Ольга ДРОБОТЮК, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, член правління Української асоціації китаєзнавців

Повномасштабна російсько-українська війна спричинила суттєвий вплив на динаміку та структуру зовнішньої торгівлі України загалом і українсько-китайських торговельних відносин зокрема. Руйнування транспортних шляхів, портової інфраструктури та зерносховищ, мінування сільськогосподарських земель, блокування портів обмежили можливості України виробляти й експортувати ключові товари, як-от сільськогосподарська та харчова продукція, добрива та мінерали, що вплинуло на світову торгівлю. Попри це, Україна залишається великим експортером сільськогосподарської продукції та продовжує докладати зусиль для підтримки глобальної продовольчої безпеки, зокрема через ініціативу «Зерно з України», яка допомогла мільйонам людей у вразливих країнах. «Шляхи солідарності» ЄС та український чорноморський коридор залишаються критично важливими для підтримки експорту.

Позиції України та КНР у світовій торгівлі. Китай посідає провідну позицію у світовій торгівлі, про що свідчать значні обсяги торговельних потоків і невикористаний експортний потенціал Китаю, а також широка мережа торговельних угод (табл. 1). Відмінності в масштабах торгівлі України і КНР є значними, що відображає позицію Китаю як глобального торговельного центру порівняно з меншою за розмірами економікою України. За даними UNCTAD2, у 2023 році частка Китаю у світовому експорті становила 14,2 %, а в імпорті – 10,5 %; питома вага українського експорту – 0,15 %, імпорту – 0,26 %.

Китай має високодиверсифіковану структуру торгівлі з широким переліком експортованих та імпортованих товарів, про що свідчать індекси концентрації (0,084) та диверсифікації експорту (0,365). Це означає, що Китай не залежить значною мірою від кількох ключових експортних товарів, на відміну від України, яка має вищу концентрацію експорту (0,201) і нижчу диверсифікацію (0,713), що свідчить про залежність від окремих галузей, як-от сільське господарство та металургія (табл 2). В імпорті Україна демонструє дещо більшу диверсифікацію (індекс імпорту 0,362) порівняно з Китаєм (0,402). Значення індексу Тейла вказують на те, що експорт України є більш нерівномірним (4,89) порівняно з Китаєм (3,181), тобто в структурі українського експорту домінують декілька ключових товарів. На противагу цьому імпорт Китаю є більш концентрованим (4,868) порівняно з Україною (4,258), що свідчить про більшу залежність від окремих імпортованих товарів. Китай має диверсифіковану структуру торгівлі, тоді як Україна більше залежить від кількох ключових експортних товарів, але має дещо більш рівномірний розподіл імпорту.

Оцінюючи виявлені порівняльні переваги (індекс Баласса) торгівлі України п’ятнадцяти товарних позицій у динаміці 2013–2023 рр., потрібно зазначити, що у 2023 році сільське господарство було домінантною галуззю українського експорту, де лідирують кукурудза, рослинні олії та пшениця. Під впливом російсько-української війни гірничодобувна промисловість і металургія значно втратили свої позиції, особливо в експорті вугілля, чавуну, сталі та продукції залізничного транспорту (рис. 1). Спад у металургійній та гірничодобувній промисловості демонструє зниження індексу Баласса товарних позицій «Зливки, первинні форми, із заліза або сталі; напівфабрикати» на –38,4 пункту; «Кокс та напівкокс з кам’яного, бурого вугілля, торфу; ретортне вугілля» на –19,1; «Алюмінієві руди та концентрати (включаючи глинозем)» на –12,6. Зростання індексу виявлених порівняльних переваг відображають товарні групи сільського господарства: «Жири та олії рослинні нерафіновані, сирі, рафіновані, фракції» (+34,6 пункту), «Кукурудза» (+27,4), «Пшениця (включно з полбою)» (+19,7). Загалом така динаміка зміни індексу Баласса відповідних товарних позицій свідчить про аграрно орієнтований експортний профіль, тоді як експорт важкої промисловості суттєво знизився внаслідок руйнування, знищення й окупації виробничих потужностей.

