Інтерв’ю президента Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха

Українська асоціація китаєзнавців (УАК): Шановний Анатолію Кириловичу! Дякуємо за можливість зустрітись з Вами. Ви обіймали вищі посади на державній службі України, були прем’єр-міністром у 2001–2002 роках, потім міністром економіки і зараз очолюєте провідне бізнес-об’єднання в країні, Ви президент Українського союзу промисловців і підприємців. Українська асоціація китаєзнавців звертається до Вас з проханням прокоментувати й висловити думку з приводу деяких питань, які є надзвичайно актуальними.

Важко вести справи бізнесу, не враховуючи потужні економіки світу. Тому хотів би почати з такого питання: як би Ви оцінили поточний стан українсько-китайських торгово-економічних відносин з огляду на геополітичну ситуацію, що склалася? Скажемо прямо, під час широкомасштабної війни РФ проти України.

Анатолій Кінах (А.К.): Зі свого боку дякую УАК за організацію нашої зустрічі, яка відбувається в умовах безпрецедентних викликів і загроз для України. Наразі український народ за підтримки наших міжнародних партнерів веде боротьбу за збереження держави в умовах повномасштабної агресії Росії проти України.

По-перше, це величезний виклик для нас, кривава трагедія, бо за масштабами руйнації, як підтверджують усі міжнародні експерти, війна Росії проти України не має аналогів з часів Другої світової. Україна захищає свій національний суверенітет і територіальну цілісність, свою свободу. Водночас український народ і Збройні Сили України захищають наш цивілізаційний вибір: право розвиватися як сучасна, демократична, дієздатна держава. Це воля нашого народу і держави, і ніхто не може заперечити і протидіяти нашому вибору.

По-друге, для нас дуже важливо в боротьбі з російським агресором зберігати стійкість національної економіки, її самодостатність.

Війна прийняла затяжний характер на виснаження ресурсів. А без ресурсів, як відомо, немає життєдіяльності, у т. ч. неможливі перемоги на фронті. Тому саме на це спрямовані всі наші зусилля, включно з діяльністю Українського союзу промисловців і підприємців. Ми з перших днів війни створили Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану.

У тісній взаємодії з Президентом, урядом, парламентом, органами місцевого самоврядування, Національною академією наук України та іншими партнерами наразі робимо все, щоб Україна мала необхідні ресурси й умови для поетапного відновлення економічної самодостатності, включно з підготовкою стратегій, програм, проєктів відновлення країни від російської
агресії.

Наші пропозиції до планів відновлення передбачають насамперед відхід від сировинної структури економіки та розвиток України на сучасних індустріально-інноваційних принципах. З тим, щоб формувати таку якість, високу конкурентоздатність економіки й робочих місць, що дало б нам можливість створити умови для збереження та розвитку нашого людського потенціалу.

Підкреслюю: відновлення людського потенціалу має для нас величезне значення. Сьогодні за кордоном, за даними ООН, перебуває близько 7 мільйонів українських біженців. Крім того, беручи до уваги, що війна розпочалася, по суті, з 2014 року, всередині держави офіційно зареєстровано 4,7 мільйона внутрішніх біженців. Фактично третина нашого населення залишила країну або вимушена була змінити місце проживання. Без створення прийнятних умов для їх повернення важко розраховувати на ефективний економічний розвиток. Тому сьогодні ми боремося не тільки за кожний метр нашої території, але й за кожну людину, розвиток нашого людського потенціалу.

Безумовно, Китайська Народна Республіка для нас була і є одним із важливих стратегічних партнерів. Україна має довгу історію взаємовідносин з КНР. У нас традиційно відбувався обмін візитами високого рівня. Під час моєї роботи в уряді України я неодноразово особисто очолював урядові делегації, відвідував Китай, а саме був у містах Пекін, Шеньжень та інших. У нас, на мою думку, не було ніколи суттєвих політичних розбіжностей. Україна визнає політику єдиного Китаю.

Зі свого боку, ми дуже вдячні за чітку позицію Китаю в умовах боротьби з російським агресором, особливо на основі того мирного плану, який нещодавно був оголошений Китайською Народною Республікою. Він, нагадаємо, передбачає необхідність припинення війни. Цей мирний план чітко визначає позицію Китаю щодо збереження суверенітету, територіальної цілісності України і вирішення питань передусім на основі міжнародного права, Статуту ООН, дипломатії.

