Кіктенко В. О. Василь Громашевський – кавалер китайського імператорського «Ордена Подвійного дракона»

В. О. Кіктенко
доктор філософських наук, завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, президент Української асоціації китаєзнавців

У фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського є понад 560 000 одиниць зберігання, до яких, окрім бібліотечно-рукописних колекцій, включено документи окремих осіб і архівні матеріали особистих архівів. Серед цих матеріалів є й китайські джерела, які на сьогодні найменш оброблені. Під час опису цієї частини колекції був виявлений цікавий не описаний раніше документ1 – Свідоцтво про нагородження імператорським «Орденом Подвійного дракона»2. Цей орден є своєрідним символом епохи, коли Китай почав відкриватися світові і став поступово запозичувати досвід Заходу, що, зокрема, торкнулося і системи нагород. До останньої чверті XIX століття за військові подвиги та за інші заслуги офіцерів або цивільних сановників зазвичай нагороджували пір’їнами павича на шапку, які відрізнялися «за ступенем», і нефритовим держаком для них, сріблом, тканинами, шкурками соболя, гаманцями, ножами та іншим. Вищою винагородою було дарування імператором жовтих предметів начиння і одягу – наприклад, жовтої куртки для верхової їзди (黃馬褂, huáng mǎguà), бо жовтий колір вважався імператорським, і речі чистого, насиченого жовтого кольору не можна було використовувати під страхом смертної кари без дозволу імператора в кожному конкретному випадку.

Після Другої опіумної війни (1856 – 1860) почався процес посилення зв’язків Дайцінської імперії (大清國)3 з країнами Заходу, що зокрема проявилося у прийнятті дипломатичної практики західного зразка – створенні міністерства закордонних справ (Ямень з управління справами країн, 總理各國事務衙門, Zǒnglǐ gèguó shìwù yámén)4 (рис. 1), а також у залученні на службу значної кількості іноземців. 7 лютого 1882 року указом імператора Гуансюя (光緒) (рис. 2) було засновано вищу урядову нагороду європейського типу – імператорський «Орден Подвійного дракона» (雙龍寶星, Shuānglóng Bǎoxīng) або буквально «Дорогоцінна зірка Подвійного дракона», яким нагороджувалися за видатні заслуги перед престолом та цінською державою. Спочатку планувалося нагороджувати цим орденом лише іноземних підданих, проте указом 1908 року ним стали нагороджувати і підданих Цінської імперії. Також з часом були засновані три ступені, з яких вищий, перший ступінь мав три класи і призначався для вручення переважно першим особам іноземних держав і представникам маньчжурського правлячого дому. Другий ступінь також мав три класи, а нижчий – третій – мав п’ять класів. Нагородні документи друкували на жовтому папері китайською та французькою мовами, з додаванням червоної імператорської печатки в центрі аркуша. На зворотному боці розташовувалося зображення двох драконів та ієрогліфічний напис. Саме з таким документом ми маємо справу5 (рис. 3), проте він втратив свій початковий вигляд й тому для кращого уявлення поруч наводимо аналогічний у гарному стані (рис. 4).

Рис. 1. Ямень з управління справами країн

Рис. 2. Імператор Гуансюй

Рис. 3. Свідоцтво про нагородження імператорським «Орденом Подвійного дракона» (1898 рік)

Рис. 4. Свідоцтво про нагородження імператорським «Орденом Подвійного дракона» (1896 рік)6

В результаті проведеного аналізу7 вдалося встановити, що імператорський «Орден Подвійного дракона» третього ступеня другого класу8 (порядковий номер 970) було присвоєно 13 квітня 1898, а 14 червня 1898 року вручено капітану другого рангу Російського Добровільного флоту В. Л. Громашевському (格羅瑪捨費斯齊, Géluómǎshěfèisīqí). Також у документі зазначено, що прохання до імператора про нагородження було подане великим князем Гуном, главою Яменя з управління справами країн Дайцінської імперії (рис. 5). Зазначено, що офіцер В. Л. Громашевський нагороджується за надану допомогу, проте, на жаль, більш докладної інформації немає. Скоріш за все, В. Л. Громашевський був одним із перших підданих Російської імперії, нагороджених «Орденом Подвійного дракона», більшість із яких отримали цю нагороду 1902 року за внесок у відновлення спокою в Маньчжурії після розгрому Боксерського повстання 1898 – 1901 років. Місцезнаходження самої нагороди на сьогодні встановити не вдалося, але як вона виглядає, відомо. «Орден Подвійного дракона» є химерним симбіозом двох культур: поверх восьмикінечної зірки європейського типу розміщений диск із двома драконами, які борються за палаючу перлину, а в центрі – коштовний камінь і полум’я, що символізують імператорську владу в Китаї. Орден третього класу другого рангу зразка 1896 – 1911 років був шириною 80 мм і вагою 131 г, виготовлений у сріблястому кольорі з сріблясто-позолоченим центром, срібними драконами, інкрустований двома каміннями – в центрі синій кабошон (сапфір) і корал вище (рис. 6).

