О. В. Сердечний
перший секретар Посольства України в КНР

Необхідність корегування власної політики розширення торгівлі постала перед Пекіном ще задовго до початку торгової війни з Вашингтоном. Для розв’язання  цієї проблеми Китай застосував два підходи: заміщення зовнішніх ринків швидким розвитком внутрішнього ринку і заміщення (або доповнення) експорту товарів експортом капіталу. Одним з потужних засобів стимулювання експорту капіталу з Китаю стало запровадження наприкінці 2013 р. ініціативи «Один пояс, один шлях». За оцінками європейських експертів, цей мегапроект передбачає інвестиції в розмірі до одного трильйона доларів США у шляхи, порти та залізничні лінії, що покликані тісніше зв’язати Китай з Південно-Східною і Центральною Азією та з Європою. Використовуючи нові транспортні шляхи, заплановано  «прокласти міст» до Європи та Північної Африки через Близький Схід.

На тлі розгортання на початку 2018 р. торговельних протистоянь (Китай – США та США – Європа) КНР та ЄС, які є прихильниками мультилатералізму, були вимушені фактично «об’єднаним фронтом» виступити на підтримку порядку, заснованого на правилах міжнародної торгівлі. Тому липень 2018 р. видався «гарячою» порою для китайсько-європейських відносин – впродовж місяця відбувся черговий саміт «16+1» у Софії, офіційний візит Прем’єра Держради КНР Лі Кецяна до ФРН та двадцята зустріч керівництва КНР та ЄС.

З метою поглиблення системного переговорного процесу, пошуку спільних інтересів та компромісів у нових геоекономічних умовах, сторонами було узгоджено проведення потужного блоку політико-економічних консультацій: офіційний візит Голови КНР Сі Цзіньпіна до Італії та Франції, 21-й саміт керівництва КНР та ЄС у Брюсселі та 8-й саміт «16+1» в Хорватії.   

22-24 березня 2019 р. Голова КНР Сі Цзіньпін з державним візитом відвідав Італію. Під час візиту відбулися зустрічі з Президентом Італії С. Маттарелла, Прем’єр-міністром Дж. Конте, Головою Сенату М.-Е. Казелаті та Спікером Палати депутатів Р. Фіко. Одним з ключових елементів візиту стало підписання Меморандуму про взаєморозуміння між урядами Італії та Китаю щодо співробітництва в рамках ініціативи «Поясу та Шляху». Цей крок викликав значну полеміку як між членами урядової коаліції, так і з боку міжнародних партнерів Італії, передусім йдеться про США та ЄС. Насамперед планувалося підписати меморандум ще у листопаді 2018 р. в Шанхаї в рамках участі італійської делегації у Першій китайській міжнародній виставці імпортних товарів. Саме під тиском США підписання документу на той момент не відбулося. Таким чином, Італія стала першою з країн «G7», що приєдналася до ініціативи «Поясу та Шляху». Напередодні та в день Саміту ЄС (21 березня) А. Меркель, Е. Макрон та Ж.-К. Юнкер намагалися переконати Дж. Конте у хибності курсу Італії на поглиблення розвитку відносин з Китаєм у двосторонньому форматі, а не синхронно з усім ЄС. Зі свого боку, італійський прем’єр намагався заспокоїти партнерів, зауважуючи щодо транспарентності процесу.

Втім, китайський високий гість завітав до Італії не з порожніми руками. Під час візиту були підписані, крім іншого,  угода про стратегічне співробітництво між італійським Агентством міжнародної торгівлі та китайською «Suning.com Group» щодо створення інтегрованої платформи промоції в Китаї італійського «стилю життя» (угода передбачає закупівлю італійських товарів на 100 млн. євро; «Suning» має забезпечити представлення на своїх ресурсах біля 150 італійських брендів та щороку нарощувати їх кількість); угода про стратегічне партнерство між італійською банківською установою «Cassa Depositi e Prestiti» та Банком Китаю («Bank of China»): угодою перебачено емісію т. зв. «панда-бондів» на загальну суму 600 млн. євро, а також співфінансування середніх та малих італійських підприємств, що працюють на ринку Китаю, загалом на 1 млрд. євро; контракт між італійською «Ansaldo Energia» та китайськими «Benxi Steel Group» і «Shanghai Electric Gas Turbine» на постачання однієї газової турбіни AE49.2K для проекту Бенганг вартістю 200 млн. євро.

У цьому контексті, як вважають європейські експерти, Китай вчергове довів, що він здатний запропонувати країні-партнеру такий тип співробітництва і такого масштабу, яких вже не здатні пропонувати жодні геополітичні конкуренти. Зі свого боку уряд Дж. Конте показав, що, незважаючи на позицію Брюсселя або Вашингтона, будуть ухвалені рішення, вигідні винятково для Італії, яка є третьою економікою в Європі.

