Шевченко П. Провінція Цзілінь – китайська terra incognita

П. Шевченко

***
Ансамбль річок, лісів та гір,
Чанбайшань врізається у небеса,
Економіка авто та поїзди видає на-гора,
Статус центру корейської культури
ця провінція набула, Цзілінь!
Північно-східного Китаю
омріяна земля!

***

«Процвітаючий ліс» (吉林) – це буквальний переклад імені провінції. Вона походить від маньчжурської фрази «girin ula», що означає «уздовж річки». Через це місцину називали «Гірін». Особливо таке ймення було вживане серед іноземців.

Цзілінь (виділена червоним) розташована на північному сході Китаю (东北). На півдні вона сусідить із Ляонін (辽宁), на півночі з Хейлунцзян (黑龙江), разом утворюючи історичну область Маньчжурію, на заході з Внутрішньою Монголією (内蒙古), а на сході з Північною Кореєю (уздовж майже всього східного кордону) та Росією (маленька ділянка біля річки Туменцзян (图们江).

Місце стику рубежів трьох держав (Піднебесної, Росії та Північної Кореї) називається «одним поглядом окинути три країни» (一眼望三国) та є популярним туристичним напрямком біля міста Хуньчунь (珲春).

Населення Цзілінь понад 27 млн. Великими містами є Чанчунь (长春), адміністративна столиця, Цзілінь (吉林), тезко провінції, Янцзі (延吉), місце проживання людей корейської національності в Піднебесній і центр Янбіанського автономного округу (延边朝鲜族自治州), Байшань (白山) та Тунхуа (通化) – містечка в горах ближче до кордону з Північною Кореєю. Жителі Цзілінь відомі в Піднебесній як носії «північно-східного акценту» (东北话), який дуже близький за звучанням до путунхуа (普通话). Саме тому це дійсно найкраще середовище для вивчення китайської мови іноземцями.

Згадана область належить до «золотого кукурудзяного поясу» (黄金玉米带). Родюча земля дозволяє вирощувати тут сільськогосподарські культури (окрім кукурудзи, висаджують сою та картоплю), а відомими продуктами провінції є їстівний деревний гриб (木耳), женьшень (人参) та чорниця (蓝莓). Провінція також багата покладами вугілля, нафти, залізної руди і, звісно, лісовими ресурсами.

Вона приваблює погляди своєю неординарною історією, дивовижною природою, яскравою культурою та величезними підприємствами.

Сьогодні, мандруючи просторами Цзілінь, ви можете відвідати родовий замок маньчжурського клану Єхенала (叶赫那拉), збудований у ХVІ сторіччі. Саме із цього сімейства походила остання імператриця Китаю Цисі (慈禧). Вказана історична пам’ятка розмістилася біля містечка Сипін (四平).

Одначе почати знайомство з провінцією варто з адміністративної столиці – Чанчунь, найбільшого міста (кількість населення тут перевищує 4 млн осіб), та економічного центру Цзілінь, який фокусує на собі 53% від усієї економіки провінції. ВВП міста росте на 7% щороку. У 2018-му він становив ¥842.2 млрд ($120.3 млрд). Обсяг прямих іноземних інвестицій Чанчуня сягає $7.4 млрд; основними інвесторами є Німеччина та Японія, яких цікавить високотехнологічне виробництво. Індустрії міста спеціалізуються на машинобудуванні (автомобіле- та вагонобудування (швидкісні потяги), біофармацевтиці, оптичних виробах, створенні супутників та випуску будматеріалів.

Конвеєрне виробництво на заводі китайської корпорації FAW Group (中国第一汽车集团) – одного з найбільших автовиробників у Піднебесній, заснованого в середині 50-х років минулого сторіччя за участі СРСР. У Чанчуні базується штаб-квартира та R&D центр компанії, чистий прибуток якої у 2018-му дорівнював $2.6 млрд. Окрім гіганта FAW, у місті розміщені заводи Audi, Volkswagen (спільне підприємство з FAW) та Toyota. З огляду на статус центру автоіндустрії Чанчунь називають «китайським Детройтом».

Якщо ви мандруєте по Китаю швидкісним потягом (高铁), тоді існує висока вірогідність, що ви користуєтесь продуктом компанії CRRC Changchun Railway Vehicles (中车长春轨道客车股份有限公司), адже 50% швидкісних потягів у Піднебесній були зібрані саме тут! Завод корпорації розміщений на околиці міста біля будівельного коледжу (城建学院) та досить відкритий щодо організації екскурсій для іноземних гостей.

