Спаринський О. «Один пояс, один шлях» до овацій, або путівник по українсько-китайському шоу-бізнесу

О. Спаринський
композитор та продюсер

У китайської нації з давніх часів є прекрасні традиції культурного взаємообміну з іншими країнами та народами. Китайська культура, збагачуючи свій зміст, воліє увібрати в себе найкраще з інших культур. Нині, коли Китай став відкритим для всього світу, безперестанку шириться культурний обмін, примножуються і підсилюються зв’язки з іншими народами. «Держава чемності» і велика сім’я, що нараховує 56 національностей, широко розчинила двері, зустрічаючи друзів зі всіх кінців світу. Людські контакти, забарвлені народними традиціями, являють собою одну з найзахоплюючих сторін епохи «Миру та розвитку».

У 2020 році Китай став головним зовнішньоекономічним партнером України. Тільки-но КНР удалося взяти планку статусу найбільшого торговельного партнера України, як Китай, а разом із ним й усю планету накрила хвиля епідемії коронавірусу та сукупних з нею проблем, які радикальним чином вплинули на економіку цілого світу, завдаючи їй серйозної шкоди, руйнуючи логістичні ланцюжки та сповільнюючи споживання. Новини в царині культури також дають доволі невтішні факти.

З початку пандемії в Китаї було зачинено всі Disneyland парки та практично всі кінотеатри; їх загальна кількість у країні становить близько 60 тисяч, а більша частина тих залів одночасно з демонстрацією кіно здійснює концертно-видовищний прокат. З часом обмеження щодо відвідування заходів було пом’якшено, і процент наповнюваності залів глядачами становив спочатку 30%, згодом 50%, а на сьогодні – 75%.

Також значних збитків зазнають китайські концертні організатори через відсутність виступів зарубіжних артистів у країні. Про скасування концертів оголосили американська альтернативна група Pixies, британський поп-співак Крейг Девід, Національний симфонічний оркестр США, деякі корейські поп-групи, а також гонконгська суперзірка Енді Лау, – повідомляють світові Інтернет-медіа. Про своє рішення відмовитись від концертів на території КНР оголосив американський Національний симфонічний оркестр. Організатори ірландського шоу «Повелитель танцю», незважаючи на те, що трупа вже перебувала в Китаї, скасували вісім виступів.

Будь-що, але професіоналів з України нині можна зустріти практично в будь-якій країні світу. Йдеться про людей з високопрофесійними навичками, які зуміли знайти застосування своїм знанням та фаху за кордоном. Саме від них лунають оптимістичні голоси, які вказують на те, що криза таїть у собі і шанс. От про таких людей ітиметься нижче: про історію, передумови, складнощі та практичні аспекти гастрольно-концертного будення між нашою країною та КНР.

Міністр закордонних справ України Д. Кулеба зазначив:

«Відносини з Китаєм у нас розвиваються діалектично. Немає ані політичного діалогу з Китайською Народною Республікою, ані короваю з хлібом… Але при цьому бізнес цвіте яскравим кольором».

Він же підкреслив, що це сталося без будь-якої підтримки з боку держави, тобто бізнес сам домовився.

Щодо твердження про відсутність політичного діалогу, можна сперечатись; згодом читач матиме нагоду в цьому пересвідчитись. А що є культура та мистецтво, чи ще вужче – гастрольно-концертна діяльність, як не галузь бізнесу? Отже, бізнес домовився самотужки. І це є чудовим прикладом самовідданої роботи зацікавлених професіоналів у відповідному напрямі. Найголовніше – аби ніхто не заважав! Ще одна цитата:

«Оскільки є канали міждержавного співробітництва, складником яких є комунікація ділових кіл обох країн, придумувати вже нічого не треба – варто тільки постукати в потрібні двері і вони відкриються. Ось відсутність цього часто заважає. А ще: інертність і нерозуміння специфіки роботи з китайськими партнерами. Важелів досить, користуються ними мало хто»,

– вважає Ігор Литвин, голова Правління Асоціації Українсько-Китайського Стратегічного партнерства, віце-голова Українсько-Китайської Ділової ради, Надзвичайний та Повноважний Посол України в Китаї в 1999–2001 роках.

На нашу думку, останнє твердження є насправді актуальним та вельми влучним. Автор цих нотатків починаючи від 2005 року й до сьогодні послідовно працює в галузі культурно-мистецької співпраці між Україною та КНР, тож мав нагоду вивчити цілу вервечку розмаїтих документів та почути велемудрі просторікування, які лунали з різноманітних офіційних джерел в Україні щодо планів культурного співробітництва із Піднебесною.

Оскільки ця стаття є чимось на зразок інформаційно-аналітичного путівника по гастрольно-концертній галузі, зауважимо, що будь-яка справа потребує своєрідного дороговказу. В іншому разі бізнес буде приречений на поразку. Автор, спираючись на власний багаторічний досвід, бере на себе сміливість надавати певні поради, своєрідним чином вистраждані рецепти щодо подальшого розвитку галузі. Але цього, на нашу думку, замало: для успішної реалізації справи необхідно, щонайперше, відштовхнутись від певних правил та підстав, що їх було затверджено та схвалено всіма зацікавленими сторонами.

Порада № 1: Готуючи мистецький, гастрольний чи культурологічний захід в іншій країні, обов’язково ознайомтесь чи навіть прискіпливо вивчіть сукупність офіційних та правових документів, пов’язаних саме з галуззю вашої діяльності в тій країні чи регіоні.

У нашому разі таким необхідним аргументованим підґрунтям постають нижче згадувані ключові документи.

Першу міжурядову угоду про культурну співпрацю між Україною та КНР було підписано далекого 1992 року. Саме на цей рік припала низка чинних двосторонніх договорів між країнами: від Комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР і до Угод про науково-технічне, торговельно-економічне, культурне співробітництво тощо.

