Хоменко О. В., Тимченко Д. О. Альтернативна енергетика як ключ до сталого розвитку Китаю та енергетичної незалежності України

О. В. Хоменко, к.е.н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,
експерт Ukrainian Institute for the Future, головний аналітик China Market Solutions

Д. О. Тимченко, керівник China Market Solutions, заступник директора ТОВ НЦ АероКонТех

Одним із глобальних трендів сучасності є дефіцит природних ресурсів, серед них і традиційних джерел енергії. Тому проблема збалансованого управління природними ресурсами є нагальною для урядів країн світу. Шляхом подолання дефіциту традиційних джерел енергії та зменшення викидів вуглекислого газу у навколишнє середовище є розвиток альтернативної енергетики. За прогнозами Міжнародного агентства відновлювальної енергетики, до 2030 р. частка альтернативної енергії у глобальному енергетичному секторі становитиме 36%. У деяких країнах, які зробили ставку на розвиток альтернативної енергетики, зокрема Данії та Бразилії, частка енергії відновлювальних джерел сягатиме понад 50%, Німеччині і Франції – 40%. Разом з тим, половина глобального споживання альтернативної енергетики припадатиме на шість країн: Бразилію, Канаду, КНР, Індію, Індонезію, США.1

Загальний світовий обсяг інвестицій в альтернативну енергетику у 2016 р. становив $241 млрд, у т.ч. $113,7 млрд – сонячна, $112,5 млрд – вітряна, $6,8 млрд – біопаливо; $3,5 млрд – гідроенергетика, $2,7 млрд – геотермальна. За оцінками Bloomberg, до 2040 р. щорічні інвестиції у глобальну альтернативну енергетику зростуть до $400 млрд.

Швидкий економічний розвиток Китаю, який розпочався майже 40 років тому разом з всеохоплюючою політикою реформ, зумовив зростання попиту на енергетику. Починаючи з 1978 р., китайський уряд запровадив низку заходів щодо залучення інвестицій, реструктуризації енергетичної галузі. У 2016 р., за оцінками міжнародної організації Enerdata, Китай посідав перші позиції з видобутку, продажу та споживання енергії, випереджаючи США та Японію. Однак і за рівнем викидів CO2 Китай має першість у світі – 8 796 метрич. т. СО2 на рік. Наприклад, у США цей показник на рівні 5 112 метрич. т. СО2, Німеччині – 744, у Норвегії – 38, а Україні – 189. Тому перед урядом КНР стоїть нагальне питання про зменшення частки виробництва та споживання енергії з традиційних джерел та поступовий перехід на альтернативну енергетику. Ключовою у цьому напрямі стала співпраця з Дж. Ріфкіном, основоположником теорії «третьої промислової революції», який став радником у питанні впровадження «зеленої» енергетики та розробці стратегії розвитку альтернативної енергетики в КНР.

Таблиця 1. Топ-10 країн у глобальній енергетиці, 2016 р.

Рейтинг

Виробництво

Споживання

Зовнішній торговельний баланс (енергетичний)

 

країна

млн.т.н.е.

країна

млн.т.н.е.

країна

млн.т.н.е.

1

КНР

2 538

КНР

3 123

КНР

542

2

США

1 952

США

2 204

Японія

399

3

РФ

1 346

Індія

884

Індія

325

4

Саудівська Аравія

685

РФ

692

США

255

5

Індія

586

Японія

437

Корея

244

6

Канада

471

Німеччина

311

Німеччина

208

7

Індонезія

437

Бразилія

289

Італія

122

8

Австралія

384

Корея

288

Франція

118

9

Іран

355

Канада

273

Туреччина

105

10

Бразилія

287

Іран

248

Тайвань (КНР)

102

 

Україна

61

Україна

91

Україна

28

Джерело: складено автором на підставі Global Energy Statistical Yearbook 2017

На сьогоднішній день, традиційні джерела енергії переважать у структурі енергетичного сектору Китаю. Найбільша частка виробленої енергії припадає на вугілля – 70%. Відповідно до сучасної політики китайського уряду у енергетичній сфері – зростає роль альтернативних джерел енергії. Це обумовлено, по-перше, вичерпаністю традиційних ресурсів, по-друге, загостренням екологічної кризи в КНР та світі в цілому, по-третє, відносно низькою вартістю експлуатації.

