Гончарук А. З. Роль і місце Китаю в сучасному світі (до 70-річчя Китайської Народної Республіки)

А. З. Гончарук
головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, радник Правління Асоціації китаєзнавців України

Китайська Народна Республіка зустрічає своє 70-річчя в якості ядерної держави, другої економіки світу, найбільшого експортера товарів, постійного члена Ради Безпеки ООН, найбільшого контрибутора миротворчих операцій ООН, активного та поважного члена світової спільноти і фактичного локомотива міжнародного розвитку.

Китай займає територію площею 9,6 млн кв. км та має понад 1,3 млрд осіб населення. Безперервна історія Піднебесної налічує більш ніж 5 000 років, упродовж яких китайським народом створена одна з найбагатших у світі духовних культур. Історію світової цивілізації неможливо уявити без китайської спадщини, а майбутнє людства – без китайського внеску.

У той же час сучасне керівництво КНР досить скромно позиціонує Китай як «найбільшу в світі країну, що розвивається». Таким чином підкреслюється важливість подальшого розвитку, масштабність завдань будівництва в Китаї суспільства середньої заможності з подальшим переходом до комплексної розбудови модернізованої соціалістичної держави.

Втім, національна гордість є невід’ємною частиною китайського світогляду. У доповіді Генерального секретаря ЦК Компартії Китаю Сі Цзіньпіна на ХІХ Всекитайському з’їзді КПК 18 жовтня 2017 р. зазначалося, що китайська нація зробила видатний внесок у розвиток людства й стала величною світовою нацією, яка в період нової історії здійснила великий стрибок від тривалого занепаду до корінної зміни власної долі, послідовного руху до процвітання.

У результаті 40-річного періоду політики реформ та відкритості, започаткованої у 1978 р., Китай перетворився на одного зі світових економічних та науково-технічних лідерів, зміцнив свою оборонну міць, що піднесло міжнародний статус КНР на небувалу висоту.

За словами Сі Цзіньпіна,

«китайська нація у новому вигляді постала у весь зріст на Сході світу».

Сучасні здобутки Піднебесної не повинні відсувати на другий план історичну важливість створення 1 жовтня 1949 р. Китайської Народної Республіки. Ця подія ознаменувала початок нового етапу розвитку країн Азії, стала наочним прикладом для багатьох народів у національно-визвольних змаганнях, сприяла остаточному краху світової колоніальної системи.

ТРИ ЧИННИКИ — перемога над нацизмом та японським мілітаризмом у Другій світовій війні, створення КНР та розпад колоніальної системи імперіалізму — сформували напрямок розвитку людства у другій половині ХХ століття. Це були непрості часи протистояння двох суспільно-політичних систем та військово-політичних блоків, епоха холодної війни та гонки озброєнь. За умов, коли людство балансувало на межі ядерної війни, народи світу вимагали створення нових механізмів запобігання глобальній воєнній катастрофі.

Таким механізмом стали П’ЯТЬ ПРИНЦИПІВ мирного співіснування, вперше запропоновані прем’єром Держради КНР Чжоу Еньлаєм у грудні 1953 р. під час зустрічі в Пекіні з індійською делегацією. За підтримки прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру принципи були сформульовані у китайсько-індійському договорі 1954 року:

  • взаємна повага територіальної цілісності та суверенітету;
  • взаємний ненапад;
  • невтручання у внутрішні справи один одного;
  • рівність і взаємні вигоди;
  • мирне співіснування.

У 1955 р. у місті Бандунг (Індонезія) на конференції з підготовки утворення Руху неприєднання незалежних країн Азії та Африки переважна більшість країн підтримала 5 принципів мирного співіснування. З того часу вони стали частиною основоположних засад міжнародного права, до яких зокрема належать: принцип суверенної рівності держав; принцип рівноправності народів та їхнього права самостійно визначати свою долю; принцип незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах; принцип непорушності державних кордонів; принцип територіальної цілісності держав; принцип мирного врегулювання суперечок; принцип невтручання у внутрішні справи держав; принцип сумлінного виконання зобов’язань із міжнародного права та за угодами; принцип загальної поваги до прав людини й основних свобод.