Основним механізмом регулювання, моніторингу й контролю у цій галузі була Підкомісія з питань співробітництва у сфері культури. У 2002 та 2009 рр. проходили її засідання. Сторонами були підписані Плани співробітництва на 2002–2006 та 2009–2012 рр. У рамках їхньої реалізації проводилися Дні культури України в КНР (2002 та 2004 рр.) та Дні культури КНР в Україні (2010 та 2011 рр.). У квітні 2011 року Комісію було перетворено на Підкомісію з питань співробітництва у сфері культури в рамках українсько-китайської міжурядової Комісії зі співробітництва.

Додамо, що перехід двосторонніх взаємодій на якісно новий етап розвитку між Україною і Китаєм відбувся в червні 2011 року, коли в рамках візиту Голови КНР Ху Цзіньтао ним і тодішнім Президентом України було підписано спільну декларацію щодо встановлення та розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною і КНР.

ВІДПОВІДНО, СТРАТЕГІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ ПЕРЕДБАЧАЛО:

  1. Поглиблення взаємодії в галузі культури шляхом проведення на взаємній основі днів культури України в Китаї і Китаю в Україні, мистецьких фестивалів, інших важливих масштабних заходів з метою зміцнення взаєморозуміння і дружби двох братніх народів України та Китаю.
  2. Розробку щорічних графіків культурних заходів і поширення інформації про них через посольства України в Китаї та посольства Китаю в Україні серед громадськості обох держав.
  3. Залучення та підтримку взаємодії між місцевими органами влади та неурядовими структурами України та Китаю.
  4. Створення культурних центрів у столиці України Києві і в столиці КНР Пекіні, а також створення регіональних культурних центрів у регіонах України й провінціях Китаю.
  5. Стимулювання співробітництва між Україною та Китаєм у галузі культурної індустрії, активізації обміну інформацією у цій сфері.

2013 року було парафовано меморандум про співпрацю між Державним агентством України з питань кіно та Головним управлінням преси, публікацій, радіо, кіно та телебачення Китаю у сфері спільного кіновиробництва.

Згідно з повідомленням прес-служби українського Уряду від 25 вересня 2016, в рамках Першого культурного Експо в КНР мала місце зустріч між Міністрами культури України і Китаю Євгеном Нищуком та Ло Шуганом, які обговорили питання культурного співробітництва між країнами, а також перспективи розвитку культурного ринку в контексті торгово-економічних відносин країн «Шовкового шляху». Сторони домовились зміцнювати співробітництво на міжурядовому рівні і досягли домовленостей щодо проведення чергової робочої групи з усіх актуальних питань у сфері культури і мистецтва. Як пропозиції було розглянуто обмін делегаціями – художниками, музикантами, проведення спільних концертів за участю артистів з обох країн. У жовтні того ж 2016 року з Китаю в Україну планувалось прибуття групи менеджерів культури, які мали відвідати низку театральних постановок, виступів творчих колективів для організації подальших гастролей у КНР тощо.

24 квітня 2017 р. у столичному «Українському Домі» тодішня перша леді України М. Порошенко відкрила Тиждень китайсько-українського культурного обміну в рамках ініціативи «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ». Оскільки разом з низкою українських чиновників та китайською делегацією в офіційній церемонії відкриття брали участь другий та третій Президенти України Л. Кучма і В. Ющенко, цей захід набув політичного значення і став наочною демонстрацією активізації українсько-китайського співробітництва.

2017 року пресслужба Кабміну України повідомила, що за результатами Третього засідання українсько-китайської Комісії зі співробітництва було підписано низку документів. В їх числі – Програма культурного співробітництва між Міністерством культури України та Міністерством культури КНР на 2018–2022 рр.

Восени 2018 року на “Kyiv Media Week” було оголошено, що Україна перебуває на стадії перемовин з China Film Co-Production Corporation (CFCC) щодо підписання двосторонньої угоди про ко-продукцію між Кабінетом Міністрів України та Урядом КНР.

10 грудня 2019 Держкомтелерадіо повідомило, що Україна і Китай обмінюватимуться теле- та радіопрограмами, інформаційними матеріалами про суспільно-політичне, економічне та культурне життя країн.

Вражаючий стос документів, чи не так? Скажете, допоки здебільшого це були слова, декларації та обіцянки? З таким твердженням можна погодитись, але частково. Бо вдалі заходи таки проводилися, хоча, справді, деякі з них стикалися з проблемами та помилками.

Втім давайте послухаємо Джека Ма, одного з наймогутніших і найбагатших людей у світі, засновника цифрового Інтернет-гіганта Alibaba, який нещодавно відвідав Україну:

Помилка – це просто урок. Чому в компаніях бояться помилок? Бо думають, що помилка – це поразка. Насправді, поразка – це коли ти здаєшся. А помилка – це просто навчання.

Приміром, із самого початку підготовки до Днів України 2002 організатори болісно вирішували ситуацію. В танцювальному мистецтві потрібно було визначитися між класичним балетом, що набирав у тодішньому Китаї все більшої популярності, і ансамблем Вірського, здатного, як ніхто, презентувати самобутню фольклорну сторону українського буття. Перевагу було віддано останньому. Однак включення знаменитого танцювального колективу в офіційну делегацію звело б нанівець чисельність інших творчих колективів. Тому ансамбль Вірського планувалося в ті дні показати за окремим проєктом на комерційній основі. На жаль, російський імпресаріо, який взявся за організацію гастролей, не зміг виконати свої фінансові зобов’язання і в КНР «втратили Вірського». Натомість додамо, що згодом цей колектив було презентовано китайському глядачеві під час проведення «Днів культури України в Китаї 2018».

Перед ще одним учасником Днів 2002 – національним ансамблем солістів «КИЇВСЬКА КАМЕРАТА» ставилося односкладове завдання – показати на класичному європейському матеріалі рівень інструментальної майстерності українських виконавців. Але зміни балетно-фольклорної частини української культурної програми внесли свої корективи і в творчі плани «КИЇВСЬКОЇ КАМЕРАТИ». У результаті музиканти «на китайському виїзді» грали тільки два твори зі своєї накатаної програми – концерт Баха і концерт Вівальді. Решта номерів – класичні обробки або твори українських композиторів. Причому очільники примудрилися «допомогти» музикантам з новими партитурами – новий репертуар освоювався в лічені дні. А ще ансамблю було поставлено завдання акомпанувати солістам Національної опери і солістам-інструменталістам.