Я впевнений, що мирний план Китаю з урахуванням тих подій, які зараз розгортаються в реальному часі, набуває ще більшої актуальності, особливо з позиції припинення гарячої фази війни й очікуваного переходу до етапу вирішення проблем дипломатичним шляхом. Причому ключовими є збереження суверенітету й територіальної цілісності України. І цих принципів Україна дотримуватиметься на всіх етапах переговорів. Ми вдячні Китаю за підтримку в цих важливих позиціях.

УАК: Яким чином війна в Україні вплинула на обсяги торгівлі з Китаєм? Які галузі українського експорту до Китаю демонструють найбільшу стійкість у нинішніх умовах?

А.К.: За 9 місяців 2024 р. двосторонній товарообіг між Україною та КНР становив 12,4 млрд дол. США та зріс на 25 % порівняно з відповідними показниками 2023 року. Експорт з України до Китаю збільшився на 5,4 % і становив 2 млрд дол. США, імпорт виріс на 40 % і досяг 10,4 млрд дол. США. Відповідно негативне сальдо для України становить 8,4 млрд дол. США.

У структурі українського експорту до Китаю домінували: руди (питома вага – 38 %) на суму 763 млн дол., зростання в 43 рази); різноманітні зернові (питома вага в експорті – 38 %) вартістю 751 млн дол., зниження на 32 %; продукція переробки харчової промисловості має питому вагу в 13,6 % на суму 271 млн, з помітним зростанням на 11 %. Традиційна для України олія рослинна має питому вагу в експорті 5,6 % на суму 111 млн дол. США, при цьому відбулося падіння майже на 80 %.

ить менше ніж 1 % від експорту до КНР і суттєво не впливає на обсяги нашої двосторонньої торгівлі. У 2024 р. у структурі українського експорту відновились обсяги постачання рудних матеріалів. Другою ключовою складовою експорту залишається сільськогосподарська продукція.

Китай був і залишається одним з лідерів серед торговельних партнерів України поруч із Польщею, Німеччиною тощо. Китай – традиційний лідер у зовнішній торгівлі України. Але, безумовно, наявний рівень не відображає потенціал нашої економіки. І війна дуже, дуже на це вплинула, бо передусім ворог руйнує нашу енергетичну, транспортну, промислову інфраструктуру. І це вплинуло на всі показники нашої економіки. У перший рік повномасштабної агресії РФ ми втратили близько 28 % нашого валового внутрішнього продукту (ВВП).

Наші показники за 2024 рік – це тільки 80 % того, що Україна виробляла у 2022 році. Для відновлення показників довоєнного періоду потрібно дуже серйозно працювати. Те, що стосується впливу в цілому, це, безумовно, насамперед транспорт і логістика. Після початку агресії РФ, особливо в перший рік війни, ми втратили багато можливостей щодо експорту продукції через порти Чорного і Азовського морів, через які йшло близько 70–75 % усього нашого експорту.
Війна вплинула на всі галузі економіки, насамперед на експорт агропромислового, гірничо-­металургійного і частково хімічного комплексів. Через порти ми отримували значну частину критично важливої імпортної продукції, яка необхідна для України. Після того як за міжнародної підтримки, у т. ч. за допомогою КНР, був відкритий так званий зерновий коридор, ситуація дещо покращилася, але, безумовно, економічні показники під час війни далекі від обсягів виробництва довоєнного часу.

Російська агресія спричинила багато негативних наслідків. Так, блокада роботи українських чорноморських портів, анексія портів на Азовському морі й окупація регіонів сировинної бази, зокрема шахт коксівного вугілля, дуже вдарила саме по гірничо-металургійному комплексу. І, звичайно, завдала шкоди для агропромислового комплексу, де, за даними міжнародного моніторингу, наразі 134 000 квадратних кілометрів України забруднені вибуховими та токсичними хімічними речовинами.