Разом з іншими положеннями сучасного міжнародного життя п’ять принципів мирного співіснування донині становлять найважливіший імператив існування людства. Дотримання п’яти принципів мирного співіснування у міжнародних, міждержавних відносинах, їхнє закріплення у міжнародному праві та практиці стали визначальним чинником життя останніх десятиліть в усьому світі.

Для сучасної України застосування п’яти принципів мирного співіснування створює можливість вирішення найгострішого питання: припинення вогню у зоні конфлікту на Донбасі. Водночас в Україні добре пам’ятають, що КНР стала першою серед ядерних держав, які під час відмови України від третього у світі ядерного потенціалу надали нам гарантії суверенітету, територіальної цілісності та незастосування проти України сили чи погрози силою.

7 вересня 2013 р. у Назарбаєв Університеті в столиці Казахстану Астані Голова КНР Сі Цзіньпін вперше запропонував запровадити «Економічний пояс Шовкового шляху» на суходолі Євразії. Стратегічна ініціатива КНР відразу була подана як ідея створення простору спільного розвитку і для Китаю, і для сусідніх країн. «Поясом» поєднуються всі держави континенту, що лежать між Китаєм та Європою. Згодом китайський лідер доповнив ініціативу «Морським Шовковим шляхом XXI століття», котрий охоплює континент морем і має на меті розвиток берегової інфраструктури задля посилення торгівлі між Азією, Європою, Африкою та іншими регіонами світу.

Ініціатива з’єднати материк єдиною надсучасною функціональною мережею, в якій люди, товари, капітали й інформація з максимальною вигодою у стислі терміни зможуть потрапляти з однієї точки в призначену іншу, варта і уваги, і часу. Намір Піднебесної прокласти крізь усю Європу й Азію автомобільні, залізничні і телекомунікаційні магістралі, трубопроводи, облаштувати нові «вузлові» морські та повітряні порти підтримується багатьма політиками більшості держав. Не лише країни Центрально-Східної Європи, а й старої Європи дедалі більше приділяють увагу відносинам із КНР. Піднебесна, у свою чергу, демонструє неабияку здатність домовлятися на запропонованих рівнях та умовах. Задля реалізації стратегічної ініціативи «Пояс і шлях» створений Азіатський банк інфраструктурних інвестицій, а також заснований Фонд Шовкового шляху.

У 2017 та 2019 рр. в Пекіні відбулися перший та другий форуми міжнародного співробітництва високого рівня «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ», котрі продемонстрували значні досягнення у втіленні ініціативи, зокрема формування фінансової бази, визначення основних маршрутів та сфер співпраці, створення базових компонентів нової «шовкової» дипломатії. Форуми надали поштовх процесам зміцнення зв’язків між Китаєм та його партнерами, про що свідчать численні приклади міжнародного співробітництва на багато- та двосторонньому рівні. Понад 70 країн і міжнародних організацій підписали з Китаєм угоди в межах ініціативи «ПОЯСУ І ШЛЯХУ».

За словами Голови КНР Сі Цзіньпіна,

ініціативу «Пояс і шлях» як проект століття буде реалізовано лише в тому разі, якщо її схвалять у світовому масштабі.

Саме тому Китай ще наприкінці 2016 р. заручився підтримкою своєї ініціативи «Пояс і шлях» в Організації Об’єднаних Націй і привів її в повну відповідність до Цілей глобального розвитку ООН до 2030 р. До того ж у торговельній політиці та планах лібералізації економічних відносин на Шовковому шляху Китай керується засадами СОТ.

Пропонуючи свою концепцію, Китай не просто прагне збудувати дороги і прокласти залізничні колії, нові маршрути для транспортування вантажів. Він воліє створити зону економічної взаємодії та розвитку. Китай намагається використати глобалізацію і сучасну взаємну залежність країн для пошуку балансу інтересів для кожного учасника проєкту, зробити його універсальним. Це нове тлумачення глобалізації, спроба Китаю очолити й визначити перебіг процесу, який уже називають «глобалізацією 2.0».

Питання розбудови «Поясу і шляху» обговорювалися на зустрічах лідерів АТЕС, саміті «Великої двадцятки» у Ханчжоу, зустрічі лідерів БРІКС у Сямені, Нараді зі взаємодії та зміцнення заходів довіри в Азії.