Врешті-решт, музиканти з труднощами впоралися «на відмінно» і організатори Днів отримали замовлення терміново передати до КНР рекламні матеріали про нашу консерваторію. І от сьогодні, через роки, той зворотний зв’язок спрацював: у червні 2019 року за підтримки Штаб-квартири Інституту Конфуція Національною музичною академією України імені П.І. Чайковського та Центральною консерваторією музики (ЦКМ) був заснований Музичний центр Конфуція при НМАУ імені П.І. Чайковського. Завдання Центру – створення та виконання оперного репертуару, освітня діяльність, тури та експозиції; він стане осередком досліджень китайської музики і культурного обміну серед країн «Поясу та Дороги» для Центрально-Східної Європи та всього світу.

Якщо ви знаєте, що добре для людей, а чиновники цього не розуміють, треба боротися. Як надихати бюрократичну систему? Ніяк, треба змінити систему, 

– зауважує Джек Ма.

Читач, напевно, зрозумів – усі вищезгадані факти належать до таких, що їх мали реалізовувати державні структури, офіційні інститути, тобто ті, що є вповноваженими гідно та фахово займатись своєю справою.

Справді, кінець-кінцем, хіба провина митців, виконавців, артистів, продюсерів у тому, що всі вищеперераховані важелі не використовувалися за прямим призначенням? Може, справа в небажанні та принциповому нехтуванні головними правилами гри у цій галузі?

Очевидно, що кількість контактів політичних лідерів вимагала нової якості у взаєминах, коли в цивілізований діалог повинні були включатися самі народи. А кращого способу зрозуміти один одного, ніж культура, ще ніхто не придумав. Хай би як культурно-гуманітарна сфера зайняла один з чільних напрямів співпраці між Україною та Китайською Народною Республікою. Дні культури України в КНР стали одними з актуальних заходів, спрямованих на реалізацію мистецьких проєктів, інформативно-просвітницьких акцій та інших форм обмінів між Україною і Китаєм.

З історією наших міждержавних взаємин у галузі культури та мистецтва ми вже ознайомились, тепер згадаємо про колоритні цікавинки, які дивують іноземців. Бо Китай сповнений дивовижною кількістю часто неймовірних речей та атрибутів повсякденного життя, які здатні вразити українця до глибини душі.

Порада № 2: відкриваючи для своєї діяльності той чи інший новий географічний регіон, щонайперше дайте собі ради щодо всього розмаїття етнографічного, побутового, корисного, що його (той регіон чи країну) оточує: чим він живе.

Наприклад, КНР – одна з найбільших країн у світі, де на всій її території діє єдиний стандартний час – пекінський. Тому на заході країни заходи спізнюються на 4–5 годин і сонце сідає приблизно опівночі.

Європейська зовнішність викликає захват у місцевих жителів: у невеликих містах китайці щиро дивуються і жваво радіють появі іноземців, не приховуючи своєї, по-дитячому відкритої, емоційної реакції.

Якщо ви були на діловій зустрічі, а потім вас ведуть на вечерю – відмовлятися не можна. На вечері вас, швидше за все, посадять так, аби ви сиділи обличчям до входу у приміщення. В Китаї це вважають найпочеснішим місцем, тож не варто намагатися пересісти на інше.

Китай геть увесь потонув у смогу – це міф. Так, у великих промислових містах на сході та півночі країни справді є проблеми з екологією, але це не стосується ані західного, ані південного Китаю, де цілий рік ясне небо й чиста вода.

У китайців культ вуличної їжі – вони їдять все і всюди: на вулиці, в транспорті, на ходу, поки стоять у черзі за іншою їжею. Але вони люблять не просто поїсти, а смачно й різноманітно, тому асортимент вуличних страв просто вражає. Окрім суші, пельменів, малесеньких шашличків (так званих барбекю), «наборів» – м’ясо + рис + овочі, Китай може здивувати вас такими екзотичними стравами, як плавник акули, суп з гнізд птахів, приготований різними видами морський огірок (Голотурії) та інші молюски, страви зі змій і черепах; деякі ресторани подають м’ясо кішок. На вуличних ярмарках можна побачити смажених скорпіонів і комах, але це лише для заманювання туристів, місцеві ніколи в житті не їстимуть такого.

Найпопулярніший напій у країні не чай, а гаряча вода. Споживання теплої води – китайська традиція, яка сягає корінням у далеке минуле. Є кілька теорій її походження: нібито гаряча вода допомагає позбутися від різних хвороб, зберігає баланс енергії Інь і Янь. А більш приземлена, але й більш вірогідна – в країні із сумнівною екологією люди просто не можуть дозволити собі пити воду прямо з-під крана, не прокип’ятивши її. Тому не дивуйтеся, якщо в кафе замість меню вам спочатку принесуть склянку гарячої води.

На китайському телебаченні заборонено транслювати реп і все, що стосується хіп-хоп культури в цілому, отже, не можна показувати субкультуру і її зразки, що деморалізують. Під забороною опинилися артисти з низьким ідеологічним рівнем, позбавлені смаку, із заплямованою репутацією і проблемною мораллю; також під заборону потрапили артисти з татуюваннями.

Зарплати і вартість життя в різних частинах Китаю суттєво різняться. У Пекіні чи Шанхаї, наприклад, для нормального життя потрібно не менш ніж 2000–3000 доларів (50–75 тис. грн) на місяць, притому що мінімум 1000 доларів (25 тис. грн) витрачатиметься на винайм квартири. Вартість комунальних послуг у перерахунку на гривні – близько 9 тисяч. Вартість продуктів – близько 7 тисяч; якщо купувати звичні для українця продукти – значно більше. Авіапереліт в один бік – мінімум 15 тисяч грн, здебільшого 25 тис грн. та вище.

