О. О. Шаповалова
генеральний директор туроператора Pan Ukraine

Впродовж останнього десятиліття показники міжнародного туризму зростають на випередження: за результатами 2017 року в цілому світі було зафіксовано 1,32 млрд. туристів, а 2030 р., за прогнозами UNWTO, їх буде 1,8 млрд. осіб, тобто більше на півмільярда. При цьому кількість туристів – громадян Китайської Народної Республіки – вже сьогодні сягнула 145 млн. осіб, тобто приблизно 11% усіх мандрівників у глобальному масштабі. Що ж до прогнозів, то вони виглядають ще більш промовисто: до 2030 року Китай відправлятиме 390 млн. туристів. Це означає, що понад 50% зростання міжнародного туристичного трафіку впродовж наступних 12 років забезпечуватиметься за рахунок громадян КНР.

БАЖАНІ, АЛЕ СПЕЦИФІЧНІ

Враховуючи, що китайські туристи у своїй переважній більшості виявляють щире зацікавлення до нових дестинацій, а також витрачають під час міжнародних подорожей помітно більше за своїх західних колег, мандрівники з Піднебесної є бажаними гостями у будь-якій країні світу. Чекають на них і в Україні, й ці очікування впродовж останніх років виправдовуються: кількість китайських туристів, які відвідали Україну за результатами 2017 року, на 51,5% перевищила кількість відвідувачів з КНР у 2016 році. Якщо ж порівнювати ці показники з 2015 роком, то зростання виглядатиме ще більш вражаюче: +132,5%. Однак в абсолютних цифрах ці показники виглядають значно скромніше: минулого року Україну відвідало 29530 китайських туристів, що складає лише 0,02% від загального виїзного туристичного потоку громадян Китаю. Отже, прагнення вітчизняного туристичного бізнесу максимально збільшити цей потік є цілком зрозумілим та обґрунтованим.

Однак ті з поки що нечисленних українських туроператорів, які системно працюють на прийом китайських туристів в Україні, добре знають: для успішної співпраці з китайськими колегами та, відповідно, для регулярного залучення туристів з КНР із прогнозованим зростанням показників, необхідно дотримуватися певних умов, часто досить-таки специфічних та не завжди зрозумілих приймаючій стороні. Чи спроможний український ринок інкамингових послуг задовольнити вимоги китайських туристів у масовому масштабі?

ДЕРЖАВА + БІЗНЕС = ЕФЕКТИВНІСТЬ

Цілком зрозуміло, що для збільшення кількості китайських туристів, які прибувають в Україну, хоча б у декілька разів, необхідно залучати нові інфраструктурні та сервісні об’єкти: готелі, ресторани, екскурсійні бюро, транспортні компанії, музейні об’єкти, розважальні комплеки, а також, наприклад, об’єкти торгівлі, банківські установи та івент-компанії. Значно менше відомо, що для забезпечення суттєвого збільшення туристичного потоку туристів із Китаю необхідно здійснити й певні кроки на рівні органів державного управління. Причому ці кроки будуть тим ефективнішими, чим інтенсивнішою буде співпраця між приватним сектором та компетентними органами державного управління.

Наведу приклад. Кілька місяців тому Кабінет Міністрів запровадив так звану «електронну візу», яка суттєво спрощує та прискорює процедуру оформлення дозволів на в’їзд в Україну для іноземних громадян. Проте наразі оформлення електронної візи для громадян Китаю є недоступним. Звичайно, можливість оформлення візи під час перетину кордону, яка зараз реалізована у столичних аеропортах «Бориспіль» та «Жуляни», а також у Міжнародному аеропорті «Одеса», є прогресивним та сприятливим чинником у розвитку в’їзного туризму громадян КНР в Україну. Більше того, темпи зростання кількості китайських туристів в Україні почали відчутно збільшуватися саме після запровадження такої можливості: наразі більшість громадян КНР, які відвідують Україну з туристичними або бізнесовими цілями, надають перевагу оформленню візи на кордоні. Проте попри очевидні незручності такого способу оформлення в’їзної візи, особливо у разі групи туристів (черги та тривалий час очікування), обмежений ареал пунктів видачі віз призводить до втрати частини турпотоку: групи китайських туристів, які бажали б відвідати Україну з території третіх країн наземним шляхом (наприклад, з території держав ЄС), за чинної системи цього зробити не можуть.

Таким чином, поширення електронної візи на громадян КНР суттєво (й однозначно позитивно) вплине на показники в’їзного туризму в Україну. Але державним органам, які ухвалюють такі рішення, необхідно довести раціональність такого кроку та за допомогою авторитетних даних спростувати тезу про підвищення ризиків нелегальної міграції та інших негативних чинників. Вважаю, що така робота може бути ефективною в рамках приватно-державного партнерства, у якому з боку бізнесу мали б взяти участь як інкамингові туроператори, що організовують візити китайських туристів в Україну, так і компанії та інфраструктурні об’єкти, які забезпечують наземне обслуговування груп китайських туристів в Україні.

У такий самий спосіб можливо (й варто) розв’язувати інші проблемні питання: наприклад, приймання міжнародних платежів з Китаю, запровадження специфічних для КНР систем електронної оплати товарів та послуг, визнання чинних віз США, Канади та країн Шенгенської угоди у паспортах громадян Китаю для в’їзду в Україну тощо.

