Гончарук А. З. 40 років Політики реформ і відкритості Китаю

А. З. Гончарук
старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень України, радник Правління Української асоціації китаєзнавців

Виповнюється 40 років практичної реалізації Політики реформ та відкритості Китаю. Після 19-го Всекитайського з’їзду компартії Китаю, ЦК КПК під керівництвом Сі Цзіньпіна продовжує основний курс реформ і відкритості, безперервно вдосконалює теорію відкритості та практичних інновацій. А філософи, історики, політологи, економісти, соціологи та синологи багатьох країн уважно вивчають цей унікальний історично значущий досвід Піднебесної.

Такого не вдалося зробити навіть «азіатським тиграм», країнам Південно-Східної Азії, які свого часу здивували міжнародну спільноту високими темпами зростання. Динамічний розвиток КНР відбувається на очах у цілого світу. Китай блискуче скористався дорогоцінною можливістю, яка складалася з багатьох невипадкових факторів. За визнанням фахівців, це один з найбільш вражаючих прикладів економічного зростання кінця XX і початку XXI століть.

Щорічне 10-відсоткове економічне зростання впродовж трьох десятиліть – явище справді унікальне. Лише за три десятиліття п’ята частина людства перейшла від відсталості до сучасного ладу життя. За 40 років трансформації, реформ і модернізації країна не лише вийшла на друге місце у світі за обсягом ВВП, а й досягла якісного прогресу в усіх напрямках розвитку держави та суспільства. Експертна спільнота визнає, що це явище заслуговує на уважний аналіз, тим більше – з огляду на масштаби країни, її економічний потенціал і кількість населення та місце на політичній арені.

Піднебесна змінюється щоденно. Сьогодні Китай є другим за величиною економічним суб’єктом світу, потужною промислово-торговельною державою, країною з найбільшим золотовалютним резервом.

ЧОМУ ПІДНЕБЕСНІЙ ВДАЛОСЯ

Це питання вивчають чимало дослідників китайського феномену. Щоб реформи увінчав успіх, потрібен був збіг в одному історичному моменті низки чинників, а саме: вигідного географічного розташування стосовно до світових ринків, дешевої робочої сили, колосального внутрішнього ринку. Одним з важливих чинників була (і залишається) китайська діаспора. Китайці за кордоном залишаються китайцями не за паспортом, а у душі. Вони мають великі фінансові ресурси, і ці ресурси у необхідний сторичний проміжок часу були спрямовані до Китаю.

До важливих факторів дослідники відносять те, що у КНР збереглися міцна державна влада та ефективне управління, яке допомогло становленню потужної відкритої економіки. У історично поворотний період китайці не послабили дисципліни управління. За часів реформ у Китаї ідеологію було підпорядковано цілям економічного розвитку.

Ідеологія не перетворилася на набір догм, правильність яких ніхто і ніколи не повинен піддавати сумніву, а стала інструментом для управлінської моделі. До зовнішньополітичних факторів сприяння політиці реформ і відкритості аналітики відносять те, ще з 1973 р. Китай почав більше враховувати зовнішній фактор, спираючись, в тому числі, на доброзичливе ставлення до себе Заходу в період запеклого протиборства СРСР і США. США надали Китаю певні можливості щодо технологічних ресурсів і торгових перспектив. Пекін зумів «на марші» скористатися протистоянням СРСР і США та зацікавленням Заходу в Китаї. Європа також допомогла Китаю інтегруватися у світову економіку.

На симпозіумі іноземних експертів у Шанхаї 22 травня 2014 р. Голова КНР Сі Цзіньпін зазначив:

«Китай повинен завжди прагнути до нового знання. Незалежно від того, який рівень розвитку країни, Китай буде старанно вчитися у людей з різних країн світу, більш відкрито та інклюзивно посилювати взаємну терпимість з іншими країнами світу, а також взаєморозуміння та взаємний обмін, щоб підняти відкритість зовнішнього світу на новий рівень».

Наприкінці 1970-х рр. у Китаї уважно вивчали різні моделі економічного зростання, економічні теорії, приклади успішної індустріалізації й модернізації. Серед найважливіших чинників успіху експерти називають саме цей: китайці адаптували світовий досвід до власних реалій. Можна стверджувати, що успіх китайським реформ забезпечило поєднання передової світової практики з національною китайською специфікою, тобто з урахуванням стану і конкретних умов Піднебесної. Безперечно, корисні висновки з китайського досвіду слід зробити і Україні.