Водночас головний плюс КНР для кожної творчо-орієнтованої людини, що потрапила туди зі слов’янського світу, – величезна кількість джерел натхнення, що трапляються буквально на кожному кроці. Саме вони в змозі запалити ту саму бажану іскринку, що згодом надасть потужний імпульс для творчості.

Згадаємо успішні приклади проведення та реалізації іміджевих, культурологічних, гастрольно-концертних та культурно-мистецьких ініціатив, що їх запроваджували як державні, так і недержавні інститути наших країн; порівняємо та проаналізуємо їх.

Ансамбль пісні і танцю Збройних сил України під орудою полковника Д. Антонюка – військовий, професійний колектив Міністерства оборони України, творчий потенціал якого закладений у поєднанні сольного та хорового співу, танцю й оркестрової музики, – став першим творчим колективом, який двічі у повному складі представляв українське національне мистецтво в Китаї: 2005 та 2007 рр. Це притому, що загальний склад артистів у гастрольних турах сягав майже 100 осіб.

З 24 вересня по 12 грудня 2010 року Київ уперше відвідав з гастролями Великий Китайський цирк (Hebei Acrobatic Troupe). Українському глядачеві було запропоновано циркову програму, традиції якої формувалися протягом чотирьох тисячоліть, неймовірні за складністю виконання акробатичні номери, екзотичне циркове дійство зі східним колоритом тощо. Другий візит цирку, в тому числі по різних містах України, припав на грудень 2015 – січень 2016 р.

2013 року «Студія Квартал-95», мистецьке дітище В. Зеленського, нинішнього Президента України, продала компанії Jiangxi TV ліцензію на регіональну адаптацію свого шоу «Розсміши коміка» (виробництво китайської версії під назвою 笑傲江湖 здійснювала Shixi Media). 2015 року китайські партнери придбали формат ще одного спільного проєкту «Студії Квартал-95» та продакшен-компанії Gaudi Studio – музичного реаліті-шоу «Хочу до Меладзе». Обидві програми дотепер є надзвичайно популярними в Піднебесній.

12 січня 2015 у КНР завершився великий гастрольний тур Національного академічного театру опери та балету України. За 3 тижні київські артисти дали 17 концертів у 13 містах.

У грудні 2015 року у народного артиста України Володимира Гришка закінчився дворічний контракт з китайськими продюсерами. За цей час наш тенор з грандіозним турне проїхався по десятку міст Піднебесної, де дав сотню майстер-класів та концертів.

На березень 2016 року припав перший гастрольний тур по континентальному Китаю всесвітньо відомого колективу – Театру пантоміми та клоунади «МІМІРИЧІ» з шоу «ПАПЕРОВИЙ СВІТ», багатократним призером найшанованіших та найпрестижніших фестивалів світу, включаючи Единбурзький. Попередні виступи театру в регіоні припадали на Гонконг (2006–2008 рр.). Виступи гурту мали шалений успіх у дитячої аудиторії, що призвело до подальшого розширення прокату по континентальному Китаю та створенню нових вистав для найменших – “PLASTIC FANTASTIC” та “CRAZY HATS”.

У травні 2016 року Харківський академічний російський драматичний театр ім. О.С. Пушкіна повернувся в «першу столицю», завершивши двомісячний гастрольний тур по 14 містах КНР. Тодішній посол України в Китаї О. Дьомін, відвідавши спектакль театру у Шанхаї, назвав колектив першопрохідцем у налагодженні культурних зв’язків між Україною і Китаєм у сфері драматичного мистецтва.

У вересні 2018 року вперше в історії мистецьких взаємин між нашими країнами український колектив з Дніпра «СВЯТО ДЛЯ ВСІХ» презентував у Шанхаї високотехнологічне багатожанрове розважальне шоу для дітей «КОСМІЧНІ ПРИГОДИ» КИТАЙСЬКОЮ (виділено автором) мовою. Створенню та реалізації цього унікального проєкту передувала більш ніж півторарічна робота обох сторін. Цікаво, що офіційне «прийняття» вистави на її відповідність шкільній програмі для китайських дітлахів, 75-хвилинний виступ відбувався у залі, повній глядачів та в присутності представників Китайського національного космічного управління.

З 25 вересня по 19 листопада 2018 р. пройшли «Дні культури України в Китаї». До програми «Днів» увійшли виступи Національного заслуженого академічного народного хору України ім. Г.Г. Верьовки, виставка робіт відомого українського фотохудожника В. Козюка, майстер-класи Петриківського художнього розпису. Крім того, у рамках «Днів культури» українська делегація взяла участь у Міжнародному культурному ЕКСПО «ШОВКОВИЙ ШЛЯХ» (м. Дуньхуан, 27–28 вересня 2018 р.), де Україна була представлена як головна країна-гість.

2018-го за підтримки Міністерства культури та туризму Китаю та Департаменту освіти міста Пекіна відбувся Міжнародний фестиваль класичного балету. Організатор фестивалю – Пекінська хореографічна академія – запросила до участі колективи із 38 країн світу. За ініціативи ГО «ЦЕНТР КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ КИТАЮ» Україну представляли студенти Київського хореографічного училища. Почесне призове третє місце – за Україною.

18 січня 2019 р. український мультфільм «Викрадена принцеса» вийшов у комерційний прокат на китайський ринок. Найбільша в Україні та Східній Європі група компаній FILM.UA, що випустила цю стрічку, свої зв’язки з Китаєм розвиває починаючи з 2017 р.

З 31 січня по 5 лютого 2019 року у Львові відбувся восьмий Міжнародний фестиваль «Китайський Новий рік в Україні», що його було проведено громадською організацією «Культурно-дослідницький центр України та Китаю “LAN HUA” за підтримки посольства КНР та китайської діаспори. Починаючи з 2012 року Фестиваль виріс до наймасштабнішого з подібних заходів у Європі. Щорічно тисячі львів’ян та гостей міста відвідують яскраве святкування Китайського Нового року, яке в КНР отримало назву «Радісне Свято Весни».