25-26 березня 2019 р. відбувся офіційний візит Голови КНР Сі Цзіньпіна до Франції. Під час візиту відбулися двосторонні зустрічі на рівні глав держав, прем’єр-міністрів, міністрів закордонних справ двох країн, а також представників бізнесу. За підсумками двосторонньої зустрічі Е. Макрона та Сі Цзіньпіна було зроблено спільну заяву. На другий день візиту, 26 березня,  було проведено чотиристоронню зустріч за участю Президента Франції Е. Макрона, Голови КНР Сі Цзіньпіна, Канцлера Німеччини Ангели Меркель та Президента Європейської комісії Жан-Клода Юнкера.

Значним і багатообіцяючим був пакет комерційних угод, підписаних між Францією та Китаєм. Зокрема, китайська державна компанія CASC (China Aviation Supplies Holding Company – холдинг, що управляє закупівлями 13 державних і приватних компаній) замовила у Airbus 290 літаків A320 і 10 A350 на суму, яка оцінюється експертами у 35 млрд. дол. США. Компанія Schneider Electric і китайська Power Construction Corporation (PCC) підписали угоду про стратегічну співпрацю на суму близько 6 млрд. євро для модернізації заводів PCC в Китаї та у третіх країнах (два проекти вже визначені – в Саудівській Аравії і Дубаї). Як прокоментувала низка французьких ЗМІ, Китай «намагається не дати Європі слідом за США піти шляхом протекціонізму, і хочеться вірити, що Еммануель Макрон сьогодні являє собою рушійну силу Європи, незважаючи на внутрішні труднощі». Запрошення лідерів ЄС і Німеччини на переговори з Сі Цзіньпіном було покликане показати єдність ключових гравців Європи і символізувало «новий формат» відносин Європа-КНР. Створення «нового формату» підтвердила Ангела Меркель, заявивши, що досягнуто домовленості про зустріч на вищому рівні між главами держав та урядів країн ЄС і китайським керівництвом у вересні цього року.  Це має стати більш серйозним форматом, ніж звичайні саміти ЄС – Китай.

Під час саміту ЄС-Китай у Брюсселі 9 квітня сторони обговорили всі питання і протиріччя, що нагромадились. Їх обговорення, за повідомленнями ЗМІ, проходило досить складно, проте сторони узгодили позиції. Як відзначають європейські експерти, текст підписаного комюніке містить багато загальних і розпливчастих формулювань, що характерно для спільних декларацій між сторонами, які мають дуже різні позиції. Але при цьому ЄС та КНР досягли певного консенсусу. ЄС та КНР погодилися реформувати СОТ для усунення «глобальних торговельних викликів». «Для досягнення цього обидві сторони активізують дискусії з метою посилити дієвість міжнародних правил щодо промислових субсидій»,  – йдеться в комюніке.  Обидві сторони відмовилися від «примусової передачі технологій» та також погодилися усунути «дискримінаційні вимоги і практики» щодо іноземних інвесторів. Цьому має слугувати всеохоплююча інвестиційна угода, про яку ЄС та Китай кажуть вже шість років. Учасники саміту навіть домовилися про тимчасові рамки: досягти домовленостей до кінця цього року та підписати її в 2020 р. Крім того, у 2019 р. ЄС та Китай хочуть завершити переговори щодо угоди про захист назв місця походження товару.

Відразу після завершення саміту ЄС – КНР у Загребі розпочався 8-й саміт країн «16+1», який не минула певна інтрига. На саміт прибув прем’єр Греції Алексіс Ціпрас, який офіційно оголосив про приєднання його країни до цієї ініціативи, перетворивши її у формат «17+1».

Щодо впливу на Україну підсумків європейсько-китайських переговорів та прийнятих декларацій, висловилися декілька українських експертів. На думку українського економіста Олександра Охріменка, який розглядає це питання з точки зору протистояння США – Китай та США –Європа, «будь-які «перекоси» в геоекономіці  Україні невигідні – для України вигідно, щоб взагалі жодних протистоянь не було. Ми фактично торгуємо з усіма. Якщо немає торговельних воєн, більше купують українських товарів, і це краще для нашої економіки». На думку Олександра Шниркова, завідувача кафедри Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, заходи в Європі – це своєрідна реакція Євросоюзу, «який боїться залишитися за бортом головної геоекономічної трійки». «Є три великих «фабрики» – США, Китай та ЄС, де виробляється 60 – 65% світового ВВП. Правила, які вони встановлюють, впливають також на інші економіки. Наприклад, якщо американці вводять обмеження на певний перелік китайських товарів, Пекін буде його направляти на європейські ринки. А це зачіпає й українські інтереси». Слід думати, що в такій ситуації Україні варто серйозно замислитися про можливість приєднання до такого європейського формату багатостороннього співробітництва, де б її інтереси ключові гравці сприймали більш вагомо. І таким форматом може бути «17+1» (ЦСЄ + КНР). Тим паче, що Китай в ситуації, що склалася, зважився на розширення  цього формату за рахунок Греції.