В. О. Кіктенко
доктор філософських наук, завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, президент Української асоціації китаєзнавців

«ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ» – це найбільший геоекономічний проект в історії людства, спрямований на створення і зміцнення багатонаціональних зв’язків, на посилення інтенсивності економічних, культурних і політичних обмінів. У найближчі десять років ця ініціатива Китаю залишатиметься найбільшим макроекономічним проектом у світі. Приблизно $350 млрд. заплановано Китаєм на конкретні проекти в рамках ініціативи до 2022 року. Завершення проекту «Один пояс, один шлях» заплановане на 2049 рік (до 100-річчя утворення Китайської Народної Республіки), що має призвести до консолідації величезного Європейсько-Азіатського простору і частини Африки – це 65 країн, в яких проживає понад 4 млрд. осіб.

Зараз вже завершені або перебувають у стадії розробки понад 1700 проектів. Низка країн Південно-Східної та Центральної Азії, Близького Сходу, Східної Африки та Східної Європи є партнерами проекту «Один пояс, один шлях». І це лише початок, бо після завершення власне інфраструктурних проектів китайські компанії будуть активніше працювати в країнах «Поясу і шляху», пропонуючи широкий спектр можливостей для міжнародної співпраці. Вже сьогодні «Один пояс, один шлях» – це не Європейсько-Азіатська, а глобальна ініціатива, спрямована на розширення і забезпечення безпеки морських маршрутів, мереж дорожньої інфраструктури, а також наукових і культурних контактів між різними країнами. Результати цього проекту матимуть колосальний вплив на геоекономічну і геополітичну ситуацію в усьому світі.

Європейські країни перебувають у центрі ініціативи Китаю «Один пояс, один шлях», яка передбачає зміну геоекономічної конфігурації на всьому Європейсько-Азіатському просторі. Більшість напрямків «Одного поясу, одного шляху» поєднують Європу і Китай: 35 китайських міст вже пов’язані приблизно з 34 містами Європи торговими та транспортними маршрутами. Європа є одержувачем китайських інвестицій до таких ключових секторів, як енергетика, телекомунікації та нерухомість. Китайські компанії прискореними темпами здійснюють придбання європейських промислових технологій і компаній, що має зміцнити присутність Китаю в регіоні. Згідно з даними China Railway Corporation, 2017 року наземні контейнерні перевезення між Європою та Китаєм збільшилися до 3,27 тис. рейсів, що є вражаючим досягненням, бо кількома роками раніше за цим маршрутом курсувало лиш кілька вантажних поїздів. Ця тенденція зростання залізничних перевезень збережеться й надалі. При цьому основними драйверами цього розвитку є такі логістичні мультинаціональні корпорації, як DHL і DB Schenker, що не в останню чергу визначається ключовою роллю Німеччини. Плани Китаю з розвитку експорту продукції через грецький порт Пірей до Східної Європи призведуть до збільшення інвестицій до транспортної інфраструктури, логістики та складських приміщень у Південній Європі. Гонконг і Сінгапур конкуруватимуть за розвиток бізнесу в проекті «Один пояс, один шлях», але при цьому великі європейські держави – Велика Британія, Франція і Німеччина, швидше за все, також підтримуватимуть діяльність китайських компаній у Східній Європі, Африці і на Близькому Сході. Крім того, історичні торгові та інвестиційні зв’язки Європи з Африкою та Близьким Сходом роблять цей регіон важливою частиною «Одного поясу, одного шляху».

Необхідно зазначити, що в останні роки спостерігається активізація економічних зв’язків Китаю з ЄС в цілому та з країнами Східної Європи. Зокрема, для деяких з них Китай уже став одним з найважливіших економічних партнерів.

Наприклад, сьогодні Україна – один з основних постачальників зерна до Китаю, а в Білорусі Китай створив індустріальний парк «Великий камінь», а також заплановані інфраструктурні проекти в рамках проекту «Один пояс, один шлях». Китай також приєднався до Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), щоб скористатися інвестиційними можливостями в країнах Східної Європи. Надалі Китай має намір збільшити свої інвестиції до інфраструктури країн Східної Європи, що багатьма розглядається як панацея від млявого внутрішнього економічного розвитку і спосіб подолання величезного дефіциту інфраструктури між регіоном та ЄС. Крім того, деякі східноєвропейські уряди сподіваються, що інфраструктура «Одного поясу, одного шляху» позитивно вплине на розширення зовнішньої торгівлі, що в результаті призведе до диверсифікації ринків збуту для своєї продукції. Східноєвропейські очікування щодо економічного потенціалу «Одного поясу, одного шляху» багато в чому виправдовуються вже наявними результатами. При цьому варто відзначити, що інтерес до проекту «Один пояс, один шлях» в основному обмежується елітами ЄС. Згідно з дослідженням Європейської мережі Thinktank щодо Китаю (ETNC), «Один пояс, один шлях» залишається малознайомою або навіть невідомою темою для широкого загалу в більшості країн ЄС. У дослідженні ENTC відзначалося, що більшість країн ЄС приділяють обмежену увагу цій тематиці, яка, як правило, вважається надто далекою від життя пересічних громадян. Досі основними цілями дипломатичних зусиль Китаю з просування «Поясу і Шляху» були європейські уряди, бізнес-кола та інтелектуальні лідери. Ще гірші справи в Україні.