Березень 2019 року – Піднебесна була зачарована професіоналізмом та гарячими серцями українських артистів цирку «Гранд» з Києва. Воістину, злилися воєдино лід і полум’я, й циркова програма «ІНФАНТА» потонула в оваціях китайських глядачів.

17 квітня 2019 року в Києві в будівлі Національної філармонії України відбувся вечір української та китайської музики. Концерт був приурочений до 70-річчя заснування КНР, яке відзначалося того року. На заході виступили студенти, випускники та викладачі Національної музичної академії України (НМАУ) імені П.І. Чайковського та китайські артисти. Їм акомпанував Національний академічний оркестр народних інструментів України.

Посольство КНР в Україні стало організатором традиційного концерту «РАДІСНЕ СВЯТО ВЕСНИ–2019», китайський колектив з Національного оперного театру КНР під керівництвом Ґао Вея спеціально прибув до Києва для проведення цього заходу.

Серпень – вересень 2019 – перші гастролі в Азії артистів популярної групи ONUKA, яка зіграла в Китаї два сольні концерти – 29 серпня в Гуанчжоу і 1 вересня в Тяньцзінь. Також група взяла участь у Міжнародному фестивалі молодіжного мистецтва, де представляла українську музику; сам захід об’єднав десятки гуртів з різних куточків світу. Тур колективу було організовано за підтримки Посольства України в Китаї.

Згадує лідер гурту, Наталя Жижченко:

«Вони перекладали всі наші пісні, щоб слухачі розуміли, про що ми співаємо. На бічних екранах під час виступу транслювалися субтитри. Трек-лист – список пісень – у міністерстві Китаю затверджували за півроку до поїздки. Міняти порядок виконання суворо заборонялося. Коли їхали туди, не очікували такого пильного контролю. Все дуже строго і згідно з регламентом».

У вересні 2019 року гурт ManSound, що його ShowBiz Award визнав кращою джазовою групою України, – український чоловічий вокальний ансамбль A Capella, знаменитий на весь світ своїм індивідуальним звучанням, відвідав з гастролями Китай.

22 січня 2020 року вихованці Дитячого балетного театру Харківської хореографічної школи повернулися з гастролей по КНР, де показали казку «БІЛОСНІЖКА І СІМ ГНОМІВ». Як повідомили в театрі, це був уже 11-й фестивально-гастрольний тур учнів школи по Китаю, який відбувся в рамках співпраці театру з культурними організаціями цієї країни за програмою «Відкриті двері в мистецтво». У ході поїдки Харківська трупа відвідала 14 найбільших китайських міст, у тому числі столицю КНР Пекін, де дала близько 20 вистав. Також харківські діти відвідали майстер-клас китайських артистів балету і побували в гостях у Національній балетній трупі Китаю, де взяли участь у гала-концерті з нагоди 60-річчя китайського балету.

Як бачите, перелік успішно реалізованих проєктів насправді чималий! Звідки ж з’являються часто-густо негативні просторікування щодо відсутності дієвого поступу нашого мистецько-культурного співробітництва з Піднебесною?

Найголовніша, на нашу думку, причина – в особливостях організації концертів у Китаї та у відсутності знання тих відмінностей з-посеред багатьох представників урядових очільників в Україні. СПРОБУЄМО РОЗІБРАТИСЯ.

По-перше, в Китаї не так багато гастрольно-промоутерських компаній, які ймовірно спроможні дозволити собі заплатити гонорар з чотирма нулями у доларах за концерт мега-зірки на зразок Вітаса чи Слави Полуніна.

По-друге, кожен промоутер співпрацює зі «своїми» групами (артистами), які він регулярно возить, яким довіряє, з якими має налагоджений контакт. Без сумніву, промоутери приблизно уявляють (хай таке й важко передбачити), яку віддачу в економічному плані дасть той чи інший концерт і хто на нього прийде (тобто цільову аудиторію).

По-третє, розвиток бізнесу на китайсько-українському концертному ринку дуже сильно гальмують всілякі «зальотні» промоутери. В Китаї здебільшого це іноземці китайського походження, наприклад зі США; в Україні – чимала кількість китайців, що мешкають тут і займаються будь-чим, що в змозі принести прибуток. Вони потрапляють на ринок на рік-півтора і, заробивши на одному колективові, зрештою, шляхом свідомого демпінгу починають цей ринок руйнувати. А потім з ринку зникають. Отже, доводиться за допомогою різноманітних хитрощів та резервів тримати планку.

По-четверте, складається враження, що на китайському концертному полі грає всього лише 15–20 агенцій. А власне ринок шоу-бізу, судячи з усього, поділений між кількома великими гравцями, що володіють досвідом, зв’язками і фінансовими ресурсами, що дозволяє за бажання «перебивати» пропозиції інших гравців. На жаль, за незначними винятками, міцної та довготривалої зацікавленості в українських прецедентах ті гравці – мейджори не висловлюють. Решта ж менших перебуває ніби на периферії процесу й «погоду не робить», задовольняючись малим.

Приємно, принаймні, що промоутери, з якими співпрацює автор, добре знають свою цільову аудиторію; в нашому випадку дитячу; отже, якісно обслуговують її потреби, проводячи дослідження за запитами аудиторії на тих чи інших артистів, залучаючи кошти у рекламу, сценічне обладнання, поліграфічну продукцію, послідовну промоцію, ТБ тощо.

Артистів в основному везуть до Китаю по накатаній доріжці через знайомих агентів, продюсерів, самих виконавців. Хід міркувань (за нашою версією) такий: «з’явилося нове шоу, давайте його до Китаю завеземо, хай зіграють, знімемо вершки». Навіщо везти когось невідомого, розкручувати, ризикувати? Окрім усього, заощадимо на декораціях, світлі й звуці. Всі будуть задоволені!