ЯК КИТАЙ ЦЕ ЗРОБИВ

Китайські реформатори поставили мету собі на меті створити додаткову вартість, достатню для фінансування модернізації китайської економіки, яка на той час перебувала на межі катастрофи. 8 грудня 1978 р. відкрився Третій пленум ЦК КПК 11-го скликання, під час якого з ініціативи крила прагматиків у Комуністичній партії Китаю, яке очолив Ден Сяопін, було проголошено «Політику реформ та відкритості».

Реформатори не хотіли і не могли допустити повернення до старого. Водночас їм вистачило політичної мудрості, щоб усвідомити, наскільки важлива стабільність. Основні політичні постулати були не інтелектуальними гаслами, а формулами, які ближче до здорового глузду, ніж до політики. Навесні 1979 р. після двадцятирічної перерви в КНР почали публікувати статистичні дані щодо китайської економіки. Ден Сяопін оголосив принцип «чотирьох модернізацій» основою всіх реформ. За цим принципом, економіку було поділено на чотири сектори: оборонну промисловість, сільське господарство, науку і промислове виробництво. Як пріоритет було обрано стратегію побудови «соціалістичної ринкової економіки».

Первинним завданням реформ були розв’язання проблеми мотивації робітників і селян, ліквідація економічних диспропорцій, характерних для директивної економіки. В грудні 1978 р. розпочалася модернізація сільського господарства. Завдяки їй вдалося зняти проблему тотального голоду, розкрити продуктивний потенціал працівників, розкріпачити сили, пригноблені в ході трагічної «культурної революції».

Згодом розпочалася модернізація промисловості. Китайська економіка з середини 1980-х рр. почала демонструвати стабільну і часом навіть реактивну динаміку, що забезпечувало річний приріст ВВП у 11,7% (1978), 15,2% (1884) і 13,5% (1985). І лише після цього розпочалася модернізація сучасного сектору економіки з великим науково-технічним потенціалом. Що стосується модернізації оборонної галузі в широкому сенсі – за це китайці взялися не так давно, але вже увійшли до провідних космічних держав.

Керівники країни обрали для китайської реформації шлях еволюції, згідно з яким зміни втілювалися в життя поступово. Зміни також виявлялися поступово, але дуже конкретно: люди почали по-іншому одягатися, по-іншому себе поводити, стали видавати книги, з’явилися черги у книжкових магазинах. Далі все пішло по висхідній.

Принциповим було й те, що Китай не брав кредитів (і досі не бере). У КНР не було тоді і зараз немає кредитної державної заборгованості. Сьогодні це є великою перевагою Китаю. Стосовно зовнішніх інвестицій, китайці завжди орієнтувалися на ті, які вкладають безпосередньо у виробництво. «Технології в обмін на ринок», – саме цим принципом керувався китайський уряд на початку 90-х, коли запрошував до Китаю іноземних виробників.

Пропозиція була привабливою для всіх: для Китаю це був шанс вийти на новий рівень і скинути з себе ярлик виробника дешевого ширвжитку і контрафакту в той час, як світові компанії отримували можливість відкрити своє виробництво безпосередньо всередині величезного ринку збуту. Керівництво Китаю підтримувало таку політику не лише на словах, а й дієво. Наприклад, для того, щоб задовольнити багатомільйонний попит на автомобілі, що виник в країні наприкінці 1990-х років, китайці пішли від зворотного, встановивши майже 100% мито на імпортні авто. Світовим лідерам авторинку не лишалося нічого іншого, як відкривати в Китаї власні заводи, проте і тут на них чекало обмеження – іноземці могли створювати лише спільні підприємства, що передбачало випуск машин не тільки під світовими, а й під внутрішніми китайськими брендами. Саме так Китай отримав можливість стати не лише збирачем, а й виробником автомобілів, за лічені роки створивши потужні машинобудівні корпорації, такі як BYD, Gelly, GWM і Chery.

Частково інша ситуація спостерігалася під час створення у Піднебесній потужної бази для виробництва електроніки. Однією з перших компаній, яка відкрила таке виробництво в Китаї ще в 1988 р, став найбільший виробник електроніки у світі – Foxconn з Тайваню. Компанія виробляє комплектуючі та готові вироби таких відомих марок як Apple, Canon, Sony, Nokia і багатьох інших глобальних брендів. Зараз лише в континентальній частині Китаю Foxconn має близько 800 тис. працівниців.

