Дмитро БУРЦЕВ, Ph.D. з міжнародних відносин, молодший науковий співробітник Відділу сучасного Сходу Інституту сходознавства А.Ю.Кримського НАН України,  постдокторант Коледжу міжнародних відносин Національного університету Чженчжи (м. Тайбей, Тайвань);

Богдан ГАЛАЙКО, студент-магістрант Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, стажер ГО «Українська асоціація китаєзнавців»

 Безпекова ситуація між Тайванем та Китаєм все частіше стає стимулом для молодих тайванських батьків задуматись про майбутнє свої дітей. Підтвердженням цьому слугує нещодавно опублікована стаття Taiwan News, що розкриває бум народжуваності серед працівників компанії TSMC після переїзду до Аризони. Оригінальну статтю було розміщено в газеті Liberty Times 18 вересня 2024 року. Фактично, цей процес можна назвати відтоком людського потенціалу. Іноді цей процес також називають «відтоком мізків».

«Відтік мізків» звичайно має певні позитивні наслідки: надає талановитим людям відповідне прогресивне оточення із більш вигідними умовами для життя і сприяє глобалізації, а це у свою чергу підвищує середній рівень людського капіталу та продуктивність економіки. Незважаючи на це, негативних наслідків більше: перевантаження розвинених країн високоосвіченими працівниками та одночасний відтік таких працівників з інших країн, що  призводить до того, що такі країни сповільнюються у розвитку. Фактично, це інтелектуальне збагачення одних країн і збідніння інших.

США та Китай як конкуренти за тайванців

США були і залишаються однією з країн-реципієнтів куди найбліьше їдуть навчатись тайванські студенти. За даними  Statista, 2021-22 та 2022-23 навчальні роки, Сполучені Штати були пріоритетним вибором для тайванських студентів, що ще на стадії навчання інтегрує молодих людей в американське суспільство. Логічно, що частина молодих талантів залишається в США для подальшого працевлаштування.

Кількість тайванських студентів , які навчались за кордоном у 2021/22 та 2022/23 навчальних роках

Джерело: Statista

Відповідно до вищезгаданої статті у Taiwan News тайванські інженери також розглядають США як мінімум запасний варіант для своїх дітей. За два роки перебування на американській землі в родинах тайванських інженерів народилось понад 200 дітей. В свою чергу дружини інженерів створюють тайванські громади і чати для обговорення специфіки материнства у США. Тайванські інженери не соромляться говорити, що вони розглядають народження дітей у США як варіант «страховки» для власних дітей на випадок потенційного конфлікту між Тайванем та Китам. З іншого боку, у США розглядають тайванських інженерів як висококласних спеціалістів у напівпровідниковій галузі тому, скоріше за все, бачать народження тайванців у США як можливість зачіпки для інженерів у майбутньому. Такий тренд не може не бути тривожним дзвіночком для керівництва Тайваню як перспектива втрати цінних працівників напівпровідникової індустрії та їх переїзд на постійне проживання до США у майбутньому.

TSMC не обмежується розширенням виробництв лише до США. В лютому 2024 року компанія відкрила свій перший завод з виробництва мікросхем в Кумамото, Японії. На відміну від США чи Німеччини, Японія це країна, яка має досить подібну до Тайваню трудову культуру, тому проблем із адаптацією співробітників, які є в США, не виникне. Також варто зазначити, що TSMC також планує відкрити ще один завод в Німеччині в 2027 році. Скоріше за все із залученням тайванських інженерів, які можуть почати розглядати Німеччину як один з варіантів для власних дітей, або навіть для себе для майбутнього розвитку.

Незважаючи на те, що «західний» напрямок переважає як ключовий напрямок тайванців, Китай також наполегливо працює над привабленням  тайванської молоді. Китай намагається активно стимулювати молодь Тайваню за допомогою фінансових пільг та адміністративної підтримки, зокрема в економічних зонах таких провінцій, як Фуцзянь та Гуандун. Молоді підприємці з Тайваню можуть розраховувати на різні форми підтримки, включаючи субсидії на розвиток бізнесу, знижки на оренду житла та пільгові кредити.