Мені на це можуть заперечити, що «народ-то ходить». А що йому лишається робити? Так чи інакше сотні мільйонів глядачів просто вимагають нових видовищ: дається взнаки так званий «нереалізований попит». Часто-густо помилки жанрового позиціонування вводять китайських глядачів в оману: наприклад, прокатники презентують шоу як дитяче, що за фактом геть не відповідає дійсності. Це, зрештою, негативно впливає лише на подальшу долю того чи іншого виконавця та гурту, який свідомо чи безвідповідально усунувся від процесу підготовки до туру по КНР; найгірше, що станеться – його буде просто усунено від подальшого гастрольного процесу. Але його місце негайно займуть інші: Україна є надзвичайно плідною та багатою на будь-які мистецькі проєкти та ініціативи.

Але скажіть справедливості заради, хіба все насправді виглядає так сумно? Є активно працюючі продюсери, промоутери і їхні колеги, завдяки яким ми можемо інформувати вас про те, що відбувається. Функціонує безліч чудових концертних майданчиків, яких на таку гігантську країну, як Китай, на думку автора, цілком досить. Водночас якщо бізнес успішний, то власники знаходять можливість реалізувати та оновлювати його в будь-якій географії: нові майданчики відкривалися, відкриваються і будуть відкриватися – «СВЯТЕ МІСЦЕ ПОРОЖНІМ НЕ БУВАЄ».

Прискіпливий читач, напевно, помітив, що всупереч заявам деяких тутешніх очільників від мистецтва, насправді, кількість українських колективів та виконавців, що гастролюють по Піднебесній, є значно більшою, на відміну від їхніх китайських колег, митців, що відвідують нашу країну останніми роками. І дисбаланс цей саме на нашу користь. Хоча насправді метою міжнародного культурного обміну є нагода та можливість для кожної з країн – учасників процесу – презентувати себе на сценах якнайширше та на умовах паритету.

З інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Китаї в 1999–2001 роках Ігоря Литвина:

«Чи відбувається зараз культурна експансія Китаю в Україну? Не відбувається. У нас обмежені можливості дізнатися щось більше один про одного. Притому, що наші країни і так занадто різні, ми не робимо конкретних дій для цього, незважаючи на те, що цей рік (2019) було оголошено роком Китаю в Україні».

Додає Віктор Кіктенко, президент Української асоціації китаєзнавців:

«Китай – це країна-стратег, і вона не розуміє, якщо постійно змінюють правила гри, якщо немає постійно діючої програми, а після зміни влади може кардинально змінюватися ставлення до цієї країни…».

От саме це, на нашу думку, є принциповим поясненням «прохолодного» ставлення до України як до рівноправного та повноцінного учасника культурного обміну з Піднебесною.

Порада № 3: Вивчіть усі нюанси візового та трудового законодавства країни, в якій ви плануєте гастрольний тур чи окремий концертний захід. В іншому разі ви ризикуєте потрапити у довготривалу халепу незалежно від художньої якості ваших проєктів.

Ще далекого 2008-го Китай заявляв про наміри ввести жорсткі правила для приїжджих до країни на гастролі зарубіжних поп і рок-виконавців. За час, що минув, змін, справді, відбулося чимало. Принаймні минулого року підхід до візового питання в Україні радикально спростився: як стосовно донедавна скажених черг на так зване інтерв’ю, так і до самого алгоритму візиту до консульського відділу.

Співробітники кадрових агентств стверджують, що до Китаю здебільшого запрошують працювати нелегально, й це завдає чимало прикрих проблем. Найсуворіше покарання для нелегалів – тюремне ув’язнення. Правопорушників також активно депортують або накладають штрафи, які в перерахунку на гривні становлять десятки тисяч. Адже за всіма іноземцями в Китаї ретельно стежать. Є й інші підводні камені.

Зрозуміло, будь-яку нелегальну роботу білій людині отримати в Китаї нескладно. Це – моделі, співаки та співачки, які влаштовуються до кавер-бендів, у караоке-бари, танцівниці, діджеї, викладачі англійської. Причому не потрібно володіти модельною зовнішністю або педагогічною освітою. Досить бути білим і хоча б трохи симпатичним, і вже можна вийти на досить пристойну зарплатню у 1000–2000 доларів (25–50 тис. грн) на місяць. Адже середній заробіток у Піднебесній набагато вищий, ніж в Україні; проте й витрати значно більші. Однак отримати робочу візу в такий спосіб не завжди вдасться.

Пан Литвин згадує:

«У 2016 році один китайський антрепренер приїхав в Україну, відібрав збірний колектив із 30 дівчат (вокалісток, музикантів, танцівниць) і зробив шикарний тур по Китаю. Там також брав участь наш знаменитий українсько-канадський скрипаль Василь Попадюк – він усіх просто підкорив. Цим потрібно займатися на професійній основі. Потрібно, щоб наші імпресаріо працювали разом з китайськими імпресаріо (виділено автором) і разом заробляли гроші».

Як же отримати дозвіл на легальну роботу справжньому професіоналу? Досить просто за наявності вправного, офіційного та досвідченого китайського партнера. Або складно, практично неможливо у всіх інших випадках.

Необхідно заздалегідь, бажано за півроку до початку туру, підготувати відповідні дозволи на роботу (Work Permits): це має здійснити ваш китайський партнер, усвідомлюючи, що середній час на розгляд відповідних подань у держструктурах Китаю – 20 робочих днів. Причому, якщо ваш гастрольний тур передбачатиме відвідування декількох провінцій Китаю – їх там 23, п’ять автономних районів, чотири міста центрального підпорядкування і два спеціальних адміністративних райони – так-от, від кожної провінції має бути окремий дозвіл на роботу із чітко зазначеним терміном перебування, метою візиту, паспортними даними тощо. Паралельно відбувається затвердження вашого репертуару Міністерством культури Китаю: чи це шоу, чи вистава, а чи концерт. Чим більш аргументованою буде ваша аплікація – наявність сценарію, переклад змісту пісень чи вистави, додаткові фото- та відеоматеріали, супутня преса, найвизначніші дипломи та персональні фестивальні нагороди тощо, тим більше матимете шансів на позитивний розгляд подання.

