостатнім є рівень розвитку інфраструктури, необхідної для зберігання та транспортування продукції землеробства та тваринництва. Порядок контролю, інспекції та карантину є доволі жорстким, що, в свою чергу, стримує розвиток експорту такої продукції до Китаю.

6. Україні не вистачає оптимізованого рівня системи підтримки інновацій та системи культивації галузей високих технологій. Через тяжку фінансову ситуацію в країні, рівень урядової підтримки та інвестицій у сферу інновацій, досліджень та розробок є недостатнім, що обмежує перехід, а також процес дослідження та розробки нових високих технологій.

7. Взаєморозуміння між народами та гуманітарні обміни – не найсильніша сторона взаємодії України та Китаю. У 2017 році молодий науковець Пекінського університету іноземних мов провів опитування у Київському університеті імені Тараса Шевченка. За результатами опитування стало зрозуміло, що українським студентам майже не знайома ініціатива «Один пояс, один шлях»: з 86 опитуваних половина навіть не чула про неї. В той же час, кількість студентів, що навчаються в Китаї, доволі незначна. З іншого боку, існують певні обмеження ближче познайомитися з Україною і для китайців; всі новини про Україну, які показують в Китаї, дуже одноманітні та підготовлені ніби за шаблоном.

3. ПРОПОЗИЦІЇМОЖЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ

1. Китай та Україна мають певні відмінності в ідеології та політичному устрої, проте потрібно посилювати комунікацію та координацію стосовно значних регіональних та глобальних стратегічних питань, встановити довгострокову політичну та стратегічну взаємодовіру, реалізовувати на практиці відносини стратегічного партнерства. Саме тому обидві сторони мають активно підвищувати рівень та частоту комунікації й обмінів на високому рівні, розширювати покриття механізму міжурядових обмінів. Китайсько-українські відносини мають виходити зі зміцнення ділового співробітництва у сфері економіки, науки та техніки, а також гуманітарній сфері, прагнути благополуччя для своїх народів, уникати негативного впливу третьої сторони.

2. Якщо ми подивимося на досвід власне Китаю, то стає зрозуміло, що побудова економіки – це не лише питання власне економіки, це також питання управління. Наприклад, передовий та високий рівень інфраструктури – це важливий показник розумного управління, що також сприяє закріпленню фінансової основи діяльності та рівня ефективності управління уряду. Проте питання побудови та управління інфраструктурою не вирішується за один день. Спеціальне та високоефективне місце необхідно безпосередньо для розбудови інфраструктури, а посадовці основного рівня – для управління інфраструктурою. Китай та Україна можуть вивчати та обговорювати питання зміцнення контактів та обмінів між представниками місцевої влади, а також направляти представників місцевої влади України з ознайомлювальними візитами, на навчання та обмін до регіону дельти річки Янцзи (Прим.: Шанхай, провінції Чжецзян та Цзянсу) та Чжуцзян (міста Шеньчжень, Чжуншань тощо).

3. Уряди та керівники підприємств двох країн мають спиратися на перспективу, активно вишукувати та обговорювати такі питання: як посилити підтримку українських підприємств, що мають інноваційну складову, та стартапів; як сформувати довгостроковий та ефективний механізм інноваційного співробітництва, як зміцнити результативність досліджень та розробок у сфері нових високих технологій.

4. Молодь – це майбутнє китайсько-українських відносин стратегічного партнерства. Науковці, власне вищі навчальні заклади та мозкові центри обох країн мають активно сприяти обмінам студентів та молодих представників різних кіл суспільства, будувати для цього платформу, надавати спеціальні стипендії та більш широкі можливості для наукових обмінів між вченими.