Є. В. Гобова
к. ф. н., молодший науковий співробітник, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України

Стрімке економічне зростання Китаю та збільшення частки середнього класу в містах стали сприятливим підґрунтям для розвитку культурних індустрій. Зараз у середньому китайські сім’ї витрачають приблизно 7% бюджету на культурну продукцію та послуги. З іншого боку, держава диверсифікує свою політику в різних культурних галузях і сприяє тіснішому співробітництву з західними компаніями, конкуренції на міжнародному ринку.

За останнє десятиліття китайські культурні індустрії зросли в 60 разів та досягли майже 4% від ВВП країни, впливаючи при цьому на інші сектори економіки. Технологічні досягнення стали важливим поштовхом для популяризації й зростання доступності креативного контенту через інтернет. Поступові зміни регуляторної системи розширили коло можливостей для міжнародних компаній.

Реформування державних підприємств у культурній галузі відкрило ринок для малого та середнього бізнесу у сферах видавництва, архітектури, промислового дизайну. Малий та середній бізнес більш мобільний, конкуруючий. Його підтримка державою є стратегічним рішенням для розвитку креативного напрямку.

У 2003 році у Китаї сформовано спеціальну групу, яка проводить наукові дослідження у культурній царині. Культурні індустрії було розподілено на три групи, кожна з яких має свої ринкові особливості та вимагає окремих регуляторних підходів: 1) преса, медіа, видавництво; 2) телебачення, кіно, радіо; 3) образотворче мистецтво. У 2011-му на шостому пленарному засіданні ЦК КПК ухвалено рішення: до 2020-го зробити культурні й креативні індустрії невід’ємною, конкурентоспроможною частиною національної економіки. Відтоді Китай докладає активних зусиль, щоби змінити «Виготовлено в Китаї» на «Створено в Китаї».

Найпомітнішим напрямком у сучасному культурному житті цієї держави стало створення особливих хабів, або арт-зон, які виявилися новими центрами соціально-економічного значення. За останні десятиліття у 12-и містах по всій країні було створено щонайменше 18 таких мистецьких зон, що об’єднують галереї, художні майстерні, студії та виставкові зали. Подібні культурні кластери отримали величезну популярність завдяки своїй доступності та відкритості, експозиціям місцевих та іноземних сучасних митців, регулярним культурним заходам. На відміну від класичних музеїв і галерей, вхід до новітніх мистецьких зон безкоштовний, на їхній території розташовані кафе, ресторани й магазини з сувенірами, художніми об’єктами та їхніми репродукціями, що приваблює відвідувачів, спонукає їх провести там більше часу. Ці зони поєднують у собі різні культурні індустрії, кожна з яких має свою специфіку розвитку.

Мистецька зона 798 – культурний хаб на території колишнього заводу на околиці Пекіна

РЕКЛАМА

Реклами – достатньо новий вид діяльності для Китаю. Незважаючи на те, що реклама є рушійною силою торгівлі, тут вона почала оформлюватися в окрему галузь зі створенням КНР у 1949 році, але лише у 1979-му, зі стартом економічних реформ, влада суттєво лібералізувала цю сферу, знявши заборону з приватної реклами. З 1995 року значно спрощена робота іноземних компаній на китайському ринку. Сьогодні рекламні агентства КНР опановують усе більше нових та сучасних форм розміщення інформації. За останнє десятиліття доля онлайн-реклами на ринку зросла в рази, а за загальним обсягом витрат на неї, відповідно до прогнозів на 2020 рік, вона посяде друге місце після США.

АРХІТЕКТУРА

З 80-х років минулого століття будівельна індустрія Китаю була локомотивом національної економіки. Відтоді й до сьогодні країна переживає безпрецедентний потік урбанізації.

За прогнозами на 2030 рік, міське населення Китаю становитиме 300 мільйонів осіб. Відповідно попит на житло в містах спричинив будівельний бум і зростання затребуваності архітектурних послуг. З 2009 року відчутно збільшилася кількість іноземних архітектурних компаній. Зараз Шанхай – лідер Китаю у сфері архітектурного та інтер’єрного дизайну завдяки державній підтримці й активній міжнародній співпраці. Одним із важливих і перспективних напрямків їхньої діяльності є розробка так званого «зеленого будівництва» (безпечного для довкілля), оскільки, за вказівкою держави, станом на 2020 рік третина всього нового будівництва має відповідати сучасним екологічним стандартам. Наразі в розробці майже 285 «екоміст» по всій території країни.

Екомісто в Тяньцзіні – китайсько-сингапурський проєкт, реалізований у 2008 році

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ТА АНТИКВАРІАТ

Уже десятиліття поспіль частка Китаю на художньому ринку Азії становить 90%. Пожвавлене економічне зростання підштовхнуло до появи нового соціального прошарку, для якого придбання дорогих предметів мистецтва – ознака престижу. Усупереч коливанням, типовим для згаданої ніші, ринок сучасного мистецтва, починаючи з 2005 року, посідає перші місця у світі. Антикварний ринок Китаю традиційно лишається стабільним та опановує нові простори, зокрема популярним напрямком, незважаючи на високі податки на ввезення, є західний антикваріат. Проте найбільшу частку, 59% усього ринку образотворчого мистецтва, становить класичний китайський живопис і каліграфія. З метою підтримки цієї сфери китайський уряд планує спростити законодавчу базу для вказаного напрямку діяльності та розробляє проєкти зон вільної торгівлі предметами старовини в Шанхаї та Пекіні, що дозволить помітно знизити податкове навантаження й збільшити ринок.