Накопичивши все вищезгадане – виключно оригінали – ви або звертаєтесь до візової агенції, або самотужки готуєте необхідний пакет документів для подання на візу: з їх переліком та загальними правилами кожен має змогу самостійно ознайомитись на сайті Посольства Китаю в Україні: http://ua.china-embassy.org/rus/lsqz/qz/.

Підкреслю: необхідною умовою подання документів та наступного візиту до консульського відділу є примірник вашого контракту з китайською стороною – партнером, імпресаріо, продюсером тощо. Лише на цій підставі буде оформлена ваша робоча віза.

Зазвичай контракти на роботу в Китаї складають мінімум на півроку; оптимум – на рік; максимум – на три роки. У цих випадках роботодавець оплачує вам переліт в обидві сторони. Але пам’ятайте, що в разі, якщо контракт розривається достроково, летіти додому вам доведеться за власний рахунок. Контракти також передбачають, що вам буде гарантоване проживання, зручне місце роботи та харчування. Часто умови харчування обговорюються окремо; залежно від того, де ви будете працювати, роботодавці пропонують різні варіанти: від так званих добових і до можливості жити в квартирі, де ви зможете готувати самотужки.

Формально всім позначеним ви доводите, що більше підходите на певну посаду, аніж китайці. Повторюся, що робота по інших типах віз (не по робочій) вважається нелегальною й карається штрафами і депортацією. Бо ще донедавна кількість нелегально працюючих громадян із СНД у Китаї просто вражала. І цей факт був пов’язаний з усім спектром супутніх проблем: затримань поліцією, гучних кримінальних справ, негативних пресових публікацій тощо.

Тепер про особливості організації концертів у Китаї та низку пов’язаних із цим питань, як-от реклама, промоція, реалізація квитків.

Порада № 4: Не варто ощадити, відмовляючись від розміщення своїх промоматеріалів та реалізації квитків на сучасних Інтернет-сервісах Китаю. Ваші витрати, врешті-решт, багаторазово покриються завдяки використанню сучасного засобу спілкування із суспільством у ХХІ столітті.

Часи, коли про культурні події в китайських містах можна було дізнатися в основному з афіш, а квитки купити тільки в касах місцевого кіноконцертного залу, давно минули. Залишатися «на хвилі» і стежити за подіями світу культури і спорту по всій країні сьогодні можна прямо з мобільного телефону завдяки Інтернету. Це стосується всього розмаїття питань покупки квитків у театри, на виставки, змагання, виступи, концерти та фестивалі. Адже кількість Інтернет-користувачів у Китаї (за даними агентства Сіньхуа на червень 2019 року) досягла 854 млн осіб.

Найпопулярніша в Китаї платформа для покупки квитків на різноманітні заходи має назву 大麦 (dàmài), що перекладається як «ячмінь»; її було засновано 2004 року. У 2017 році Damai.com була придбана Alibaba Group, після чого оновився дизайн бренду, було запущено додаток, покращена технічна сторона сервісу.

У назві 淘票票 (táo piàopiào, досл. «Тао квитки») є відсилання до 淘宝 – Taobao, також пов’язаного з компанією Alibaba. Інша назва – 淘宝电影 (Táobǎo diànyǐng, досл. «Тао кіно») – як додаток до проєкту Taobao. Як можна зрозуміти з другої версії назви, додаток (відносно новий, запущений 2014 року) призначений для покупки квитків у кінотеатри, проте це не єдина функція популярної платформи. У ньому у відповідних розділах можна знайти анонси концертів, виставок та інших подій зі світу культури по всій країні. За офіційними даними, саме на цю платформу припадає 95% від усіх касових зборів по всьому Китаю.

永乐 票务 – це платформа, в назві якої використовується термін 永乐 (yǒnglè) «вічна радість» (девіз правління імператора династії Мін Чжу Ді). Компанію засновано в Пекіні 2003 року, займається вона комерційною діяльністю, пов’язаною з продажами квитків на культурні та спортивні заходи. У сервісі представлено понад 70 тисяч заходів, а також більше 60 мільйонів квитків. Останніми роками додаток став відомим завдяки продажу квитків на розважальні реаліті-шоу. CCTV News Broadcasting називає цю платформу найпопулярнішою з продажу квитків у Китаї. Одна з її відмінних рис – сервіс англійською мовою.

І ще одним зручним сервісом для покупки квитків є вбудований міні-додаток для WeChat китайського різновиду WhatsApp під назвою 电影 演出 赛事 (diànyǐng yǎnchū sàishì).

Окрім позначених вище сервісних ресурсів, дієвим важелем промоції мистецького проєкту може стати поширення ваших матеріалів – рекламного промовідео, контактної інформації, ін., зроблене самотужки та безкоштовно на низці китайських платформ з відеоконтентом, насамперед на Youku.com, що є найпопулярнішою та доступною будь-якому користувачеві. Розмістивши там свій контент ви, слідкуючи за динамікою переглядів, будете принаймні давати собі ради щодо загального інтересу відповідної китайської аудиторії, її смаків, уподобань та пріоритетів.

Щоб керувати розумними людьми, ви повинні використовувати культуру, систему цінностей, їх віру в те, що вони роблять. Якщо ви просто хочете використовувати правила, закони і документи для контролю, так ви можете контролювати тільки дурних людей.

Запитаєте: при чому тут знову Джек Ма? Наскільки бізнес і культура взаємопов’язані з огляду на цю особистість? Сам він, до речі, не є далеким від культури та мистецтва. Джек співає: на прощальній вечірці на честь відходу мільярдера з поста голови ради директорів Alibaba він встиг не тільки виголосити прощальну промову, але й разом зі своїм наступником Деніелем Чжоу виконати пісню Джоша Гробана You Raise Me Up.

Каже Джек:

«Я багато подорожував світом і зустрічав чимало цікавих людей – політиків, бізнесменів, вчених, людей мистецтва. Що у нас спільного? По-перше, ми всі оптимісти, ми завжди віримо в майбутнє, віримо в людей. По-друге, ми ніколи не скаржимося. Але ми дозволяємо скаржитися іншим людям – можливості знаходяться там, де інші люди скаржаться».