Професор Гарвардського університету, авторка книг «Ден Сяопін» та «Трансформація Китаю» Езра Фогель зауважила:

«За допомогою політики відкритості та реформ Ден Сяопін відкрив для Китаю новий шлях, який приніс надзвичайне економічне зростання, покращив життя і підвищив освітній рівень китайського народу, глибше зв’язав Китай із зовнішнім світом, поліпшив відносини Піднебесної з основними світовими державами».

КИТАЙ УСПІШНО ЗМІНЮЄТЬСЯ

40 років Політики реформ та відкритості Китаю переконливо свідчать, що цей шлях дозволив країні використати власні переваги і передовий міжнародний досвід на користь розвиткові економіки країни і добробуту китайського суспільства. Зараз Китай лідирує в світі з видобутку вугілля, залізних, марганцевих, свинцево-цинкових, сурм’яних і вольфрамових руд, а також деревини. З розвитком сучасних мобільних технологій і радіоелектроніки в десятки разів виріс глобальний попит на рідкоземельні метали, абсолютним лідером з видобутку яких є саме Китай (97% світового ринку). Наявність такої стратегічно важливої ресурсної бази є надзвичайно сильною перевагою на світовому ринку.

КНР є найбільшим у світі виробником коксу, чавуну, сталі та сталевих труб, алюмінію, цинку, олова, нікелю, телевізорів, радіоприймачів і мобільних телефонів, пральних і швейних машин, велосипедів і мотоциклів, годинників та фотоапаратів, добрив, бавовняних і шовкових тканин, цементу, взуття, м’яса, пшениці, рису, сорго, картоплі, бавовни, яблук, тютюну, овочів і шовковичних коконів. Китай має найбільші в світі поголів’я птиці, свиней, овець, кіз, коней та яків, а також лідирує за виловом риби. КНР є найбільшим світовим автовиробником, тримає перше місце за продажем автомобілів і за обсягами експорту в цілому. Державний сектор у промисловості складає приблизно 30% ВВП.

Сучасний Китай може похвалитися 25 тис. км високошвидкісної залізниці. За одну хвилину будують 596 м автодоріг. У 99% селищ і 98% сіл прокладені асфальтовані або цементовані дороги. Коефіцієнт прохідності пасажирських автобусів у селищах і селах сягає 99% і 96,5% відповідно. Рівень інтеграції міських і сільських районів наближається до 80%, а в селах ефективно розв’язано проблему зі сполученням. Водночас рівень надання транспортної допомоги бідним районам постійно збільшується, логістичну мережа в сільській місцевості продовжуть невпинно вдосконалювати.

За 43 години китайські робітники змінили балки на мосту Саньюань у Пекіні. За 60 днів КНР встановила подвійний світовий рекорд за тривалістю і обсягом розробки газогідратів у провінції Хайнань. Китайський середній клас продовжує зростати, зараз він налічує понад 300 млн. осіб і являє собою перспективний ринок для постачальників витратних товарів та послуг з цілого світу.

За даними Міжнародного валютного фонду, у 2010 р. Китай обігнав Японію як другу за розміром економіку в світі, а у 2017 р. економіка Китаю була вже у 2,5 рази більшою, ніж у Японії. За останні 40 років економіка Китаю зростала щорічно в середньому на 9,5% з урахуванням інфляції, а зовнішня торгівля Китаю щорічно збільшується на 14,5%.

Сума прямих іноземних інвестицій, накопичена у проміжку між 1979 і 2017 рр., наближається до $1,90 трлн., і є найбільшою серед країн, що розвиваються. На кінець 2017 р. Китай мав найбільший у світі золотовалютний резерв у розмірі $3,143 трлн. порівняно з лише $167 млн. у 1978 р.

Очікується, що у поточному році Китай стане найбільшим в світі роздрібним ринком. Прогнози склали $5,8 трильйонів, повідомляє японський банк Mizuho. Китайська економіка рухається вгору у світовому ланцюжку постачань. Останнім часом робота щодо переходу від моделі, стимульованої експортом та інвестиціями, до моделі, спрямованої на споживання та інновації, дає відчутні плоди. Якщо у 2020 р. хоча б у кожного третього китайця доходи будуть не нижчими, ніж у середньостатистичного жителя США, це й означатиме формування в Піднебесній споживчого ринку, аналогічного американському.

Багато китайських компаній є новаторськими першопрохідцями у секторі послуг. Вони не лише задовольняють споживчі потреби сьогодні, а й прокладають шлях у майбутнє. Baidu, Alibaba, Tencent та JD, відомі за загальним скороченням як BATJ, використовують новітні фінансові технології для надання зручніших фінансових послуг приватним особам та корпораціям.

