Завдяки стипендіальній програмі «Досліджуйте в Україні» від Центру діалогу ім. Юліуша Мєрошевського, авторові вдалося фіналізувати статтю «Польсько-українські відносини на Далекому Сході у світлі української та польської преси в 1918–1945 рр.». Вона стала формальним продовженням та узагальненням попередньої розвідки «Діяльність Клубу Прометей та польсько-українські стосунки в Харбіні в 1931–1936 рр.», де міститься інформація про історію та специфіку діяльності клубу Прометей, який було створено 12 листопада 1932 р. Першим його президентом став Іван Світ (1932–1936; у 1934–1935 рр. цю функцію виконував Дмитро Барченко), а секретарем – Іван Паславський. Клуб «Молодий Прометей» був заснований у грудні 1933 р. з ініціативи української молоді Зеленого Клину. На початках, головним завданням цих двох товариств була культурно-освітня робота серед народів пригноблених Росією, яка згодом повинна була перерости у політичну боротьбу. Важливим аспектом діяльності прометеїстів у Харбіні, стала публікація журналів: «Listy Harbińskie», «Daleki Wschód» і «Маньчжурський вістник» з його окремою «Прометеївською сторінкою».

https://dn-ihpan.edu.pl/images/DN2023-55-3/19_Lach.pdf

У другій роботі, виділено три періоди в історії польсько-українських відносин: 1918–1931 рр. – співіснування; 1932–1936 рр. – активна співпраця, а з 1937–1945 рр. – поступовий спад у взаєминах. На основі широкого спектра архівних матеріалів вдалося встановити, що польська Експозитура 2 Другого відділу Генерального штабу Війська Польського активно контролювала публікації будь-якої преси, особливо прометеївської (як із польської, так української сторони). Зокрема, можна цілком стверджувати, що найуспішніший видавничий проєкт українців у Харбіні «Маньчжурський вістник» був фінансово залежний від польської сторони. Щодо активного періоду стосунків двох народів у Харбіні, то це цілком відноситься до українських діячів, які орієнтувалися у своїй політичній програмі на діячів УНР в Парижі. Прихильники гетьмана П. Скоропадського та українці, які не відділяли себе від білої еміграції, діячі ОУН зовсім не були зацікавлені у будь-яких польсько-українських контактах в Харбіні чи Шанхаї. Справді, польсько-українські відносини в першій половині XX ст. переживали складні часи, проте коротка спроба взаєморозуміння на азійському континенті є досить цікавою сторінкою в історії обох націй.

https://sdr-ihpan.edu.pl/images/2025-tom-60-2/04_Lach.pdf