А. О. Наталушко
молодший партнер юридичної компанії «Ти і право»

Доброго дня, шановні учасники форуму!

Хочу торкнутися актуальної в рамках міжнародного співробітництва теми – правового забезпечення та гарантій іноземної інвестиційної діяльності китайських компаній в Україні.

Зважаючи на потужні фінансові та технологічні ресурси, Китай давно став одним з основних українських економічних партнерів та інвесторів, і стратегічне партнерство з ним, у тому числі в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», все більшою мірою впливає на економічну і законотворчу ситуацію в Україні.

Варто зазначити, що зацікавлення інвесторів з КНР бізнесом в Україні останнім часом дедалі зростає, причому у різних сферах. Нині особливо привабли вими для Китаю є галузі АПК, енергетики, будівництва, зв’язку, сільського господарства. Україну відвідують представники багатьох китайських компаній, які цікавляться проектами у сфері логістики, причому у всіх напрямах – морському, автомобільному, авіа- та залізничного сполучення. Також є інвестиції у сфері захисту довкілля та відновлюваних джерел енергії. Китай безпосередньо може реалізувати власні інвестиційні можливості в напрямку будівництва електростанцій на основі біомаси, внаслідок того, що в Україні є всі можливості для забезпечення таких привабливих проектів. Важливим напрямком для реалізації прагматичної спільної діяльності між КНР та Україною може стати сфера наукових досліджень та медицини. Ці сфери не є достатньо дослідженими та законодавчо організованими, тому вони є цікавим плацдармом для реалізації такого співробітництва. Забезпечення двостороннього співробітництва між нашими країнами дасть поштовх до посилення та зміцнення впливу Китаю у зовнішньоекономічному просторі України.

Приватні компанії, як Китаю так і України, і надалі активно взаємодіють. Китайська корпорація доріг та мостів (China Road and Bridge Corporation) у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» проводить поліпшення наявних та розбудову нових логістичних можливостей в Україні. Китайська корпорація ядерної промисловості (CNNC) висловила зацікавлення у спільній реалізації інвестиційного проекту щодо розвитку підприємств атомно-промислового комплексу України і Китайської Народної Республіки. Компанія «Sany Heavy Industry» спільно з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України розглядають питання модернізації вугільної промисловості. Адміністрація морських портів України уклала контракт з компанією China Harbour Engineering Company Ltd. на проведення днопоглиблення в Морському порту «Южний» у м. Южне Одеської області. China Railway International Group і China Pacific Construction Group підписали угоду про співпрацю з Україною щодо будівництва четвертої лінії київського метро. Також, ми можемо спостерігати потенційний інтерес китайської біржі BOCE до «Української біржі» і продаж цій же компанії Українського банку реконструкції та розвитку.

Тобто ми можемо бачити, що таких двосторонніх проектів насправді є багато, і називати їх можна довго.

Інвестування в Україну для Китаю є привабливим, як з точки зору прибутковості, так і щодо території – через її близькість до ринків Європейського Союзу. А можливість співробітництва й участь у проекті «Один пояс, один шлях» для України є чудовою нагодою для зростання її позицій на світових ринках та для залучення багатьох нових інвестицій.

Звісно, можна сказати, що між Україною та Китаєм немає такого адаптованого законодавства, як, наприклад, з Європейським Союзом чи країнами, де Китай вже роками вибудовував юридичну базу через міжнародні угоди. Тим не менше, договірно-правова база українсько-китайських відносин нині налічує понад 300 доку-ментів, серед яких найголовніші – Спільна декларація про встановлення та розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР, Договір про дружбу і співробітництво між Україною і КНР, Програма розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною та КНР на 2014-2018 рр. та ін.

Оскільки одне з першорядних завдань економіки України, і відповідно, роботи уряду, – це збільшення привабливості України для інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату, нині триває реалізація заходів щодо покращення правового забезпечення інвестиційної діяльності в Україні.

З цією метою упродовж останніх кількох років були зроблені помітні зміни в законодавчому полі інвестиційної діяльності.

