Щелкунов В.І., Президент ICC Ukraine, голова Громадської Ради при МЗС України, Радник Прем’єр-міністра України

За час своєї незалежності Україна стала повноправним учасником глобалізаційного процесу. Водночас виклики відкритого, глобалізованого світу формують перед Україною низку актуальних завдань, пов’язаних як з пошуком нових джерел конкурентоспроможності, так і з поглибленням та створенням нових партнерств з країнами, у взаємодії з якими Україна могла б прискорити модернізацію національної економіки. Зовнішньоекономічна політика України ґрунтується на розбудові стратегічних відносин з інтеграційними об’єднаннями та з окремими країнами, взаємодія з якими має важливе значення для розвитку національної економіки. Серед ключових стратегічних партнерів України на рівні інтеграційних блоків – Європейський Союз, Митний Союз РФ, РБ, РК; на рівні країн-глобальних гравців – США, Росія, Китай.

За останні декілька років українсько-китайські економічні відносини помітно активізувалися. Регулярним став обмін державними візитами, зокрема з участю перших осіб обох країн, було ухвалено Спільну декларацію про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР, визначено сфери економічних інтересів, що мають пріоритетне значення у двосторонніх стосунках. Як результат, зовнішньоторговельний оборот обох країн демонструє позитивну динаміку: від 6,14 млрд дол. до майже 10 млрд дол..

Належний розвиток китайського (і взагалі східного) вектору зовнішньоекономічної політики дозволить Україні не лише залучити додаткові інвестиції, зберегти та підвищити економічний, оборонний та науково-технічний потенціал, але й скористатися вигодами диверсифікації зовнішньоекономічної співпраці, оскільки саме країни Азійсько-Тихоокеанського регіону зараз стають «локомотивами» світового економічного розвитку та набувають значної ваги в глобальній політиці. У цьому контексті доцільним є посилення ефективності дій органів виконавчої влади України щодо розвитку відносин з КНР, що передбачає:

• створення передбачуваних умов для залучення інвестицій з КНР в економіку України через удосконалення законодавства (переваги слід надавати універсальним нормативним актам, що стимулювали б як до інвестування в Україну іноземних інвестицій, так і до трансферу технологій);
• посилення комунікаційної складової у двосторонніх стосунках, поширення інформації про Україну та створення позитивного іміджу України у ділових колах Китаю (наприклад, розміщення прямої реклами у китайських ЗМІ, проведення заходів тощо);
• обмеження форм співробітництва з КНР, що передбачають передання китайській стороні ліцензій на виробництво продукції (внаслідок чого Китай, як правило, поступово згортає імпорт продукції, налагодивши виробництво аналогічних товарів на своїй території);
• зняття штучних регуляторних перешкод (ініціювання відповідних кроків китайської сторони) на шляху бізнесу двох країн;
• ослаблення мовних перешкод у комунікаціях, популяризація вивчення китайської та англійської мов як інструментів інтенсифікації економічного співробітництва;
• налагодження гуманітарного, культурного та наукового співробітництва між громадськістю, професійними та діловими колами двох країн.

Реалізація досягнутих на найвищому рівні українсько-китайських домовленостей, наповнення відносин стратегічного партнерства між обома країнами практичним економічним змістом, вимагають від України реалізації комплексної та послідовної політики, яка б враховувала політичну, економічну й фінансову вагу Китаю в сучасному світі.