Розподіл виробництва енергії за енергоносіями КНР у 2016 р., %

 

Джерело: Global Energy Statistical Yearbook 2017

Необхідно зазначити, що Китай має надзвичайно великий потенціал у розвитку альтернативної енергетики. Про це свідчать оцінки міжнародної консалтингової компанії EY, які опубліковано у звіті Renewable energy country attractiveness index 2017, Китай – лідер за рівнем привабливості у галузі відновлювальних джерел енергії, випередивши Індію, США та Німеччину.  Ключовою передумовою китайського лідерства є комплексна енергетична політика. Одним із перших важливих кроків у розвитку альтернативної енергетики був 10-й П’ятирічний план енергозбереження та комплексного використання ресурсів, прийнятий у 2000 р.

Невід’ємною передумовою збільшення частки альтернативної енергетики у структурі енергетики Китаю є інвестиції. КНР очолює рейтинг країн за обсягом інвестицій в альтернативну енергетику з найвищою часткою у ВВП – 0,7% (наприклад, у США 0,29%). У 2016 р. третина світових інвестицій була сконцентрована в Китаї, а загальний обсяг інвестицій за 13 років становив $592,5 млрд.

Інвестиції в альтернативну енергетику КНР, млрд. дол.

Джерело: складено автором на основі International Renewable Energy Agency, UNCTAD

За останні 9 років найбільші інвестиційні проекти, які фінансувалися зовнішніми кредиторами, були у секторі біоенергетики. Ключовими кредиторами стали міжнародні фінансові організації: Азіатський банк розвитку, Світовий банк, Міжнародна фінансова корпорація та Французька агенція з розвитку.

Нещодавно в КНР було представлено результати успішної реалізації одного з інвестиційних проектів у провінції Цинхай. Як експеримент, провінція була повністю переведена на такі відновлювальні джерела енергії  як сонячна, вітрова та гідроенергія.

Експеримент проводився корпорацією State Grid Corporation of China, яка мала на меті перевірити за один тиждень життєздатність довгострокового використання поновлюваних джерел енергії. За цей час провінція Цинхай виробила 1,1 ТВт/г енергії для більш ніж 5,6 млн мешканців, що дорівнює спалюванню 535 тис. т вугілля. Гідроенергетика становила приблизно 72% електроенергії, виробленої протягом тижня.

Станом на травень 2017 р. загальна встановлена потужність електроенергії в Цинхай становила 23,4 МВт. До 2020 р. провінція планує розширити свою чисту енергетичну потужність до 35 МВт, яка може щорічно постачати 110 ТВт/г відновлюваної енергії.

Динаміка виробництва альтернативної електроенергії КНР, % загального виробництва електроенергії

Джерело: складено автором на основі Global Energy Statistical Yearbook 2017

Окрім фінансових ресурсів особливе місце посідає людський капітал. Понад 2% усіх освітніх програм орієнтовані на підготовку висококваліфікованих кадрів для галузі альтернативної енергетики. З них 60% – програми бакалаврського, 16% – магістерського, 2% – докторського рівнів. Найбільша чисельність зайнятих у галузі альтернативної енергетики в КНР – 3,9 млн осіб (40% від світового обсягу). Для порівняння у США – 0,8 млн, Німеччині – 0,34 млн, Україні – 52,8 тис. осіб.

За даними Міжнародного агентства відновлювальної енергетики, Китай є безперечним лідером у гідро-, геліо-, вітряній енергетиці за номінальною потужністю.2 У 2016 р., у структурі енергетичного сектору за видобутком частка відновлювальних джерел енергії становить 25,7%, у тому числі 5% – вітряна, 2% – сонячна енергія. Понад 80% виробництва альтернативної енергетики припадає на гідрогенерацію.

За прогнозами Bloomberg, до 2040 р. номінальна потужність вітряної та геліоенергетики зросте з 12% до 48%, а електрогенерація – з 5% до 34%. Номінальна потужність геліоенергетики збільшиться у 14 разів, а потужність вітряної – в 2 рази. Експерти Bloomberg очікують зростання частки відновлювальної енергетики в країнах світу, зокрема у Німеччині до 74%, США – 38%, КНР – 55%, Індії – 49% у 2040 р.3

Таблиця 2. Політика КНР у розвитку альтернативної енергетики

Рік

Програма

Характеристика

2000

10-й П’ятирічний план енергозбереження та комплексного використання ресурсів

Ключова мета національного плану з енергетичних ресурсів 2000-2005 рр. – підвищення енергоефективності на основі енергозбереження і зменшення споживання, а також комплексного використання ресурсів.

