Сердечний О. В. Китайська стратегічна програма «Зроблено в Китаї – 2025»

О. В. Сердечний
перший секретар Посольства України в Китайській Народній Республіці

Після глобальної фінансової кризи 2008 року в Китаї відбулося суттєве зниження темпів зростання національної економіки. У такій ситуації керівництво КНР було вимушене перевести планування розвитку китайської економіки на рівень середніх темпів (збільшення ВВП на 6,5-7% в рік), а також вдалось до реалізації нових стратегічних і геоекономічних програм та проектів.

Найбільш масштабною із них стала ініціатива побудови економічного поясу Великого шовкового шляху, запропонована Президентом Китаю Сі Цзіньпіном у 2013 р. Програма «Один пояс, один шлях» спрямована на підвищення економічного і політичного впливу Китаю як на регіональному, так і глобальному рівнях. Сьогодні цей геоекономічний проект зв’язав у цілому 4,4 мільярда жителів планети у 70 країнах Азії, Європи і Африки (63% світового населення), сукупна економічна міць яких складає 21 трлн дол. США або 29% світової економіки. Проект «Один пояс, один шлях» можна розглядати як стратегію, яка допоможе Китаю стимулювати його мирне зростання і збалансувати свою зовнішню політику подальшого збільшення китайського глобального впливу з використанням «м’якої сили».

Водночас, з метою реалізації своєї глобальної стратегії досягнення стабільного довгострокового економічного зростання, керівництво Китаю дійшло висновку про необхідність модернізації своєї промисловості, яка формує основу національної економіки.

Ефективність такого підходу підтверджується порівняльним аналізом економіки технологічного і промислового розвитку США і Китаю та низки інших промислово розвинутих країн (J’son & Partners Consultіng), який свідчить, що багатство, створене в промисловому секторі завдяки технологічному прогресу та інноваціям, які ведуть до підвищення продуктивності праці, поширюється на сільське господарство та інші галузі. Падіння обсягів виробництва у промисловому секторі веде до падіння реальних заробітних плат і рівня добробуту всього населення. Свого часу цифровізація виробничих процесів найбільших світових економік була первинним етапом у підвищенні продуктивності праці, що забезпечувало збільшення рівня зарплат та зниження цін, а вже потім синергетично поширювалось на інші галузі економіки.

Незважаючи на те, що Китай є однією з країн, яка має найвищий рівень виробництва в світі, він все ще залежить від іноземних технологій та обладнання, а також іноземної кваліфікованої робочої сили, зокрема, в обробній промисловості. Країна стикається з труднощами у зростанні обсягів інноваційних інвестицій. Місцеві спеціалісти зазначають, що рівень китайських технологій, наприклад, в 15 галузях обробної промисловості, таких як виробництво сталі, кольорових металів, нафтохімії, енергетики, вугілля і будівельних матеріалів відстає на 5 – 10 років (в деяких сферах навіть 20 – 30 років) у порівнянні з середньосвітовим.

Дані з китайських джерел вказують на те, що залежність від іноземної складової у виробництві високотехнологічного обладнання в КНР на початок 2016 року складала понад 50%, зокрема, цифрових систем управління високого рівня – 95%, інтегральних схем – 80%. Усі гідравлічні компоненти високого рівня та двигуни імпортуються з розвинених країн. Китайські аналітики відмічають, що з 2008 р. зростання обсягів доданої вартості в обробній галузі китайської промисловості неухильно сповільнюється: з 14,9% у 2007 р. до 9,5% і 5,9% в 2008 і 2015 рр. відповідно. Іншими словами, замість виробника оригінальних брендів (original brand manufacturer – OBM), Китай поки що виступає виробником оригінального обладнання (original equipment manufacturer – OEM). Як вказують експерти, 90% китайських товарів складається з продукції OEM. Для переходу на рівень OBM Китаю необхідно поліпшити систему організації виробництва, підвищити продуктивність праці та здійснити технологічні і структурні зрушення в обробній промисловості.

З цією метою уряд Китаю сформував стратегію «Зроблено в Китаї – 2025» («ЗВК – 2025»), яка вступила в дію з 1 січня 2016 р. Для її реалізації у китайському уряді було створено робочу групу на чолі з віце-прем’єром Ма Каєм, який, до речі, є співголовою Комісії зі співробітництва між Урядом України і Урядом КНР.

СТРАТЕГІЧНА ПРОГРАМА «ЗРОБЛЕНО В КИТАЇ – 2025» ПЕРЕДБАЧАЄ РОЗВИТОК 10 ОСНОВНИХ СЕКТОРІВ:

  • нові інформаційні технології;
  • автоматизовані верстати і робототехніка;
  • аерокосмічна та авіаційна техніка;
  • морське обладнання і високотехнологічні  перевезення;
  • сучасні залізничні транспортні засоби;
  • енергозбереження і нове енергетичне обладнання;
  • електротехнічне обладнання;
  • сільськогосподарська техніка;
  • нові матеріали;
  • біофармакологія та перспективні лікарські препарати.