Рис. 5. Великий князь Гун Айсіньгьоро Ісінь

Рис. 6. «Орден Подвійного дракона» третього ступеня другого класу

Зберіглося небагато відомостей про Василя Львовича Громашевського, який належить до українського козацького роду. Найдавнішим представником Громашевських є козак Клим, який пішов на службу в Переяславський полк 1729 року і дослужився до сотенного отамана (1759 рік). Його син Григорій також був козаком, але на службі не перебував. Син Григорія Іван розпочав службу 1764 року, дослужився до сотенного отамана і в 1784 році Іван Громашевський за допомогою друзів став російським дворянином, а 1787 року, за клопотанням графа П. О. Румянцева, отримав чин корнета. Брат Івана, Максим, в 1787 році також був зарахований до дворянства Київського намісництва. Син Івана Громашевскаго, Василь, 1793 року народження за протекцією віце-адмірала М. Л. Язикова 1810 року вступив на службу до миколаївської поліції писарем, а в 1811 році перейшов на військову службу, на якій він домігся великих успіхів, отримавши в 1836 році звання підполковника і кавалера. Син Василя Громашевського, Лев, служив у Чорноморському флоті і займав важливу посаду (точніших відомостей немає) (рис. 7). І ось уже у родині Льва Васильовича та Надії Іванівни Громашевських (рис. 8) 7* липня 18569 року народився герой нашої розповіді – Василь Львович Громашевський, який так само, як його батько, обрав службу на флоті10.

Рис. 7. Лев Васильович Громашевський11 / Рис. 8. Надія Іванівна Громашевська12

10* вересня 1877 він розпочав службу на флоті гардемарином, взявши участь у Російсько-турецькій війні (1877 – 1878). 30* липня 1878 року став мічманом, 1* січня 1883 року – лейтенантом, 27* березня 1895 року – капітаном другого рангу. 1889 року лейтенант В. Л. Громашевський перейшов на службу до Добровільного флоту і спочатку «ходив» на пароплаві «Петербург» (рис. 9, 10), вахтовий журнал якого за жовтень-грудень 1890 року зберігається у Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербурзі. Цей документ є важливим джерелом для біографів А. П. Чехова, який на цьому судні повернувся до Одеси зі своєї знаменитої поїздки на Сахалін і провів 52 дні у захоплюючій подорожі навколо Азії. На борту пароплава А. П. Чехов познайомився із командним складом екіпажу, серед якого був і лейтенант Громашевський13. Саме на рейсах Добровільного флоту В. Л. Громашевській відвідував і Китай – це, наприклад, рейс Одеса-Ханькоу. Під час російсько-японської війни В. Л. Громашевський служив на кораблі «Володимир», який входив до складу 2-ї Тихоокеанської ескадри. 1906 року після двадцяти років служби у Добровільному флоті В. Л. Громашевський вийшов у відставку.

Рис. 9. Пароплав «Петербург»  /   Рис. 10. На борту пароплава «Петербург»

Рис. 11. В. Л. Громашевський (на задньому плані у формі морського офіцера) серед своєї родини. Одеса. 1899 – 1900 рр.22

1889 року В. Л. Громашевський зі своєю родиною переселився з Миколаєва до Одеси, де його дружина Ганна Олександрівна (прибл. 1861 – 4*/17.06.1917, Одеса), випускниця знаменитого Смольного інституту, викладала у гімназії, заснованій А. І. Малиновською. У великій родині Громашевських було п’ятеро дітей – сини Борис (1884 – 1910), Лев (1887 – 1980, Київ)14 і Олександр (нар. 1889) та дочки Лідія (нар. 1891) і Віра (нар. 1894) (рис. 11). В Одесі Громашевські мешкали у будинку №5 по вулиці Чорноморський. Після виходу у відставку В. Л. Громашевський працював представником Одеської контори Північного пароплавного товариства15, у справах якої він часто відвідував Крим16, та був членом Одеського відділення Російського географічного товариства17. В. Л. Громашевський жертвував гроші і книги на розвиток Одеського кадетського корпусу18. Власний багаторічний досвід морський офіцер застосував для розробки пропозицій щодо можливості розвитку вантажних і пасажирських перевезень Північним пароплавним товариством19 (зокрема й на Чорному і Азовському морях)20 та задля читання лекцій про значення мореплавства21.