УАК: Яка роль Українського союзу промисловців і підприємців в просуванні українського бізнесу (експорту) на китайський ринок? Які основні бар’єри та перешкоди існують сьогодні для українських підприємців при виході на китайський ринок? Які заходи вживає УСПП для їх подолання?

А.К.: Ми маємо величезні обсяги роботи з відновлення життєдіяльності промисловості й сільського господарства на території України, яка потерпає від війни. Це безпрецедентний обсяг витрат, значні зусилля та час для відновлення.

Але в цьому контексті для нас дуже важливо не тільки зберігати поточний товарообіг. Ще більш високе значення має участь Китайської Народної Республіки у відновленні України від наслідків російської агресії.

І тут є дуже серйозні перспективи. Ми в тому числі підтримуємо комунікації з нашими спорідненими структурами в Китайській Народній Республіці. Буквально на днях ми підписали серйозну угоду про співпрацю з Асоціацією малих і середніх підприємств КНР, яка налічує понад 320 000 членів. У нас є декілька інших секторів для співпраці.

УАК: Як Ви оцінюєте роль України в ініціативі «Один пояс, один шлях»? Чи зберігаються перспективи для України в цьому проєкті в сучасних реаліях?

А.К.: Ми вважаємо, що серед важливих перспективних напрямів співпраці ще не втрачений потенціал України по ефективній участі в проєкті «Один пояс, один шлях», маючи на увазі, що Україна розташована в центрі Європи і через нашу територію проходять всі основні європейські транспортні коридори.

Таким чином, цю роботу можна було б розвивати в декількох напрямках. Перше – забезпечити участь у постачанні та транспортуванні вантажів з Азії і Європи. Другий, який ми розглядаємо, це подальша модернізація, оновлення транспортної інфраструктури України, починаючи з Укрзалізниці.

Цей проєкт є для нас дуже актуальний, зокрема на західному кордоні. Наразі ми працюємо в цьому напрямі. Модернізація дасть змогу підвищити пропускну спроможність для вантажів. Я впевнений, Україна і КНР можуть бути серйозними партнерами в цих напрямах.

УАК: Які перспективні галузі чи напрями Ви вбачаєте для поглиблення економічної співпраці між Україною та Китаєм у післявоєнний період?

А.К.: Для нас дуже важлива співпраця з Китайською Народною Республікою у тих напрямах, де

Китай є лідером, особливо в питаннях відновлювальної енергетики. Це один із стратегічних напрямів.

Російський ворог зруйнував близько 50 % нашої генерації. Якщо детально в цифрах, то до масштабного вторгнення у нас було приблизно 18 ГВт потужності, що забезпечувало нам енергетичну незалежність. Зараз залишилося 9–9,5 ГВт. Теплова генерація (виробництво електроенергії на ТЕС) зруйновано на 90 %. Теплові електростанції генерували орієнтовно 35 % усієї електроенергії в Україні. Крім того, агресор наніс декілька варварських ударів по об’єктах гідроенергетики, ворожі ракети потрапили в ГЕС Дніпровського каскаду. Пошкоджена гребля ДніпроГЕС у Запоріжжі, повністю зруйнована гребля Каховської ГЕС на Дніпрі.

Ми знизили обсяг генерації мінімум на 50–60 %, тому зараз Україна формує свою енергетичну стратегію, яка в комплексі спирається на таке джерело генерації, як атомна енергетика. І ми будемо далі її розвивати. Також, безумовно, важлива розподілена генерація з погляду енергетичної безпеки, сонячна та вітрогенерація.

З огляду на досягнення Китайської Народної Республіки в сучасних галузях енергетики, особливо в сонячній генерації, є величезна перспектива для об’єднаних зусиль, починаючи з виробництва, комплектації і завершуючи реалізацією конкретних спільних проєктів.

Безумовно, є і традиційні галузі, де ми могли би дуже чітко співпрацювати. Це насамперед агропромисловий комплекс: від сучасних технологій вирощування до техніки і технологій зберігання зібраного врожаю.

Ми боремося за свою нішу в Китайській Народній Республіці. Це потребує дуже серйозної роботи, починаючи з адаптації стандартів, якості, безпечності продукції.

УАК: Які механізми підтримки та стимулювання двосторонньої співпраці між українськими та китайськими підприємствами зараз існують?