Інновації у банківській галузі змінюють фінансовий ландшафт Піднебесної. Банківська діяльність у майбутньому полягатиме у більшій зручності для клієнтів. Вже невдовзі цифрові засоби взаємодії банків та клієнтів у КНР домінуватимуть. Приклади з банківського сектору: на кінець 2017 р. іноземні банки мали понад 1000 відділень в країні. Тим часом китайські банки розширювали свою діяльність за кордоном і на кінець 2016 р. мали понад 1300 відділень у 63 країнах.

Загальний обсяг первинних розміщень акцій (IPO) китайських компаній за кордоном з початку поточного року склав близько $36 млрд., що у понад три рази перевищує показник за той же період минулого року. На частку китайських компаній припало більше 20% світового ринку розміщень акцій і пов’язаних з ними інструментів. У 2017 р. цей показник становив 17%, а п’ять років тому – лише 5%.

В Піднебесній завжди серйозно ставилися до освіти і розвитку науки. Політика реформ та відкритості приділяє багато уваги цій сфері. Перші тисячі китайських студентів поїхали за кордон ще наприкінці 1970-х рр. Якщо люди залишалися за кордоном, китайське керівництво не засмучувалося, адже так чи інакше ці люди зберігали зв’язок з батьківщиною і рано чи пізно поверталися додому. Сьогодні в КНР існує і утворюється безліч різних програм щодо навчання китайців за кордоном.

Наразі Китай реалізовує і другу частину плану: висококваліфікованим науковцям і фахівцям, винахідникам і талановитій молоді з різних куточків світу тут надають відповідні можливості щодо соціального статусу, рівня життя, стандартів споживання. Нещодавно за результатами щорічного опитування Expat Explorer у рейтингу найвищих зарплат для експатів експерти слідом за Швейцарією, США, Гонконгом вказали Китай.

Китайці продовжують відкривати світ і мандрують. 27 серпня ц. р. Світова туристична організація ООН повідомила, що в 2017 р. китайські туристи витратили на міжнародний туризм $258 млрд., що складає майже п’яту частину загальних туристичних витрат у світі, а в першому півріччі ц. р. китайці здійснили 71 млн. подорожей за кордон.

«В сучасних реаліях Китай неухильно дотримується відкритості зовнішньому світові. Попри невизначеність і нестабільність зростання світової економіки, Китай дотримується шляхів відкритості, співпраці та взаємної вигоди. Китай наполягає на захисті світової економіки відкритого типу та на багатосторонній торговій системі, виступає проти однобічності і протекціонізму»,

– зазначив Голова КНР Сі Цзіньпін у вересні ц. р. на церемонії відкриття Пекінського Форуму китайсько-африканського співробітництва.

КИТАЙСЬКА ВІДКРИТІСТЬ І ЗОВНІШНІЙ СВІТ

Впродовж останніх сорока років Китай прагнув до відкритості, розглядаючи її як основу національної політики та перетворивши її на взаємовигідну стратегію співпраці з іншими країнами. У Піднебесній переконані, що відкритий Китай здатен поділитися плодами своєї реформи та розвитку з іншими країнами та народами, з тим, щоб усі країни світу могли працювати разом для досягнення загального розвитку.

Після запровадження Політики реформ та відкритості Китай відкрив ринок іноземних інвестицій на суму понад $1,7 трлн. та інвестував понад $1,2 трлн. за кордон. В останнє десятиліття, завдяки потужній економіці, величезному ринку, технологіям та робочій силі, Китай в середньому забезпечував 30% світового економічного зростання щорічно.

На кінець 2017 р. Китай забезпечував 15% світового ВВП і сприяв понад третині світового зростання. Країна продовжує залишатися одним з головних рушіїв глобального розвитку економіки. Індекс зовнішньої торгівлі Китаю в 2017 р. зріс на 14,2% порівняно з попереднім роком – до $4,34 трлн. і, за прогнозами, далі зростатиме.

За звітом щодо світових інвестицій, опублікованим минулого року Конференцією ООН з торгівлі та розвитку, Китай став першою країною у списку держав, що інвестують. Китайські компанії все частіше «йдуть глобально», інвестуючи у країни Азії, Африки, Америки та Європи. Ініціатива «Один пояс, один шлях» спрямована на побудову економічних зв’язків у цілому світі. Китай має великий потенціал, стверджує Джозеф Тен, головний економіст з країн Азії інвестиційного банку Credit Suisse. Не менш важливим є бачення китайського керівництва, яке каже послідовно та зрозуміло, що Китай прагне до справедливого, всеосяжного та інноваційного розвитку. Керівництво підкреслило важливість адаптації до економічної глобалізації та надання її переваг усім. З урахуванням усіх цих чинників аналітики переконані, що роль Китаю як стабілізатора глобального економічного зростання лише зміцнюватиметься.