В. Л. Громашевський був помітним учасником українського національно-культурницького руху в Одесі на початку XX ст., що першим дослідив Олександр Музичко23. В. Л. Громашевський збирав українські прислів’я24, ноти українських пісень25, матеріали про діяльність українських літераторів26 і вчених, зоологічний та ботанічний матеріал, розмірковував про стан української драматургії27. На початку XX століття В. Л. Громашевський зіграв важливу роль у розбудові всіх українських товариств Одеси («Просвіта»28, «Український клуб», Музично-драматична спілка «Українська хата»29), керівником яких він і був. За особливі заслуги перед «Просвітою», як людину, що пожертвувала велику суму грошей на її розвиток, В. Л. Громашевського обрали довічним членом цього товариства, як і його сина Бориса. Разом із однодумцями В. Л. Громашевський налагодив поширення в Одесі провідних українських журналів «Киевская старина»30 та «Літературно-науковий вісник»31, газет «Громадська Думка» і «Рада», та книжок32. Серед тих, хто звертався за допомогою у видавничій справі, була й О. Косач (Пчілка), мати Лесі Українки33. За сприяння В. Л. Громашевського в Одесі було засноване «Благодійне товариство видання та поширення релігійно-моральних та просвітницьких книг українською мовою», яке мало прийти на допомогу духовному розвитку українського народу.34

Після розпаду Російської імперії й з початком Української революції в 1917 році В. Л. Громашевський поклав багато зусиль задля українського національного відродження: він був губерніальним комісаром освіти Херсону у 1918 році, членом Управи Одеської міської Ради в 1919 році35, відстоював у 1919 – 1920 роках права українців Одеси на власну церкву. Крім того, у 1920-х роках В. Л. Громашевський працював у музеї природознавства в колишньому Воронцовському палаці36, викладав українську мову в сільськогосподарському технікумі37, читав лекції в сільських клубах38, був членом Союзу працівників землі і лісу39. 1928 року він передав у дар Музею Українських діячів науки і мистецтва при Всеукраїнській Академії наук свою колекцію40. Власних дітей В. Л. Громашевський виховував в українському дусі, що, насамперед, стосувалося вивчення української мови та літератури. Збереглися його листи до дітей, які він завжди писав українською мовою41. В 1920-ті роки В. Л. Громашевський потрапив у скрутне становище і, як він сам пише, «… що було таке, без чого можна обійтися – спродав, і перебуваю в стані, можна сказати трагічнім»42. Скоріш за все, він був вимушений продати й «Орден Подвійного дракона». В ці ж роки В. Л. Громашевський переїхав до села Березівка Полтавської губернії (рис. 12, 13), ближче до землі своїх предків. Тут він купив хату та, можливо, отримав ділянку землі для садовини й розведення шовківництва43.

У житті В. Л. Громашевського були й цікаві морські подорожі, й виховання дітей, і участь у розбудові українського національного руху, й захист православної віри, й важкі випробування в часи революції та громадянської війни. Відомостей про те, як завершилося життя В. Л. Громашевського, на сьогодні немає. Остання звістка – це отриманий ним лист від дочки Віри 20 серпня 1928 року44. На той час Василю Львовичу Громашевському було 72 роки. Завершити ж розповідь хотілося б словами голови ради хору с. Березівки, які якнайкраще зображають особистість видатного українця, кавалера китайського ордену: «Любий наш Дідусь! Твоя постать і Слово Правди пробудили нас любити Христа і його святий Заповіт…»45.

Рис. 12. Село Березівка на сучасній карті України  /  Рис. 13. Село Березівка (сучасне фото)46

 

АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ

Голова Ради /хору/ с. Березівки – /Громашевському Василю Львовичу/. Лист, 31.XII.1925 р. з с. Березівки до /…/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 104.

