А. Супрун, ген. директор ДП «Вуглесинтезгаз України»

У сьогоднішньому світі складно переоцінити роль та вагомість Китайської Народної Республіки, яка демонструє впевнене лідерство на світовому енергетичному ринку. Новиною цього року стало створення найбільшої в світі за встановленими потужностями енергетичної корпорації, що відбудеться шляхом злиття вугільної компанії Shenhua Group Corp. та енергогенеруючої компанії China Guodian Corp. Протягом 2015 – 2016 рр. Китай дивував світ одночасно двома рекордами в енергетиці: найістотнішим зменшенням викидів парникових газів з-поміж інших країн та кількістю встановлених за рік сонячних панелей, зокрема зі швидкістю встановлення – три футбольних поля за годину(!). 

Вочевидь, що таке лідерство Китаю ґрунтується не лише на масштабі, але і на інноваціях, сучасному менеджменті, стратегічному плануванні та, мабуть, найбільшому в світі обсязі інвестицій в енергетичну галузь. 

Приємно усвідомлювати, що ця країна є стратегічним партнером України, що, до того ж, має з нами давні культурні зв’язки та історичні дружні відносини. Сьогодні для України це один із небагатьох потужних партнерів із доволі лояльним ставленням та готовністю в нинішніх умовах інвестувати в масштабні проекти в нашій державі, зокрема в енергетичній галузі.

Найбільший енергетичний кредит в історії України. Початок

Повертаючись у 2010 – 2012 рр., можна згадати ситуацію із колосальним споживанням природного газу в Україні та його завищеною ціною через монопольне постачання з Росії. Альтернативи цій монополії на той час ніхто не пропонував, тому однією із логічних опцій в тодішніх реаліях, яку міг запропонувати уряд в енергетиці, було заміщення споживання частки імпортованого газу вугіллям власного видобутку, якого тоді був значний профіцит.

Саме формула «заміщення природного газу вугіллям вітчизняного видобування» і була покладена в основу ідеї залучення фінансування для втілення проектів, що дозволили б швидко та суттєво зменшити споживання природного газу в масштабах держави.

Відповідальним за втілення цієї ідеї було визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, яке, за активної підтримки уряду, ще у 2010 – 2011 рр. провело переговори з Міністерством комерції КНР та державним Банком розвитку КНР. У результаті двосторонніх домовленостей було досягнуто принципової згоди про боргове фінансування Банком розвитку КНР проектів заміщення природного газу вугіллям на суму 3,65 млрд доларів США під суверенну гарантію України.

Зокрема, за рахунок цих коштів планувалося побудувати три заводи з газифікації вугілля на базі трьох діючих в Україні хімічних заводів-виробників аміаку та карбаміду та одну теплоелектростанцію на вугільному паливі. Для цих об’єктів повинно було щорічно використовуватись близько 10 млн тонн українського вугілля, що могло б замістити до 5 млрд м3 природного газу на рік.

Партнером України для фінансування цих проектів не випадково виступив Китай в особі Банку розвитку КНР – найбільшого в світі банку розвитку з активами близько 2 трлн доларів США, який відповідає за більшість іноземних державних інвестицій. Саме Китай міг дозволити собі фінансувати такі масштабні проекти, пов’язані із викопним паливом, в інших країнах. Саме китайськими фахівцями побудовано більше всього в світі заводів з газифікації вугілля за різними технологіями, а отже – накопичено найбільший технологічний досвід.

За згодою високих сторін у 2012 р. позичальником було обрано НАК «Нафтогаз України», якому Міненерговугілля, як розпорядник пакета акцій, доручило укласти кредитну угоду на загальну суму 3,65 млрд доларів США з Банком розвитку КНР, що і відбулося 25 грудня 2012 р. одночасно з підписанням між Мінфіном України та китайським банком угоди про надання державної гарантії України.

