В. Ю. Голод
к. е. н., член правління Української асоціації китаєзнавців

З початком Політики реформ і відкритості економічні відносини Китаю та світу постійно змінювались. Іноземні інвестиції, промисловий бум, внутрішня міграція людських ресурсів забезпечили стрімкий розвиток економіки. Сучасний Китай для глобальної економіки це не тільки важливий ринок збуту, постачальник товарів та капіталів.

Піднебесна змінює світовий економічний горизонт, тож розвинуті країни сприймають її не інакше, як небезпечного конкурента. 35% глобального обсягу виробництва припадає на Китай. Згідно з даними World Trade data, тамтешні домогосподарства забезпечили 38% зростання глобального споживання в період 2015–2017 рр. Китай надає економічні можливості багатьом іноземним компаніям, при цьому планомірно витісняє їх із ринку завдяки місцевим виробникам. Якщо першочерговим завдання Ден Сяопіна, автора політики реформ і відкритості, була боротьба з бідністю, то нинішні реформи амбітно спрямовані на перетворення КНР на першу економіку світу, інформаційне суспільство, орієнтоване на інновації та технологічні розробки.

Друга економіка світу, лідер міжнародної торгівлі – Китай – протягом останніх чотирьох десятирічь став невід’ємною частиною глобального простору. Взаємозалежність світу та Піднебесної очевидна. Однак, якщо проаналізувати в розрізі окремих секторів економіки або крізь призму соціальних взаємовідносин, то дійдемо висновку, що інтеграція Китай–світ не перебуває на високому рівні. За індексом глобалізації KOF Китайська Народна Республіка в 2016 році посіла 79 місце в загальному індексі. Рівень політичної інтеграції оцінений як високий (29 місце в рейтингу), проте економічної та соціальної – значно нижчий.

McKinsey&Company¹ розробила індекс, що відображає взаємодію Китаю та світу, обопільну важливість економічних потоків для Піднебесної і глобальної економіки. Рисунок 1 демонструє, що упродовж останніх 20 років Китай став більше залежати від світу. Натомість його вплив на світ поступово зменшується. Підрахунки зроблено на основі трьох економічних потоків: торгівля, капітал, технології². Зведений індекс впливу глобальної економіки на китайський ринок збільшився з 0,4 в 2000 році до 1,2 в 2017-му і, у той час як індекс впливу Китаю на світ був найбільший у 2007 році (0,9) та впав до 0,6 в 2017-му. Це можна пояснити зміною вектора розвитку економіки від експортно-орієнтованої до економіки внутрішнього споживання. У 2017–2018 роках частка внутрішнього споживання у зростанні ВВП КНР становила приблизно 76%. Якщо в 2008 році профіцит торгового балансу Китаю був на рівні 8% ВВП, то у 2018-му – лише 1,3%. Щораз вищий попит на розвиток внутрішньої торгівлі пояснює падіння на глобальному рівні. Китай споживає більше, ніж виробляє. Саме це є причиною зміни економічного вектора та динаміки взаємовідносин зі світом.

Рисунок 1. ІНДЕКС ВЗАЄМОВПЛИВУ КИТАЙ-СВІТ

Джерело: McKinsey&Company

Щоб детально проаналізувати ступінь інтеграції Китаю у глобальне середовище, McKinsey&Company рекомендується брати до уваги вісім економічних та соціальних критеріїв. Серед них торгівля, компанії, фінансовий сектор, людські ресурси, інформація, довкілля, культура. Висновки відображено в Таблиці 1.

Таблиця 1. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЙ КИТАЮ

ТОРГІВЛЯ

Процес глобалізації в КНР розпочався й усіляко підтримувався політичним керманичем Ден Сяопіном, що оголосив про Політику реформ і відкритості в 1979 році. Міжнародна торгівля та трансграничний рух капіталів стрімко зростали, і в 2013 році країна стала лідером глобальної торгівлі товарами як постачальник і як найбільший у світі ринок збуту. З 186 країн, які беруть активну участь у міжнародній торгівлі, Китай – найбільший експортний напрямок для 33 держав та найбільше джерело імпорту для 65 країн.

Торговий конфлікт з США, безумовно, вплине на ті економічні сфери, де інтеграція Китаю зі світом є найбільшою, – на міжнародну торгівлю. Нині економічні відносини США та Китаю досягли критичного рівня. Адміністрація Трампа, аби вирівняти торговий баланс із Китаєм (дефіцит складав $335,4 млрд у 2017 році), поетапно встановила підвищені тарифи на низку ключових статей китайського експорту, зокрема сонячні батареї, побутова техніка, електроніка тощо. КНР зі свого боку вдалася до відповідних заходів, підвищився імпортні мита на деякі товари. Вирішення конфлікту  лежить у двосторонній договірній площині за жвавого сприяння СОТ. Інакше – світ очікує чергова глобальна криза.