Чи плануються нові ініціативи з боку УСПП?

А.К.: Проєкти відновлення підтримуються і будуть підтримуватися в Україні через стимули для інвесторів. Це для нас пріоритетні проєкти, бо, як я сказав вище, для нас дуже важливо розвивати економіку, яка створює додаткову вартість в Україні.

Пріоритетними ми вважаємо заходи, які спрямовані на покращення макро- та мікрофінансових економічних показників, враховуючи і демографічний фактор. Безумовно, ті напрямки, які стосуються базових галузей, особливо сировинних ресурсів України, зокрема руди для виробництва металопродукцій, напівфабрикатів, готової металопродукції, залишаються в полі нашої уваги. Якраз зараз ми і працюємо над стратегією відновлення гірничо-металургійного комплексу України.

Незважаючи на ситуацію, що дуже погіршилася за всіма параметрами після початку повномасштабної агресії РФ, Україна, як і раніше, володіє величезними запасами залізних руд. Вона залишиться впливовим суб’єктом в цій сфері, присутнім на світових ринках, включно з ринком КНР.

УАК: Яку роль відіграють державні та приватні ініціативи у формуванні стратегічного партнерства між Україною та Китаєм? Чи є потреба в більш активному залученні українських урядових структур?

А.К.: Нам дуже важливо відновлювати хімічну галузь, що є одним із пріоритетів. Ми готові запропонувати нашим китайським колегам конкретні напрями, маючи на увазі, що хімічна галузь України традиційно була високорозвинутою, починаючи з АТ «Одеський припортовий завод», «Сумихімпром», «Рівнеазот» тощо. Виробництво добрив ми розглядаємо як елемент продовольчої безпеки. Насамперед це різноманітні добрива для агропромислового комплексу і, безумовно, широка палітра продукції хімічної галузі, яка базується на використанні природного газу і не тільки. Ми маємо намір відновити нашу хімічну галузь, такі проєкти напрацьовуються, і ми готові до взаємодії з китайськими партнерами.

Варто уваги, що до російсько-української війни підприємства хімічної галузі України працювали на базі природного газу, основним постачальником якого на той час була Росія. Наразі ми плануємо використовувати газ власного видобутку. Наявні поклади вуглеводнів дають можливість видобувати мінімум 25–30 мільярдів кубічних метрів природного газу. Безумовно, для реалізації цих проєктів потрібні інвестиції для розвитку.

Зараз Росія дуже ганебно й цинічно цілеспрямовано руйнує нашу енергетичну інфраструктуру, включно з нашими потужностями з видобутку власних енергоресурсів, зокрема природного газу.

Ви бачите, як у світі розвиваються напрями постачання скрапленого природного газу. Це вже не проблема. Поступово держави відходять від трубопровідних проєктів. Впевнений, що обсяги торгівлі скрапленим природним газом зростатимуть. Ну, а для цього потрібно будувати відповідне обладнання для його переробки. І такі проєкти у нас є, що дало б можливість забезпечувати хімічну галузь України альтернативною сировиною, на відміну від того, що ми раніше отримували з Росії. Ба більше, Україна має унікальні підземні сховища природного газу – тільки на західному кордоні це мінімум 22–23 млрд кубічних метрів. Наш потенціал на західному кордоні дає нам можливість бути учасником газового ринку на міжнародному рівні, включно з європейським.

Для хімічної галузі є реальні проєкти, які могли би бути реалізовані, зокрема, це співпраця з нашими партнерами з Середнього і Близького Сходу, які пропонують достатньо конкурентоздатний скраплений газ. Тобто це питання вирішується. Головне – це запуск, модернізація і вирішення тих проблем, які виникли у зв’язку з війною Росії проти України. Наприклад, хімічне виробництво безперервного циклу. Якщо там декілька місяців, рік або декілька років була зупинка, то необхідні дуже серйозні зусилля, щоб його відновити.

Це стосується, до речі, Одеського припортового заводу, що виробляє якісну конкурентну продукцію та потребує серйозних технологічних інженерних дій як щодо виробництва, так і щодо створення умов безпеки для навколишнього середовища. У разі визначення інвестора ми однозначно відновлюватимемо його повноцінну роботу.