Громашевские: Надежда Ивановна и Лев /…/ – родные Громашевского Василия Львовича: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 299.

Громашевский Василий Львович. Личные документы: паспорт, книжка члена союза работников земли и леса и пенсионная. 1906 – 1917 г.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 1-3.

Громашевський Василь Львович – [Науменку] Володимиру Павловичу. Лист про стан української драматургії і засоби створювання заохочувальних премій. Рукопис. З Одеси до Києва: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 129.

/Громашевский Василий Львович/. /О возможностях развития грузовых и пассажирских перевозок Северным пароходным обществом/. /Записка/. Черновик: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 10.

/Громашевский Василий Львович/. /О возможностях развития грузовых и пассажирских перевозок Северным пароходным обществом на Черном и Азовском морях/. / Записка/. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 11.

/Громашевский Василий Львович/. /О значении мореплавания/. /Лекция/. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 12.

Громашевський В/асиль/ Л/ьвович/ – До книгарні /журналу «Киевская старина»/ Листи з проханням прийняти передплату на журнал та книжки. 14 лютого – / / 1904 р. з Севастополя до /Києва/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 23-24.

Громашевський Василь Львович. – Березівській сільраді. Заява з проханням виділити йому ділянку землі для садовини й розведення шовківництва. /20-ті рр. ХХ ст./ с. Березівка: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 34.

Громашевський Василь /Львович/ – До редакції «Літературно-наукового вісника». Лист. /1902 – 1903 рр./ Чернетка. З / / до Львова: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 25.

Громашевський В/асиль /Львович/ – /Книгарні «Наукового товариства ім. Шевченка»/. Листи: 17/30/ вересня 1903–/1904–5 рр. / з / / до /Львова/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 26-27.

/Громашевський Василь Львович серед своєї родини. Одеса. 1899 – 1900 рр./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 298.

/Громашевський Василь Львович/ – /…/ Тимофію Микитовичу. Лист /…/ Чернетка з / Березівки/ до /Одеси/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 131.

Збірка віршів укр. письменників: Куліша, Я. Щоголєва, С. Руданського, О. Афанасьєва, В. Мови, В. Александрова, І. Манжури, О. Пчілки, О. Федьковича, В. Самійленко, М. Старицького, Б. Грінченко, Л. Глібова, І. Франка, Лесі Українки та ін.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 270.

Імператорський «Орден Подвійного дракона» третього ступеня другого класу (порядковий номер 970), присвоєний 13 квітня 1898 року, вручений 14 червня 1898 року капітану другого рангу Російського Добровільного флоту В. Л. Громашевському: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 74, оп. 61.

Командировочное удостоверение, выданное Громашевскому В. Л. Северным пароходным обществом /Одесская контора/ для поездки в Крым по делам общества. 4 октября 1906 г. Одесса. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 5.

Косач Ольга /Пчілка/ – Громашевському Василю Львовичу/ Лист /…/ з Києва до /Одеси/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 220.

Кускова Вера Васильевна – дочь – /Громашевскому Василию Львовичу] Письма: 28 июня – 20 августа 1928 г. из Ленинграда в /с. Березовку, Полтавской губ./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 222-223.

Музей Українських діячів науки і мистецтва Українськ. акад. наук – /Громашевському/Василю Львовичу. Лист з повідомленням про прибуття його власної колекції до музею і висловлюванням подяки за цей дар. Машинопис. Київ, 16.VII.1928 р.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 105.

Музично-драматична спілка «Українська хата» – Громашевському В/асилю Львовичу/. Запрошення на відкриття «Української хати» та інші музичні вечори. /1913 – 1915 рр./ /Одеса/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 92-94.

Одесский кадетский корпус. Директор. – Громашевскому В/асилию/ Львовичу. Благодарственное письмо за внимание и заботливость к кадетам корпуса. 7 июля 1904 г. Одесса. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 69.

Одесское отделение Русского географического общества – Громашевскому В/асилию/Л/ьвовичу/ приглашение принять участие в заседании общества. Открытка. Машинопись. – Одесса, /26.XII.1913: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 97.

Посвідчення, видане Громашевському В. Л. Циглерівською сільрадою. 3 вересня 1925 р.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 9.

Посвідчення, видане Управою Одеської Міської Української Ради Громашевському В. Л. та іншим про уповноваження їх прохати допомоги одеському громадянству. З квітня 1919 р. Оригінал. Одеса: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 6. 