Дослідники «китайського дива» наводять приклад взаємин між Китаєм та Великою Британією. Понад 40 років тому двостороння торгівля між Китаєм і Сполученим Королівством складала $300 млн., лише 200 китайців на рік відвідали Великобританію і там навчалися лише 100 китайських студентів. У 2017 р. двостороння торгівля становила близько $80 млрд., візити у обидва напрямки сягли 4 тис. на день, а кількість китайських студентів у Великобританії зросла до 170 тис.

Міжнародні експерти віддають належне успіхам Піднебесної і прогнозують дальше зростання значущості країни у глобальному світі. Колишній директор Індійського інституту з вивчення Китаю Маноранжан Моханті зазначає, що політика реформ і відкритості Китаю зробила значний внесок у зростання глобальної торгівлі, а інвестиції Китаю створили більше робочих місць і можливостей для розвитку у країнах, в які було вкладено кошти.

Пітер Боттейлер, екс-керівник представництва Світового банку в Пекіні, вважає, що міжнародний вплив китайських реформ та відкритості став «все глобальнішим і дуже позитивним». «Новий Китай став важливим джерелом сприяння розвиткові та комерційним інвестиціям у цілому світі», – запевняє він.

Директор Дослідницького центру Китаю в Нігерії Чарлес Онунаіджу зазначає, що Політика реформ та відкритості КНР увійшла до нового періоду, китайська економіка успішно здійснила трансформацію і модернізацію, вона увійшла у нові реалії, посівши важливе місце у глобальній системі цінностей.

Директор сінгапурського Дослідного інституту «Longus» Кох Чин Ї вважає, що успіх Політики реформ та відкритості засвідчив, що чим сильнішою є зовнішня відкритість, тим успішнішим є співробітництво і взаємний виграш. Економічні вигоди, які несе з собою Політика реформ та відкритості, сприятливі не лише для китайського народу, а й позитивно впливають на світову економіку.

Щоб описати зміни Китаю за останні 40 років трьома поняттями, виконавчий директор Standard Chartered China Джеррі Чжан сказав: «відкритість», «процвітання» і «не заспокоєння тим, що досягли».

Провідний західний знавець китайської економіки Ніколас Ларді, старший науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень Петерсона, вважає, що ключем до зоряного зростання Китаю за останні 40 років стало розширення ролі ринку у розподілі ресурсів та зростання приватного бізнесу, особливо у сфері виробництва.

Відкритість стала ключем до економічного зростання, але якісний розвиток економіки Китаю в майбутньому може бути досягнутий тільки завдяки ще більшій відкритості, наголошує Ларді. Здається, Піднебесна і сама це добре знає.

ЯК РОЗУМІТИ ПОЛІТИКУ ВІДКРИТОСТІ КИТАЮ

Китай не вперше, а сьогодні і доволі часто, чує від західних політиків і економістів заклики до більшої і справжньої відкритості. Але чи всі насправді розуміють те, що особливо підкреслює Китай?

Йдеться про китайську специфіку, де у іноземних радників, вочевидь, і виникають різночитання та поспішні очікування. Втім, Китай не розраховує лише на розуміння і охоче пояснює нюанси китайської політики відкритості. «Відкритість зовнішньому світові є основною державною політикою Китаю. Політика Китаю щодо залучення іноземних капіталів залишається незмінною, захист прав та інтересів підприємств з іно-земними інвестиціями залишається незмінним, надання якісніших послуг підприємствам з інших країн для відкриття бізнесу в Китаї також залишається незмінним», – пояснював Голова КНР Сі Цзіньпін на прийомі в США у вересні 2015 р.

Впродовж 40 років Піднебесна демонструє світу дивовижну готовність і здатність держави до змін і трансформацій. Дивовижну, якщо пригадати, що у стародавньому Китаї імператора вважали сином Неба, імператорський двір був центром всесвіту. У XIX-ХХ ст. Китай заплатив за відкритість і довіру втратою політичної самостійності у торгівлі та зовнішніх відносинах.

Якщо намагатися зрозуміти специфіку китайської відкритості, слід мати на увазі, що вчення Конфуція унікально вплинуло на китайську націю. Конфуціанство – це не просто релігія, а ще й відповідна регламентація різних сфер життя китайського суспільства. Все це вплинуло на розвиток китайської цивілізації і на збереження консервативних традицій впродовж тисячоліть.