Міжнародна торгівля підвищує економічну продуктивність, перерозподіляючи робочі місця на більш ефективні галузі промисловості та країни, де собівартість виробництва є нижчою. Тривалий час Китай був саме такою країною, куди свої виробництва перенесли близько 450 000 іноземних підприємств (станом на 2010 рік), працевлаштувавши майже 16% всього міського населення країни³. Безперечно, це вплинуло на американський ринок праці, де масово закривалися виробництва товарів із високою доданою вартістю. Так, упродовж 1999–2011 років американці втратили 560 000 робочих місць через конкуренцію з китайським імпортом⁴. Однак численні робочі місця було створено в інших секторах американської економіки (зокрема, сільському господарстві, сфері послуг) задля забезпечення експорту на китайський ринок.  Протягом 1995–2001 років загальний обсяг експорту США забезпечив створення 6,6 мільйонів робочих місць, а за останні роки лише експорт США до Китаю підтримує близько 1,8 млн робочих місць. У своєму дослідженні економісти Ксав’є Джеревел та Ерік Сєйджер дійшли висновку, що американська економіка не постраждала, а набула. Експерти встановили, що з 2000 по 2007 рік зиск від продажу дешевого китайського імпорту становив для США $202 млрд – еквівалент $101 250 на кожне втрачене робоче місце у виробництві за цей період⁵.

Утім, Китай не є глобальним лідером у торгівлі послугами. Країна посідає лише 5 місце за обсягом експорту ($227 млрд у 2017 році). Імпорт послуг до Китаю становив $468 млрд у тому ж році, продемонструвавши другий показник у світі. Частка КНР на глобальному ринку послуг – 6,4%, тоді як на ринку товарів вона дорівнює 11,6%, хоча глобальний ринок послуг зростає на 60% швидше, ніж ринок товарів.

КОМПАНІЇ

Поки європейські та американські компанії розвивали свої виробництва на території КНР, передаючи досвід, знання, технології, чимала кількість китайських підприємств вийшли на глобальні ринки. У 2018 році 111 компаній із Китаю та Гонконгу увійшли до Global Fortune 500 (у 2007 році їх було лише 22), серед них: State Grid, Sinopec Group, China National Petroleum (2-е, 3-є та 4-е місця у рейтингу). У тому ж році відсоток китайських підприємств становив 10% від усіх глобальних компаній за рівнем економічного прибутку, отриманому упродовж 2014–2016 років. Для порівняння: у 1995–1997 роках частка китайських компаній становила лише 1%. Варто зазначити, що більшість прибутку цими підприємствами було отримано на китайському ринку. В 2019 році китайські бренди Alibaba та Tencent Holdings увійшли до ТОП 10 світових компаній за рівнем капіталізації. Серед інших гучних прикладів доречно назвати виробників смартфонів і електроніки Transsion та Xiaomi, підприємство з випуску дронів DJI, автомобільний сервіс Didi, венчурні фонди Westlake Ventures, Sinovation, Hax з офісами у Силіконовій долині, виробника телекомунікаційного обладнання й електроніки Huawei, що входить в Forbes 100. Можна зробити висновок, що транснаціоналізація допомогла китайським підприємствам залучити нові технології, управлінські методи, підвищити рівень кваліфікації робочої сили, тим самим сприяючи глобалізації місцевих виробників.

Китайський споживчий ринок глибоко інтегрований у світовий, про що свідчить відчутне проникнення іноземних транснаціональних корпорацій. У 10 великих споживчих категоріях їхня частка була 40% в 2017 році (третя частина належала американським компаніям). У такій категорії, як краса та здоров’я, відсоток транснаціональних корпорацій сягає 73%.

ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Китайська банківська система за обсягом активів найбільша у світі – 40 трильйонів доларів. П’ять китайських банків увійшли до рейтингу Fortune 500. Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC) – найбільший комерційний банк світу за обсягом активів та ринковою вартістю.

Китайський ринок акцій та облігацій входять у світові ТОП 3. Піднебесна має амбітну мету – перетворити країну на світовий фінансовий центр, однак лише 2% банківської системи, 2% ринку облігацій, 6% ринку акцій належать іноземним інвесторам, серед яких третя частина – американські власники. Іншим завданням є перетворення юаня на вільно-конвертовану валюту. Наразі тільки 1% глобальних грошових резервів зберігається у китайській валюті та лише 2% глобальних трансакцій припадає на юань.

КНР є одним із найбільших світових експортерів та імпортерів капіталу, проте більшість вхідних та вихідних прямих інвестицій здійснюється регіонально. Трансграничний рух інших фінансових активів, як-то: кредити, зобов’язання, резервні активи – незначний та недостатньо лібералізований.

ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ

Основним рушієм зростання сучасної китайської економіки є середній клас, який є найчисельнішим у світі. Від часів боротьби з бідністю середній рівень достатку населення значно зріс, а отже – зросла купівельна спроможність, рівень потреб та бажання експериментувати з інноваційним товаром. Планується, що до 2030 року 58% китайських домогосподарств перейдуть у категорію вище середнього достатку (середньомісячний дохід сім’ї 18 000 юанів або вище), випередивши Південну Корею. Поступово імідж міського китайського споживача зближається з міським жителем будь-якої іншої країни.

Зростання купівельної спроможності китайського населення, рівня його потреб та можливостей планомірно перетворює тамтешніх громадян на націю, що подорожує. Потоки внутрішніх та зовнішніх китайських туристів стрімко зростають. КНР – це найбільший ресурс закордонних студентів (545 000 в 2017 р.) та туристів (150 млн у 2018 р.). Утім, всього 3% глобальних закордонних студентів та 4% глобальних закордонних туристичних поїздок було спрямовано до Китаю в 2017 р. Популярними напрямками для китайських студентів стали США, Австралія та Великобританія (загалом 60% іноземних студентів). Кількість студентів, які повертаються до Китаю після закінчення навчання, стрімко зросла до 80% в 2017 році проти 20% в 2000-му. Для країни це значний притік інноваційних знань. Найбільша кількість студентів приїжджає з Південної Кореї, Таїланду та Пакистану.

Спостерігається низький рівень міжнародної міграції китайського населення. Емігранти з КНР становлять 28% глобальних мігрантів, однак імміграція до Піднебесної мізерна – лишень 0,2%, що пояснюється перенаселеністю країни, особливістю мови та культури.

ТЕХНОЛОГІЇ

Наразі Китай є другою економікою світу після США за рівнем інвестицій у науково-дослідні роботи (R&D), обсяги котрих зросли з 9 мільярдів в 2000 році до 293 млрд в 2018 році. КНР все ще залежить від імпорту технологій та інтелектуальної власності, зокрема напівпровідників та оптичних пристроїв. Левова частка імпорту R&D розробок припадає на три країни: США (31%), Японію (21%), Німеччину (10%).

Китай зробив значний прорив у розвитку інноваційних технологій. Країна стала беззаперечним лідером цифрової економіки та технологій зі штучним інтелектом. Прикметно, що саме Піднебесна є головним споживачем таких технологій. Китайський ринок повністю відкритий для гравців високотехнологічної індустрії. Уряд усіляко підтримував інвестиції в цю сферу, бо це був найкращих шлях залучення інновацій. Кількість угод щодо злиття та поглинання китайськими компаніями стрімко зросла в 2014 році. І це ще одна стратегічна політика розвитку технологічних секторів економіки, що принесла позитивні результати, підвищивши китайські технологічні можливості та рівень промислового сектора, побудувавши канали збуту на стратегічно важливих ринках.

Технології зараз перебувають у центрі змін відносин КНР та світу. Китай і світ взаємозалежні. Піднебесній, безумовно, потрібні інновації, а світові – китайська продуктивність праці та ринок збуту. Розвинуті країни уважно спостерігають за зростанням технологічного розвитку КНР, поступово лімітуючи китайські капіталовкладення в іноземні інноваційні проєкти.

Виробничо-збутові ланцюгові компанії більше, ніж будь-які інші, потребують глобальної кооперації. Китай глибоко інтегрований у такі ланцюги з великою часткою у глобальному імпорті й експорті.

Китайський споживчий ринок настільки великий, що імпорт випереджає внутрішнє виробництво уп’ятеро. Проєкт Made in China 2025 ставить амбітну мету – зруйнувати стереотип про китайську світову фабрику з виробництва дешевих низькоякісних товарів та збільшити відсоток китайських виробників високотехнологічних товарів і сервісу з 40 до 90%. Варто визнати, технологічний ринок КНР уже локалізований тією чи іншою мірою. Сонячні батареї, швидкісні дороги, системи цифрових платежів, електронні автомобілі – на китайських гравців припадає 90 – 100% залежно від сектора. Однак є напрямки, де залежність від імпортних технологій все ще велика. Наприклад, напівпровідники та літакобудування, де присутність Піднебесної незначна як на місцевому, так і на міжнародному ринках.

Для реалізації цього амбітного плану необхідні 4 елементи: масштабування інвестицій у нові технології, збереження каналів залучення ноухау, доступ до великих ринків, ефективна система стимулювання конкуренції й інновації. Китай має значні переваги перед іншими країнами, бо має власні капітал та ринок збуту. Це може підняти країну на новий рівень.