/Протокол засідання правління товариства «Просвіта» та інші замітки/ /1909 р./ /Одеса/. Чернетки: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 71.

Родословная книга дворян Киевской губернии за 1885 – 1894 гг. часть 2. 1885-1894 гг. 284 л.: Державний архів Київської області, ф. 782, оп. 2, дело 436.

Список пьес и нот, пожертвованных В. Л. Громашевским музыкально-драматическому кружку «Українська хата». Рукопис, Одесса, /1912 – 1913 гг./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 90.

Удостоверение, выданное Громашевскому Василию Львовичу профкомом общества «Югоклимат» о проживании его при музее природоведения /бывшем Воронцовском дворце/. 20 января 1924 г.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 8.

Удостоверение, выданное Одесским губкомом профобразования Громашевскому В. Л. в том, что он состоит в должности преподавателя украинского языка в с/х техникуме. 17 августа 1921 г. Одесса: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 7.

Устав благотворительного Общества издания и распространения религиозно-нравственных и просветительных книг на украинском языке /Начало ХХ века/, /Одесса/, Машинопись с правкой: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 272.

 

ЛІТЕРАТУРА

Капустин Д. Вахтенный журнал парохода «Петербург». Документ биографии // Нева. – 2010. – №11. – С. 212-259.

Музичко О. Одеські українські націєтворці «другого плану» кінця XIX – початку XX століть: Василь Громашевський, Василь Чудновцев та Антін Крижанівський // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів: [зб. наук. ст.] / В. М. Бурдуланюк [та ін.]; відп. ред.: Є. Н. Приступа; Львівський держ. ун-т фіз. культури, Каф. гуманітарних дисциплін . – Львів: Сорока П.Б., 2016. – Вип. 5. – 2016 . – С. 119-136.

Одесские новости. – 1906. – 2 июля.

Село Березівка Гребінківського району. – http://www.grebenka.com/index/berezivka_berezovka_berezivska_silska_rada_grebinkivskij_rajon_poltavska_oblast/0-40

Слабченко М. К истории малорусских дворянских родов // Василенко В. И. (ред.), Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. 14. – Полтава, 1916. – С. 229-234.

Goh G. Order of the Double Dragon: Imperial China’s Highest Western Style Honour 1882-1912. – Brookvale, 2012.

Krupp Director Carl Menshausen – an award document for the Imperial Chinese Order of the Double Dragon 1896 // Hermann historica. – https://www.hermann-historica.de/en/l/146403/krupp_director_carl_menshausen_-_an_award_document_for_the_imperial_chinese_orde?aid=148&Lstatus=0&ord=result_d&currentpos=42

 

1 Щиро дякую доктору філологічних наук, провідному науковому співробітнику і завідувачу відділу Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України О. О. Хамраю за те, що він звернув увагу автора на цей недосліджений документ.

2 Імператорський «Орден Подвійного дракона» третього ступеня другого класу (порядковий номер 970), присвоєний 13 квітня 1898 року, вручений 14 червня 1898 року кап ітану другого рангу Російського Доброфлоту В. Л. Громашевському, ф. 74, оп. 61.

3 Офіційна назва Китаю до 1912 р.

4 Ямень з управління справами країн проіснував з 1861 до 1901 року. Управлявся кабінетом з п’яти членів, головним із яких був великий князь Гун Айсіньгьоро Ісинь. У підпорядкуванні у них було 24 секретарі, серед яких 8 належали до «Відомства військових таємниць» – верховного органу цінського уряду, а решта набиралися з різних міністерств Пекіна.

5 Детально про імператорський «Орден Подвійного дракона» див.: Goh G. Order of the Double Dragon: Imperial China’s Highest Western Style Honour 1882-1912. – Brookvale, 2012.

6 Krupp Director Carl Menshausen – an award document for the Imperial Chinese Order of the Double Dragon 1896 // Hermann historica. –https://www.hermann-historica.de/en/l/146403/krupp_director_carl_menshausen_-_an_award_document_for_the_imperial_chinese_orde?aid=148&Lstatus=0&ord=result_d&currentpos=42

7 Щиро дякую за проведені текстологічні консультації Ши Яцзюню, доктору політичних наук, доценту Інституту європейських мов і культур Тяньцзінського університету іноземних мов, директору Інституту Конфуція Київського національного лінгвістичного університету

8 Ним нагороджували заступників консулів і офіцерів третього рівня.