На базі Changchun Institute of Optics, Fine Mechanics and Physics (中国科学院长春光学精密机械与物理研究所) випускаються комерційні супутники Jilin-1, які проводять моніторинг поверхні Землі. За словами представника інституту, їхня ціль – створити загалом 60 супутників до 2020-го. До речі, до структури інституту входить LED-завод Cedar (长春希达电子技术有限公司), що активно співпрацює з українським підприємством ЕКТА, однією з найбільших східноєвропейських компаній, яка спеціалізується на виготовленні LED-продуктів.

Розвиток Чанчуня підживлює процес урбанізації, який досяг рівня 61% у 2014-му, та кардинально змінює декорації місцевості, але найдраматичніший період в історії міста стався після Мукденського інциденту (九一八事变) 1931-го та початку японської агресії на північний схід Китаю.

Чанчунь – це типовий індустріальний мегаполіс, що буквально заріс лісом багатоповерхівок. Але, як не дивно, тут не відчувається соціальна задуха.

Радянські війська в 1945 році під час Маньчжурської операції розгромили японську Квантунську армію (关东军), допомігши китайцям, котрі вели запеклу визвольну війну, скинути ярмо окупації. Останній імператор потрапив у полон і був повернутий до Піднебесної тільки в 1950-му. На згадку про ту перемогу в центрі Чанчуню стоїть монумент, присвячений загиблим радянським воїнам. Подібні пам’ятники є майже в усіх містах Північно-східного Китаю.

Місто розрізане сотнями естакад і транспортних розв’язок. Швидкість будівництва інфраструктури відмінна. Наприклад, чанчуньське метро створювалося протягом 17 років і вже нараховує 5 гілок довжиною 100 км. Уряд підтримує тутешні комунікації, зокрема тільки у 2018-му було ухвалено рішення про фінансування розвитку метрополітену на суму $11.5 млрд.

Варто відзначити, що в Чанчуні сільська культура переважає над міською. Скажімо, ви можете побачити городи на тлі хмарочосів! Подібне надає контрасту й підкреслює працелюбність китайців.

На цьому ми покидаємо Чанчунь та прямуємо до Цзілінь, тезка провінції – типового індустріального та загалом непривабливого міста, відомого хімічними виробництвами та тим, що тут протікає річка Сунгарі (松花江). До початку розвитку Чанчуня саме ця місцина вважалася центром провінції. У історіографії Російської імперії Цзілінь згадувалося як місто, де «були верфі та китайці будували кораблі».

Поряд із містом є гора Наньлоушань (南楼山) висотою 1404 м. Розміщений тут буддистський храм вносить кольорове розмаїття до природнього ансамблю, а ще звідси відкривається неймовірний краєвид. Місцеві називають гору «хмарною», тому що вона часто окутана туманом.

Із Цзіліня рухаємося на схід до містечка Цзяохе (蛟河市), біля якого стоїть гора Лафа (拉法山). Незважаючи на малу висоту, вона все одно здобула популярність через свою скелястість та статус «даоської гори провінції Цзілінь». На ній збудовано декілька храмів, у яких даоські монахи розповідають, що дух Лаоцзи (老子) прилітав на цю вершину.

Далі прямуємо до Дуньхуа (敦化市) – містечка відомого тим, що саме тут можна побачити найбільшу в північному Китаї статую Будди (金鼎大佛). Висота статуї становить 48 м, а всередині розміщено ще 9999 маленьких статуеток Будд, вони разом утворюють цифру 10000. Також Дуньхуа вважається одним з основних міст стародавнього царства Бохай (渤海), хоча нині майже не залишилося матеріальних історичних пам’яток, але в містечку діє тематичний парк та музей, присвячений історії древньої держави.

З Дуньхуа можна піднятися на північ до кордону з провінцією Хейлунцзян, проїхавши через селище під назвою Ему (额穆镇). Тамтешня природа – це безлюдні гори, покриті лісом, саме тут, за словами місцевих, ще можна зустріти тигрів, а серед дерев не раз побачити ведмедів. А стикнутися з кабаном, то взагалі буденна справа. Саме тут, у цілковитій глушині, є одне місце варте неабиякої уваги – це гора Байшила (白石砬) висотою 1450 м.

Її вершина – кам’яне осипання, що надає досить екзотичний вигляд. Для того, аби піднятися на пік, краще знайти місцевого провідника, оскільки це дика гора.