Планувалось, що протягом 2013 – 2014 рр. будуть завершені проектні роботи, та буде розпочато будівництво. Однією із ключових умов угоди при цьому є те, що не менше 60% вартості товарів, робіт та послуг мають бути походженням з КНР, що фактично означає, що генеральний підряд на будівництво мають отримати китайські компанії.

Істотні зміни в Україні. Незмінність системного підходу між поважними партнерами

Наприкінці 2013 – на початку 2014 р. в Україні відбулася Революція Гідності та стався збройний конфлікт на сході країни, які багато в чому змінили ситуацію як в державі в цілому, так і в енергетичному секторі зокрема. Переважна більшість державних вугільних шахт, так само як і частина об’єктів, на базі яких планувалось втілювати проекти, опинились на тимчасово непідконтрольній українському уряду території. Змінилося керівництво країни, уряд та керівництво Нафтогазу. Прийшла нова амбітна команда управлінців, якій протягом 2014 – 2015 рр. вдалося позбавитися монополізації імпорту природного газу в Україну шляхом диверсифікації його поставок, зокрема, із західноєвропейських країн. Це призвело до суттєвого падіння вартості імпортного газу та, як наслідок, до відчутних змін на українському енергетичному ринку.

У цих реаліях пошук нових рішень спільно із китайською стороною за чинною кредитною угодою став одним із вагомих завдань. Завданням, що постало перед тодішнім урядом та командою державного енергетичного гіганта, який відповідає в державі за 100% транспортування газу та більш ніж за 70% його видобутку.

Ще протягом 2014 р. було прийняте спільне рішення повідомити китайську сторону про об’єктивну неможливість та недоцільність реалізації раніше узгоджених проектів, а, натомість, запропонувати розглянути можливість фінансування нових проектів, які б відповідали потребам енергетичного сектору України. При цьому потрібно було враховувати і обсяг кредитної угоди, і масштаб очікуваного сторонами ефекту від використання кредитних коштів, і рівень та статус безпосередніх партнерів за угодою – державного Банку розвитку КНР та НАК «Нафтогаз України».

Зважаючи саме на ці міркування, наприкінці 2014 – на початку 2015 рр. Урядом, Міненерговугілля та Нафтогазом спільно із залученими профільними українськими та іноземними експертами була проведена робота з попереднього відбору та підготовки широкого переліку альтернативних проектів для пропозиції китайській стороні.

Необхідно було враховувати все: специфіку сприйняття китайською стороною зміни влади в Україні після Революції Гідності; особливості фінансування Банком розвитку КНР проектів в інших країнах, наприклад, в Білорусі, Африці та Латинській Америці; політики (policies) банку, саме як «банку розвитку» держави Китай; сфери інтересів та вплив великих державних китайських корпорацій, що мають отримати свої вигоди від реалізації генпідрядних контрактів за проектами в Україні; досвід реалізації китайськими компаніями масштабних проектів в інших країнах, включаючи країни колишнього СРСР; специфіку та вимоги до підготовки інформації по проектах для Банку розвитку, китайських підрядників тощо.

Але проміжну важливу задачу було виконано – на початку 2015 р. Міністерство комерції КНР та Банк розвитку КНР, на засвідчення підтримки нашій стороні, дали офіційну згоду на заміну «старих» проектів новими. Було домолено, що нові проекти мають бути офіційно представлені Нафтогазом Банку за погодженням із відповідними українськими міністерствами з огляду на забезпечення кредитної лінії державною гарантією.

Масштабні задачі. Крок за кроком

Роботи з підготовки проектів для Банку розпочало 100% Дочірнє підприємство Нафтогазу «Вуглесинтезгаз України», яке було створене ще у 2013 р. для реалізації проектів за кредитною угодою. Слід зазначити, що оскільки ця угода являє собою угоду типу project finance, то вона передбачає необхідність створення позичальником (Нафтогазом) під проект окремої «проектної компанії», яка є «власником» проекту, та відповідає за його реалізацію (проектування, будівництво, операційне управління та генерацію доходу) з моменту початку фінансування банком. Ось така специфіка міжнародних кредитних договорів цього виду, на відміну, скажімо, від міжнародних кредитних договорів типу trade finance.