ІНФОРМАЦІЯ

Однією з ознак глобалізованої економіки держави є інтеграція в єдиний інформаційний простір. КНР – найбільший користувач інтернету (майже 800 млн користувачів), на країну припадає 40% глобальної онлайн торгівлі. Китай діджиталізується швидко, створюючи великі масиви даних. Упродовж 2010–2017 років трансграничні потоки інформації зросли усімнадцятеро, що становить 20% від американського обсягу. Обмін даними зі світом перебуває під контролем держави. Станом на вересень 2018 року близько 10 000 доменних імен заблоковано відповідно до політики інтернет-цензури країни, яка заважає користувачам отримувати доступ до заборонених веб-сайтів у межах держави. Такі відомі домени, як: Google, Facebook, YouTube, Wikipedia, Twitter, Instagram, Bloomberg тощо, перебувають під забороною, що негативно впливає на рейтинг Китаю у цій сфері.

ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ

Швидка індустріалізація, слабкий екологічний нагляд спричинили суттєві екологічні проблеми у Китаї. За оцінками Світового банку, 16 найбільш забруднених міст світу розташовані саме там. З 2006 року Піднебесна зберігає статус найбільшого у світі забруднювача довкілля (28% від глобального). Йдеться насамперед про викиди парникових газів у повітря, що провокує глобальне потепління.

Китайський уряд визнає ці проблеми та активно співпрацює з міжнародними організаціями й окремими країнами. КНР ратифіковано Кіотський протокол, а також Паризьку угоду 2015 року про зменшення викидів вуглецю. В 2017 році інвестовано $127 млрд у відновлювальну енергетику. Цілі міста переходять на електричний громадський транспорт. У мегаполісах уже діють правила сортування сміття.

КУЛЬТУРА

Уряд Піднебесної активно підтримує поширення китайської культурної присутності у світі. Кількість інститутів Конфуція збільшилася з 2000 року на 84% (548 інститутів станом на 2017 рік), де громадяни інших держав вивчають китайську мову, культуру та традиції. Кількість іноземців, що розмовляють китайською, також зросла за цей період ушестеро. Китай став популярним напрямком для кіноіндустрії. 12% високо рейтингових кінострічок було знято саме у цій країні. Однак китайські культурні продукти, як-то: музика та телевізійні серіали, мають лише локальну популярність.

Наразі відносини Китаю та світу переходять у нову фазу розвитку. За прогнозами McKinsey&Company, світова економіка може зрости від 22 до 37 трильйонів доларів до 2040 року (еквівалент від 15 до 26 процентів ВВП), якщо Китай успішно виконає низку умов, а саме:

• лібералізує свій фінансовий сектор, забезпечивши доступ іноземним гравцям;
• надалі інвестуватиме у R&D;
• матиме доступ до закордонних інновацій та ноу-хау;
• збільшить частку послуг у структурі міжнародної торгівлі;
• не застосовуватиме протекціоністські методи щодо імпорту (обсяги імпорту повинні зрости, щоб задовольнити споживчий попит).

Для міжнародного бізнесу ускладнення відносин між Китаєм і світом несуть не тільки незручності, а й певні загрози у вигляді тарифних та нетарифних бар’єрів. Тому довгострокові проєкти відтерміновуються до врегулювання відносин. Можливі зміни в інвестиційній політиці Китаю або зменшення ролі країни у глобальних виробничо-збутових ланцюгах спонукають міжнародний бізнес до диверсифікації ринків. Усі ці виклики вимагають управлінських навичок із мінімізації ризиків та швидкої зміни вектора розвитку, аби вийти з кризи з новими можливостями.

Китай, безсумнівно, глибоко інтегрований у глобальне середовище, економічна взаємозалежність Китай–світ доведена. Подальший розвиток глобальної економіки залежить від перемовин між наймогутнішими країнами світу.

¹ Відділення McKinsey в 6 містах Китаю під назвою «Великий Китай» досліджують китайський ринок.
² Індекс торгівлі розраховувався як відношення експорту Китаю до глобального виробництва; індекс капіталу враховував глобальну частку китайських ПІІ у світі (вхідні та вихідні ПІІ до решти світу); технологічний індекс розраховувався як експорт інформаційних технологій, ІТ сервісу та обладнання до загальних глобальних витрат на R&D. За одиницю (індекс 1,0) використали взаємозалежність між світом та сімома іншими великими економіками (КНР, Франція, Індія, Німеччина, Японія, Великобританія, США). Якщо розрахункові дані перевищували 1,0, то це свідчило про те, що вплив світу на Китай більший, ніж на вказані сім економік, якщо ж менше 1,0, то вплив світу на Китай незначний.
³ Китайська статистка 2012 р.
⁴ Девід Дорн, Гордон Хансон «Китайський синдром: наслідки конкуренції на ринку праці в США».
American Economic Review, 103, 6 (2013): 2121–68.
⁵ Ксав’є Джеревел та Ерік Сєйджер «Які цінові впливи на торгівлю? Приклад США та наслідки для кількісних моделей торгівлі» SSRN (січень 2018).