Інтерв’ю з професором Сюй Вейсінєм

Сюй Вейсінь працює над мистецьким проєктом «Україна щодня» від початку повномасштабної війни, який уже триває безперервно понад 620 днів. На сьогодні (на 3 листопада 2023 року) він виконав 615 робіт. Вибрана форма роботи має наступну структуру: використовується електронний застосунок для малювання на iPad, довільним чином вибирається тема для малювання в контексті розвитку та змісту подій щодо війни в Україні. Теми робіт можуть містити малюнки воїнів і мучеників, політичних діячів і зображення Президента України Володимира Зеленського, сцени війни. Після того, як малюнок завершено, його необхідно ще опублікувати на власних медіаплатформах, включаючи Twitter, Facebook, Weibo, та у WeChat моментах і при цьому взаємодіяти з користувачами мережі. Робота триває щодня без перерви та буде продовжена до кінця війни й перемоги українського народу. Нині Сюй Вейсінь створив понад 600 робіт, і ця кількість може зрости до 700 чи 1000. Він висловив надію, що війна не триватиме так довго, тому що український народ проходить через страшну трагедію. Після завершення всі картини будуть об’єднані в один великий проєкт під назвою «Україна щодня». Проєкт містить елементи перформансу та не має на меті якогось іншого значення, окрім висловлення своєї підтримки Україні.

В. Г.: Учителю Сюю, добрий день! Ми вже зустрічалися тричі, і кожного разу я висловлюю подяку за Вашу постійну підтримку України та документування цієї війни за допомогою пензля. Ви сказали, що не відступитеся, будете продовжувати малювати, і наразі вже виконано понад 600 робіт на iPadі. Ваше портфоліо «Українські краєвиди» містить портрети українських та іноземних політиків, волонтерів, пейзажі України. Кожна Ваша робота передає справжні емоції. Дозвольте запитати, як Ви вибираєте, що саме малювати?

С. В.: Це питання містить багато дрібних питань. 24 лютого 2022 року почалася війна, і в цей день я написав портрет президента Зеленського. Тоді я був шокований і глибоко зворушений, тому що Зеленський не здригнувся та не втік. Я одразу опублікував портрет на своїй сторінці у Twitter, і пост набрав сотні тисяч переглядів. Тоді я не передбачав, що продовжуватиму цей проєкт так довго.

Лише через кілька днів я вирішив створювати картини щодня, тому що ситуація щодо війни в Україні постійно змінювалася. Український народ у різних обставинах протистояв агресору і перемогами, і втратами. Водночас змінювалась і підтримка України по всьому світові. Беручи до уваги ці фактори, я вирішив розпочати окремий проєкт, щоб малювати у формі щоденника на основі новин, які читаю щодня. Я переглядаю різноманітні новини та повідомлення у Twitter і Facebook, а потім на власний розсуд вибираю відповідну тему зазвичай на основі розгортання контексту війни. Звичайно, ситуації бувають різними.

У перші дні війни український народ із лише легкою зброєю протистояв могутній військовій силі росії. Пізніше, коли Зеленський залишився в Києві, Сполучені Штати та Європа вже почали надавати важке озброєння для підтримки України, і воєнна ситуація поступово ставала сприятливішою для України. Виходячи з перебігу війни, я вибирав для малювання роботи різної тематики: одні вшановували пам’ять загиблих, інші зосереджувалися на звичайних людях, наприклад, про Бучанську бійню я також створив ряд робіт.

В. Г.: А що Ви сьогодні плануєте малювати?

С. В.: Сьогодні темою моєї картини є формування підрозділу української армії – батальйону «Сибір», який повністю складається з громадян росії. Я вибрав цю тему, тому що вважаю путіна расистом. Його армія, особливо солдати на передовій, в основному походять з етнічних меншин віддалених гірських районів, наприклад тувинці. Україна створила підрозділ, до якої входять представники різних національностей. Я зобразив одного солдата, зовнішність якого була менш російською та наближеною до монголоїдної раси. Цей солдат виголошував, що росіяни мають поплатитися за злочини, які скоїли в Україні, і змити їх своєю кров’ю, і, як корінному росіянину, йому дуже соромно. Тому цей солдат відіграє важливу роль в історії, і саме він є темою роботи, яку я сьогодні малюю.

В. Г.: Водночас Ви також зображаєте агресорів, серед яких російські військові та політики, навіть путін. Який сенс цього мистецтва? Багато українців можуть не розуміти, чому Ви це робите.