9 Тут і далі зірочкою позначено дати за старим стилем.

10 Родословная книга дворян Киевской губернии за 1885-1894 гг. часть 2. 1885-1894 гг. 284 л.: Государственный архив Киевской области, фонд 782, опись 2, дело 436; Слабченко М. К истории малорусских дворянских родов // Василенко В. И. (ред.), Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. 14. – Полтава, 1916. – С. 232-234.

11 Громашевские: Надежда Ивановна и Лев /…/ – родные Громашевского Василия Львовича: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 299.

12 Громашевские: Надежда Ивановна и Лев /…/ – родные Громашевского Василия Львовича: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 299.

13 Капустин Д. Вахтенный журнал парохода «Петербург». Документ биографии // Нева. – 2010. – №11. – С. 212-259.

14 Громашевський Лев Васильович (1887 – 1980) — видатний український радянський епідеміолог, розробник вчення про механізми передачі інфекції, оригінальної класифікації інфекційних хвороб, організатор систми санітарно-епідеміологічних станцій в СРСР. Академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки УРСР, Герой Соціалістичної Праці. З 1983 року київський Інститут епідеміології, мікробіології та паразитології носить його ім’я. Цікаво, що на початку своєї лікарської діяльності Л. В. Громашевський брав участь у боротьбі з епідеміями чуми в Маньчжурії. Слід зазначити, що Лев Васильович не поділяв християнської віри та українських просвітницьких прагнень свого батька, бо ще за студентських часів приєднався до більшовиків. Батько, в свою чергу, вважав цей вибір сина помилкою, з чим погоджувалася його донька Віра [Кускова Вера Васильевна – дочь – / Громашевскому Василию Львовичу] Письма: 28 июня – 20 августа 1928 г. из Ленинграда в /с. Березовку, Полтавской губ./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 222-223].

15 Північне пароплавне товариство було відкрите 15 жовтня 1900 року з метою встановлення пасажирських та вантажних перевезень. Було одним з найбільших пароплавних товариств на Балтиці в дореволюційній Росії. Засновниками Північного пароплавного товариства виступили таємний радник В. М. Рейтц, датський королівський генеральний консул П. П. Берг, спадковий почесний громадянин Р. І. Паллізен і санкт-петербурзький 1-ї гільдії купець П. Г. Мерк. Пароплави товариства здійснювали регулярні рейси між портами Чорного моря та Далеким Сходом, а також на Чорноморсько-Балтійських і Балтійсько-Чорноморсько-Азовський лініях. Товариство брало активну участь у перевезенні емігрантів з Росії до Південної Америки, Англії, Канади тощо.

16 Командировочное удостоверение, выданное Громашевскому В. Л. Северным пароходным обществом /Одесская контора/ для поездки в Крым по делам общества. 4 октября 1906 г. Одесса. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 5.

17 Одесское отделение Русского географического общества – Громашевскому В/асилию/ Л/ьвовичу/ приглашение принять участие в заседании общества. Открытка. Машинопись. – Одесса, /26.XII.1913: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 97.

18 Одесский кадетский корпус. Директор. – Громашевскому В/асилию/ Львовичу. Благодарственное письмо за внимание и заботливость к кадетам корпуса. 7 июля 1904 г. Одесса. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 69.

19 /Громашевский Василий Львович/. /О возможностях развития грузовых и пассажирских перевозок Северным пароходным обществом/. / Записка/. Черновик: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 10.

20 /Громашевский Василий Львович/. /О возможностях развития грузовых и пассажирских перевозок Северным пароходным обществом на Черном и Азовском морях/. /Записка/. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 11.

21 /Громашевский Василий Львович/. /О значении мореплавания/. /Лекция/. Машинопись: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 12.

22 /Громашевський Василь Львович серед своєї родини. Одеса. 1899 – 1900 рр./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 298..

23 Музичко О. Одеські українські націєтворці «другого плану» кінця XIX – початку XX століть: Василь Громашевський, Василь Чудновцев та Антін Крижанівський // Гуманітарні дисципліни у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів: [зб. наук. ст.] / В. М. Бурдуланюк [та ін.]; відп. ред.: Є. Н. Приступа; Львівський держ. ун-т фіз. культури, Каф. гуманітарних дисциплін. – Львів: Сорока П.Б., 2016. – Вип. 5. – 2016 . – С. 119-136.

24 /Українські прислів’я/ Зібрав Громашевський Василь Львович: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 21.