Наразі ми маємо безпрецедентний обсяг робіт з відновлення інфраструктури. На цей час зафіксовано руйнацію 60 мільйонів квадратних метрів житлового фонду. Це і приватні, і багатоповерхові будинки. У країні мільйони внутрішніх біженців, які втратили житло на тимчасово окупованих територіях і у прифронтових регіонах України. Так само маємо руйнацію у великих містах, які потерпають через постійні атаки російського агресора.

Житлова програма для нас буде однією з найактуальніших. Зараз у Верховній Раді України (парламенті) розглядається проєкт закону, який формує засади житлової політики України на принципах державно-приватного партнерства та залучення не тільки бюджетних ресурсів, але й приватних інвестицій на сприятливих умовах. Реалізація житлової програми є важливим фактором покращення демографічної ситуації, створення умов для розвитку й діяльності наших людей в Україні.

Транспорт, інфраструктура мають величезне значення в багатьох вимірах. Так сталося, що наразі ми маємо величезний знос рухомого складу залізниці. Зокрема, вагони, тяга, локомотиви потребують оновлення, що потребує дуже серйозних інвестицій. У рамках розв’язання цієї проблеми ми працюємо над локалізацією виробництва. У нас є промисловий та науковий потенціал із виробництва рухомого складу вагонів усіх типів, починаючи з вантажних і завершуючи пасажирськими. У нас є досвід із виробництва сучасних локомотивів, у т. ч. електровозів та інших. Ми розглядаємо напрям і програму відновлення транспортних структур, включно з руховим складом і тягою, на принципах локалізації виробництва.

Тобто йдеться не про постачання готової продукції, а про створення спільних підприємств і локалізації виробництва в Україні, бо є тисячі одиниць тяги (електро- та тепловозів) і десятки тисяч вагонів, що потребують оновлення, модернізації внаслідок високого рівня морального та фізичного зносу цих складових транспортної інфраструктури.

УАК: Як УСПП оцінює інвестиційний потенціал Китаю для відбудови України і які кроки здійснюються для залучення китайських інвестицій?

А.К.: У наших планах – відновлення цивільного і військового суднобудування. Зараз ми готуємо деякі пропозиції. Україна колись будувала близько 70 % усього флоту Радянського Союзу. І, незважаючи на втрати, у нас ще є науковий, конструкторський, виробничий потенціал. Але для цього потрібно задіяти систему державної політики і створити умови для забезпечення ресурсами, включно з приватними інвестиціями. Найближчим часом УСПП буде направляти до уряду України пакет пропозицій щодо необхідних дій з відновлення суднобудівництва в Україні. Ми знаємо, що КНР має дуже хороші показники в цій галузі.

Ми готові працювати не лише у сфері виробництва, а починаючи з підготовки кадрів. У нас ефективно працює Національний університет кораблебудування, розташований у м. Миколаїв. Зараз в ньому навчаються близько 9000 студентів, із них значна частина іноземці. Думаю, що Китай міг би також на нашій базі готувати хороших фахівців для кораблебудування.

Незважаючи на близькість фронту, університет працює і користується великим попитом підготовки кадрів для закордонних державах як Європи, так і Азії. Це ще раз підтверджує наш науково-технічний потенціал. Ми пропонуємо КНР серйозну взаємодію.

Для того щоб Україна була зрозумілою для наших іноземних партнерів, у т. ч. для Китайської Народної Республіки, стратегія відновлення України має бути розроблена, затверджена на принципах сучасної індустріально-інноваційної економіки. Однією з найближчих можливостей дізнатися про плани і заявити про себе буде Міжнародна конференція з питань відновлення України в липні 2025 року в Римі, Італія.

Я впевнений, що до Рима прибудуть і представники Китайської Народної Республіки. Ми там презентуватимемо ряд серйозних проєктів, багато з яких будуть цікавими для наших китайських партнерів.

УАК: Яке стратегічне бачення має УСПП щодо майбутнього українсько-китайських економічних відносин у найближчі 5–10 років?