З вершини відкривається типовий для провінції Цзілінь пейзаж. З гори можна вирушати до Харбіну, адже зразу біля неї є село, звідки йде автобус до містечка Учан (五常市), а потім потягом добратися до Харбіну.

Рухаючись на схід, приїжджаємо до міста Яньцзі (延吉), я ке в важається ц ентром к орейської культури в Піднебесній. У ньому живе велика кількість етнічних корейців (одна третина від усього населення), а офіційними є дві мови – китайська та корейська. Найбільш воно відоме своїм університетом Yan bian university (延边大学). Архітектура будівель навчального закладу приваблива. У виші в основному вивчають гуманітарні науки та мови: китайці корейську, корейці китайську. Туризм щороку приносить місцевому бюджету декілька мільярдів доларів США. Крім того, місто є одним із центрів торгівлі між Китаєм та Північною Кореєю.

Будівля залізничного вокзалу Яньцзі.

Ще одним центром корейської культури вважається містечко Хелун (和龙市), одначе воно не має таких туристичних потужностей, як Яньцзі, і не є популярним напрямком серед мандрівників, але при цьому населений пункт не менш аутентичний та атмосферний. Наприклад, тут дуже багато типової корейської архітектури.

Від Яньбіана (корейського автономного району) можна швидко доїхати до перлини провінції Цзілінь – озера Тяньчи (天池), котре розлилось у кальдері погаслого вулкана Чанбайшань (长白山) на висоті 2100 м, а висота самого вулкана 2700 м. Це дійсно одна з найбільш популярних та найкрасивіших локацій провінції, яка приваблює туристів з усіх куточків Піднебесної. На іншому березі озера – Північна Корея. Кордон між двома країнами проходить прямо по згаданій природній чудасії!

Озеро вважається священним у корейській культурі та належить до символів Північної Кореї. Місцеві розповідають, якщо людині поталанило приїхати в гарну погоду та побачити озеро повністю – це означає, що вона була «народжена в сорочці». Також озеро входить до десяти найкрасивіших озер Китаю. Саме з нього беруть витоки річки Сунгарі та Ялуцзян (鸭绿江).

Прямуючи на південь по річці Ялуцзян та вздовж китайсько-корейського кордону, ми потрапимо до міста Цзіань (集安市), у якому відшукаємо архітектурні пам’ятки стародавньої протокорейської держави Когурьо (高句丽), що зародилася ще на початку нашої ери та стала однією з найсильніших країн тогочасної Східної Азії, але після війн із Танською імперією зазнала занепаду. Жителі Когурьо були вправними воїнами й аніматорами – любили танцювати та співати. Поет Танської епохи Лі Бай (李白), побачивши виступ посланців при дворі, присвятив когурьойцям вірш. До речі, назва «Корея» походить від імення цього древнього царства. У сьогоднішньому Цзіані варто подивитися на піраміди, де знайшли останній притулок знатні люди того часу. Нинішній Цзіань розмістився на кордоні з Північною Кореєю.

Залишать по собі приємні враження й відвідини руїн стародавнього міста поряд із Цзіанем.

Є можливість зайти всередину однієї з пірамід та на власні очі побачити зображення, зроблені людьми півтори тисячі років тому! Тут охочі роздивляться дракона та духів у білому. Далі, повертаючи на захід до Чанчуня, ви проїжджатимете через міста Тунхуа (通化市) та Ляоюань (辽源市). Перше спеціалізується на виробництві вина, а друге – на виготовленні шкарпеток. Вихідці із цього містечка, весело кепкуючи, кажуть: «Навіть якщо ти в Шанхаї, то, наймовірніше, ти там купиш шкарпетки з Ляоюаню».

Зробивши коло по провінції Цзілінь та повернувшись до Чанчуню, вам варто відвідати поселення Нунан (农安) і побачити башту, збудовану за часів північної династії Ляо (辽代). Тоді цю місцевість населяла народність кіданей (契丹), котра, дізнавшись про буддизм, з радістю прийняла його та спорудила декілька пагод на території північного Китаю. Подібні башти є і в Пекіні, і в Шеньяні.

Чи потрібно відвідувати провінцію Цзілінь? Так, адже це унікальна нагода відчути культуру, побачити чарівну природу та поспілкуватися з людьми-носіями знань про яскраву історію регіону. Власне кажучи, місцеві не просто залюбки поспілкуються, а й охоче зроблять щось разом.

Приклад такої міжнародної співпраці на фото.