Основними елементами стали: технології заміщення та збереження нафти; технології відновлення та використання відновлювальних джерел енергії; «зелені» та енергозбережні проекти підприємств.

2005

Закон про альтернативні джерела енергії Китайської Народної Республіки

Регламентує середньо- та довгострокові цілі політики енергоефективності уряду. Закон забезпечує загальне керівництво. Цінова політика у енергетичній галузі забезпечується  Державною радою КНР.

 

Керівництво з розвитку альтернативної енергетики

Встановлює цілі промислового розвитку у галузі енергетики, у т.ч. вітрової, геліо-, гідро-, біоенергетики.

2006

11-й П’ятирічний план розвитку охорони навколишнього середовища у промисловості

Національний план на 2006-2010 рр. сконцентровано на захисті навколишнього середовища, що містить: розробку «зелених» технологій з високою енергоефективністю та низькою схильністю до забруднення навколишнього середовища; фінансування екологічних проектів.

 

Тимчасові заходи щодо вартості та розподілення витрат альтернативної енергетики

Зобов’язання на придбання відновлювальної енергії у національній мережі, або на основі державної фіксованої ціни або ціни уряду.

Ціноутворення:

• застосовується ціна уряду щодо тарифу на подачу вітрової енергії;

• тариф на подачу енергії біомас встановлюється за податковим тарифом на дезавуючі вугільні установки у 2005 р. плюс ціна субсидії на біомасу, яка була збільшена до 0,35 юанів/ кВт-год у 2008 р.

Проекти з біоенергетики отримують субсидію протягом 15 років після початку виробництва.

 

Правила управління виробництвом відновлюваної енергії

Регламентують процедуру призначення на керівні посади задля управління, моніторингу, затвердження проектів різних категорій з альтернативної енергетики на загальнонаціональному та регіональному рівнях.

2007

Середній та довгостроковий план розвитку альтернативної енергетики КНР до 2020 р.

Керівними принципами середньо- та довгострокового розвитку Китаю є: розвиток відновлюваної енергії як одного з ключових стратегічних заходів для досягнення цілей Китаю щодо створення ресурсозбережного, екологічно чистого суспільства та забезпечення сталого розвитку; прискорення розробки та впровадження гідроенергії, енергії вітру, сонячної енергії та енергії біомаси; сприяння технічному прогресу; підвищення конкурентоспроможності ринку альтернативної енергетики; збільшення частки відновлюваних джерел енергії в Китаї.

2011

Дорожня карта розвитку вітряної енергетики до 2050 р.

Стратегія передбачає розвиток низьковуглецевої та вітряної енергетики. Планова потужність вітряної енергетики: 200 ГВт до 2020 р., 400 ГВт 2030 р. і 1000 ГВт до 2050 р. Частка вітряної енергетики у загальній структурі – 17% у 2050 р.

 

12-й П’ятирічний план розвитку альтернативної енергетики 2011-2015 рр.

Встановлює основні принципи та цілі розвитку альтернативної енергетики у 2011-2015 рр., у т.ч. вітрової, геліо-, гідро-, біоенергетики. Ключові цілі: зниження енергомісткості на 16% (споживання енергії на одиницю ВВП); збільшення споживання енергії з нетрадиційних джерел до 11,4%; зниження інтенсивності вуглецю на 17% (викиди вуглецю на одиницю ВВП).

2016

13-й П’ятирічний план розвитку альтернативної енергетики 2016-2020 рр.

Встановлює основні напрями та нові цілі розвитку альтернативної енергетики Китаю у період 2016-2020 рр. Ключові цілі: збільшення споживання енергії з нетрадиційних джерел до 15% у 2030 р. та до 20% у 2030 р.; збільшення встановленої потужності нетрадиційних джерел енергії до 680 ГВт до 2020 р.; розвиток технологій у видобутку енергії океану.

Відповідно до оцінок International Renewable Energy Agency, щорічна потреба КНР у інвестиціях в альтернативну енергетику становить $164 млрд до 2030 р. Це дозволить зберегти провідні позиції та наростити енергетичний потенціал Китаю. Потреби ж в інвестиціях США – $96 млрд, Індії – $52 млрд, Японії – $36 млрд. на рік. 

