Попова Н., Ісаєва Н. Сергій Олександрович Костенко: шлях китаєзнавця

Н. Попова
приватний підприємець

Н. Ісаєва
д. філол. н., проф. кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Сергій Олександрович Костенко – український лінгвіст, синолог, викладач і перекладач. Його наукова й педагогічна діяльність є вагомим внеском у розбудову вітчизняного китаєзнавства.

Сергій Костенко народився 8 грудня 1963 року в селі Гатне Київської області. Батько Тригубов Олександр Антонович і мати Костенко Галина Іванівна. У 1970–1980 рр. навчався в середній школі №3 міста Вишневого, де мешкала його родина. Уже у шкільні роки він мав хист до малювання і музики, також проявляв ораторські здібності та творчі вподобання. У 1989 році Сергій Костенко вступив до Київського обласного училища культури, яке успішно закінчив у 1992 році, отримавши спеціальність організатора культурно-освітньої роботи.

Це були часи становлення незалежності України та формування нової ідентичності українців із новими викликами й завданнями. Тоді молодь захоплювалась ідеями відродження національної культури, літератури, мистецтва. Щирий інтерес до україністики виявив і Сергій Олександрович, що привело його до лав студентів-філологів Київського державного1 університету імені Тараса Шевченка. У період навчання він активно збирав і досліджував український фольклор – народні легенди, перекази, пісні, які поетичними фарбами змальовували героїчне минуле України та розкривали генетичний код славетного народу, що так довго чекав свого звільнення.

На 1990-і роки також припали карколомні зміни у свідомості українців, які опинилися перед необхідністю активного включення до міжнародного спілкування на різних рівнях. Зарубіжними партнерами України в багатьох галузях стають не лише сусідні країни європейської спільноти, але й держави Близького й Далекого Сходу. 4 січня 1992 року були встановлені дипломатичні відносини між Україною й Китаєм, що визначило новий вектор у зовнішній політиці України й стимулювало розвиток нового китаєзнавчого напряму у вітчизняній науці та освіті. На той час вже була заснована кафедра сходознавства2 в Київському університеті імені Тараса Шевченка, де викладалась і китайська мова. За нагальною потребою й браком фахівців опанувати далекосхідну мову могли не лише студенти західного відділення, але й охочі студенти-українознавці3. Серед останніх був і Сергій Костенко, який доскіпливо вивчав східну мову, із захопленням знайомився з культурою та літературою Піднебесної. Цьому сприяли й талановиті викладачі, з-поміж яких відомий ще за СРСР перекладач китайської художньої літератури, член Спілки письменників України Іван Корнійович Чирко.

1995 року Сергій Олександрович закінчує університет за спеціальністю «філолог, викладач української мови та літератури», а також здобуває кваліфікацію «викладач китайської мови та літератури» й отримує запрошення залишитися на посаді асистента новоствореного відділення сходознавства.

Упродовж 1995–2004 рр. С. О. Костенко викладає китайську мову та низку спецдисциплін на кафедрі тюркології4, а з 2004 р. – на створеній після реорганізації Інституту філології кафедрі китайської, корейської та японської філології.

Протягом 1996–1998 рр. Сергій Олександрович перебував на мовному стажуванні в Тайванському педагогічному університеті (м. Тайбей) та Університеті китайської культури (там само). Вивчення східної мови завжди супроводжувалося прагненням дослідника здобути глибокі знання в різних аспектах формування та побутування китайської словесності протягом різних історичних періодів (від давньої мови веньянь до сучасної офіційної мови гоюй та розмовної байхуа), простежити зв’язки мови й культури, розкрити символічні коди китайських філософських трактатів та знакових творів китайської літератури і, зрештою, віднайти шляхи адекватної презентації здобутих знань на теренах української освіти.

Повернувшись 1998 року до Києва, Сергій Олександрович займається науковими дослідженнями в галузі історії китайської мови та продовжує викладати в університеті. Цього ж року він друкує статтю «Вступні зауваження до курсу сучасної китайської державної мови», де розкриває сутність самого поняття «державна мова», спираючись на китайські джерела, пропонує огляд етапів формування сучасної «загальнонаціональної» китайської мови та визначає основні її характеристики. Очевидно, що такі «вступні зауваження» є результатом систематизації набутих ґрунтовних знань у вишах Китаю. Певним продовженням і розширенням цієї розвідки стала стаття, написана С. О. Костенком у співавторстві з І. Я. Пястою, під назвою «До проблеми періодизації давньої китайської літератури»5. У ній подані міркування щодо питання визначення критеріїв поступу китайської писемності та літератури, наводяться відомі періодизації, запропоновані китайськими та зарубіжними вченими, описуються жанротворчі особливості давньої китайської літератури.

