19 вересня 2023 року на порталі Конгресу США було опубліковано доповідь «Тайвань: оборонні та військові питання», яка коротко аналізує та виклики та можливості Тайваню у разі можливого конфлікту з КНР.

Спершу необхідно наголосити, що доповідь, яка обмежена двома аркушами, має ознайомчий характер та дає дуже узагальнений погляд на можливості та виклики, які постають перед Тайванем у разі збройного конфлікту, а також обмежена в можливих пропонованих сценаріях військового зіткнення у Тайванській протоці.

Доповідь: переваги

Доповідь називає географічні особливості регіону одними з найбільш сприятливими для проведення оборони острова через низку факторів:

• обмежені можливості з проведення морських десантних операцій через значну складність навігації в Тайванській протоці у певні періоди року, значну кількість населених районів вздовж західного узбережжя, що своєю чергою обмежує можливості десантування з моря, гірський ландшафт також обмежує такі операції;
• нарощування Тайванем фінансування збройних сил та терміну строкової служби;
• відносини між Тайванем та США в оборонній сфері.

Окремо, в доповнення можна виділити такі фактори, незгадані у доповіді:

• розвиток військових технологій та спроби співпраці з іншими країнами у сфері військових технологій;
• значний потенціал у розробці таких технологій через розвинену сферу напівпровідників та високих технологій;
• намагання інтенсифікувати тренування резервістів;
• пошук та спроби співпраці у галузі ВПК з іншими країнами, зокрема тими, які вбачають Китай загрозою.

Коментар

Безперечно, географічне положення острова значно ускладнює проведення будь-яких військових операцій, особливо десантних. Проте, важливо розуміти, що таке положення має значні недоліки:

• Хибне відчуття безпеки, якщо розглядати воду як непереборну перешкоду, яка точно унеможливить успішне проведення десантної операції, особливо за наявності значної кількості фортифікаційних споруд. До таких прикладів можна віднести ілюзію Німеччини щодо неможливості успішної морської десантної операції в Нормандії.

Якщо ми говоримо про острів, то необхідно чітко розуміти, що стратегія військової операції не буде обмежена лише висадкою морського десанту та руйнуванням військової інфраструктури за допомогою різних комбінованих засобів, а буде включати «карантин» Тайваню як на морі, так і в повітрі, а також можливостей обміну інформацією із зовнішнім світом.

Можливий також варіант «поступового обрізання» територій контрольованих Тайбеєм – salami slicing. Зокрема це стосується малих островів, які мають значно обмежені оборонні можливості.

• Попри збільшення тривалості строкової служби, а також розширення фінансування Тайвань постає перед низкою проблем.

1. Зменшення кількості призовників через зниження рівня народжуваності що прямо впливає на боєздатність в цілому.
2. Моральний стан призовників та військовослужбовців за контрактом та їх готовність до війни.
3. Велика ймовірність співпраці окремої частини військовослужбовців та посадовців пов’язаних з оборонними відомствами Тайваню з КНР.

• Окремим пунктом є можливість проведення НВАК диверсійних операцій на об’єктах критичної військової та цивільної інфраструктури для зниження боєздатності збройних сил Тайваню та деморалізації громадського населення.
• Попри розширення співпраці між США та Тайванем в оборонній сфері та залученню США в різноманітні оборонні проєкти, важко говорити про дійсно проривні результати, які б значно вплинули на оборонні показники Тайваню зважаючи на кількісну, і, скоріше за все, якісні складові збройних сил КНР та Тайваню.

Також важко сказати, на якому етапі можливе включення США у безпосередній гіпотетичний конфлікт між КНР та Тайванем, а також, які сили США готові залучити у разі залучення США як безпосереднього учасника конфлікту.