Згідно з конфуціанськими уявленнями про суспільне життя, китайську державу розглядають як велику родину, на чолі якої – правитель-батько: він бере на себе відповідальність за турботу про власних підданих, які, в свою чергу, ставляться до нього з відповідною повагою. У сучасному Китаї держава захищає своїх громадян і допомагає їм у разі хвороби, інвалідності, безробіття.

Китай – найстарший за віком цивілізаційний ланцюжок людства. Китайська цивілізація, принаймні письмові її джерела, налічує п’ять тисячоліть. Беззаперечно, це відбилося у менталітеті китайців з їх здатністю мислити тривалими історичними категоріями і не гнатися за миттєвими цілями. Менталітет китайців передбачає послідовність і системність у діях, відсутність поспіху і метушні у здійсненні перетворень.

Вони розуміють, що модернізація закритого суспільства у відкрите відбувається не раптом і не відразу. Відкритість, як і реформи, має певні етапи і стадії. Це тривалий, суперечливий процес, який прискорює або гальмує ціла низка внутрішніх і зовнішніх факторів. Особливу роль у становленні відкритості суспільства і держави відіграє політична влада.

ПОЛІТИЧНА ВІДКРИТІСТЬ

Політичне керівництво Піднебесної дивиться на сучасний світ і на своє місце в ньому з точки зору здорового глузду. Воно ясно усвідомлює, що поряд з незаперечними успіхами і досягненнями Китай має слабкі місця. Модель китайського розвитку, за всіх її переваг, все ж – модель наздоганяючого розвитку. Саме тому китайська відкритість ще досі – на стадії, коли Китай відкриває світ для себе. Але якщо вважати, що суспільні зміни повинні бути планомірними і що не можна впроваджувати певні новації, доки вони історично не дозріли, тоді Китай все робить абсолютно вірно.

Сама ідея відкритості політичної влади є абстрактною моделлю, ідеалом, якого прагне будь-яка демократична влада. Тому за ступенем наближення до цього ідеалу будь-якої конкретної влади, слід судити про ступінь її відкритості. Рух до відкритої політичної влади є шляхом перетворення її з інституту, який підпорядковує і контролює суспільство, на інститут, що виражає і акумулює інтереси цього суспільства.

Відкритість – один із напрямів подолання відчуження влади від суспільства. Влада КНР від початку політики відкритості, на відміну від багатьох усталених демократій, істотно розширила канали взаємодії держави та її громадян, підвищила якість цієї взаємодії і цим сприяла зміцненню громадянського суспільства, побудованого на взаєморозумінні, на врахуванні інтересів кожного і на прагненні до загальних творчих завдань. Концепція «великої родини» сприяє згуртуванню всього китайського народу.

НОВА ВІДКРИТІСТЬ І ЛІДЕРСТВО

Сучасний китайський лідер Сі Цзіньпін діє за доби, коли, за визначенням політолога Семюеля Хантінгтона, «модернізація відділяється від вестернізації». Сьогодні для того, щоб бути сучасним, зовсім не потрібно ставати західним. Це означає, що суперсучасні технології та передові соціальні програми можуть досить успішно розвиватися не обов’язково на основі західних культурно-цивілізаційних ідей.

А в політичній системі, побудованій на засадах національної культури і духовності, може бути набагато більше гуманізму і людяності, ніж у байдужих механізмах формальної демократії.

Багато фахівців відзначають, що в сучасній політичній риториці Китаю немає догматичних закликів до перемоги «світового комунізму», як, втім, немає і визнання ліберально-демократичної догматики «єдино вірним вченням ХХI століття». Китайці лише констатують, що світ вступає до смуги таких випробувань, подолати які можна, лише відкинувши старі звички і стереотипи. Причому розуміння того, що світ змінюється серйозно і незворотньо, є не лише на Сході, а й на Заході.

У китайській концепції «соціалізму з китайською специфікою в нову епоху» багато політологів вбачають новий метод, який має не тільки значні внутрішньополітичні, а й міжнародні наслідки. Поступова поетапна і якісна соціалізація життя є цілком можливою «дорожньою картою» руху в майбутнє. І Китай ініціює цей рух, починаючи, насамперед, із самого себе. Можна виокремити чотири головні принципи, дотримуючись яких, китайське суспільство прагне до досягнення внутрішньої впорядкованості: єдності в різноманітті; збалансованого розвитку; відкритості і справедливості.

