ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЮАНЮ: НОВІ ЗМІНИ У СВІТОВОМУ ПОРЯДКУ

Віта Голод
кандидат економічних наук, китаїст, економіст-міжнародник. Володіє китайською, англійською та французькою мовами. В 2010 р. захистила дисертацію на тему «Особливості валютно-фінансового регулювання в країнах АТР» в Інституті світової економіки і міжнародних відносин. Має практичний досвід комерційної діяльності з країнами АТР.

Інтернаціоналізація юаню – це одна з найулюбленіших тем для обговорення на економічних форумах та конференціях останнім часом, одна з ключових задач для китайської економіки.

 

Чи зможе юань витіснити американський долар і стати світовою валютою номер один для торгівлі, інвестицій та інших фінансових операцій? Китай є найбільшим експортером та другою економікою планети за рівнем ВВП та імпорту. Звичайно, зростання популярності китайської валюти як в торгівлі, так і в інвестиційній діяльності, значно впливає на світову економіку. Однак, цей вплив поки що не є вагомим, розвиток процесу інтернаціоналізації відбувається повільніше, ніж медіа спекуляція на цю тему. Як приклад, в квітні 2014 року загальний обсяг міжнародних торгових операцій в юанях перевищив рівень 5 трлн. юаней (близько 1,4 % усіх міжнародних платежів), що більше приблизно на 60% в порівнянні з 2013 роком. Зростання суттєве, але відправна точка була на низькому рівні. Варто також зазначити, що близько 80% даних міжнародних платежів було здійснено з Гонконгу. За даними Європейського Центрального банку, в 2013 році 61,4% світових валютних резервів були акумульовані в доларах США, 24,2% – в євро і лише 0,01% – в юанях.

Не зважаючи на невеликі відносні показники, китайські експерти роблять оптимістичні прогнози. За даними спеціа­лістів HSBC до 2015 року більше 50% торгового обороту Китаю, головним чином з країнами, що розвиваються, буде обслуговуватись розрахунками в юанях, обсяг міжнародних розрахунків в юанях зросте до 2 трлн. дол. США, що зробить юань 3-ою валютою в міжнародній торгівлі. Наразі 222 країни та території використовують юань у якості заощаджень та платіжного засобу. Таке зростаюче значення китайської ва­люти, звичайно, поступово підвищить її міжнародний статус, але, на наш погляд, не так швидко.

За останні 300 років існувало лише 2 глобальні валютні системи. В 1821 році фунт стерлінгів був прив‘язаний до золота, започаткувавши міжнародний золотий стандарт, що проіснував 200 років. Його колапс прийшовся на 1914 рік, коли його дія була тимчасово призупинена, та на 1931 рік, коли формально був зруйнований паритет фунту стерлінгу до золота. Друга глобальна система, а де-факто доларовий стандарт, діє більше 7-ми декад з 1945 року. Перерва з 1931 до 1945 року пояснюється найбільшою катастрофою в світовій економічній історії. Джон Росс, старший науковий співробітник Китайського народного університету (Renmin University of China), висловив думку, що саме та валюта, яка переважає у світовому валютному резерві, і є ключовою домінуючою валютою в світі. Вище­наведені дані Європейського Центрального банку (61,4% світових валютних резервів — в доларах США, 0,01% — в юанях), говорять самі за себе.

Можна виділити шість ключових передумов для визнання валюти будь-якої країни як “домінуючої” та вільно конвертованої: стабільна макроекономічна політика, від­критий ринок капіталів, гнучкий режим валютного кур­су, розвинутий ринок капіталів, позитивне зовнішнє сере­довище, високі економічні показники. Мінімум за трьома з цих показників Китай ще не готовий стати світовою ва­лютою. Наприклад, аналізуючи відкритість ринку капі­талів КНР, варто зазначити, що з 43-х категорій торгівлі на ринку капіталів, що класифіковані МВФ, Китай має лише 12 повністю та 16 частково лібералізованих. Тим більше жорсткий контроль все ще існує в ряді ключових галузей. Західні експерти, на відміну від китайських, налаштовані менш оптимістично в короткостроковій перспективі. Во­ни прогнозують юаню роль другорядної міжнародної валюти, але без будь-якого конкурентного виклику аме­риканській валюті. Цікавими є коментарі провідного ки­тайського економіста Юй Йондін: «Китай повинен і надалі контролювати свій ринок капіталів. Якщо контроль за трансграничними потоками капіталів буде втрачено, це може призвести до панічних настроїв, обвалу ринку та тяжкої кризи всієї фінансової системи країни». Це говорить про незрілість китайського ринку капіталів і, як наслідок, неготовність юаню до статусу провідної світової валюти.

Для сучасної світової економічної системи характер­ним є про­цес фінансової глобалізації, зміст якої у взаємо­прони­кненні національних та регіональних валютно-фінансових та кредитних систем. Це призводить до формування єди­ного глобального фінансового ринку та простору. Остан­ня фінансова криза в котрий раз під­твердила велике зна­чення доларів США в системі між­народних фінансів та виявила проблему їхнього дефіциту. На фоні цих проблем інтернаціоналізація юа­ню стала стратегією валютної по­літики КНР. Китайські експерти виділяють три періоди інтернаціоналізації юаню. Протягом першого, що триває зараз, юань стає валютою, за допомогою якої відбуваються міжнародні торгові розрахунки. Наступні 10 років розвитку, слідом за поступовим послабленням контролю над капіталом, юань стане важливою міжнародною інвестиційною валютою. Останній етап інтернаціоналізації (приблизно до 2030 року) – юань може стати світовою резервною валютою.