Почалась системна та кропітка робота з підготовки проектів для Банку розвитку КНР на основі сучасних методів управління проектами. Робота, з одного боку, мала враховувати сучасні міжнародні вимоги до оцінки, розробки та підготовки проектів, що їх застосовує в своїй практиці як Банк розвитку, так і провідні китайські корпорації, які виконують генпідрядні функції. З іншого боку, робота мала враховувати вимоги українського законодавства та стандартів, які в деяких випадках докорінно відрізняються від міжнародних.

Довелось навіть декілька разів їздити до сусідів в Білорусь для того, щоб познайомитись з їхнім досвідом будівництва великих енергетичних об’єктів силами державних китайських корпорацій за кошти того ж Банку розвитку за аналогічними кредитними угодами. Керівництво білоруського державного енергохолдингу «Бєленерго» познайомило українських колег з практикою ділового спілкування з китайськими партнерами, а інженери та фахівці «Вітєбскенерго» пояснили нюанси підготовки проектної документації.  Фактично дочірнє підприємство Нафтогазу «Вуглесинтезгаз України» виконувало функцію управління проектами на всіх етапах: від розробки концепцій (concept study), вибору та оцінювання технологій (selection and scoring), підготовки попередніх техніко-економічних обґрунтувань (pre-feasibility study) до базового інжинірингу (FEED – front-end engineering and design).

На базі ДП «Вуглесинтезгаз України» була створена команда з фахівців зі значним практичним досвідом реалізації проектів у сфері енергетики. Вагому науково-технічну підтримку у підготовці Угоди надавали фахівці профільних інститутів Національної академії наук України, зокрема Інституту вугільних енерготехнологій, українські проектні та проектно-конструкторські інститути та навчальні центри надсучасних BIM-технологій проектування.

Робота була закінчена в цьому році та зосереджена на трьох проектах:

• будівництво енергетичного комплексу 2х300 МВт з вугільними котлами ЦКШ на території Київської ТЕЦ-6, оціночна вартість проекту – близько 1,2 млрд доларів США;
• будівництво енергетичного комплексу 2х110 МВт з вугільними котлами ЦКШ на території Львівської ТЦ «Північна»», оціночна вартість проекту – близько 370 млн доларів США;
• оновлення парку газовидобувного та допоміжного обладнання (для ПАТ «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» оціночна вартість проекту – близько 260 млн доларів США.

Закупівля нового парку обладнання має на меті збільшення видобутку природного газу щорічно на 4 млрд м3, що дійсно багато, якщо згадати, що за минулий рік загальний об’єм власного видобутку ПАТ «Укргазвидобування» склав близько 14 млрд м3.

Проекти будівництва нових вугільних теплоелектроцентралей (ТЕЦ) замість дорогих газових станцій у двох великих містах передбачають використання технології спалювання твердого палива в циркулюючому киплячому шарі (ЦКШ), яка визнана як «найкраща доступна технологія» (best available technique) у світі. Ця технологія відповідає жорстким вимогам Директиви 2010/75/ЄС щодо викидів забруднюючих речовин у довкілля.

Паливо енергоблоків – вітчизняне кам’яне вугілля з шахт Львівсько-Волинського басейну та західного Донбасу. Крім того, технологія дозволяє до вугілля «підмішувати» певну частину біомаси та спеціально підготовлених відходів, як палива (RDF, refuse derived fuel), що є звичайною практикою на аналогічних міських станціях в ЄС. Це додатково знижує собівартість виробництва теплової та електроенергії для міського населення, що є значно меншою, порівняно із вартістю енергії, виробленої застарілими станціями, що працюють на природному газі.