В Україні з 6 березня 2018 року набув чинності закон № 2269-VIII “Про приватизацію державного та комунального майна”. Як йдеться у законі, порядок приватизації не передбачає пільг чи переваг для окремих категорій покупців, а встановлює принцип змагальності та рівності, що, безумовно, є позитивним кроком. Цей закон також значно спрощує і скорочує термін процедури роздержавлення, для прикладу, не більше 11 місяців встановлюється для об’єктів великої приватизації, а 5 місяців – для малої. Замість раніше чинних чотирьох вводяться лише два способи продажу – по-перше, аукціон і, по-друге, викуп об’єктів приватизації в тому разі, якщо на момент прийняття закону майно вже перебувало в оренді. Також для виставлення об’єкта приватизації на аукціон буде створюватися аукціонна комісія з метою розробки умов продажу. Приватизація буде здійснюватися за англійським правом для всіх інвесторів і у разі виникнення спірних питань інвестор може звертатися в міжнародний комерційний арбітраж. В цілому новації, передбачені цим законом, забезпечуватимуть прозорість і відкритість приватизаційного процесу.

Одним із головних кроків стало ухвалення Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій». Вже з вересня 2017 року спрощено порядок працевлаштування іноземних працівників, надано право отримувати посвідку на проживання в Україні іноземним інвесторам, які мають істотну участь в українських підприємствах, але не працевлаштовані на них, для контролю за діяльністю таких підприємств.

Також покращено процедуру видачі дозволів на застосування праці іноземців. Зокрема, роботодавцям вперше надано право на застосування праці іноземного фахівця на кількох керівних або управлінських посадах (причому також за сумісництвом), що є важливим для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, та що є необхідним на перших етапах розвитку дочірнього підприємства в Україні.

Цей же закон змінив саму процедуру працевлаштування іноземних фахівців. Так, нині роботодавець в Україні вже не зобов’язаний обґрунтовувати необхідність застосування праці саме іноземців, а не вітчизняних працівників. Як і раніше, для застосування праці іноземців треба отримувати відповідний дозвіл. Разом із тим законодавець визначив спеціальні правила працевлаштування для окремих категорій осіб (наприклад, IT-фахівців, працівників творчих професій, випускників з топ-100 університетів світу та ін.).

Варто згадати ще про один «інвестиційно-важливий» документ, яким став Закон України № 1390-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій», який скасував обов’язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій: її замінили на формальне інформування для ведення державної статистики. Таким чином, відповідні зміни унеможливлюють прояв ознак корупції. Наразі реєструвати іноземні інвестиції не потрібно. Ті інвестиції, що були зареєстровані до набрання чинності цим Законом, та інвестиції, не зареєстровані до набрання чинності цим Законом, мають рівне право на одержання пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про режим іноземного інвестування».

Насамкінець, одним з нещодавніх нововведень стало запровадження урядовою постановою № 171 від 14 березня 2018 року права на отримання довгострокової візи для іноземців та осіб без громадянства, які є засновниками, учасниками або бенефіціарними власниками (контролерами) юрособи. Необхідні умови для цього – таке підприємство має бути внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; та частка таких іноземців або осіб без громадянства чи іноземної юрособи, бенефіціарами (контролерами) якої вони є, у статутному капіталі української компанії має перевищувати 100 тисяч євро (за курсом НБУ на момент внесення інвестиції).

Такі законотворчі ініціативи покликані створити привабливі інвестиційні умови для іноземних інвесторів та зробити ведення бізнесу в Україні для іноземних компаній більш стабільним та прогнозованим.

Водночас, залишаються деякі перехідні проблемні питання правового поля, які стали на заваді спрощенню китайсько-українського бізнесу і потребують вирішення. Одним із можливих шляхів їх подолання, на нашу думку, може стати організація міждержавного китайсько-українського юридичного центру, який би працював в напрямку усунення таких перешкод в інвестиційній діяльності. Спільними зусиллями фахівців обох країн та урядовою підтримкою ініціатив, сподіваюся, можна буде забезпечити ефективніше та більш адаптивне правове поле для міжнародної співпраці наших двох країн.

Щиро дякую усім за увагу!