Таблиця 1 – Торговельний профіль України та КНР у 2024 році

Джерело: узагальнено автором на основі даних International Trade Centre
та статистики Державної митної служби України .

Таблиця 2 – Концентрація та диверсифікація торгівлі України та КНР у 2023 році

Джерело: систематизовано автором на основі даних UNCTAD.

Динаміка індексу виявлений порівняльних переваг торгівлі КНР (рис. 2) демонструє його зниження у трудомістких товарних позиціях (шовк, одяг, взуття), що обумовлено орієнтацією на товари із середньою та високою доданою вартістю, а також конкуренцією з боку інших країн з меншими виробничими витратами. Попри те що Китай залишається потужним виробником електроніки, індекс Баласса має тенденцію до зниження, що пояснюється диверсифікацією глобальних ланцюгів постачання, посиленням конкуренції та переорієнтацією Китаю на передові технологічні галузі, які не охоплює товарна позиція «Машини для автоматичної обробки даних». 

Рис. 1. Динаміка індексу виявлених порівняльних переваг торгівлі України (15 товарних позицій), 2013–2023 рр. Джерело: побудовано автором на основі даних UNCTAD4

Рис. 2. Динаміка індексу виявлених порівняльних переваг торгівлі КНР (15 товарних позицій), 2013–2023 рр. Джерело: побудовано автором на основі даних UNCTAD

За підсумками 2024 року у товарній структурі сукупного українського експорту домінували такі товарні позиції з низькою доданою вартістю та сировинного характеру: соняшникова олія (12,3 %), кукурудза (12,2 %), пшениця (9 %), руди та концентрати залізні (6,7 %), насіння ріпаку (4,4 %) (рис. 3). У структурі сукупного китайського експорту переважала продукція з високою доданою вартістю та середньо- та високотехнологічна: смартфони (3,7 %), ноутбуки та ПК масою <= 10 кг (2,9 %), електронні інтегральні схеми як елементи пам’яті (1,9 %), літій-іонні акумулятори (1,7 %), електронні інтегральні схеми (процесори та контролери) (1,6 %) (рис 3).

Рис. 3. П’ять найбільших товарних позицій експорту України та КНР у 2024 роцію. Джерело: Державна митна служба України та International Trade Centre (Trade Map)

Товарна структура імпорту України є диверсифікованою та відображає попит у поточних умовах, тож переважають такі товарні позиції: нафта та нафтопродукти (9,6 %), легкові автомобілі (6,2 %), лікарські засоби (2,8 %), смартфони (1,8 %), безпілотні літальні апарати (1,7 %) (рис. 4). У структурі китайського імпорту переважають сировинні товари, а саме одна восьма китайського імпорту припадає на нафту та нафтопродукти, 5 % – неагломеровані залізні руди та концентрати, 3,9 % – немонетарне золото.

Рис. 4. П’ять найбільших товарних позицій імпорту України та КНР у 2024 році
Джерело: Державна митна служба України та International Trade Centre (Trade Map)

Таким чином, аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України та Китаю у 2024 році свідчить про відмінності в експортних та імпортних пріоритетах обох країн, що підкріплюється динамікою індексу виявлених конкурентних переваг.

Динаміка українсько-китайських торговельних відносин у 2022–2024 рр. Російське повномасштабне військове вторгнення в Україну суттєво вплинуло на тенденцію нарощення обсягів українсько-китайської двосторонньої торгівлі товарами, спричинивши значне скорочення українського експорту та збільшення від’ємного сальдо та водночас підштовхнувши Китай до економічного зближення з Росією. Значна частина українського експорту сільськогосподарських товарів припадає на Китай, зокрема кукурудзи, ячменю та соняшникової олії. Війна призвела до скорочення виробництва й експорту продовольства.

