Голод В. Місце Китаю в Національній економічній стратегії України на період до 2030 року

Віта ГОЛОД,
кандидат економічних наук, голова правління Української асоціації китаєзнавців

3 березня 2021 року постановою № 179 Кабінету Міністрів України було затверджено Національну економічну стратегію України на період до 2030 року (НЕС-2030). Цьому документові передувало проведення комплексного аудиту національної економіки та визначення векторів економічного розвитку країни в розрізі 20 секторальних та функціональних напрямків. Платформою для розробки Стратегії виступив Центр економічного відновлення. До розробки цього масштабного документу було запрошено щонайменше 450 спеціалістів: представників органів державної влади, фахових експертів від бізнесу, громадських організацій, у тому числі економістів Української асоціації китаєзнавців.

Важливість цієї ініціативи беззаперечна. Країні необхідний план розвитку на найближчі 10 років із затвердженими стратегічними напрямками, індикаторами зростання, секторальними пріоритетами та кінцевими цілями. Підготовка документа викликала великий резонанс в українському суспільстві, бо вперше за всі роки незалежності у фахових спеціалістів різних сфер економічної діяльності спитали їхню думку та запросили до консультацій.

Мати довгострокову стратегію або план економічного розвитку – це світова практика. Експертами Центру економічного відновлення вивчалися національні економічні візії та стратегії Великобританії, Німеччини, Польщі, Мексики, арабських країн. На нашу думку, несправедливо оминули увагою китайський досвід, який є унікальним. Китай відомий своїми п’ятирічними планами економічного та соціального розвитку, перший з яких був оголошений ще в 1953 році. На початку березня затверджено 14-ту п’ятирічку. Що цікаво, в останніх п’ятирічках економіка не є основною метою державного планування в Китаї, більше уваги вже приділяється освіті, інноваціям, захисту навколишнього середовища, зростанню соціального добробуту населення.

Місія та економічна візія, описана в НЕС-2030, цілком зрозуміла та відповідає очікуванням кожного українця, так само, як і цінності та принципи економічної політики. Планове збільшення темпів економічного зростання з метою підвищення рівня добробуту населення – основна ідея стратегії. Визначено, що країні потрібні як внутрішні реформи, так і трансформація зовнішньої політики, яка включає продуману міжнародну економічну та інвестиційну діяльність, а також кропітку роботу щодо формування та підвищення репутації країни. Фінальний документ викликав не меншу дискусію, ніж його підготовка. На превеликий жаль, основний глобальний тренд не був врахований, а саме – світове лідерство Китаю в найближчій перспективі.

За прогнозами такого провідного економічного центру як Centre for Economics and Business Research (CEBR), Китай стане світовим економічним лідером у 2028 році. Виконуючи роль провідного глобаліста, КНР співпрацюватиме з усіма країнами світу тою чи іншою мірою. Чи готова Україна до цього? У НЕС-2030 є лише декілька поверхневих згадок про Піднебесну.

Треба розуміти, що Європейський та євроатлантичний курс України не суперечить співробітництву з Китаєм, який є стратегічним партнером України вже 10 років. Усі європейські країни мають тісне партнерство з КНР по всім напрямкам діяльності. Гарним прикладом є Польща, на яку не раз посилалися експерти з Центру економічного відновлення під час робочих зустрічей. З 2012 року в Польщі реалізується міжвідомчий проєкт із просування польсько-китайської економічної співпраці під назвою «Go China», що було включено до стратегії зовнішньої політики країни на період 2017–2021 рр.

У НЕС-2030 ініціатива «Один пояс, один шлях» названа Шовковим шляхом. Прикро, що стратегічною ціллю до 2030 року зазначено лише «визначення на території України пілотних проєктів розвитку перевезень за напрямком Шовкового шляху», хоча наша країна однією з перших приєдналася до цієї ініціативи та ще за попередніх урядів пройшла усі підготовчі етапи.

Між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством комерції КНР підписано протокол про зміцнення співпраці зі спільної реалізації ідеї побудови економічного поясу Великого шовкового шляху та укладено план дій Україна – КНР із реалізації ініціативи спільного будівництва «Економічного поясу шовкового шляху» та «Морського шовкового шляху ХХІ століття». Пан Степан Кубів, голова української делегації, виступав на Другому Форумі високого рівня з міжнародного співробітництва «Один пояс, один шлях» у Пекіні з промовою щодо готовності реалізовувати спільні проєкти (які вже були визначені) з розвитку інфраструктури, альтернативної енергетики, високих технологій, співпраці в аерокосмічній сфері, переробці агропродукції тощо. Наразі «Економічний пояс шовкового шляху», на жаль, активно розвивається в обхід України. І поки ми будемо «визначати пілотні проєкти наступні 10 років», наші сусіди вже отримують дивіденди від співробітництва в рамках цієї ініціативи. Як влучно зазначено в НЕС-2030, причиною тому є непослідовність політики уряду. Ще можна додати – відсутність практики послідовності передачі влади в нашій країні.

У документі є розуміння необхідності розвивати «транспортний маршрут Нового шовкового шляху» з метою залучення додаткових транзитних потоків територією України. Однак серед шляхів досягнення стратегічних цілей не ставиться завдання ні до АТ «Укрзалізниця», ні до ДП «АМПУ» активізувати діалог з китайськими колегами щодо знаходження високоефективних логістичних рішень.