Обидві статті на той час мали неабияке практичне значення в процесі освоєння студентами академічних курсів з історії китайської мови та літератури, адже тоді в Україні бракувало відповідних навчальних матеріалів. У наступному 1999 році С. О. Костенко друкує розвідку, присвячену змістовно-композиційним особливостям однієї з найвідоміших пам’яток давньої китайської лексикографії – етимологічного словника ієрогліфів «Шовень цзєцзи» («Тлумачення простих та роз’яснення складних ієрогліфів», бл. 100 р. н.е.)6. Дослідник наводить цікаві факти з життя автора словника Сюй Шеня, пояснює сутність запровадженого ним історикокомпаративного методу тлумачення ієрогліфів як «спротив неуцтву» та заперечення «фантастичної етимології», використовуваної ханьськими горе-вченими. Виклад статті лаконічний і чіткий із великою кількістю ілюстративного матеріалу. Вочевидь Сергій Олександрович адресує свої міркування студентам, аби уможливити їхнє цілковите розуміння й спростити процес засвоєння складного історико-лінгвістичного матеріалу. Сам він зазначає, що полегшити українським студентам вивчення китайського ієрогліфічного письма «може спеціальний курс, який передбачатиме засвоєння сучасних хінських знаків на основі їх історичного аналізу». Власне, таким курсом частково став курс «Історії китайської мови», який упродовж усієї своєї педагогічної діяльності викладав С. О. Костенко.

Чимало колишніх студентів Сергія Олександровича, котрі сьогодні працюють на його рідній кафедрі7, з теплотою й вдячністю згадують свого вчителя. Вони відзначають не лише високу обізнаність пана Костенка як фахівця-синолога, а і його людські якості – повагу до студентів і колег, енергійність, доброзичливість, відданість улюбленій справі, уміння зацікавити аудиторію, донести свої думки та почути міркування інших…

ІЗ СПОГАДІВ СТУДЕНТІВ ПРО С. О. КОСТЕНКА.

«Сергій Олександрович Костенко був моїм викладачем протягом усього періоду навчання на кафедрі сходознавства в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Це була людина, яка завжди слухала й чула.

Вважаю, що на той момент Сергій Олександрович був одним із найкращих знавців і викладачів китайської мови на теренах України. На його заняттях ніколи не було нудно, і ніколи не виникало бажання не піти на пару. Гадаю, своїм основним завданням він вважав не тільки навчити студентів китайської мови, а й поділитися власним досвідом із різних сфер життя. За будь-яких обставин він міг знайти підхід до студентів, його жарти були дотепними та влучними. У моїй пам’яті він – завжди усміхнений, з відмінним почуттям гумору та з шанобливим ставленням до студентів та колег. Тільки з усмішкою на вустах і теплом у серці пригадую цю прекрасну людину, досвідченого викладача й незамінного наставника та друга.

З повагою Алла Петрова (Савченко), студентка 1999–2005 рр.»

«Сергій Олександрович був видатною, непересічною особистістю. У моїй пам’яті він назавжди залишиться великою людиною, мудрим наставником, викладачем за покликанням. Сергій Олександрович був завжди усміхненим, відкритим, доброзичливим, з гарним почуттям гумору, він чудово знаходив спільну мову з усіма студентами. Кожна пара проходила на одному подиху, адже заняття були цікавими, ефективними та захоплюючими. Дуже дякую Сергію Олександровичу за отримані знання й незабутній досвід!

З повагою Дарія Підмогильна (Харишин), студентка 2004–2009 рр.»