Наприклад, провінція Фуцзянь ​щорічно в рамках програми «101 Taiwan Youth Entrepreneurship Support Program», надає фінансування для проектів молодих тайванців в цій провінції у сферах цифрової комерції, морської економіки, сталого розвитку, культурного туризму та в ключових секторах промислового співробітництва між провінцію Фуцзянь та Тайванем. Учасники віком від 18 до 45 років можуть подати заявку на участь у програмі. Важливою умовою є те, що бізнес учасника має бути зареєстрований у провінції Фуцзянь протягом останніх трьох років. Переможці отримують 50000 юанів у вигляді допомоги бізнесу, а також доступ до ряду послуг, включаючи консультації, навчальні курси та три роки менторства від урядових структур для розвитку бізнесу. Місцеві урядові департаменти також допомагають їм налагодити зв’язок із компаніями, засобами масової інформації, джерелами капіталу та отримати доступ до інших ресурсів.

У провінції Ґуандун, відповідно до офіційних даних, тайванські підприємці, які заснували свої компанії у спеціальних економічних зонах, отримали знижки на оренду приміщень до 50%, а також доступ до фінансування від державних банків Китаю на пільгових умовах. Крім того, у 2022 році в рамках спеціальної програми в провінціях Ґуандун та Фуцзянь понад 3 000 тайванських підприємців отримали доступ до державних грантів та безвідсоткових кредитів​.

Також, у порівнянні з Китам, зарплати спеціалістів початкового рівняв певних галузях на Тайвані є дещо нижчими ніж в Китаї. Так, згідно зі статистикою щомісячних внесків роботодавців до пенсійних фондів Міністерства праці Тайваню,  в 2023 році людина зі ступенем бакалавра в середньому отримувала 1035 доларів США на місяць. У той час, за результатами опитуванням китайської біржі праці Liepin, молоді люди зі ступенем бакалавра в Китаї в середньому заробляли на 40% більше (1435 доларів на місяць), у Гонконзі та Сінгапурі цифри зарплат ще вищі.  З іншого боку, незважаючи на можливості вищого доходу в Китаї, молоді тайванці часто не вважають привабливим китайський політичний клімат.

«Опитування       з питань людських ресурсів» (оригінальна назва англійською мовою Survey on Human Resources), проведене управлінням бухгалтерського обліку Виконавчого юаню протягом жовтня-листопада 2022 року показало, що 23.2% жителів Тайваню у віці від 15 до 29 років хотіло б працювати за кордоном. Тайванська молодь також на 12% менш впевнена щодо майбутніх перспектив щодо кар’єрного розвитку ніж три роки тому (в 2019 році).

Отримавши таку статистику, Тайбей вжив заходів, для того щоб зробити роботу в Тайвані більш привабливою для іноземних студентів, які закінчили тайванські університети, полегшивши вимоги для працевлаштування молодих випускників. Незважаючи на вжиті заходи, за даними статті Taipei  Times, 11% із 23,58-мільйонного населення працювали або навчалися за кордоном. Маючи можливість для порівняння, частина тайванської молоді стає все більше незадоволеною існуючими можливостями для професійного і особистого розвитку.

Кілька слів про Тайвань та демографію

Окрім сповільнення економічного розвитку, виїзд молодих спеціалістів також негативно впливає на загальну демографічну ситуацію. Відбувається зниження рівня народжуваності, однією з причин є те, що частина населення залишає Тайвань у віці, коли молодь створює сім’ї.

Офіційна статистика говорить про те, що в 1960 році частка населення віком до 15 років становила 45% від загальної чисельності населення, скоротилася до 12% у 2022 році. За той само період кількість людей у ​​віці 65 років і старше зросла з 3% до 18% населення.