СПЕЦИФІКА КИТАЙСЬКОГО ТУРИЗМУ

Для того, щоб в’їзний туризм громадян КНР в Україну був ефективним та прибутковим, туристи залишалися задоволеними та залишали позитивні відгуки від своїх подорожей до України, всі учасники процесу мають дотримуватися певних вимог. Наведу типовий приклад райдеру для китайської туристичної групи:

• Китайські туристи надають перевагу прямим авіарейсам, навіть якщо вартість перевезення буде більшою за переліт із пересадками;
• За всяких умов у готельних номерах, де живуть китайські туристи, має бути чайник з можливістю підігріву води у будь-яку мить;
• На готельній рецепції має бути принаймні один співробітник, який володіє китайською мовою;
• Китайські туристи люблять та охоче знайомляться з українською кухнею. Проте їм цікаво дізнатися, що являє собою китайська їжа за кордонами КНР, тому обов’язковим є принаймні один раз за час поїздки відвідати заклад харчування, який спеціалізується на китайській кухні. Вкрай бажано, щоб у цьому закладі були китайські палички для їжі: використання європейського начиння (ложок, виделок, ножів тощо) для китайських страв з точки зору громадян КНР є дивним та відчутно знижує в їхніх очах привабливість закладу;
• Китайські туристи прагнуть отримувати інформаційні матеріали, які стосуються подорожі, китайською мовою. Також вони надають перевагу гідам, які спілкуються китайською. Причому не є обов’язковим, щоб гід був етнічним китайцем: навпаки, китайська мова європейця, скоріш за все, викличе в туристів справжнє захоплення та безліч позитивних відгуків. Та зрозуміло, що це має бути насправді грамотна мова, добре розуміння співрозмовників: гід мусить підтримувати живу розмову, а не просто повторювати завчені фрази та фрагменти тексту.

Таким чином, інкамингові туроператори та провайдери наземних послуг, якщо вони бажають приймати відчутну кількість китайських туристів, збільшувати в’їзні турпотоки з Китаю та отримувати прибутки від цієї діяльності, мають підлаштовувати пропоновані послуги під вимоги громадян КНР. Крім названих вище, це наявність інформації китайською мовою, співробітники, що володіють нею на достатньому рівні (у тому числі й у кол-центрах), можливість застосування мобільних телефонів для оплати продукції (широко розповсюджений у Китаї спосіб розрахунків, отже, звичний для туристів з Піднебесної й за її межами) та багато інших нюансів та аспектів. Утім, зусилля, витрачені на підготовку райдерів для груп з Китаю, виправдовуються: за умов, коли китайські туристи зустрічають щире до них ставлення та бачать, що сторона, яка їх приймає, докладає усяких зусиль для того, щоб їхня подорож була комфортною та цікавою, вони із задоволенням витрачають кошти на додаткові послуги та сувенірну продукцію. Отже, генерують додатковий прибуток для всіх учасників процесу.

ЯК ЗАЛУЧАТИ КИТАЙСЬКИХ ТУРИСТІВ

Китай докладає щодалі більших зусиль задля посилення свого впливу у світі. Про це заявив Голова КНР СІ Цзиньпін, зазначивши: «Китай вступив у нову еру, під час якої він має відігравати центральну роль у світі». Цю стратегію реалізовуватимуть, числі зокрема, й за допомогою туризму. Так, у березні цього року Всекитайські збори народних представників (вищий представницький орган влади КНР) постановили, що Міністерство туризму КНР та Китайська національна туристична агенція (CNTA) невдовзі об’єднаються в одну структуру – Міністерство культури і туризму. Це, у свою чергу, спростить комунікацію із особами та організаціями, зацікавленими приймати китайських туристів в цілому світі. Тим не менше, певні правила для успішної комунікації з китайськими партнерами існують вже впродовж багатьох років, тож навряд чи вони найближчим часом кардинально зміняться.

Варто знати, що китайці надають перевагу особистому спілкуванню. Таким чином, керівникам туроператорських компаній, які прагнуть укладати конструкти з китайськими партнерами та організовувати тури в Україну, дуже бажано періодично відвідувати Китай та вести переговори з китайською стороною щодо усіх можливих аспектів перебування громадян КНР в Україні. Це ж саме стосується й представників керівництва готелів та готельних мереж, екскурсійних бюро, а також органів місцевої влади, на чиїй території перебуватимуть китайські туристи. Звичайно, до таких переговорів варто якнайретельніше готуватися, щоб мати можливість надати презентації, програми перебування китайських груп в Україні тощо. Зрозуміло, що все це бажано перекладати китайською мовою.

Крім того, вкрай важливою складовою налагодження туристичного обміну між Китаєм та Україною є участь зацікавлених осіб у китайських туристичних виставках, семінарах тощо на території КНР, а також організація прес-турів та фам-тріпів для керівників китайських туроператорів, корпорацій, профспілкових організацій та усіх, хто на китайському боці ухвалює рішення про розвиток виїзних туристичних напрямків. Знову ж таки, китайці більшою мірою, ніж представники країн Заходу, схильні довіряти власному досвіду. Тож у більшості випадків вони діють за принципом: «Якщо нам у цій поїздці було добре, добре буде й нашим туристам».

Зрозуміло, що для налагодження сталих та дієвих взаємин у туристичній галузі необхідно робити багато й крім того, про що я вже казала. Вкрай корисним буде те, що прийнято називати заходами «народної дипломатії»: влаштування академічних, культурних, ділових та спортивних обмінів між Україною та Китаєм, спільні проекти, наприклад, у галузі китайської народної медицини, оздоровлення в Україні дітей з промислових регіонів Китаю, де стан довкілля загрожує їхньому здоров’ю, та подібні заходи. Усе це, хоч і не приносить прибутків у безпосередньому майбутньому, проте слугує зміцненню взаємної довіри між Китаєм та Україною, а відтак і підвищує конкурентоздатність нашої держави для туристів з КНР.