Відповідно до статистичних даних Державної митної служби України, у 2022 році обсяги українсько-китайської торгівлі товарами скоротилися на 41,3 % (до 11,5 млрд дол.) порівняно з 2021 роком, зокрема експорт зменшився на 69 % (до 2,47 млрд дол.), а імпорт – на 21 % (до 8,68 млрд дол.) (рис. 5)6. У 2022 році Польща стала найбільшим торговельним партнером України, а частка Китаю в українській зовнішній торгівлі товарами становила 10,7 %. Російське військове вторгнення позначилося на товарній структурі експорту. У 2021 році 36,1 % експорту припадав на руди та концентрати залізні, а у 2022 році питома вага цієї товарній позиції становила 15,4 % (табл. 3). У вартісному та натуральному вимірах експорт руди знизився на 87 % та 76 % відповідно, що обумовлено зниженням обсягів виробництва, пропускною спроможністю портової інфраструктури. У 2022 році майже 43 % експорту в КНР становила кукурудза (у 2021 р. – 23,4 %), проте обсяг знизився на 44 %. Згідно з даними Trade Map ITC, у 2022 році частка української кукурудзи в китайському імпорті становила майже 15 % (23 % у 2021 р.), а питома вага руди та концентратів залізних – 0,3 % (1,6% у 2021 р.). Загалом у 2022 році приблизно 92 % українського експорту до КНР становили сировинні товари.

Рис. 5. Динаміка двосторонньої торгівлі товарами між Україною та КНР, 2013–2024 рр.
Джерело: складено на основі статистичних даних Державної митної служби України

У 2022 році у структурі імпорту збільшився обсяг електрогенераторних установок та обертових електричних перетворювачів у 6 разів, електричних акумуляторів – у 3,5 раза порівняно з 2021 р. Імпорт з КНР переважно технологічний, і на сировинні товари припадає лише 4 %. Наприклад, Україна імпортувала приблизно 78 % мобільних телефонів з Китаю.

У 2023 році Китай знову став найбільшим торговельним партнером України з товарообігом у 12,85 млрд дол., що більше на 15 %, ніж у 2022 році. Проте двостороння торгівля скоротилася на 32 % порівняно з 2021 роком: обсяг українського експорту до Китаю знизився майже на 70 %, імпорт з Китаю майже відновився до довоєнного рівня. Це відобразилося на зростанні торговельного дефіциту: імпорт (10,44 млрд дол.) значно перевищував експорт (2,41 млрд дол.). Ключовою частиною українського експорту була сільськогосподарська продукція, яка становила 89 % від загального обсягу експорту, тоді як постачання залізної руди різко скоротилися (3,6 %). Тим часом китайський експорт до України був переважно технологічним, а помітною статтею імпорту стали безпілотні літальні апарати (3,2 % від загального обсягу імпорту з КНР) (табл. 3). Попри геополітичну напруженість, торговельні відносини зберігалися, відображаючи економічну взаємозалежність7.

Згідно з даними Державної митної служби, у 2024 році Китай посідає перше місце в географічній структурі зовнішньої торгівлі України, його питома вага становить 15 %, зокрема в експорті – 6 %, в імпорті – 20 %. Порівняно з 2023 роком обсяг товарообігу між Україною та КНР зріс на 30 % (до 16,8 млрд дол.), імпорт збільшився на 38 % (до 14,4 млрд дол.), а експорт скоротився на 0,5 % (до 2,4 млрд дол.). Якщо порівнювати з 2021 роком, то обсяг товарообігу менше на 12 % у 2024 р., проте імпорт перевищує довоєнне значення на 31 % (на 3,4 млрд дол.), а експорт зменшився на 30 % (на 5,6 млрд дол.). Таким чином, у 2024 році Україна має значний дефіцит у торгівлі товарами з КНР, який становив 12 млрд дол. Така залежність від китайського імпорту створює додаткові ризики для української економіки, зокрема збільшення вразливості до зовнішньої економічної політики КНР (введення тарифних і нетарифних обмежень на український експорт) і кон’юнктури сировинних ринків, зменшення валютних надходжень до країни, а отже, зростання дефіциту платіжного балансу, посилення конкурентного тиску на внутрішньому ринку, а також зниження самозабезпечення у стратегічних галузях.

Таблиця 3 – Найбільші п’ять товарних позицій українсько-китайської торгівлі 2021–2024 рр.

