Чи Шаотін. Філософія краси у китайському живописі: зв’язок мистецтва із міфічною істотою

Чи Шаотін
художник, каліграф, викладач образотворчого мистецтва, член Громадського клубу культури Китаю (м. Вейфан)

В жовтні минулого року доУкраїни приїздив відомий китайський художник Лю Цзюйде, який у серії лекцій розповів про філософію краси та естетики в сучасному та традиційному мистецтві. Приїзд до України митця такого рівня засвідчує увагу китайського мистецького середовища до розвитку живопису в Україні та прагнення до подальшого зміцнення зв’язків між Академіями мистецтв України та Китаю. На думку Лю Цзюйде, його концепції мають дати молодим митцям поштовх до реалізації творчого потенціалу та до сприйняття філософії та живопису як єдиного цілого, а не як окремих напрямів чи наук.

Художник Лю Цзюйде

СТИСЛА БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА: Лю Цзюйде, нар. 1946 року, колишній проректор Академії мистецтв університету Цінхуа, голова академічного комітету. Наразі є професором факультету живопису Академії мистецтв університету Цінхуа. Науковий керівник докторантів, директор мистецького дослідного центру «У Гуань Чжун». Член правління Китайської асоціації художників та Пекінської асоціації художників.

РОЗГЛЯНЕМО КОНЦЕПЦІЇ ВІДОМОГО МИТЦЯ ДЕТАЛЬНІШЕ.

Свою лекцію він розпочав із відомої китайської легенди з даоського трактату «Чжуань-цзи» (III століття до н.е.) про Хуньдунь – «хаос». За однією з версій, Хуньдунь – це владика в Центрі світу, який не мав ані статі, ані отворів для органів відчуттів (очей, вух, ніздрів, рота), але панував посеред світу. По обидва боки від нього, по краях світу, простягалися володіння володарів морів – Південного моря Шу (Швидкого) і Північного моря Ху (Раптового). Володарі морів часто відвідували Хуньдуня, і той завжди ласкаво зустрічав їх. Одного разу Шу і Ху вирішили віддячити йому за його доброту. Вони вирішили, що Хуньдунь, як всі люди, має бачити, чути, нюхати і так далі. Тому, прийшовши до нього наступного разу, вони принесли із собою знаряддя, подібні до наших сокири та свердла. Щодень вони свердлили по отвору, і після появи сьомого Хуньдун помер. «Яка мораль?», – запитав Лю Цзюйде у студентів.

У відповідь тиша, всі завмерли в роздумах.

Лю Цюйде продовжив: «Хуньдунь – цілісне, єдине, не визначає меж, не поділяє на частини, не розрізняє добро і зло, красиве і потворне, не змінює суті буття інших».

Він продовжив, що в глибині душі Хуньдунь усі рівні, і воно не поділяє людей на керівників і підлеглих, бідних і багатіїв. Під впливом соціуму людей стали класифікувати та поділяти залежно від їх соціального статусу, релігії, національності тощо. Але для художників немає різниці, зображати суху травинку чи розкішний палац. Від цього картина художника не стане дорожчою. Немає різниці між звичайною картоплею і ексклюзивним людським портретом.

На думку художника, якість картини не залежить від того, чи її сюжет великий чи мізерний. Адже можна зобразити одну жваву креветку і стати справжнім творцем, наприклад, як великий Ці Байши. Зрозуміло, сюжет має значення, але він не поділяється на великий або маленький і він не визначає рівень майстерності художника. Головне – любов і душа митця.

Міфічна істота Хуньдунь

Професор Лю подарував студентам-художникам цінний урок – закликав їх не змінювати своєї внутрішньої природи, не змінювати сутності інших людей. «Краса Хуньдуня полягає в його особливому внутрішньому світі», – зробив висновок він.

ЗВ’ЯЗОК ХУНЬДУНЬ ІЗ МИСТЕЦТВОМ

Аналізуючи лекцію та творчість митця, слід зробити висновок, що мистецтво має бути як Хуньдунь – безперервне і в єдності з природою. Справжня красабезпосередньо залежить від щирості та доброти. У мистецтві малювання художники приділяють багаточасу дослідженню інновацій, вивченню форм та стилів. Можливо, це може бути марною тратою сил, адже стиль є відображенням митця, це життя, яке поступово вдосконалюється. Розвиток не можна помітити самостійно, проте його помічають інші. Ваше тіло і зовнішній вигляд, хода, поза, навіть один рух буде передавати вас усього. Вам не потрібно думати про те, ким ви є. Тому багато хто шукає техніку, винаходять, придумують трюки, застосовують прийоми, планують занадто багато раціональних речей – як комп’ютерний робот, запрограмований для чогось спеціального.