А.К.: Зараз дуже важко прогнозувати в довгостроковій перспективі. Насамперед це пов’язано з тим, що ми перебуваємо у фазі зміни світового порядку. Світ переходить на поліцентричний варіант взаємодії і співпраці. Це займає достатньо серйозний період часу, але це не зупинить зміни, що назріли. Ми бачимо, що Китай демонструє високі темпи свого розвитку, це вже друга економіка світу. За деякими показниками в перспективі Китай має шанс перетворитися на першу економіку світу. Такі прогнози провідних світових експертів. Тому сьогодні ми спостерігаємо формування центрів впливу, якими стають КНР, Сполучені Штати, Євросоюз, колективний Південь, Південно-Східна Азія в цілому, Південна Америка. 

Ці процеси несуть не тільки можливості, але й ризики. І, безумовно, ми дуже би хотіли, щоб Україна посіла гідне місце. Наша держава має економіку з величезним експортним потенціалом. Ми занепокоєні деякими тенденціями, у т. ч. зростанням національного протекціонізму, що бачимо, наприклад, у Сполучених Штатах Америки, тому УСПП піклується про створення умов для просування нашої продукції на європейський і світові ринки. Для нас це має принципове значення.
По-друге, я впевнений, що після припинення гарячої фази війни Китай на взаємовигідних умовах братиме активну участь у відновленні України від наслідків російської агресії.

Тут ще можна додати наші можливості в таких сферах, як авіабудування, ракетно-космічний комплекс, освіта, наука. І це традиційно були серйозні компоненти нашої співпраці з Китайською Народною Республікою. Нам необхідно, щоб це також було відновлено.

Але для цього потрібна політична стабільність, щоб працювали всі міжнародні норми і стандарти, відновилися взаємна довіра та взаємоповага, безпека. Україна перебуває у складному становищі, але ми розраховуємо на довгострокову перспективу. Китай має величезний досвід планування на майбутнє, який я особисто бачив на всіх етапах реалізації політики «Реформ і відкритості». Для нас це дуже важливо.

УАК: Які прогнози щодо структури й обсягу торгівлі? Чи є перспективи для диверсифікації українського експорту до Китаю, особливо у високотехнологічних і промислових сферах?

А.К.: Щодо структури товарообігу, то кожна держава повинна захищати свої національні інтереси, але це має бути цивілізовано та відповідно до правил Світової організації торгівлі та інших міжнародних і двосторонніх угод.

Звичайно, для нас дисбаланс у зовнішній торгівлі є величезною проблемою. Останнім часом на сальдо України критично впливає війна. За підсумками минулого року ми маємо мінус 35 мільярдів доларів за товарами. У співпраці з КНР також маємо значне від’ємне сальдо. Тому, безумовно, нам треба вирівнювати це на взаємовигідних умовах і відходити від сировинної структури експорту.

Це повинна бути продукція з високою доданою вартістю, технологічна: наприклад, машинобудування та переробки. Ми підсилюватимемо цей напрям у рамках подальшого розвитку нашого співробітництва з Китаєм.

Аналогічно ми зацікавлені і в імпорті з Китаю обладнання, машин, інших технологічних товарів, які нам необхідні для відновлення нашої інфраструктури, промислового комплексу, ефективного виробництва і так далі.

УАК: Як Україна може скористатися досвідом Китаю у розбудові власної економіки в післявоєнний період?

А.К.: Китай має що запропонувати, і ми активно вивчатимемо його досвід. Сучасний Китай став дуже конкурентоспроможним на світових і європейських ринках, хоча свого часу в нього також була сировинна структура. І нам якраз цей досвід дуже корисний як у формуванні сучасної економіки, так і у відновленні економіки після наслідків повномасштабної війни РФ проти України.
Водночас потенціал України за відповідної співпраці з інвесторами, включно з Китайською Народною Республікою, такий, що ми могли би достатньо швидко за декілька кроків відновити потужності та вийти на серйозні обсяги виробництва як для власного споживання, так і для експорту.

28 лютого 2025 року,
Офіс УСПП
Інтерв’ю провів Ігор ВЕЛЬКО,
менеджер проєктів
ГО «Українська асоціація китаєзавців»

Передрук дозволено з письмового дозволу редакції.