Такі ж підходи цілком можна застосувати для переформатування нинішньої моделі глобалізації. Дотримуючись мирного шляху розвитку і продовжуючи просувати стратегію відкритості та взаємної вигоди, є можливість поступово прийти до іншого типу глобалізації: до людської спільноти «єдиної долі», про яку неодноразово згадує китайський лідер.

ЕКОНОМІЧНА ВІДКРИТІСТЬ

Китай демонструє всі ознаки відкритості національної економіки: економічну систему, орієнтовану на максимальну участь у світогосподарських зв’язках і в міжнародному поділі праці. Країна вільно експортує свої товари і послуги до інших країн і поступово відкриває свої кордони для проникнення товарів і капіталів з них.

За безпосередньої участї КНР на світовому ринку відбувається поглиблення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, раціонально розподіляються ресурси, поширюється світовий досвід, зростає конкуренція між національними виробниками і стимулюється міжнародна конкуренція.

Політика відкритості зовнішньому світові не лише сприяла розвитку приватного бізнесу в Піднебесній, а й ввела поняття «національного режиму», що дає іноземним компаніям національний статус. Незалежно від того, з вітчизняним капіталом підприємство або з іноземним, умови мають бути однаковими. Відкритість також стимулювала проведення реформи трьох найважливіших курсів політики: лібералізації і спрощення торгівлі та інвестування, комерціалізації валютного курсу, ослаблення валютного контролю, включаючи в тому числі зниження бар’єрів для доступу на ринок.

Сприятливий інвестиційний клімат країни стимулює приплив капіталовкладень, технологій, інформації в рамках, зумовлених економічною доцільністю і міжнародною конкурентоспроможністю.

ВІДКРИТІСТЬ З МОРАЛЛЮ

Ринкова економіка в Китаї спирається на певні моральні принципи, згідно з якими збагачення має досягатися чесною працею, а не обманом чи грабунком. Конфуцій вважав, що найвищою метою управління є інтереси народу.

У відповідності до конфуціанської концепції, реформування держави неможливе без виховання людини, люди мають бути гуманними у ставленні іншого один до одного, жити за принципами взаємодопомоги і співробітництва. Китаєць відчуває себе частиною китайського світу, таким є його менталітет. Китай робить ставку на колективні зусилля. Недарма модернізацію визначають як колективну національну ідею, а стратегія китайського успіху має колективний характер.

На підставі нових вимог економічного і соціального розвитку Китаю на новому етапі і нових тенденцій у китайському суспільному житті, суспільство має бути демократичним і правовим, рівноправним і справедливим, щирим і дружнім. Можливо, прагматичним європейцям деякі поняття здадуться наївними і застарілими, але специфіка китайської відкритості полягає саме в таких категоріях.

ШІСТЬ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОЇ ВІДКРИТОСТІ

В сучасних умовах Піднебесна продовжує відкривати світ для себе і без поспіху, з обережністю – себе для світу. Подальший розвиток політики відкритості є однією з п’яти ключових концепцій, спрямованих на розв’язання питання взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів загального розвитку Китаю.

Професор Університету Париж-8 П’єр Пікар зауважив, що «Політика реформ та відкритості просувається вперед». Таке враження залишила у нього Доповідь про роботу уряду Китаю. Для того, щоб китайське суспільство продовжувало демонструвати життєву силу, а також для того, щоб китайські підприємства були конкурентоспроможні, уряд КНР створює нову структуру відкритості та коригує напрямки докладання зусиль. Професор наголошує, що в ЄС подальша відкритість Китаю стимулюватиме подальший розвиток китайсько-європейських відносин на основі взаємної вигоди.

З метою здійснення розвитку відкритості в Китаї заплановано вирішити шість завдань: поліпшити стратегічне планування зовнішньої відкритості, сформувати нову систему відкритості, просувати ініціативу «Один пояс, один шлях», поглибити співпрацю внутрішніх районів Китаю з Сянганом, Аоменєм і Тайванем, діяльно брати участь в управлінні глобальною економікою, активно виконувати міжнародні зобов’язання і підвищувати відповідальність.

Глибоко пов’язаний із зовнішнім світом Китай сподівається за допомогою розвитку відкритості активізувати міжнародне співробітництво в інтересах взаємного виграшу та ефективно стимулювати спільний розвиток Китаю та всіх країн світу.

УКРАЇНА І КИТАЙ, ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

У майбутньому в КНР планують запровадити нові заходи з реформування в більшій кількості напрямів і з більшою інтенсивністю. Головним завданням буде структурна реформа, що відображає китайську рішучість надавати ринкові вирішальну роль у розподілі ресурсів.