Це вбиває душу, як вбивство Хуньдунь. Що ще гірше – схоже, ми тепер самі вбиваємо себе. Тому Хуньдунь вчить нас бути спокійними, тихими, розвиватися, не руйнуючи. Не слід шукати різниці, адже візуально все невиразно – одне і те ж, немає меж у часі і просторі, немає меж у культурі, немає меж і в мистецтві. Мистецтво – це найбільше творіння в духовному світі людства. Тому ми не можемо зводити паркани між китайськими і західними цінностями. Один маленький будинок – це ціле місто. Якщо будете дивитися очима, а не серцем, то обов’язково втратите образ, не відчуєте краси. “五色令人目盲”. В основі китайського живопису лежить порожнеча (простір), простота і тиша. Згідно з китайською філософією, тиша – основний інстинкт життя. Тиша породжує життя. Західні науковці також погоджуються із цим. Так, вчені зі Стенфордського університету з’ясували, що людський мозок найкраще працює саме в повній тиші і коли люди заспокоюються, підсвідомий рівень свідомості протікає в їх мозку.

ЕСТЕТИКА В КИТАЙСЬКОМУ ЖИВОПИСІ

ЕСТЕТИКА (чуттєве сприйняття) – це суб’єктивне поняття, яке відбивається у перевагах людини. Красу в китайському живописі (го хуа) спочатку закладено в любові до природи. Якби не було навколо нас нерукотворної краси природи, хіба знали б ми, що таке досконалість? Коли на серці каменем лежить образа або біль, брехня або зрада – лише щось справді чудове і захоплюючо-красиве може повернути рівновагу розуму і спокій душі.

Естетика в Го Хуа формувалася з філософських поглядів Дао, в основі яких покладено природу. Китайський живопис – це відображення людського життя, він звертає увагу на особливе сприйняття: захоплення природою, її красою і роботою майстра. За тисячоліття китайський живопис сформував свою лаконічну естетичну художню мову. Наприклад, рослини можуть символічно зображувати чотири пори року, а місяць або свічка – глибоку ніч. Намалювавши сливу мейхуа, художник поряд пише пензлем віршований рядок «Легкий аромат розпливається в блідому місячному сяйві». Ці рядки підсилюють асоціацію, приносять особливий естетичний смак глядачам.

Адже для китайського мистецтва характерне прагнення відобразити неявний предмет, незаповнену порожнечу. Живопис потрібно споглядати не очима, а відчувати його серцем. Спочатку творець, використовуючи очі, працює над реалістичною передачею предмета, а далі, з досвідом, залишається тільки образ предмета. Наприклад, під час малювання гір можна подивитися зсередини, і гори будуть не горами, а можливо, це образ дерева, неба, птаха, що завгодно. У картині з’являється щось подібне до гір і присутній дух автора. Це цінність китайського живопису. Багато хто не може цього зрозуміти – вчиш довго, а результат не очевидний, при копіюванні не отримуєш задоволення, що призводить до відчуття незадоволення. Тому багато хто не готовий вивчати цей принцип.

Це ціла філософія. Як це розуміти? Лише коли поринете цілком у серце китайського мистецтва. Тоді відчуєте особисто, зрозумієте на власному досвіді. Живопис – це прекрасне, а в кожному митцеві живе поклик краси. Краса неосяжна, як сонячне світло. Деякі великі новатори китайського живопису в похилому віці казали: «Я наблизився до краси лише на півкроку, це вже велике звершення (досягнення)». Варто творити, слухаючи свій внутрішній поклик, а що і як малюють інші, нехай вас не хвилює. І не змінюйте інших. Найбільша доброта – це подарувати людині свободу, не нав’язуючи власного досвіду. Нехай у кожної людини внутрішній вогник засвітиться великим полум’ям.

ТВОРЧІСТЬ ЛЮ ЦЗЮЙДЕ

Під враженням лекції та виставки «Дорога додому», яку провів Лю Цзюйде, можна сказати – він великий творець, добрий, чистий, великодушний, немов вода. «上善若水». Найвища чеснота подібна воді – вона не сперечається ні з ким, вона м’яка, вбирає бруд і сама очищається, не робить різниці. Виставка «Дорогою додому» (回乡的路上—刘巨德艺术作品展) – це набір робіт, які були намальовані в різні періоди життя митця: від дитинства донині. Це довгий шлях повернення додому. Скромні теми, які зачіпають людей за живе. Здається, це ж та картопля, та риба, ті фрукти, що я їм вдома, ті дерева, квіти – вони здаються такими знайомими, привітними, ніби побували у тебе вдома. Кожна картина – це історія. Мене дуже вразила картина «Риба» – це життя «Інь Ян». Глибока філософська робота, в такій маленькій роботі стільки життя. Ми не знаємо, ця риба жива чи мертва, приготована, лежить на тарілці або на тлі Інь Ян. Реалістичні риби у поєднанні з абстрактним сірим фоном створюють протиріччя між простором, часом і життям, що дає глядачам хорошу нагоду для роздумів.

刘巨德 清华大学美术学院博士生导师, 清华大学吴冠 中艺术研究中心主任, 曾任清华大学美术学院副院长、艺术委员会主席

Картина «Риба» художника Лю Цзюйде

Виставка художника Лю Цзюйде «Дорогою додому»