Втім найвагомішим аргументом, зрозуміло, є справа: 2016 року американський кінорежисер Стівен Спілберг і китайський мільярдер Джек Ма створили «суперстудію», де робитимуть фільми разом. Джек Ма повідомив, що нове партнерство буде відігравати роль «культурного мосту» між двома країнами. А Стівен Спілберг оголосив, що його компанія Amblin Partners співпрацюватиме з китайською Alibaba Pictures, яка відповідає за індустрію розваг підрозділу холдингу Alibaba.

Нарешті, найсвіжіший, певною мірою красномовний прецедент, що засвідчив безсумнівну зацікавленість китайських партнерів у співробітництві з українськими митцями та спільну готовність до практичного втілення, ще донедавна безпрецедентного, але гонорового проєкту, реалізованого восени цього, 2020 року виключно … дистанційно! Саме так, відповідно до всіх порад Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Йдеться про створення оригінального дійства (сценарію) та всього дотичного стосу елементів до новоствореного шоу, як-то хореографії та сценографії, циркових номерів, клоунади й на додаток докладний, буквально по секундах розписаний сценарій, а ще спеціально створений реквізит, костюми, музика, куди додалася фінальна пісня англійською мовою, до створення віршів котрої було залучено авторку з Ірландії.

Все це було поєднано під велемовною назвою《秀都格林》. Перекладається на зразок «Покажи мені зелений колір». Повнометражний музично-цирковий спектакль актуальної екологічної тематики, де за сюжетом наш світ, опинившись під загрозою знищення, завдячуючи спільним зусиллям, знаходить сили та можливості очистити планету від бруду та відродити гідне життя на Землі.

Відверто кажучи, особисті практичні міркування щодо альтернативного підходу до шоу-бізнесу за нинішніх сумних, прикрих, але таких реальних обставин, мене цікавили здавна: фактично від самого початку славнозвісної пандемії.

Проте стосувались ті міркування здебільшого суто персонально-фахового напряму: музика – стримінгове Інтернет-мовлення на весь світ; кіно – дистанційна участь у міжнародних кінофестивалях тощо. А от створення «фізичного» проєкту через континенти – така нагода чекала свого часу. І він прийшов!

За участю старих та нових партнерів з КНР – 上海瑞艾文化传播有限公司 та 圆核枫林文化创意(北京)有限公司 – шоу продукт було створено тут, в Україні для його подальшого відтворення на сценічних майданчиках у Піднебесній.

Проєкту передував тривалий підготовчий процес: адже, окрім власне створення дійства, потрібно було вибудувати зрозумілий алгоритм його реалізації в іншій країні, що вона, погодьтесь, досить відмінна як за загальним сприйняттям сценічної естетики та стилістики мистецтва своїми громадянами – нашими майбутніми глядачами, так і за мовним бар’єром.

І тут блискавичним вирішенням постала успішна та тривала співпраця з вищезгадуваним театром клоунади та пантоміми «Міміричі», що допомогло визначити – слів на іншій мові у виставі не потрібно; плюс до того додалося циркове мистецтво, яким, читач погодиться, Китай здавна славиться на цілий світ.

От у такій творчій суміші народжувався проєкт. Причому не треба вважати, що він створювався виключно для Китаю. У середині жовтня виставу було презентовано киянам у приміщенні Національного цирку України; після прем’єри, що вона знімалась на відео, матеріал було передано для вивчення та наступного сценічного втілення китайськими митцями, аби в грудні розпочати концертні вистави в КНР.

Отже, навіть за нинішніх складних умов з’явився черговий міжнародний проєкт, який красномовно засвідчив: немає безвихідних ситуацій, є лише недолугі ремствування, принизливі бідування та загальна апатія, що вони часто-густо заважають професіоналам працювати. Розширимо ж, нарешті, власні обрії та знайдемо необхідну місцину для втілення самих незбагненних мрій та проєктів. Ми разом з китайськими друзями цього варті.

На цьому поки зупинимося. Підкреслю, що ми залишаємося відкритими до розмови та коментарів з усіма зацікавленими сторонами процесу як із зазначеної гастрольно-концертної теми, так і її якості. Насамперед з продюсерами та директорами, а також китайськими агентськими та промоутерськими компаніями, представниками Міністерства культури України та Посольства КНР в Україні, з власниками кіноконцертних залів Піднебесної та із самими артистами та глядачами тощо, аби налагодити плідний діалог та прямий зв’язок, що, впевнений, нарешті призведе до формування об’єктивної картини і правильних шляхів вирішення наявних проблем.

ПРИ СТВОРЕННІ СТАТТІ БУЛИ ЗАПОЗИЧЕНІ ДЕЯКІ ЦИТАТИ ТА СВІТЛИНИ З ВІДКРИТИХ ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛ:

https://delo.ua/econonomyandpoliticsinukraine/kitaj-stal-glavnym-vneshneekonomicheskim-partner-364765/;

https://112.ua/obshchestvo/nishhuk-i-glava-minkulta-kitaya-obsudili-sotrudnichestvo-stran-v-sfere-kultury-341295.html;

https://www.otclick.com.ua/ru/news/ukraina-na-zapad-ili-na-vostok;

https://www.segodnya.ua/lifestyle/showbiz/solistka-gruppy-onuka-nata-zhizhchenko-o-gastrolyah-v-kitae-1377064.html;

https://www.rbc.ua/rus/styler/kakaya-opasnost-zhdet-ukraintsev-zarabotkah-1572534287.html;

https://www.city.kharkov.ua/ru/news/kharkivskiy-dityachiy-baletniy-teatr-pobuvav-z-gastrolyami-u-kitai-43787;

https://nv.ua/biz/experts/dzhek-ma-uspeshnyy-biznes-i-cennost-oshibok-glavnoe-iz-vystupleniya-osnovatelyaalibaba-50052393.html;

https://businessviews.com.ua/ru/business/id/mir-glazami-dzheka-ma-2041/