Сучасна політика уряду КНР спрямована на збільшення використання юаню в міжнародних угодах. Протягом 2008-2013 рр. Народним банком Китаю підписано двосторонні своп-угоди в юанях з 23 країнами та регіонами. Такий договір був підписаний і з Україною в червні 2012 року. Одним з очікуваних ефектів в довгостроковій перспективі буде покращення платіжно-розрахункових відносин між китайськими та українськими компаніями. Таким чином, поступово Китай домовляється з країнами — торговими партнерами щодо можливості розрахунків за контрактами в женьміньбі. Зараз приблизно 20-30% річного зовнішньо-торговельного обороту Китаю може здійснюватися в юанях.

Іншою ініціативою китайського уряду є пілотна про­гра­­ма транс­­граничного опосередкування юанем торго­вих угод, що поширювалась спочатку на суб’єкти госпо­дарської діяльності Шанхаю і компанії та банки 4-х міст в провінції Гуандун, а потім і на Гонконг. За словами головного еконо­міста HSBC Цюй Хунбіня: «Просунення транснаціональних торго­вих роз­рахункових операцій в цілому сприяло завер­шенню пер­шого кроку на шля­ху інтернаціоналізації юаню. Введення піло­тних розра­хун­кових пунктів по прямим ін­вестиціям в юанях за кордоном дало поштовх для ста­новлення структури, в якій інтернаціоналізація юаня здій­снилась на рівні торгівлі та капіталу».

В грудні 2010 року Центральний банк КНР започат­ко­вує експериментальний пункт для міжнародних розрахун­ків в юанях у Сіньцзяні. З 2012 року експеримент по­ширився на територію всього Китаю. Урядом КНР була продовжена реалізація нових фінансових продуктів, вира­жених в юа­нях, та був започаткований ринок офшорних юаней CNH (Chinese Yuan delivered in Hong Kong). Це відкрило нову можливість для інвестування юаней за кор­дон, а також для внутрішнього інвестування юаней із закордонних ра­хунків. Причиною виникнення даного ринку було первіс­не обмеження у ви­ко­ристанні юаню в міжнародних роз­рахунках. Лише з 2 травня 2012 року усі компанії з екс­портно-імпортною ліцензією отримали право вести зовнішньоекономічну діяль­ність у юанях.

Ще однією ініціативою уряду, яка варта уваги, є емісія державних облігацій у юанях, що була дозволена в Шанхаї та Гонконзі. Уряд КНР також пропонує пільгові кредити іноземним державам в юанях (наслідуючи досвід Японії). Наприклад, у 2009 році 4,65% загального обсягу кредитів у юанях надавались за межами КНР, переважно в Гонконзі (це приблизно 135 млрд. юаней, або 20 млрд. дол. США). Також уряд КНР пропонує країнам-дебіторам придбати так звані облігації «Panda bonds», які номінуються в юанях та обертаються на національному фондовому ринку Китаю. Ряд іноземних банків, що працюють на території КНР, отри­мали право емітувати облігації в женьміньбі. Однією з умов інтернаціоналізації є те, що боржники з інших країн повинні бути готовими мати на своєму балансі зобов’язання, дено­міновані в юанях. Однак, в умовах недооціненої вар­то­сті юаню та ризикованості курсового коливання до долара США, дуже важко буде примусити боржників переводити борг у юані. Сучасну валютну політику КНР можна також пояснити як спробу запропонувати всьому світові альтернативне джерело фінансування у вигляді за­позичень в юанях. Однак, якщо іноземні партнери не вва­жатимуть юань стабільною прогнозованою валютою, то перспективи його інтернаціоналізації є під питанням. Іншою проблемою є залежність платіжного балансу КНР від міжнародної валюти. Ця залежність – результат поєднання відкритості іноземних ринків для іноземного інвестора, профіциту поточного торгового балансу та недостатньої інтернаціоналізації юаню. Не варто забувати, що весь сві­товий фінансовий устрій функціонує навколо США, і ніхто не зацікавлений в їхньому занепаді, поки повністю від них не відокремиться. Тому всі намагання протиставити себе США поки що невдалі. Якщо юань буде менше прив’язаний до курсу долара США, то може стати більш привабливою валютою для запозичень. Як наслідок, прив’язка до долара перешкоджає інтернаціоналізації юаня.

Для китайської економічної моделі характерним є спо­лучення твердої державно-партійної влади та ринкової еко­номіки, що робить її історично унікальною. Тобто можливо ця особливість допоможе обійти усі теоретичні вимоги на шляху розвитку міжнародних фун­кцій юаню. Згідно з державною концепцією, валютна стратегія Китаю втілюється поетапно за принципом «переходити ріку, намацувати каміння». Якщо на сьогодні ступінь міжнародного використання юаню відстає від позиції Китаю у світовій економіці, зусилля уряду щодо поетапного процесу інтернаціоналізації націо­нальної ва­люти до 2030 року безумовно дасть свої результати. Можливо, нам доведеться спостерігати зародження нової світової валютної системи.