У РАМКАХ ПРОГРАМИ ЗАПЛАНОВАНА РЕАЛІЗАЦІЯ 5 ВЕЛИКИХ ПРОЕКТІВ:

  1. Створення 15 інноваційних виробничих центрів в країні до 2020 р. та збільшення їх кількості до 40 у період до 2025 р.
  2. Створення «розумних» (смарт) виробничих потужностей: за рахунок збільшення інтелектуальних виробництв в основних галузях обробної промисловості до 2020 р. досягти скорочення виробничого циклу, зменшення експлуатаційних витрат і технологічних похибок на 30% по кожному з цих критеріїв. За оцінкою експертів, при реалізації цих цілей у 2025 р. можливе досягнення повного переходу на смарт-виробництва у ключових секторах економіки та скорочення виробничого циклу, зменшення експлуатаційних витрат і рівня технологічних похибок на 50% з кожного показника.
  3. Поліпшення якості: за рахунок створення спеціалізованих структур поліпшення якості забезпечити частку основних компонентів і матеріалів місцевого виробництва у таких галузях, як аерокосмічна техніка, засоби зв’язку, обладнання для виробництва і передачі електроенергії, будівельна техніка, залізничні транспортні системи і побутова техніка до 40% до 2020 р. та збільшення до 70% до 2025 р.
  4. Створення «зелених» виробництв: нарощування кількості «зелених» виробничих потужностей, скорочення споживання електроенергії та ресурсів, зменшення викидів забруднюючих речовин на 20% у традиційній хімічній промисловості до 2020 р.
  5. Високотехнологічне обладнання: забезпечити виконання незалежних НТ досліджень та їх практичного застосування для створення високотехнологічних виробництв до 2020 р. у таких напрямах як виробництво великих літаків, авіаційних двигунів та газових турбін, транспортних засобів на нових видах енергії, морського машинного обладнання, обладнання для «розумних» мереж, верстатів з ЧПУ, обладнання для АЕС, медичної техніки. Знизити до 2025 р. залежність від іноземних технологій та обладнання для досягнення високого рівня виробництва в ключових галузях промисловості.

Оскільки стратегія «ЗВК – 2015» базується на концепції розвитку обробної промисловості, китайський уряд заявив, що у ході виконання програми Китай може:

  • поліпшити загальну конкурентоспроможність виробництва на 84,5% у 2020 р. і на 85,5% у 2025 р.;
  • підвищити частку доданої вартості обробної промисловості у ВВП у 2 рази до 2020 р. і в 4 рази до 2025 р.;
  • збільшувати продуктивність праці в обробній промисловості щорічно на 7,5% до 2020 р. і на 6,5% щорічно до 2025 р.;
  • поліпшити широкосмугову інфраструктуру в Китаї за рахунок збільшення рівня проникнення Інтернету до 72% у 2020 р. і до 84% у 2025 р.

РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ «ЗРОБЛЕНО В КИТАЇ – 2025» ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ ДВА ОСНОВНИХ ЕТАПИ:

  1. У ході першого етапу планується підвищити якість виробництва в Китаї до стандартів якості виробництва таких країн, як Німеччина та Японія, і продовжити його виконання у період 2025 – 2035 рр.
  2. Другий етап спрямований на переміщення Китаю на лідируючі позиції у світовій обробній промисловості у період 2035 – 2049 рр. (до 100-річчя утворення Китайської Народної Республіки).

За даними китайських експертів, безпосередньо до Програми мають відношення 1078 проектів, на реалізацію яких Пекін виділив фінансування 557 організаціям – 112 університетам, 225 державним науково-дослідним установам і 220 компаніям. Поки що немає достовірних відомостей щодо масштабів фінансування програми «Зроблено в Китаї – 2025», однак World Fіnance повідомляє, що для її реалізації в Китаї створені два фонди – Національний інвестиційний фонд для передової обробної промисловості обсягом в 20 млрд юанів і Національний інтегральний фонд – 139 млрд юанів. У свою чергу, New York Tіmes стверджує, що Китай інвестує в Програму близько 300 млрд дол. США.

На думку китайських чиновників, програма вже дає свої плоди. Так, з моменту старту її реалізації середня продуктивність у галузі інтелектуального виробництва зросла на 38% для перших 109 пілотних проектів, експлуатаційні витрати знизилися на 21%, а енергоефективність зросла на 9,5%. Зданий у комерційну експлуатацію регіональний пасажирський літак ARJ-21. Успішно проведені льотні випробування середньомагістрального лайнера С-919. Заплановані польоти найбільшого у світі літака-амфібії AG-600. Був здійснений успішний запуск важкої ракети-носія «Чанчжен-5» і першого у світі квантового супутника. На початку травня 2017 р. в Шанхаї запрацював перший у світі легкий квантовий комп’ютер. Китай самостійно розробив батискаф «Хайдоу», ставши третьою у світі країною, здатною проводити дослідження на глибинах до 10 тис. метрів. Створена виробнича лінія високоміцного і високомодульного вуглецевого волокна M40J (раніше подібний матеріал лише імпортувався в Китай). На Пекінському авіасалоні-2017 компанія Aero Engine Corporation of China представила турбований двигун WZ-16, розроблений нею разом із французькою компанією Safran на паритетних засадах (50/50).