Населення Тайваню за віковими групами, 1960-2022

Джерело: Департамент реєстрації домогосподарств, Міністерство внутрішніх справ Тайваню

Зменшення кількості працездатного населення почало призводити до дефіциту робочої сили. Асоціація пенсійних фондів Тайваню підрахувала, що в 2028 році кількість дорослих людей працездатного віку в країні почне активно скорочуватись порівняно з кількістю пенсіонерів. Якщо така тенденція збережеться, то у 2040 році кожні два тайванця віком від 15 до 64 років повинні будуть піклуватися про одну літню людину віком 65 років і старше. Порівняно з 2022 роком, коли на кожну літню родину припадало четверо молодих тайванців, це може стати значним тягарем для фінансової та соціальної систем.

Тенденції вікової структури населення Тайваню до 2070-го року

Джерело: Асоціація пенсійних фондів Тайваню

 Тайванська Gold Card як спосіб залучення іноземців

Наразі, поки уряд Тайваню знаходиться в пошуку способів стимуляції зростання народжуваності та зменшення виїзду молоді закордон, було запроваджено «Тайванську золоту картку» (Gold Card), що має на меті привабити висококваліфікованих іноземних спеціалістів та полегшити їм пошук роботи та життя на острові. «Золота картка» – це дозвіл на проживання для висококваліфікованих фахівців, який об’єднує кілька документів: резидентську візу, дозвіл на роботу, посвідку на проживання та право на багаторазовий в’їзд до Тайваню. Окрім цього картка не прив’язує користувача до острова, надає доступ до національного медичного страхування, полегшує отримання постійного місця проживання та податкові пільги. З іншого боку, питання  інтеграції в суспільство власників «золотих карт» залишаться відкритою тому, що навіть мовний бар’єр  часто є значною перешкодою для успішного входження висококласного спеціаліста в тайванське суспільство.

Статистика видачі тайванської Золотої Картки для іноземців  

Джерело: Taiwan NDC

Ця програма вже залучила тисячі спеціалістів, але щоб зберегти цю тенденцію, Тайваню потрібно охопити ширшу аудиторію. В цьому Тайваню може допомогти New Southbound policy. В останні роки уряд активно просуває «Нову політику південного напрямку», однією з частин якої є обмін талантами. У 2020 році на Тайвані навчалось 59 000 студентів з країн Південно-Східної та Південної Азії, серед них значно зросла кількість студентів з В’єтнаму та Індонезії.

Хоча тайванська освіта і є передовою у сфері високих технологій, проте студенти з країн південно-східної Азії часто зазнають значних утисків. Як зазначає медійна організація The Reporter, понад 200 приватних університетів Тайваню активно набирають іноземних студентів, особливо індонезійців, а потім використовують освіту як привід, щоб поставити їх у експлуатаційні умови праці.

Висновки

Молоді спеціалісти залишають Тайвань часто через порівняно низькі заробітні плати та обмежені кар’єрні можливості відносно середньостатистичних показників у світі. Основними напрямками зазвичай є США та Китай, де працедавці часто пропонуються значно вигідніші фінансові умови. У Китаї тайванські випускники отримують податкові пільги, знижки на оренду та доступ до фінансування, що стимулює їх залишатися там і виходити на китайський ринок праці, навіть незважаючи на різницю в політичних системах Тайваню та Китаю, хоча як раз останній аргумент говорить не на користь Китаю в очах тайванців.

Також, приклад з бумом народження дітей у сім’ях інженерів TSMC, що перебувають з довготривалим відрядженням на заводі в Аризоні, говорить про те, що багато тайванців просто не вважають острів достатньо безпечним місцем.

Натомість уряд Тайваню зробив кроки для залучення іноземних спеціалістів через впровадження так званої «Золотої картки». Ця ініціатива спрощує іноземцям доступ до ринку праці та проживання на острові, однак частка іноземців, яка може претендувати на її отримання є досить незначною, а інтеграція у специфічне азійське суспільство часто є непростою задачею для іноземців, які прибувають на Тайвань з західної півкулі.

Таким чином можна говорити про досить непросту ситуацію із збереженням перспективного прошарку населення та залученням іноземців, яке б могло компенсувати потенційну втрату висококваліфікованого населення, особливо беручи до уваги тенденцію скорочення населення Тайваню.