М. С. Орловський
експерт Національного реєстру рекордів України, заслужений діяч мистецтв України, посол по культурі провінції Хунань (КНР)

Ліхтар є одним із видів художніх виробів Китаю. На найважливіші події по всій країні вивішують святкові прикраси, зокрема кольорові ліхтарики, що сяють. З розширенням контактів Китаю із зовнішнім світом його традиційні ліхтарики з’явилися і за кордоном.

У 15-й день першого місяця за Місячним календарем у Китайській Народній Республіці відзначають Юаньсяоцзе, або Денцзе (Свято ліхтарів). Воно припадає на лютий–березень за Григоріанським календарем. Це свято має давню історію. Уже в епоху Західної Хань (206 ст. до н.е. – 25 ст. н.е.) воно було відоме як найважливіше свято країни, пов’язане з магією родючості. У цей день поклонялися божественним покровителям тієї чи іншої місцевості й молили їх про щедрий урожай у новому році. Здебільшого подібні торжества організовувалися на гроші, зібрані в складчину. У кожному храмі влаштовували молебні та бенкети. Звичай милуватися ліхтариками сягає ІI до н. е. Правитель Ханьської династії Мінді був прихильником буддизму. Одного разу він видав наказ, зобов’язавши всіх засвітити ліхтарики та зробити жертвоприношення Будді. Після цього в столиці серед простого люду вивішувати ліхтарі стало свого роду ритуалом. У VII столітті в часи Танської династії свято ліхтарів набуло ще більших масштабів, оскільки імператорський наказ дозволяв святкувати всю ніч.

Найважливіша церемонія цього свята – милування ліхтариками. В епоху Хань (206 ст. до н.е. – 220 ст. н.е.) буддизм поширився в Китаї. Дізнавшись, що 15 числа кожного місяця монахи займаються медитацією над мощами Будди та на знак поваги до засновника вчення запалюють ліхтарики, імператор також звелів увечері цього дня запалювати їх у себе при дворі та в усіх інших храмах, засвідчуючи шану Будді. Таким чином це ритуальне дійство стало найулюбленішим святом простолюдинів, поступово набувши статусу урочистого. До наших днів зберіглася традиція влаштовувати по всьому Китаю виставки ліхтарів на Юаньсяоцзе.

На святі ліхтарів одним із найулюбленіших номерів був «танець дракона». Групи любителів виготовляли з матерії, паперу та гілочок тіло чудовиська, ніби вкрите лускою, та страхітливу морду з вусами, рогами, зеленими очима, що палають, і червоним язиком у зубастій щелепі. Усередині макет був освітлений свічками. Рух дракона імітували люди, що тримали його на бамбукових жердинах. Попереду вони несли золотисту тканинну кулю, схожу на сонце, яку дракон – символ хмар (неба) – намагався ковтнути.

Ще за часів династії Сун виникла гра в «відгадування таємниці ліхтаря». Ведучий промовляв загадку, відгадку якої записували на коштовному папері, складеному в декілька разів, й ховали всередині ліхтаря, піднятого над натовпом на різнокольоровій жердині. Це дійство здобуло надзвичайну популярність серед міських жителів різного достатку. До нього із задоволенням долучалися і власники палаців, і крамарі. Ті, хто озвучував правильну відповідь, визнавалися дуже розумними та отримували нагороду.

Найкращим завершенням гри вважався шикарний феєрверк. Люди збиралися на відкритій площі, навколо якої виставлялися пускові установки з піротехнічними зарядами. Усі присутні мали бути одягнуті в захисні шоломи, рукавиці, маски, високе взуття та довгі штани. З цією традицією також пов’язана цікава історія. Колись в одному з селищ царювала чума, і ніякими засобами не вдавалося її приборкати. Урешті-решт, зовсім зневірившись, люди змайстрували статую бога й пронесли її по кожній вулиці в селищі. Вони підпалювали смужки з пахощами й запускали феєрверки протягом трьох днів. На 15 місячну добу першого місяця нового року хвороба чарівним чином зникла. Люди приписали це диво силі бога й продовжили традицію. Сьогодні вона не загубилася в анналах, а втілилася у фестиваль, для якого спеціально готуються липкі рисові кульки – Тан’юань. Вважається, що масове свято отримало назву на честь дівчини з палацової прислуги Юаньсяо, котра працювала при дворі імператора У Ді з династії Хань. Ліхтарики Тан’юань нагадують «кльоцки», зроблені з рисової муки та наповнені солодкою начинкою. Вони символізують єдність родини, гармонію й щастя.

У рік 70-го ювілею утворення КНР в одеському парку «Преображенський» відбувся фестиваль гігантських китайських ліхтарів. Це була унікальна виставка з 30 світлових інсталяцій, що налічували 581 фігуру.  Артоб’єкти розповідали давню народну казку, або легенду Китаю. На розсуд глядачів майстри представили сади панд і фламінго, ліс оленів, райських птахів і 40-метрового вогнедишного дракона. 

«Над усіма інсталяціями працювали запрошені фахівці з Китаю та команда організаторів фестивалю в Україні – компанія Grand Event. Під час монтажу було використано понад 15 тисяч лампочок і 2,5 кілометра шовку, а саме встановлення тривало близько двох тижнів»,

– розповів керівник компанії Grand Event Денис Погорєлко.

26 липня в межах фестивалю зареєстровано Національний рекорд України «Найбільш масштабна виставка світлових фігур». Його зафіксував експерт Національного реєстру рекордів України, заслужений діяч мистецтв України, посол по культурі провінції Хунань (КНР) Марк Орловський. 

У день рекорду організатори підготували для гостей фестивалю насичену та інтерактивну розважальну програму з виступами танцювальних китайських колективів, акробатів, ілюзійним шоу та запальним фаєр-шоу.

Захід відвідали директор Департаменту культури та туризму Одеської міської ради Тетяна Маркова й консул Генерального Консульства Китаю в Одесі Ван Ци. Вони на власні очі побачили, як в Україні підтримуються історико-культурні традиції Китаю.

Фото Євгена Кравцова