Слід зазначити, що «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ» – не проєкт або програма, це радше пропозиція Піднебесної країнам континенту сконструювати новий історичний процес інфраструктурної, інвестиційної та соціально-економічної модернізації сучасного світоустрою.

Поява ініціативи Сі Цзіньпіна свідчить про завершення «епохи Ден Сяопіна», котра характеризувалася прагненням Китаю бути подалі від світових проблем.

Як відомо, наприкінці 1980-х років в основу китайської зовнішньої політики було покладено «24 ієрогліфи» Ден Сяопіна про те, що у зовнішній політиці Китаю слід «холоднокровно спостерігати», «вести себе скромно», «не претендувати на лідерство», «вичікувати в тіні» і «міцно стояти на ногах». Саме навколо цього в останні три десятиліття і закріпилася світова уява про норми китайської дипломатії. Нині ж КНР стає провідною глобальною потугою, яка усвідомлює свою економічну вагу у світі. Така ситуація кардинально змінює логіку та структуру відносин Китаю зі своїми сусідами, проте не відкидає апробовані принципи і механізми співробітництва. За шість років ініціатива «ПОЯСУ І ШЛЯХУ» стала ключовим елементом китайської зовнішньої політики, механізмом, через який Пекін реалізує в сучасних міжнародних реаліях власні політичні, економічні та гуманітарні взаємини із ключовими партнерами та цілим світом.

Одночасно «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ» став інструментом нового стратегічного бачення Китаєм сучасного світового ладу. Це й світоглядна концепція, спрямована на те, аби людство облишило ворожнечу, зрозуміло зв’язок і взаємну залежність усіх країн, змогло згуртуватися навколо спільних ідей розвитку і мирного співробітництва.

У своєму виступі на церемонії відкриття XIX з’їзду Комуністичної партії Китаю Генеральний секретар ЦК КПК, Голова КНР Сі Цзіньпін зокрема зазначив:

«Спираючись на реалізацію ініціативи «Один пояс – один шлях», керуючись принципами «спільні консультації», «спільна реалізація» і «спільне використання», необхідно посилювати й оновлювати відкрите співробітництво, формувати загальну архітектуру відкритості, що передбачає взаємовигідну сухопутну і морську взаємодію всередині країни і за кордоном».

ХІХ Всекитайський з’їзд КПК окреслив для Піднебесної нову дорожню карту, ґрунтуючись на «цілях двох столітніх ювілеїв». Перша столітня мета: до 2021 року, тобто до 100-ї річниці заснування Компартії Китаю, побудувати «середньо заможне суспільство». В межах цієї мети Китай має практично ліквідувати бідність. Друга столітня мета Китаю – перетворити Піднебесну на «повністю розвинену і передову країну» до 2049 р., тобто до 100-річчя створення КНР. Таким чином, Китай обрав стратегію економічного розвитку, спрямовану на піднесення рівня життя всередині країни, розширення свого впливу і зміцнення як світової держави. Відповідно зовнішня політика КНР стає все більш активною, як того вимагають національні інтереси другої (а незабаром і першої) економіки світу.

На з’їзді наголошувалося, що Китай буде незмінно проводити незалежну, самостійну, мирну зовнішню політику, поважати право народів усіх країн на самостійний вибір шляху розвитку, захищати рівноправність і справедливість у міжнародних відносинах, виступати проти нав’язування своєї волі іншим, втручання у внутрішні справи інших країн, утиску слабких сильними. Китай ні в якому разі не буде жертвувати інтересами інших країн заради власного процвітання.

«Наш розвиток не несе загрозу для жодної держави. Якого б рівня розвитку не досяг Китай, він ніколи не буде претендувати на становище гегемона, ніколи не буде проводити політику експансії»,

– підкреслив у своєму виступі Сі Цзіньпін.

Китай висунув ініціативу створення спільноти єдиної долі людства як принципово нового підходу до міжнародного життя в сучасних умовах. Розвиток теорії та практики побудови соціалізму з китайською специфікою відкрив країнам, що розвиваються, нові шляхи до модернізації, надав принципово нові можливості націям, які прагнуть прискорити власний розвиток та водночас бажають зберегти незалежність.