Доповідь: виклики

Доповідь вказує на ключові виклики перед якими постає Тайвань у разі збройного конфлікту з Китаєм. Серед них:

• Дисбаланс на користь НВАК у кількісних та якісних показниках збройних сил;
• Модернізація НВАК, що значно вплинуло на якісні показники;
• Можливість проведення кількох військових кампаній збройними силами Китаю;
• Довготривала підготовка збройних сил Китаю до нанесення ракетних та комбінованих ударів по Тайваню, взяття під контроль малих островів та проведення складної десантної операції на головному острові;
• Внутрішні оборонні проблеми Тайваню;
• Залежність Тайваню у сферах продовольства, енергетики та зв’язку з рештою світу засобами Інтернету робить його надзвичайно вразливим;
• Значна неготовність системи цивільної оборони до повномасштабного конфлікту, а також проблеми всередині системи військової складової оборони;
• Питання загальної готовності суспільства до конфлікту і життя в умовах воєнного часу викликає багато запитань.

Коментар

Все вищезазначене і включене в доповідь є набагато складнішою системою викликів ніж це представлено в доповіді й може стати набагато більшою проблемою ніж це може видаватись з доповіді. Попри намагання керівництва подолати виклики, які може спіткати тайванське суспільство, поки що фактична відповідь на багато питань залишається без відповіді, зокрема зважаючи на наявність «прокитайської» частини суспільства, а також заклики окремої частини політикуму «не перетворювати Тайвань на другу Україну», вказуючи на збитки понесені Україною під час російського вторгнення.

Щодо готовності суспільства жити в умовах воєнного часу та значних обмежень, то питання є доволі нагальним, тому що напряму перекликається з питанням соціальної мобілізації під час конфлікту та громадянської моралі та готовності захищати чинні цінності. Попри відкриття курсів з надання першої медичної та домедичної допомоги, реагування в надзвичайних ситуаціях та базової підготовки поводження зі зброєю, а також базових бойових навичок, з використанням страйкбольних аналогів, в загальному, рівень підготовки населення до реагування в кризових ситуаціях можна вважати більш ніж незадовільним.

Доповідь: використання «сірих зон» Китаєм для тиску на Тайвань

Китай постійно проводить низку навчань навколо Тайваню небойового характеру з втручанням в «сірі зони», що негативно впливає на боєготовність тайванських збройних сил:

• Широкомасштабні навчання навколо Тайваню зі сценаріями, які постійно ускладняються;
• Майже щоденні навчання військово-повітряних сил КНР з перетином «серединної лінії» Тайванської протоки, що траплялось надзвичайно рідко у період до 2022 року;
• Патрулювання Тайванської протоки кораблями військово-морського флоту Китаю з тайванського боку «серединної лінії», іноді на відстані у 24 морські милі від узбережжя основного острова;
• Використання безпілотних літальних апаратів для патрулювання навколо Тайваню.

Коментар

Як стверджує доповідь, вищезгадана діяльність виснажує як фізично, так і психологічно можливості армії Тайваню реагувати на виклики. Можна додати, що така активність КНР також ускладнює правильне розпізнавання та реагування з боку Тайваню на можливе загострення ситуації та створення потенційно провокативних ситуацій.

Також, постійні перетини серединної лінії, які на початку такої діяльності військових КНР розцінювались як загроза навіть з боку рядових громадян, привчають їх до «нормальності» такої ситуації та призводять до зниження потенціалу на кризове реагування як з боку військових, так і суспільства.

Висновки 

Таким чином, доповідь концептуалізує положення про зростання напруги навколо Тайваню та вказує на основні сильні та слабкі сторони Тайваню у разі можливого конфлікту. Публікація такого документа також чітко вказує на ті фактори, які США вважають ключовими на теперішній момент щодо ситуації навколо Тайваню та виклики, які США вважають критичними, без занурення в деталі в документі, який має використовуватись для інформування громадськості. 

Що ж до стратегії Тайваню, то доповідь наголошує на «стримуванні Китаю» через завдання неприйнятних втрат НВАК у разі конфлікту та використанні «асиметричних» засобів ведення бойових дій. Такий підхід розділяють і тайванські експерти. З великою долею вірогідності, він ґрунтується на досвіді, який Тайвань та США перейняли з початку російського вторгнення в Україну, як метод ведення бойових дій проти кількісно противника, що переважає.

Проте, залишається ключове питання: яким чином ця стратегія буде реалізовуватись на практиці, адже театри бойових дій в Україні та Тайванській протоці не мають жодних спільних ознак?