Україна як частина Східної Європи розташована на перетині «шляхів» та інтересів різних країн, які очікують значних інвестицій при здійсненні проектів в рамках ініціативи Китаю. Для України нова європейська політика Китаю є не тільки певною сумою можливостей, а й серйозним викликом при визначенні власної подальшої зовнішньої політики в умовах агресії з боку Російської Федерації, що триває. Ініціатива «Один пояс, один шлях» потенційно може допомогти виходу української економіки з тривалої кризи шляхом диверсифікації можливостей та шляхів розвитку. Для України, яка зробила свій європейський вибір і прагне вступити до ЄС, важливо враховувати стратегічний характер європейсько-китайських відносин і будувати свої стосунки з Китаєм шляхом досягнення синергії між європейськими (і ширше – західними) та китайськими проектами. Розвиток ж Китаєм економічних та інфраструктурних проектів в Центральній Азії означає, що надалі на маршруті Європа-Китай показники перевезень будуть зростати. Важливою для України є підтримка Китаєм розвитку Транскаспійського маршруту, який з’єднує Європу із Казахстаном та Китаєм через Кавказ і Каспійське море. Цей маршрут вже дозволив Україні обійти російську заборону на транзит українських товарів, відправляючи вантажі через Чорне море, Грузію та Азербайджан. 2016 року Грузія підписала Угоду про вільну торгівлю з Китаєм, Білорусь нещодавно отримала статут спостерігача у форматі «16+1». Все це вказує на те, що «Один пояс, один шлях» має великий потенціал для розвитку ринків, зростання добробуту і зміцнення стабільності на всьому Європейсько-Азіатському просторі.

Україна має використовувати економічний потенціал «Одного поясу, одного шляху» і для розвитку власної національної економіки, і для успішного здійснення євроінтеграції. При цьому Україні слід бути готовою до жорсткої конкуренції в проекті «Один пояс, один шлях», що перш за все стосується великих гравців (наприклад, глобальні перевізники DHL і UPS). Це визначає необхідність створювати альянси і будувати ефективні відносини з китайськими партнерами, щоб конкурувати з глобальними компаніями. Однак, незважаючи на повідомлення в пресі про обговорення можливості вступу України в формат «16+1», офіційні переговори про приєднання фактично не проводилися, а участь у проекті «Один пояс, один шлях» визначається відповідною дорожньою картою. У найближчій перспективі планування українсько-китайського співробітництва та участь України в проекті «Один пояс, один шлях» мають співвідноситься з наявними регіональними планами і форматами взаємодії.

Незважаючи на те, що серед європейських політиків, як і раніше, існують розбіжності щодо ініціативи «Один пояс, один шлях», проте економічні переваги цієї ініціативи обумовлені взаємним інтересом і, безумовно, сприятимуть розвитку транс-регіонального співробітництва. Потужний соціально-економічний підйом Китаю викликав до життя ініціативу «Один пояс, один шлях», яка має стати важливим інструментом співпраці країн-учасниць. Якщо спочатку ініціатива Пекіна була практично непоміченою в ЄС, то сьогодні Європарламент та уряди європейських держав визнають досягнення і перспективність економічного співробітництва в рамках «Одного поясу, одного шляху». Більше того, сьогодні в Брюсселі вважають, що будівництво інфраструктури уздовж сухопутного «Економічного поясу Шовкового шляху» може сприяти економічному зростанню та стабільності в Євразії, а ЄС і Китай зможуть використати цю можливість для доступу на нові ринки та до енергетичних ресурсів. Торговий протекціонізм президента США Дональда Трампа та його схильність до деглобалізації можуть об’єднати Китай і Європу. Якщо адміністрація Д. Трампа відступила від Паризької угоди і навіть ставить під сумнів участь США в СОТ, то ЄС разом з Китаєм дотримуються принципів вільної торгівлі і анти-протекціонізму. Нинішня дипломатія США може підштовхнути ЄС до тіснішої співпраці з Китаєм, і при цьому «Один пояс, один шлях» об’єднає Європу та Азію. Все це може істотно вплинути на світову політику і призвести до зміни структури торгово-економічних відносин, що Україна не може не враховувати при визначенні своїх зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних орієнтирів на найближчі десятиліття.