Окрім розвитку галузі альтернативної енергетики всередині власної країни, Китай також бере активну участь у міжнародних інфраструктурних проектах у інших країнах, серед яких Україна не є винятком.

Розвиток альтернативної енергетики в Україні є одним із шляхів досягнення енергетичної незалежності у контексті забезпечення національної безпеки. Основні пріоритети викладено у Енергетичній стратегії України на період до 2030 р. та оновленому проекті Стратегії до 2035 р.  За прогнозами Українського інституту майбутнього, для розвитку альтернативної енергетики з метою досягнення енергетичної незалежності Україна потребує $4,6 млрд щорічних інвестицій.4

Таблиця 3. Наймасштабніші інвестиційні проекти в альтернативній енергетиці КНР

Рік

Назва проекту

Енергоносії

Кредитор

Сума, млн дол. США

2016

Canvest Waste to Energy Project

Біомаси

International Finance Corporation

104,0

2015

Hebei Rural Renewable Energy Development Project

Біомаси

World Bank Group

71 , 5

2013

Beijing Rooftop Solar Photovoltaic Scale-Up Project

Геліо

World Bank Group

120,0

 

Qinghai Delingha CSP Project

Геліо

Asian Development Bank

150,0

 

Zhaoheng Hydropower Holdings Ltd.

Гідро

International Finance Corporation

75 , 0

 

Yichun Biomass CHP Project

Біомаси

Asian Development Bank

46 , 5

 

National pilot program for rural and industrial biofuels development

Біомаси

Asian Development Bank

39 , 8

2012

Agricultural and Municipal Waste to Energy Project

Біомаси

Asian Development Bank

100,0

 

Dynagreen Waste to Energy

Біомаси

Asian Development Bank

200,0

2011

Small Hydropower Program in Xiangfan

Гідро

Agence Française de Développement

29 , 2

2010

Small-scale biodigester in Yunnan

Біомаси

Agence Française de Développement

46 , 4

2009

Credit line for RE and Energy Efficiency

Всі енергоносії

Agence Française de Développement

167,4

За роки співпраці китайськими компаніями було інвестовано $4,28 млрд у енергетичну галузь України. Найбільш масштабні інвестиції здійснено у 2011 р. компаніями Sinomach та Sinohydro: $2,66 млрд (у т.ч. $1,16 млрд – альтернативна енергетика, $1,5 млрд – газовидобування) і $1,44 млрд відповідно.

Ще одним яскравим прикладом співпраці КНР та України у галузі альтернативної енергетики є діяльність китайської корпорації CNBM (China National Building Materials Group), яка працює на українському ринку з 2011 р. У 2016 р. компанія придбала 10 найбільших сонячних станцій в Україні загальною встановленою потужністю 267 МВт, за €168 млн.

Таблиця 4. КPI альтернативної енергетики України на 2030 та 2035 рр.

Критерій

Енергетична стратегія України 2030

Проект Енергетичної стратегії України 2035

Частка енергії з альтернативних джерел, %

12,6

25

Потужність, ГВт

8

25

Інвестиції, млрд грн.

130

N/A

Окрім CNBM, такі китайські компанії як GCL System Integration Technology (GCL – SI) та China National Complete Engineering Corporation (CCEC) заявили про намір інвестувати у будівництво сонячної електростанції потужністю близько 1 ГВт у зоні відчуження Чорнобиля $ 1 млрд.

Отже, досвід реалізації проектів та величезні інвестиційні можливості Китаю у поєднанні з ресурсною базою України можуть утворити міцний тандем, що відповідатиме інтересам обох країн. Він стане наступним кроком Китаю у досягненні глобального енергетичного лідерства, а також запорукою енергетичної незалежності України.

 

1REmap 2030 [Електронний ресурс] / International Renewable Energy Agency. – Режим доступу: http://www.irena.org/remap/IRENA_REmap_Report_ June_2014.pdf

2International Renewable Energy Agency [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.irena.org

3New Energy Outlook 2017 [Електронний ресурс] / Bloomberg. – Режим доступу: https://goo.gl/mCci9E

4Амелин А. Как за пять лет сделать Украину энергетически независимой: расчеты [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hvylya.net/analytics/ economics/kak-za-pyat-let-sdelat-ukrainu-energeticheski-nezavisimoy-raschetyi.html