Перепони на шляху проекту

На успішність реалізації подібних капіталомістких проектів в енергетиці значним чином впливають зацікавлені сторони (stakeholders). Особливо, коли йдеться про фінансування проектів під забезпечення з боку держави. Це накладає велику кількість обмежень та привертає увагу зацікавлених сторін. Навіть для такої потужної компанії як Нафтогаз дуже непросто виявилося виступати локомотивом проекту.

Зацікавленими сторонами з українського боку є: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Міністерство закордонних справ України, Посольство України в КНР, НАК «Нафтогаз України», Київська міська рада, Львівська міська рада, Львівська обласна державна адміністрація, відповідні державні профільні галузеві й проектні інститути тощо.

Окремо слід відзначити роль органів місцевої влади. Впродовж підготовки проектів йшов постійний діалог як з керівниками мерії м. Києва, так і з керівниками Львівської міської ради та Львівської обласної державної адміністрації. З одного боку, місцева влада була зацікавлена у втіленні проектів на місцях, а з іншого – очевидною була складність узгодження місцевих інтересів із завданнями державного рівня. Крім того, непростим було вирішення земельних питань та виконання застарілих процедур, що не є дружніми до інвесторів.

На практиці процес прийняття рішень щодо реалізації проектів виявився ускладненим та затягнутим, що досить непросто пояснити китайським партнерам, які очікують на швидку та конструктивну роботу, зважаючи на те, що проекти державного рівня.

Слухати, але не чути 

Мудрість народів відображена у прислів’ях, які іноді дуже влучно характеризують поточну ситуацію, наприклад, ситуацію, що склалася навколо кредитної угоди з Банком розвитку КНР. Можливо часті зміни керівництва в Міненерговугілля впродовж 2014 – 2017 рр. не дозволили чиновникам повною мірою усвідомити значення проектів для розвитку енергетики України.

За останні три роки позиція цього профільного відомства часто змінювалась. На даний момент вона серйозно стримує прогрес за кредитною угодою.
При цьому для Банку розвитку дуже важливо усвідомлювати підтримку співпраці за угодою як з боку українського уряду загалом, так і безпосередньо з боку Міненерговугілля.

Позиція інших відомств виявились більш послідовною. Так, після узгодження низки питань з Нафтогазом, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в 2016 р. за всіма проектами надало позитивні висновки щодо їх економічної ефективності.

Мудрість у гнучкості

Весь час спілкування та співпраці з китайською стороною, зокрема із Міністерством комерції КНР, Банком розвитку, Посольством КНР в Україні китайська сторона завжди йшла назустріч побажанням українських партнерів.

Це стосується і готовності Банку розвитку до перегляду початкового переліку проектів за кредитною угодою та оцінки нових проектів, і перегляду термінів доступності кредитних коштів, що були подовжені Банком розвитку на рік – до 25 грудня 2017 р., а також окремого подовження Банком строку подання Нафтогазом заявок на кредити.

Також велику допомогу проект отримав від Канцелярії Радника з торгово-економічних питань при Посольстві КНР в Україні та Посольства України в КНР в особі Надзвичайного і Повноважного Посла України в КНР пана О.О. Дьоміна.

Це свідчить про постійну готовність китайської сторони до конструктивної роботи над реалізацією проекту навіть в умовах постійних та істотних змін, що відбуваються в Україні після Революції Гідності.

Скарб Китаю

Робота та підготовка проектів була б неможливою без плідної співпраці української команди з провідними інженерами, фахівцями та керівниками китайських державних компаній – лідерів енергетичної галузі КНР. Під час опрацювання проектів українські фахівці провели багато зустрічей та годин електронного спілкування з китайськими колегами.

У ході розробки проектів команда Нафтогазу та ДП «Вуглесинтезгаз України» налагодила плідні стосунки із такими компаніями як: Power Construction Corporation of China (PowerChina), Harbin Electric International Co Ltd, Shanghai Electric Group Co Ltd, China Gezhouba Group Company Limited, Sinohydro, China Machinery Engineering Corporation (CMEC), North China Power Engineering Co Ltd. (NCPE), Wuhan Boiler Company Limited (котельний завод), SEPCO1 Electric Power Construction Corporation, Sinopec Oilfield Equipment (SOFE), Сhina Petroleum Technology & Development Corp. (CPTDC), KERUI, Honghua Group та ін.