Крім того, поступово стає яснішим, як саме просуватиметься програма. Світові ЗМІ повідомляють, що в Китаї створюватимуться показові зони державного рівня в містах і міських кластерах у східних, центральних і західних районах країни: в цих зонах реалізовуватимуться проекти впровадження штучного інтелекту, «хмарних» платформ для передових галузей промисловості та пілотні програми у сфері створення «розумного» і «зеленого» виробництва. У зонах на рівних правах зможуть працювати китайські та іноземні інвестори. Тут будуть сформовані фонди для стимулювання інвестицій і підприємництва та залучення приватного капіталу. Міжнародне співробітництво стане одним з основних напрямів діяльності показових зон, де використовуватимуться передові закордонні технології та устаткування.

За оцінкою західних експертів, програма «ЗВК-2025» відрізняється від безлічі грандіозних китайських проектів своєю більшою конкретикою. В East-West Center (Center for Cultural and Technіcal Іnterchange Between East and West), що вивчає взаємовплив країн АТР і США, оцінили програму як проект, що має глобальне значення. Коли ця програма буде реалізована, вона змінить весь ланцюжок поставок усіх галузей промисловості в Китаї та перетворить його у «горнило» інновацій, активного учасника Четвертої промислової революції. Саме концепція «Індустрія 4.0» покладена в основу програми «ЗВК-2025».

Програма дозволить Китаю, відмічають світові аналітики, зберегти статус «світової фабрики», але вже у якості «розумної світової фабрики». Водночас це не значить, що у світі відразу зникне попит на дешеву робочу силу та інші переваги країн, що розвиваються. На місце колишнього Китаю повинен прийти хтось інший. Фінансова консалтингова фірма Deloіtte у дослідженні «2016 Global Manufacturіng Competіtіve Іndex» підрахувала, що через 5 років такі країни як Малайзія, Індія, Таїланд, Індонезія і В’єтнам, у сукупності, цілком зможуть створити «новий Китай» – регіон з дешевою робочою силою і величезною продуктивністю.

Зрозуміло, що для реалізації такої амбітної програми Китай повинен мати видатний кадровий склад – науковий та інженерний, який здатний створити «нові знання», унікальну продукцію на їх основі і вивести китайську промисловість на найвищі світові рівні. Незважаючи на те, що у період з 1994 по 2005 р. Китай збільшив чисельність науковців на 80% він все ще не може опиратись лише на свої наукові та інженерні кадри, і тому, поки що, орієнтуватиметься на іноземні «мізки» та технології.

Згідно з «Синьою книгою з регіональних талантів», яка була оприлюднена у вересні 2017 р. Центром «Китай і Глобалізація» разом з Південно-західним університетом фінансів та економіки в м. Ченду, Китай відстає від світу у залученні іноземного персоналу. Частка іноземних працівників у Китаї набагато нижче середнього міжнародного показника: у 2015 р. лише 0,06% населення країни були іноземцями, у той час як аналогічна світова пропорція, за різними даними ООН, становить 3,3%. Разом із цим, Китай відчуває витік талантів: щонайменше 35 млн осіб з материкового Китаю працюють за кордоном.

У той час, коли Китай відчуває значний кадровий дефіцит, в Україні, як відмічають національні аналітики, попит на науку не зростає, її фінансування з державного бюджету не збільшується, звуження деяких промислових секторів зменшує коло прикладного застосування її винаходів та розробок (за даними національних експертів наукомістка продукція займає всього 4% у загальному обсязі українського експорту).

У цих умовах було б недалекоглядним не використати колосальний попит на інновації в Китаї для розвитку української науки, модернізації її бази та створення додаткових стимулів для підготовки та становлення вітчизняних науковців. Українській науці є що запропонувати Китаю для реалізації її програми в таких галузях як авіація, авіаційні двигуни, мирне освоєння космосу, металообробка, нові матеріали, медицина, промислова оптика, машинобудування (зокрема енергетичне), атомна енергетика тощо.

У цьому контексті українські наука та технологічні майстерні, з метою збільшення обсягів комерціалізації своєї діяльності, можуть розширити свої пропозиції Китаю щодо поставки теоретичних моделей, технологічних розробок, створення спільних лабораторій та центрів (50/50) для проведення спільних досліджень в рамках програми «ЗВК-2025». Це стосується спільних розробок в зонах, що створюються в китайських містах, де будуть забезпечені відповідні можливості для їх фінансування, випробування та застосування.