Джерело: складено автором на основі даних Державної митної служби України

Щодо товарної структури українсько-китайської торгівлі, то у 2024 році на п’ять товарних позицій припадало 92,5 % експорту України до КНР, зокрема на сільськогосподарську – 49,8 %, а на руди та залізні концентрати – 42,7 % (табл. 3). Водночас імпорт з КНР більш диверсифікований і середньо- та високотехнологічний. Так 26,1 % імпорту з КНР – це безпілотні літальні апарати (7,5 %), смартфони (5,7 %), акумулятори електричні та сепаратори для них (5,6 %), машини автоматичного оброблення інформації (3,9 %), легкові автомобілі (3,4 %). Варто зазначити, що імпорт БПЛА з КНР збільшився у понад 3 рази порівняно з 2023 роком.

Загалом тенденції українсько-китайської торгівлі у період 2022–2024 рр. демонструють посилення залежності української економіки від китайського імпорту на тлі зменшення експорту, що спричиняє для України виклики щодо диверсифікації торговельних партнерів, зміцнення експортного потенціалу та зниження залежності від імпорту критичних технологій.

Протекціонізм та лібералізм в українсько-китайській торгівлі. З метою підтримки національної економіки, забезпечення внутрішньої стабільності та адаптації торговельної політики до умов воєнного часу, згідно з даними Global Trade Alert8, протягом лютого 2022 р. – грудня 2024 р. Україною було запроваджено 8 заходів, спрямованих на лібералізацію торгівлі з Китаєм та ще рядом країн (табл. 4). Зокрема серед заходів лібералізації були:

• тимчасове скасування ввізних мит на всі товари через війну в Україні (20.03.2022);
• скасування вимоги щодо ліцензування експорту кукурудзи та соняшникової олії (24.03.2022);
• скасування заборони на експорт цукру та проса, запровадження вимоги щодо ліцензування експорту (10.05.2022);
• скасування ПДВ на імпорт деяких медичних товарів (19.07.2022);
• тимчасове скасування ввізного мита на деякі товари, що використовуються для зберігання та транспортування зернових та олійних культур (27.07.2022);
• тимчасове скасування спеціального імпортного мита на ПВХ-сировину для виробництва віконних профілів (02.11.2022);
• тимчасове скасування вимоги про місцеві операції для деяких генераторів, акумуляторів та супутнього обладнання (11.11.2022);
• скасування ПДВ на безпілотники, тепловізори, коліматори, прилади нічного бачення та рації, а також скасування ввізного мита на тепловізори та прилади нічного бачення (06.02.2023).

Крім заходів лібералізації торгівлі, було введено ряд обмежень стосовно Китаю та ще низки країн з метою забезпечення продовольчої безпеки в умовах війни, зокрема:

• запроваджено заборону на експорт зернових і м’яса, а також вимоги щодо ліцензування експорту соняшникової олії, м’яса птиці та яєць (05.03.2022);
• вимога щодо ліцензування імпорту деяких радіоелектронних пристроїв (27.09.2022);
• вимога щодо ліцензування експорту й імпорту низки товарів (27.12.2022);
• зміни до розрахунку вивізного (експортного) мита на окремі види продукції (24.02.2023);
• оголошення про запровадження системи мінімальних експортних цін (20.08.2024).

Зі свого боку, Китай протягом лютого 2022 р. – грудня 2024 р. запровадив 9 заходів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, та 238 заходів для захисту китайського ринку та виробника
(табл. 4).

Перспективи розвитку українсько-китайських торговельних відносин. Двостороння торгівля між Україною та Китаєм має значний потенціал завдяки попиту на українську сировину та сільськогосподарську продукцію. Однак негативне сальдо торгівлі та геополітичні ризики потребують активної диверсифікації експорту та зміцнення економічної незалежності України.

Таблиця 4 – Заходи лібералізації та обмеження торгівлі України та КНР, лютий 2022 р. – грудень 2024 р.