Пріоритетними напрямами цієї реформи будуть державні підприємства, державні активи, галузі-монополісти, а також розвиток сільської місцевості, соціальне забезпечення та збереження довкілля. Бізнес-спільнота відіграватиме важливу роль у цьому раунді реформ, адже уряд заохочує місцеві інновації, креативні настрої та новаторські зусилля, щоб забезпечити енергійніші та сприятливіші умови для інновацій.

Водночас, Китай ще ширше прочинить власні двері широкому світові і збільшить узгодження внутрішньої практики з міжнародними правилами та нормами торгівлі. Доступ до ринку буде значно покращений, а у сфері послуг, особливо у фінансовому секторі, запроваджуватиметься більша відкритість. Мета полягає в розробці більш відкритої, інклюзивної, інституційної системи, яка сприятиме вільному та впорядкованому потоку економічних факторів.

Політику відкритості підкріплює і розвиває ініціатива «Один пояс, один шлях». Ініціатива сприяє двосторонній торгівлі та взаємним інвестиціям між багатьма країнами та націлена на побудову відкритої світової економіки. Ще одне наочне підтвердження того, що Китай продовжує відкриватися на всіх напрямах, – це перша в історії міжнародна виставка China International Import Expo 2018, яка з великим успіхом відбулася в Шанхаї в листопаді 2018 р.

Китай твердо виступає за просування економічної глобалізації, захист вільної торгівлі, бере активну участь і удосконалює глобальне управління, докладає зусиль для будівництва глобальної економіки відкритого типу. Разом з цим, КНР спільно з іншими країнами просуває будівництво людського співтовариства єдиної долі. Суспільна думка сходиться на тому, що в сучасному світі зі слабким економічним відновленням всюди існують раптові ризики. Політика реформ та відкритості КНР надає нові можливості для світового розвитку в умовах зростання, змін і реформування.

Українські дослідники і аналітики неодноразово акцентували увагу влади на користі звернення до китайського досвіду реформування. ПО-ПЕРШЕ, Україні є що запозичити, починаючи зі здорового глузду. Експерти кажуть, що який би аспект китайських реформ не розглядати, все одно прийдемо до того, що головним є здоровий глузд. Це здатність об’єктивно оцінити власні потреби, свої можливості, діяти не поспішаючи, але послідовно. А, ухваливши рішення, доводити його до завершення.

Україні корисно придивитися й до того, в який спосіб Китай запозичує міжнародний досвід. Глобалізація, як відомо, не є китайським відкриттям, але серед всіх адептів лише Піднебесна скористалася всіма перевагами цього тренду на користь власного народу. Особливі економічні зони – винахід не китайський, але чомусь саме в Китаї вони стали рушієм реформ. Вміння брати лише те, що відповідає власним потребам, і не копіювати автоматично зайвого є дуже привабливим підходом.

ПО-ДРУГЕ, китайський досвід корисний, бо КНР – наш стратегічний партнер і пов’язує з Україною чимало перспективних для обох країн планів. Питанням співпраці України і Китаю присвячено чимало досліджень. Сьогодні всі експерти на погоджуються з думкою, що у економічних відносинах обох країн відкрито нову сторінку і партнерство має великій потенціал. Китай розглядає нашу державу як партнера у понад 70 проектах: у космічній і енергетичній сферах, інфраструктурних і логістичних проектах, оскільки Україна розташована на шляху транзиту китайських товарів, в аграрній галузі, в межах багатьох регіональних ініціатив.

Обидві держави активно трансформуються і вивчають міжнародний досвід та регуляторні норми державно-приватного партнерства. КНР зацікавлена в інфраструктурних проектах, які об’єднували б порти півночі та півдня Європи. Країна вже інвестує кошти в економіку європейських держав. Україні це цікаво насамперед тим, що частина цих проектів пов’язана з будівництвом транзитних шляхів. І багато які з них могли б проходити територією нашої країни.

Україна, як і Китай, приречена продовжувати реформи заради майбутнього. На цьому шляху нам дуже важливо мати досвідчених і потужних партнерів, одним з яких може і має бути Китай. На церемонії відкриття Форуму міжнародного співробітництва «Один пояс, один шлях» у 2017 р. китайський лідер Сі Цзіньпін зазначив: «Відкритість веде до прогресу, а ізоляція до відсталості. …В найближчому майбутньому буде важко і болісно, але нове життя народжується у муках. Ініціатива «Один пояс, один шлях» має бути відкритою та доступною, і лише в цьому разі будуть можливими економічне зростання і збалансований розвиток».