Особливість розвитку економіки КНР – тісна співпраця з провідними європейськими та американськими компаніями, зокрема у сфері енергетики. Переважна більшість світових енергетичних компаній локалізувала у КНР своє виробництво, або надала ліцензії китайським компаніям на виробництво енергетичного обладнання (General Electric/Alstom, Siemens, Shell, KBR, Foster Wheeler, Babcock&Wilcox та інші), що явно пішло на користь китайським компаніям, які в таких тандемах можуть пропонувати більш гнучкі рішення в міжнародних проектах.

У рамках візитів українських фахівців проводились консультації та наради з китайськими експертами у сфері енергетики. Користь від цих консультацій неможливо переоцінити, оскільки сьогоднішній технологічний та інженерний рівень фахівців КНР дозволяє багато чому навчитись нашим спеціалістам. При цьому отриманий нашими фахівцями досвід є практичним, народженим у процесі спільного пошуку індивідуальних рішень під наші проекти.

У рамках візитів українські фахівці відвідали ТЕЦ у м. Циньхуандао, що належить Qinhuangdao Qinre Power Co. На ТЕЦ встановлено два енергоблоки потужністю 300 МВт, кожний з котлами ЦКШ. ТЕЦ спроектована та збудована компанією NCPE, запуск відбувся у 2007 р. Українська делегація також відвідала теплову електростанцію (ТЕС) в м. Цзюйі, де на енергетичному блоці 300 МВт спалюється кам’яне вугілля та досягаються надзвичайно низькі викиди забруднюючих речовин.

За результатами спільної копіткої роботи фактично були створені типові базові проекти (reference plant) для енергоблоків електричною потужністю 330 – 350 МВт та 110 МВт, які здатні працювати на кам’яному вугіллі газової групи з державних вугільних шахт. Розроблені рішення вже зараз можуть використовуватись у проектах реконструкції українських ТЕС та ТЕЦ, які морально та фізично застаріли, перебуваючи в експлуатації понад 45 – 50 років.

Блочний щит керування китайської ТЕС у м. Цзюйі

Особливо актуальним є потенціал цих проектів при переведенні блоків ТЕС на спалювання вітчизняного кам’яного вугілля замість антрациту, поклади якого зараз повністю опинились на неконтрольованій українським урядом території.

Досвід, набутий в процесі роботи над проектами, чітко засвідчив, що висококваліфіковані китайські компанії та їхні фахівці налаштовані на подальше активне співробітництво та надання технічної та організаційної підтримки. Унікальний обмін досвідом підвищив рівень розуміння практики реалізації енергетичних проектів за рахунок китайського фінансування, а команда проекту Нафтогазу може стати локомотивом подальшого співробітництва в енергетичній сфері двох країн.

Фахівці ДП «Вуглесинтезгаз України» на ТЕЦ у м. Цзінань з китайськими колегами

Ніщо не зникає в нікуди, або 

Прислів’я у підзаголовці з китайської перекладається так: «У цьому світі немає нічого непереборного для рішучого людини». Результатом багатомісячної роботи українських спеціалістів стало створення команди фахівців для реалізації енергетичних проектів, були підготовлені попередні техніко-економічні обґрунтування та технічні рішення, доведена можливість досягнення позитивних технічних, економічних та соціальних наслідків.

Одним з головним надбань є те, що завдяки встановленим тісним партнерським відносинам з командою Банку розвитку КНР, посольствами обох наших держав та з провідними китайськими енергетичними компаніями китайська сторона отримала практичне, більш глибоке розуміння енергетичного сектору України та його гравців. А це, в свою чергу, відкриває нові перспективи для наших китайських партнерів в Україні, особливо на тлі активного інтересу китайських великих енергетичних корпорацій до України.