С. В.: Так, я малюю путіна, він агресор, і його треба публічно засудити. Через свої твори я не просто вклоняюся героям, а фіксую історію та мужність протистояння нападникам. Водночас я також хочу зафіксувати справжніх загарбників. Сподіваюся, через мої твори майбутні оглядачі зможуть чітко визначити ініціатора війни, побачити, хто підтримує Україну, хто жертвує заради свободи України.

Звичайно, спершу я намалював путіна, а наступним – міністра закордонних справ росії Сергія Лаврова, також російських солдатів, які стали гарматним м’ясом на війні. Ці бійці не мали б бути гарматним м’ясом, у них було своє життя та сім’ї, але вони були втягнуті путіним у непотрібну війну та відправлені на поле бою вмирати. Ми всі повинні мати розсудливість, щоб визнати правду війни.

В. Г.: У попередніх творах Ви висвітлювали схожі теми, малюючи негативні постаті в історії Китаю.

С. В.: Так, це пов’язано з моїми цінностями. У 2005 році я створив роботу під назвою «Історичні постаті Китаю: 1966–1976». Це масштабний проєкт, який включає понад 100 масштабних картин маслом, кожна висотою до 2,5 метрів. У цих творах зображені різноманітні персоналії. Сенс моїх робіт полягає в тому, що я зафіксував момент Культурної революції. Раніше була вчена на ім’я Ван Юцінь із Чиказького університету, яка написала книгу під назвою «Жертви Культурної революції: справжня розповідь про переслідування, ув’язнення та вбивства». Вона лише записувала історії жертв Культурної революції. Однак моя точка зору відрізняється. Я об’єктивно фіксував, хто брав участь в історії Культурної революції. Як художнику, мені важко судити про хороших і поганих хлопців, тому я просто намалював їх, не засуджуючи. Мій підхід полягає в тому, щоб глядачі були суддями, тому що хто є потерпілим – це лише точка зору. Я маю на увазі незалежно від того, чи вважаєте ви їх поганими чи хорошими людьми. Якщо вони є частиною історії Культурної революції, я їх малюю.

Знову ж таки цього разу я документую ситуацію в Україні, включаючи міністра оборони росії Сергія Шойгу та голову ЧВК «Вагнер» Пригожина. Я також зобразив їх, тому що вони є частиною тих злих вчинків, які мають бути зафіксовані. Звичайно, в основному я акцентую увагу на жертовності українських воїнів. Вчора я намалював бійця, якому відірвало ногу, але він відмовився отримати інвалідність, тому що захотів поїхати до Харкова та продовжувати розмінування. Це герой, я намалював його за його вчинки та був глибоко зворушений.

В. Г.: Ви створили більше десятка портретів президента Зеленського, і на кожному з них він виглядає дуже втомленим. Які емоції чи враження справляє на Вас український президент?

С. В.: Я прочитав багато історичних романів та історичних оповідань і дізнався про багатьох великих героїв, таких як Давид і Черчилль. Цих героїв уже немає, але Зеленський відповідає моєму образу героя, і він живе в наш час. Він – вражаючий герой, який втілює все те, що я вважаю добрим, мужнім і справедливим. У нього стільки чудових якостей, якими я дуже захоплююся. Я створив багато картин Зеленського, показуючи його з різних ракурсів. У першу річницю вторгнення росії в Україну, яка була 24 лютого цього року, я намалював картину Зеленського олією на згадку. Він схожий на Давида з Біблії, типовий героїчний образ, тому я використав олійні фарби, щоб ретельно зобразити його ніс, очі та інші риси, представляючи ідеальний образ.

Кожного дня моє серце наповнюється турботою та тривогою за Україну, тому що я добре знаю, які труднощі вона переживає. Хоча є підтримка з боку Європи та Сполучених Штатів, вона не завжди є сильною та потужною. Україна протистоїть росії, яка має величезне населення й територію та здійснює агресію проти України. Воїни України виняткові: це і інженери, і актори, і викладачі університетів. Вони протистоять російським військам, які часто є неосвіченим гарматним м’ясом. Це поставило Україну під величезний тиск і призвело до втрат. Щоразу, коли я думаю про це, мені стає важко на серці.