За висловлюванням Сі Цзіньпіна,

таким чином «Китай привніс китайську мудрість і китайський варіант для вирішення проблем людства».

В умовах, коли провідні країни світу фактично розгубилися перед сучасними загрозами некерованого розвитку та кризи глобалізації, Китай рішуче виступив на підтримку глобального розвитку як безальтернативного шляху вирішення проблем людства. Про це, зокрема, говорив Голова КНР Сі Цзіньпін на Всесвітньому економічному форумі у швейцарському Давосі в січні 2017 р.

На думку китайського керівництва, нова епоха характеризується продовженням традицій з одночасним відкриттям нового шляху в майбутнє. Це епоха здійснення китайської мрії про величне відродження китайської нації, епоха поступового наближення Піднебесної до центру міжнародного життя та безперервного внесення Китаєм дедалі більшого внеску у розвиток людства. Зі свого боку китайська мрія міцно пов’язана з мріями всіх народів світу про щасливе життя, а її здійснення неможливе без мирної міжнародної обстановки й стабільного світового порядку. Отже, Китай має незмінно йти шляхом мирного розвитку, реалізовувати стратегію відкритості, націлену на взаємну вигоду та спільний виграш. Необхідно прагнути відкритого, інноваційного, інклюзивного та взаємовигідного розвитку й сприяти міжнародним обмінам. Відкритість веде до прогресу, а замкнутість – до занепаду. Водночас слід забезпечити гармонійне співіснування народів зі збереженням національної своєрідності, взаємного сприйняття та взаємодоповнення, створювати екологічну систему, де шанують природу та віддають перевагу зеленому розвитку.

Наскрізною темою виступу віце-прем’єра Держради КНР Лю Хе у Давосі-2018 була необхідність посилення співпраці для подолання викликів, з якими жодна держава окремо впоратися неспроможна. Він наголосив, що необхідно поглиблювати взаєморозуміння, інклюзивність і взаємну довіру, налагоджувати тіснішу ділову співпрацю, просувати формування міжнародних відносин нового типу, сприяти створенню спільноти з єдиною долею для всього людства. Основними пріоритетами для Китаю як другої економіки світу є впровадження реформ у сфері сервісу, забезпечення не швидкого, а якісного зростання, зменшення фінансових ризиків, подолання бідності та запобігання забрудненню довкілля.

Лю Хе анонсував відкриття внутрішнього ринку Китаю для західних компаній та лібералізацію фінансової сфери. КНР і надалі інтенсивно інтегруватиметься з міжнародними торговими правилами й полегшуватиме доступ до власних ринків. Китай планує суттєво спростити входження до сектора державних послуг, особливо фінансового, і створить більш привабливе інвестиційне середовище.

Засновник і голова ради директорів компанії Alibaba Group Джек Ма під час свого виступу на ВЕФ-2018 підтримав тези Сі Цзіньпіна і Лю Хе. Джек Ма нагадав, чим закінчилися попередні промислові революції:

перша – Першою світовою війною, а друга – Другою. У найближчі тридцять років людству доведеться знову пережити світову війну, але, прогнозує Джек Ма, це вже буде не війна одних народів проти інших, це буде війна проти хвороб, забруднення навколишнього середовища, бідності – адже виклики вимагають від людства спільного вирішення глобальних проблем.

Китайський мільярдер став одним із небагатьох учасників Форуму, хто не лише окреслив проблеми, а й запропонував, що вже сьогодні слід робити людству, аби не боятися майбутнього і бути конкурентоспроможними порівняно з машинами. На його думку, до 2030 р. роботи зможуть зайняти близько 800 млн робочих місць. Якщо не змінити систему освіти, то через 30 років людство опиниться в біді. Засновник компанії Alibaba Group, у минулому простий китайський вчитель, висловив своєчасні і зрозумілі ідеї щодо вирішення проблем, які турбують світ. Логічно очікувати, що нова система освіти сприятиме появі нової філософії міжнародних відносин та призведе до появи якісно нової генерації світової еліти.