«С. О. Костенко викладав у нашій групі на третьому році навчання в Інституті філології (кафедра китайської, корейської та японської філології) дисципліну «Історія китайської мови». Лекції та практичні заняття були сповнені позитиву, наукового пошуку, пізнання нового. Для нас, студентів, Сергій Олександрович розробив курс давньої китайської мови веньянь. Засвоєння та опрацювання текстів давньою мовою було дійсно не простим, але Сергій Олександрович завжди намагався детально та доступно пояснити матеріал, отож усі з цікавістю та натхненням працювали на заняттях. Окрім того, пан Костенко був моїм науковим керівником під час написання курсової роботи з літератури Китаю. Він завжди давав мудрі поради, був терплячим і лояльним.

З повагою Ольга Нестеренко, студентка 2006–2012 рр.»

Викладання китайської мови у КНУ імені Тараса Шевченка не обмежувало педагогічні інтереси С. О. Костенка, який ніколи не зрікався своєї першої спеціальності – «українознавства». Упродовж 2001–2002 рр. він викладає українську мову в Пекінському педагогічному університеті, принагідно підвищуючи фаховий рівень і як сходознавець. Перебуваючи в столиці Китаю, він зміг задовольнити свою надзвичайну пристрасть до книжок, зібравши велику бібліотеку науково-навчальних матеріалів – словників, підручників, оригінальних текстів давньої й сучасної китайської літератури.

Повертаючись із цим скарбом на батьківщину, учений-мандрівник потрапив у кумедну ситуацію на митниці. Тамтешніх працівників зацікавив уміст важких валіз, і жодним чином не задовольняло зізнання, що там книжки, допоки вони не пересвідчилися на власні очі. Та це й не дивно, адже в ті часи українські туристи та «човники» везли з Піднебесної зовсім інший крам… Тож удома, відповідаючи на запитання родичів: «Що ти привіз із Китаю?», він лише іронічно зауважив: «О, ще одна митниця!». Частина навчальних матеріалів, привезених Сергієм Олександровичем із відряджень до Китаю, і нині зберігається в бібліотеці Китайського центру Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Викладання китайської мови було без перебільшень справою життя Сергія Костенка. Перебуваючи в Китаї, у 2001 році він узяв участь у Міжнародній конференції китаєзнавців у Тайбеї, а повернувшись до України, оприлюднив свої спостереження щодо здобутків і перспектив викладання китайської мови в КНУ імені Тараса Шевченка в доповіді на Першій міжрегіональній науковій конференції «Проблеми вивчення та викладання східних мов та літератур» (Дніпропетровськ, 2006)8. Чимало зусиль Сергій Олександрович докладав до справи входження Київського університету до когорти університетів світу, що співпрацюють із Міжнародним бюро Ради з китайської мови Ханьбань, зокрема за програмою Інститутів Конфуція. Так, у 2007 році він долучився до створення Інституту Конфуція в КНУ імені Тараса Шевченка й обійняв посаду директора інституту.

Величезною бідою для рідних та близьких, друзів стала важка хвороба й дочасна смерть Сергія Олександровича Костенка. Він пішов із життя 21 лютого 2010 року.

Уже майже 10 років минуло з того трагічного дня… Однак сьогодні, коли китаєзнавство в Україні перетворилося на потужний напрям різнобічних наукових досліджень, а спеціальність «китайська мова й література» стала однією з найпопулярніших серед абітурієнтів-філологів (зокрема і в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка), надзвичайно важливим є вшанування тих науковців і педагогів, хто почав торувати цей шлях на теренах незалежної України. З-поміж них почесне місце посідає Сергій Олександрович Костенко.

 

1 3 1995 року – Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

2 Кафедра сходознавства на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка була заснована в 1990 році. До 1995 року її очолювала д.філол.н., проф. Л.В. Грицик.

3 Такий освітній експеримент (а саме: можливість отримати другу сходознавчу спеціалізацію охочим студентам-українознавцям) проводився упродовж 1992–1995 рр. і був досить успішним.

4 Стаття вміщена у «Віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: східні мови та літератури», 1998. – Вип. 1. – С. 19–21.

5 Там само, С. 68–70.

6 Стаття вміщена у «Віснику Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: східні мови та літератури», 1999. – Вип. 2. – С. 43–46.

7 9 червня 2016 р. перейменована на кафедру мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.

8 Див.: Костенко С. О. 10 років викладання китайської мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка // Проблеми вивчення та викладання східних мов та літератур. Тези доповідей. Перша міжрегіональна наукова конференція. – Дніпропетровськ: вид-во ДНУ, 2006. – С. 54-61.