На Зеленському лежить надто багато обов’язків, він має об’єднувати людей і заручатися міжнародною підтримкою, водночас займатися внутрішніми справами та боротися з корупцією. Я хвилююся за нього. Кожен раз, коли малюю портрет Зеленського, я переживаю глибоке хвилювання, але сподіваюся, що він усе витримає.

В. Г.: У Вас є акаунти у Twitter, Weibo та WeChat із загальним числом шанувальників у сотні тисяч. Ці вболівальники не тільки з Китаю, але є і багато закордонних китайців. Як вони ставляться до Ваших дій, які емоції висловлюють?

С. В.: У Twitter я маю близько 30 000 фоловерів, а в китайському Weibo на мене підписано більше 300 000 користувачів, у яких я не впевнений, чи всі вони справжні, тому що їхня активність в Інтернеті дуже обмежена. Крім того, у мене є тисячі контактів у WeChat. На цих платформах найбільше людей підтримують Україну, вони сміливо висловлюють свою думку та володіють інформацією. Звичайно, деякі люди на китайській платформі Weibo стоять на боці росії, тому я заношу їх у чорний список і блокую.

У той же час мене підтримує багато людей, особливо в Китаї. Однак слід чітко розуміти, що в Китаї також є люди, які підтримують росію. Загалом вплив медіа зіграв свою роль, хоча ЗМІ загалом намагалися бути нейтральними. Я публікую багато своїх робіт про Україну на цих платформах, і одного разу мене навіть заблокували на три місяці. Загалом усе одно є багато людей, які мене підтримують, особливо тих, хто має вищу освіту, вони на нашому боці, тому що російська агресія підриває суверенітет і територіальну цілісність України. Росії потрібно виправдовуватись, але факт агресії очевидний і однозначний, бо ця держава посягнула на територію суверенної країни. Ви бачите, скільки країн засудили росію в ООН, переважна більшість на боці України.

В. Г.: Яка Ваша робота отримала найвищу оцінку та захоплення з боку підписників?

С. В.: Звісно, зображення Зеленського. Я досі пам’ятаю перший його портрет, я навіть зберіг скриншот, він набрав сотні тисяч вподобань. Оскільки світ був шокований подіями першого дня російського вторгнення в Україну, цю роботу активно поширювали, що допомогло здобути велику популярність. Я також намалював багато робіт, які виражали жертовність людей, наприклад, дві роботи присвятив артистам балету. Також зобразив Херсон, де трагічно загинув диригент оркестру через російський обстріл.

В. Г.: Чому Ви вирішили висловити свою підтримку Україні в соціальних мережах через картини? Ваші шанувальники Вас зрозуміли?

С. В.: Можливо, вони мене не зовсім розуміють. Я продовжую цей проєкт про Україну щодня. Деякі люди думають, що я роблю це через підтримку України, але насправді є два мотиви, чому я створюю ці роботи.

По-перше, я це роблю через власні емоції. У контексті сучасної цивілізації та існуючого глобального порядку відверте вторгнення однієї країни в іншу мене дуже шокувало. Коли ракети завдають ударів по українській території, це мене неймовірно засмучує. Я почуваюся роздратованим і обуреним. Лише створюючи роботи на підтримку України я відчуваю полегшення, яке, на мою думку, є своєрідним духовним зціленням.

По-друге, мої роботи об’єктивно підтримують Україну. Своїм голосом і мистецтвом я підтримую Україну засобом пензля. Я сподіваюся, що моє мистецтво зможе охопити більше людей, надихнути їх стати на бік України, як я, і зробити так, щоб їхні голоси були співзвучні з моїм. Це друга причина, чому я малюю ці роботи.

В. Г.: Чи співпрацюєте Ви з іншими артистами чи організаціями, що підтримують Україну?

С. В.: Звичайно, я знаю кілька китайських художників, які виконують картини аквареллю чи олійними фарбами, тобто використовують більш традиційні методи, і малюють час від часу, висловлюючи в такий спосіб свою підтримку Україні. Але з художньої точки зору ці роботи потребують подальшої довершеності та новаторства.

Я особисто вважаю свої роботи доволі успішними. Я й досі продовжую творити, по-перше, використовуючи електронні інструменти для малювання, по-друге, це є своєрідним перформансом. Я малюю щодня та вже виконав понад 600 робіт без перерви. Незважаючи на те, що я двічі важко хворів на COVID-19 і подорожував через Тихий океан, ніколи не припиняв свій проєкт. Тому мою роботу можна розглядати як своєрідний перформанс.