Україна втратила час, коли її участь в ініціативі «Один пояс, один шлях» могла бути ключовою. Наразі Польща закріпила за собою статус основного транзитного і логістичного хабу товаропотоків між ЄС та Азією в Центральній та Східній Європі. Активні дії України могли б залучити частину транзитного товаропотоку, дозволили б долучитися до будівельних, інфраструктурних та транспортних проєктів ініціативи тощо. Наразі розвиток прямого залізничного сполучення між Китаєм та Україною знаходиться на початковій стадії. Кількість контейнерних перевезень сполученням Китай (ряд з/д станцій) – Філія «ЦТС «Ліски» на рівні 80–160 TEU на місяць. Експорт до Китаю українських товарів залізницею майже не здійснюється. За відсутності переговорного процесу на рівні урядів двох країн, Україна може постраждати і в морських контейнерних перевезеннях. Морський шлях до Європи вже також здійснюється в обхід України. З 2019 року китайські контейнеровози почали заходити в глибоководний порт Гданськ. Активний розвиток проєкту польського Центрального комунікаційного порту скоріш за все перетягне на себе роль основного авіаційного транзитного хабу між Європою та Азією. Китай завжди «залишає вікно відкритим», і є шанс повернути втрачені можливості при мудрій і послідовній політиці. На нашу думку, необхідно розпочати з активної співпраці з польськими колегами в спільних інфраструктурних, фінансових та інших проєктах, використовуючи свої географічні переваги. Все ж є впевненість у необхідності відновлення діалогу в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» між Україною та КНР на усіх рівнях.

Розробники НЕС-2030 оминули увагою перспективність такого фінансового механізму, як Азійський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ), який фактично є інструментом реалізації ініціативи «Один пояс, один шлях». Варто знати, що АБІІ займається фінансуванням проєктів, не висуваючи умов щодо політики розвитку країни-партнера на відміну від МВФ та Світового банку. Як додаткова перевага, минулого року АБІІ заснував програму підтримки країн-учасників, які постраждали від епідемії COVID-19. Для України така співпраця була б додатковим джерелом підтримки, зважаючи на зростання боргового навантаження на економіку через пандемію. Цікавим досвідом буде можливість тристороннього партнерства, із залученням європейських партнерів до реалізації проєктів в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Подібна практика вже застосовується з Німеччиною, Великобританією, Італією та Японією. Наш західний сусід Польща є однією з держав – співзасновниць АБІІ з 2015 року та має великий зиск від активної участі в цій ініціативі. Наприклад, понад 80% товарообігу по залізній дорозі між ЄС та Китаєм відбувається через Польщу. Україна могла б самостійно або спільно з європейськими колегами розпочати діалог щодо можливості співпраці з АБІІ у фінансовій сфері.

У розділі «Інфраструктура» однією із стратегічних цілей встановлено «проведення переговорів з Китаєм для входження до “формату 17+1”, зокрема з метою залучення інвестицій». Формат 17+1 – ініціатива, започаткована в 2012 році у Варшаві, має за мету активізацію ділових та інвестиційних відносин між Китаєм та 17 країнами Центральної та Східної Європи. Не зовсім зрозуміло, чому це завдання значиться саме в цьому розділі. Формат має набагато ширші завдання, ніж залучення інвестицій. Доречно було б перенести цю задачу в підрозділ «Міжнародна економічна політика та торгівля» з метою розширення участі в регіональних проєктах. Приєднання України до цієї ініціативи надало б нашій країні перш за все безпекові та геополітичні переваги, дозволило б нам, не будучи членом ЄС, вести діалог з Китаєм за одним столом з нашими європейськими колегами. Про трансформацію економічної дипломатії було заявлено під час публічного обговорення теми «Міжнародна економічна політика та торгівля (Експортно-кредитне агентство)» у Кабінеті Міністрів України 2 лютого 2021 року. Цілком зрозуміло, що просування української продукції на ринки країн світу буде головною стратегічною ціллю економічної політики найближчими роками. У фінальному документі зазначено про план розширення мережі торговельно-економічних представництв за кордоном. Китай значиться першим в списку. Хоча про те, що Піднебесна є першим торговельний партнером України, в документі не сказано.

У НЕС-2030 зафіксовані завдання розробити Експортну стратегію України до 2027 року та Стратегію розвитку туризму до 2030 року. Зважаючи на те, що КНР – наймасштабніший ринок збуту, а китайські туристи є драйвером росту туристичної галузі, сподіваємося, що співробітництво з Піднебесною в обох стратегіях стане в пріоритеті.

НЕС-2030 надалі має перерости в план дій для Кабінету Міністрів України, профільних міністерств та відомств. Реалізація завдань з метою досягнення стратегічних цілей, індикаторів та результатів за напрямками потребує подальшої кропіткої роботи як в українському експертному середовищі, так і на міжнародних майданчиках. Співробітництво з нашим стратегічним партнером Китаєм може відбуватися не лише у сфері торгівлі та інфраструктури. Необхідно враховувати інноваційність та технологічність Піднебесної в енергетиці, видобувній промисловості, цифровій економіці, сфері послуг. Досягнення описаних в НЕС-2030 стратегічних індикаторів буде важко досягти без активного співробітництва з Китаєм. Наразі потенціал наших взаємовідносин не реалізований, носить безсистемний характер.

У 10-ту річницю стратегічного партнерства між Україною та Китаєм варто зібрати за одним столом всі ключові міністерства та державні корпорації України для спільного визначення подальших кроків у співпраці з Піднебесною. Це має бути дорожня карта до 2030 року. ХХІ сторіччя названо сторіччям Азії, де Китай – регіональний лідер. Україна, розвиваючи свої відносини з КНР, отримує подвійний бонус. Ця дорожня карта може стати драйвером Азійської стратегії, про яку в минулому році оголосив пан Дмитро Кулеба. Також важливо задля досягнення стратегічної цілі НЕС-2030 «підвищити довіру та повагу до України з боку … міжнародних інвесторів», сісти за стіл переговорів з китайськими колегами з проблемних питань. Системна і послідовна робота буде мати позитивний результат.