Джерело: складено автором на основі даних Global Trade Alert

Згідно з макроекономічним прогнозом НБУ9, у 2025 році умови торгівлі для України поліпшуватимуться, проте є ризики посилення геополітичної поляризації країн і фрагментації світової торгівлі, що обмежуватиме зовнішній попит на українську продукцію. Так, ціни на зернові зростатимуть через низькі кінцеві запаси й обмежений експорт РФ і ЄС; скорочення світового виробництва кукурудзи на тлі високого попиту сприятиме її здорожчанню. Світові ціни на соняшникову олію знижуватимуться, але залишатимуться високими через обмежену пропозицію в Україні та ЄС, хоча збільшення виробництва сої та пальмової олії дещо стримуватиме зростання. Ціни на сталь залишаться стабільними, попри здешевлення залізної руди, оскільки світова економіка відновлюється, а обмеження виплавки в Китаї та тарифні війни підтримуватимуть попит. Посилення торговельних обмежень США може спричинити порушення глобальних ланцюгів постачання, особливо для Китаю та ЄС, що знизить зовнішній попит, у тому числі на українську продукцію.

За підсумками останніх трьох років ключова експортна продукція – сільськогосподарська, тому Держпродспоживслужба веде активні перемовини з китайською стороною щодо розширення товарних позицій експорту. У лютому 2024 року було відкрито ринок Китаю для українських виробників меду, що значно розширює їхні можливості10. У березні 2025 року Держпродспоживслужбою було підписано дві міжнародні угоди про відкриття ринків для експорту українського гороху та водних продуктів до Китаю11. Крім того, голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук з Надзвичайним і Повноважним Послом Китайської Народної Республіки в Україні Ма Шенкунем обговорили перспективи відкриття доступу для українського експорту пшеничного борошна, кормів для домашніх тварин, пшениці та м’яса птиці. Загалом, згідно з даними Держпродспоживслужби12, станом на грудень 2024 р. до переліку осіб, які планують експорт до КНР кукурудзи, входило 353 суб’єкти господарювання, ячменю – 74, сої – 61. За даними Генерального управління митниці КНР13, станом на 1 квітня 2025 року дозволи на експорт української харчової продукції в Китай мають 285 підприємств (станом на 1 січня 2022 р. було 201).

Водночас Україна має значний невикористаний експортний потенціал, так, за оцінками International Trade Centre14, у 2023 році експортний потенціал України на китайському ринку становив 8,7 млрд дол., зокрема нереалізований потенціал – 4,6 млрд дол. Найбільший експортний потенціал України в КНР мають такі товари, як руди та концентрати залізні неагломеровані, руди та концентрати залізні агломеровані й олія соняшникова / сафлорова, нерафінована. Україна має найбільший потенціал пропозиції в сегменті «Олія соняшникова / сафлорова нерафінована», а залізні руди та концентрати, неагломеровані – це товар, який має найбільший потенціал попиту в Китаї.

Проте в умовах виробничих і логістичних ризиків важливим через війну Росії проти України в розвитку українсько-китайських торговельних відносин є:

1.  Пошук і використання альтернативних маршрутів експортування: шляхи солідарності між Україною та ЄС, Дунаєм через Румунію, балтійські (через Польщу до морських портів країн Балтії) та балканські шляхи (до Хорватії);
2. Диверсифікація експорту: розширення українського експорту продукцією з високою доданою вартістю, креативною продукцією та послугами, зокрема телекомунікаційними, комп’ютерними та інформаційними послугами, роялті, діловими, з перероблення матеріальних ресурсів;
3. Задоволення попиту китайського середнього класу на високоякісну сільськогосподарську продукцію: рослинна олія, м’ясо, овочі, фрукти, шоколадні вироби, бобові, готова продукція з пшениці;
4. Електронна комерція: розвиток платформ електронної комерції може допомогти українським підприємствам вийти на китайський ринок;
5. Доступ до глобальних ланцюгів постачання шляхом створення спільних українсько-китайських підприємств з експортною орієнтацією.

Крім того, в українсько-китайських торговельних відносинах потрібно враховувати такі фактори, які можуть вплинути на реалізацію торгового потенціалу: ризики, пов’язані з війною Росії проти України, геополітична напруженість і політичний вплив Китаю, конкурентний тиск на внутрішнє виробництво, розвиток інфраструктури та нормативно-правова база.

Передрук дозволено з письмового дозволу редакції.