Крім того, я веду щоденник, щодня малюю й водночас розповсюджую свої твори на власній сторінці у Twitter. Це робить мої роботи комплексними та певною мірою сучасними. У майбутньому, коли я організую виставку, глядачі зможуть дізнатися про творчий процес створення картин із мого Twitter. Кожна моя робота супроводжується назвою та коротким вступом. Я розповідаю історію, що демонструє картина, це також частина роботи.

В. Г.: Яка історія цієї війни Вас найбільше зворушила?

С. В.: Було декілька подій, які мене глибоко зворушили, одна з яких – Бучанська бійня. Ще – нещодавна трагедія на Каховському водосховищі, де загинуло багато невинних людей і тварин. Хоча росія не хоче цього визнавати, насправді вона підірвала дамбу, щоб зупинити просування українських військ. Ще особливим був випадок, коли росіяни застрелили військовополоненого, що виголосив «Слава Україні!». Усі ці події справили на мене незабутнє враження.

В. Г.: Ви багато років живете в Сполучених Штатах. Чи важлива для Вас підтримка китайських американців, чи підтримує китайський уряд Україну?

С. В.: У США більшість китайських американців однозначно підтримує Україну. Багато моїх друзів притримуються цієї позиції, і я це дуже добре знаю. Я уважно стежив за заявами китайського уряду. Міністр закордонних справ Китаю неодноразово висловлював підтримку територіальної цілісності країни та Статуту ООН, що є дуже важливою заявою. Тому я вважаю, що на даний момент китайський уряд зайняв відносно нейтральну позицію, що, на мою думку, є позитивним сигналом. Крім того, на опублікованих Китаєм мапах Крим досі позначений територією України. Так само Китай не визнає результати «референдуму» в чотирьох східних українських державах. Тому я вважаю, що нейтральна позиція китайського уряду зумовлена його власними стратегічними міркуваннями, це є гарною новиною.

Але люди мають чітку позицію в цьому питанні, ми твердо підтримуємо український народ у його боротьбі за свободу та рішучій протидії агресії. В. Г.: Більшість американців підтримує Україну, а уряд США надає військову та фінансову допомогу, за що ми вдячні. Чи була у Вас можливість показати свої роботи американській аудиторії? Вас колинебудь запрошували провести тут виставку?

С. В.: Я ще не організовував виставку, але деякі друзі зверталися до мене. У квітні цього року я виступав із промовою в Гарвардському університеті. Там відбувся форум по Китаю, у тому числі мистецький. Я виступав там багато років тому, а цього року знову запросили виступити. Виступ тривав близько 20 хвилин і мав позитивний ефект. Деякі люди зараз звертаються до мене з метою спланувати виставку та інші заходи, але конкретних домовленостей поки немає. Особисто я не поспішаю, тому що війна в Україні все ще триває, і перед Україною стоять величезні виклики. Тому я не вважаю проведення виставки пріоритетом на даний момент, і вірю, що в майбутньому буде більше можливостей.

В. Г.: Кожна Ваша картина датована. Таким чином Ви документуєте події дня, зображаючи людей, які вплинули на події цього конкретного дня. Чи не здається Вам, що через ці роботи Ви відтворюєте історію війни в Україні?

С. В.: Мої малюнки мають формат щоденника. Якщо простежити від початку до кінця, то в принципі можна дуже чітко зрозуміти розвиток подій у війні в Україні.

В. Г.: Українці продемонстрували єдність і стійкість, і світ захоплюється нашою мужністю. Раніше в нас було дуже щасливе життя, і я сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Однак війна поки триває, і не всі країни називають росію агресором. Тому вкрай важливо продовжувати свою роботу. Ми вдячні за Вашу працю та залученість, сподіваюсь, що інші митці наслідуватимуть Ваш приклад, тому що перемога буде за Україною.

С. В.: Перемога буде за Україною, бо добро переможе зло, а росія зазнає краху. Хоча локальний конфлікт у Палестині, між Ізраїлем та ХАМАС, переключив туди увагу, я думаю, що основна західна громадська думка остаточна в тому, що росію потрібно приборкати. Інакше у світі ніколи не буде миру. Це критичний момент.

Інтерв’ю провела Віта ГОЛОД, кандидат економічних наук, молодший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, голова правління ГО «Українська асоціація китаєзнавців»