Цзен Фаньчжи, найдорожчий художник Китаю, у своїй студії

КІНЕМАТОГРАФ

Мистецтво кіно потрапило до Китаю ще наприкінці ХІХ століття, а у 30-х–40-х роках ХХ століття переживало свій золотий вік. Воно мало потужну підтримку зі становленням КНР, а з початком політики реформ, відкритості лібералізація цієї сфери дозволила китайським фільмам з’явитися на закордонних екранах. Сьогодні, згідно з твердженням Американської асоціації кінематографу, Китай щодня відчиняє 13 нових кінотеатрів по всій країні, а китайська кіноіндустрія до 2020 року пережене Голівуд і стане найбільшою у світі. Зокрема, активно зростає сектор анімації, котрий за обсягами вже переріс японський. Держава доволі жорстко регулює кількість імпортних картин у прокаті, віддаючи 75% загальних касових зборів стрічкам вітчизняного виробництва. Проте іноземне кіно доступне для перегляду по телебаченню.

ПРОМИСЛОВИЙ ДИЗАЙН І РЕМІСНИЦТВО

Сектор промислового дизайну в Китаї здебільшого сконцентрований у містах на узбережжі та в експортних хабах. Китай раніше дуже залежав від масового дешевого виробництва, але останніми роками державна політика спрямована на зміну економічної моделі зростання, баланс інвестицій, експорту та внутрішнього споживання. Цю ініціативу ще називають відходом від принципу «зроблено в Китаї» і наближенням до принципу «створено в Китаї», або «китайська інновація». Реміснича галузь відіграє важливу роль в економічному розвитку сільської місцевості, вирізняється розмаїтістю продукції – кераміка, скло, текстиль, шкіряні вироби, скульптура, меблі, ювелірні вироби тощо.

ВИКОНАВСЬКЕ МИСТЕЦТВО

У Китаї налічується більше ніж дві тисячі професійних та аматорських театрів та понад дванадцять тисяч художніх труп (переважно приватних). Сектор виконавського мистецтва має велику підтримку від державних фондів, зокрема у 2012 році Інвестиційний фонд культурних індустрій Китаю (СCIIF) вклав у нього 20 млрд китайських юанів (2,91 млрд доларів США). У країні щорічно відбуваються десятки міжнародних мистецьких фестивалів, що збирають найкращих виконавців з усього світу. Останніми роками особливо підвищився інтерес китайської аудиторії до західної класичної музики, але й регулярні виступи популярних іноземних виконавців збирають повні зали в Пекіні та Шанхаї, де розташовані найбільші концертні арени.

Національний центр виконавського мистецтва в Пекіні

ВИДАВНИЦТВО

Незважаючи на те, що інтернет та онлайн-видання стрімко витісняють зі щоденного вжитку друковану продукцію, книжковий ринок Китаю лишається найбільшим у світі – щорічно тут виходять майже 7 мільярдів книг. Водночас цей сектор постійно оновлюється й підлаштовується під вимоги ринку – створюються цифрові видавництва, книгарні трансформуються в популярні культурні заклади, проводяться масштабні книжкові фестивалі та інші заходи, що популяризують читання.

Шанхайський міжнародний фестиваль дитячої книги

РАДІО, ТЕЛЕБАЧЕННЯ, ВІДЕО

Уже наприкінці 80-х років минулого століття дві третини населення мало доступ до перегляду телебачення. З тих пір ця галузь продовжує свій динамічний розвиток, залучаючи передові технології. Сьогодні сектор радіо та телебачення є надзвичайно важливою складовою китайського ринку культурної продукції, який у зв’язку з поширенням інтернету в країні, найбільш швидко зростає. За останнє десятиліття онлайнвідеоплатформи стали серйозним конкурентом традиційних медіа завдяки купівлі прав на трансляцію відомих/впізнаваних фільмів, передач та серіалів, зокрема й іноземних. А деякі серіали китайського виробництва, в свою чергу, були придбані для показу поза межами країни. Загалом у Китаї нараховується більше ніж три тисячі телевізійних каналів, що транслюються через кабельний, супутниковий та інтернет-зв’язок. У законодавстві прописані квоти для іноземної медіапродукції, захищаючи таким чином власних виробників, проте Китай активно підтримує співпрацю із закордонними студіями.

* * *

Здобутки Китаю у розвитку та підтримці культурних індустрій, безумовно, не можуть не вражати, але досі існують окремі проблеми, які потребують вирішення. Найбільш гострим є питання захисту прав інтелектуальної власності, що створює значущі перепони для креативних індустрій та стоїть на заваді розвитку малого й середнього бізнесу у сфері культури. Серед інших проблем – брак кваліфікованих кадрів у відносно нових галузях, недостатньо розроблене або занадто жорстке законодавство, місцеві мовні та культурні особливості, що заважають повноцінному виходу китайського культурного продукту на міжнародний ринок.

Попри ці перепони, стрімкість та послідовність розвитку культурних індустрій Китаю дає всі підстави для оптимістичного погляду на їхнє майбутнє. Китай прагне показати світові, що є не тільки хранителем традиційної культури, а й повноцінним учасником сучасних культурних процесів, що він не тільки займається масовим виробництвом, а й перебуває в авангарді креативних галузей. І це підтверджують не лише сухі цифри статистики, але й та увага, з якою весь світ стежить за масштабом досягнень і темпами розвитку китайських культурних індустрій.