25 Список пьес и нот, пожертвованных В. Л. Громашевским музыкально-драматическому кружку «Українська хата». Рукопис, Одесса, /1912 – 1913 гг./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 90.

26 Збірка віршів укр. письменників: Куліша, Я. Щоголєва, С. Руданського, О. Афанасьєва, В. Мови, В. Александрова, І. Манжури, О. Пчілки, О. Федьковича, В. Самійленко, М. Старицького, Б. Грінченко, Л. Глібова, І. Франка, Лесі Українки та ін.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 270.

27 Йдеться про записку відомому київському літературознавцеві В. Науменку: Громашевський Василь Львович – [Науменку] Володимиру Павловичу. Лист про стан української драматургії і засобах створювання заохочувальних премій. Рукопис. З Одеси до Києва: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 129.

28 /Протокол засідання правління товариства «Просвіта» та інші замітки/ /1909 р./ /Одеса/. Чернетки: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 71.

29 Музично-драматична спілка «Українська хата» – Громашевському В/асилю Львовичу/. Запрошення на відкриття «Української хати» та інші музичні вечори. /1913 – 1915 рр./ /Одеса/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 92-94.

30 Громашевський В/асиль/ Л/ьвович/ – До книгарні /журналу «Киевская старина»/ Листи з проханням прийняти передплату на журнал та книжки. 14 лютого – / / 1904 р. з Севастополя до /Києва/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 23-24.

31 Громашевський Василь /Львович/ – До редакції «Літературно-наукового вісника». Лист. /1902 – 1903 рр./ Чернетка. З / / до Львова: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 25.

32 Громашевський В/асиль /Львович/ – /Книгарні «Наукового товариства ім. Шевченка»/. Листи: 17/30/ вересня 1903–/1904–5 рр. / з / / до /Львова/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 26-27.

33 Косач Ольга /Пчілка/ – Громашевському Василю Львовичу/ Лист /…/ з Києва до /Одеси/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 220.

34 Устав благотворительного Общества издания и распространения религиозно-нравственных и просветительных книг на украинском языке /Начало ХХ века/, /Одесса/, Машинопись с правкой: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 272.

35 Посвідчення, видане Управою Одеської Міської Української Ради Громашевському В. Л. та іншим про уповноваження їх прохати допомоги одеському громадянству. З квітня 1919 р. Оригінал. Одеса: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 6.

36 Удостоверение, выданное Громашевскому Василию Львовичу профкомом общества «Югоклимат» о проживании его при музее природоведения /бывшем Воронцовском дворце/. 20 января 1924 г.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 8.

37 Удостоверение, выданное Одесским губкомом профобразования Громашевскому В. Л. в том, что он состоит в должности преподавателя украинского языка в с/х техникуме. 17 августа 1921 г. Одесса: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 7.

38 Посвідчення, видане Громашевському В. Л. Циглерівською сільрадою. 3 вересня 1925 р.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 9.

39 Громашевский Василий Львович. Личные документы: паспорт, книжка члена Союза работников земли и леса и пенсионная. 1906 – 1917 г.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 1-3.

40 Музей Українських діячів науки і мистецтва Українськ. акад. наук – /Громашевському/ Василю Львовичу. Лист з повідомленням про прибуття його власної колекції до музею і висловлюванням подяки за цей дар. Машинопис. Київ, 16.VII.1928 р.: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 105.

41 Див. фонд 182 Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

42 /Громашевський Василь Львович/ – /…/ Тимофію Микитовичу. Лист /…/ Чернетка з /Березівки/ до /Одеси/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 131.

43 Громашевський Василь Львович. – Березівській сільраді. Заява з проханням виділити йому ділянку землі для садовини й розведення шовківництва. /20-ті рр. ХХ ст./ с. Березівка: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 34.

44 Кускова Вера Васильевна – дочь – /Громашевскому Василию Львовичу] Письма: 28 июня – 20 августа 1928 г. из Ленинграда в /с. Березовку, Полтавской губ./: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 222-223.

45 Голова Ради /хору/ с. Березівки – /Громашевському Василю Львовичу/. Лист, 31.XII.1925 р. з с. Березівки до /…/: Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, ф. 182, оп. 104.

46 Село Березівка Гребінківського району. –http://www.grebenka.com/index/berezivka_berezovka_berezivska_silska_rada_grebinkivskij_rajon_poltavska_oblast/0-40