Виступи представників китайської еліти на міжнародних форумах свідчать про те, що в Китаї склався національний консенсус щодо нинішнього підходу до місця і ролі КНР в сучасному світі. Коли Голова КНР декларує готовність Піднебесної «високо нести прапор миру, розвитку, співробітництва й загального виграшу, твердо дотримуватися основної мети зовнішньої політики: захищати мир в усьому світі та сприяти спільному розвитку» – це не пропагандистські гасла, а осмислений вибір китайського керівництва, який підтримується елітою країни.

В Китаї усвідомлюють, що світ у нинішній час переживає період грандіозного піднесення, докорінних змін та серйозного переналаштування. Всебічно розвиваються багатополярність світу, економічна глобалізація, інформатизація суспільства та культурна різноманітність. Кардинально змінюються система глобального управління та міжнародний порядок, дедалі тіснішими стають зв’язки між країнами та регіонами світу, зростає рівень їхньої взаємозалежності. Співвідношення сил на міжнародній арені урівноважується, а загальна тенденція до мирного розвитку поступово стає незворотною.

За таких умов керівництво КНР декларує свою готовність на основі п’яти принципів мирного співіснування стимулювати формування нового типу міжнародних відносин, що базуються на взаємній повазі, рівності та справедливості. Китай закликає народи всіх країн колективними зусиллями будувати спільноту єдиної долі, створювати чистий та прекрасний світ, де панують мир, безпека, процвітання, відкритість та інклюзивність.

За Сі Цзіньпіном,

настав час поважати один одного, вести рівноправні консультації, рішуче відмовитися від менталітету холодної війни та політики сили. До міждержавних відносин варто застосовувати нові підходи, засновані на діалозі та партнерстві, а не на конфронтації та блоковому мисленні.

Уряд Китаю запроваджує політику поступової лібералізації і спрощення торгових процедур, розширює доступ до китайського ринку та відкритість зовнішньому світу у сфері послуг, посилює захист законних прав і інтересів іноземних інвесторів. КНР оновлює форми власного капіталовкладення за кордоном, стимулює міжнародне співробітництво в галузі виробничих потужностей, формує глобально орієнтовану мережу торгівлі, інвестування й фінансування, виробництва та послуг. За рахунок зовнішньої торгівлі, запровадження нових видів господарчої діяльності і нових моделей в галузі торгівлі Китай перетворюється на повноцінну глобальну торгову державу.

На противагу політиці ізоляціонізму, запровадженої в США адміністрацією Дональда Трампа, китайське керівництво обстоює необхідність стимулювання лібералізації, спрощення торгових та інвестиційних процедур, просуває розвиток економічної глобалізації в напрямку більшої відкритості, інклюзивності, загальної доступності, збалансованості та загального виграшу. Піднебесна наголошує на необхідності поваги до різноманітності світових цивілізацій, виступає за те, аби спільне існування різних цивілізацій, їхні взаємні обміни й навчання переважали почуття зверхності однієї цивілізації над іншою, викорінювали взаємне відсторонення й протистояння.

На сучасному етапі світового розвитку КНР активно розвиває глобальні партнерські відносини, розширює сферу спільних інтересів з усіма країнами, стимулює координацію та співробітництво з провідними країнами світу, розбудовуючи з ними стабільні взаємини. Це стосується як країн «Великої сімки», так і «Великої двадцятки».

Щодо глобального управління КНР схиляється до принципів спільного консультування, будівництва та використання, виступає за демократизацію міжнародних відносин, обстоює рівність всіх країн (як великих, сильних й багатих, так і маленьких, слабких і бідних). Китай підтримує посилення позитивної ролі ООН, розширення представництва та зміцнення права голосу у міжнародних справах із боку країн, що розвиваються.

Китай розвиває відносини з сусідніми державами на засадах «доброзичливості, відвертості, взаємної вигоди та інклюзивності» відповідно до свого зовнішньополітичного курсу на доброзичливі та партнерські взаємини. Пекін зміцнює згуртованість та співробітництво з країнами, що розвиваються, на основі концепції «правдивість, діловитість, духовна близькість та відвертість», а також правильного розуміння справедливості та вигоди.

«Китай й надалі відіграватиме роль відповідальної держави, активно братиме участь у перетвореннях і формуванні системи глобального управління, постійно привноситиме у цю роботу китайську мудрість і китайську силу» (Сі Цзіньпін).