Вебінар з сучасного Китаю: “Російське вторгнення та майбутнє українсько-китайських відносин”

ПРЕС-РЕЛІЗ 

23 червня 2022 року відбулось перше засідання Вебінару з сучасного Китаю, організаторами якого виступили Національний інститут стратегічних досліджень України, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України та Українська асоціація китаєзнавців. Було обговорене російське вторгнення та майбутнє українсько-китайських відносин з акцентом на наступних питаннях:

  • Що переслідує Китай на основі його нейтральної позиції щодо російського вторгнення в Україну?
  • Які можуть бути стратегічні здобутки та втрати для Китаю від цього конфлікту?
  • Чи впливає фактор Тайваню на позицію Китаю щодо України?
  • Як зміниться зовнішня політика Китаю щодо європейських країн після війни?
  • Як Китай бачить свої майбутні відносини з Україною?
  • Якою є роль американо-китайських відносин у конфлікті, що триває?

У дискусії брали участь провідні вчені та експерти з країн Європи, США, Китаю і України:

  • Томас Фінгар, професор Інституту міжнародних досліджень Фрімана Споглі, Стенфордський університет;
  • Вікінг Боман, аналітик Шведського державного центру дослідження Китаю;
  • Уна Александра Берзина-Черенкова, директорка Центру китайських досліджень Ризького університету ім. Страдиня;
  • Лю Явей, директор китайської програми Центра Картера;
  • Іван Ус, головний консультант сектора зовнішньоекономічних відносин відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень;
  • Дмитро Єфремов, член правління Української асоціації китаєзнавства, дослідник Інституту досліджень сучасного Китаю імені Бориса Курца.

Модератором заходу виступила Ізабель Хілтон, засновниця платформи «China Dialogue», яка підкреслила актуальність теми через оголошену Китаєм та росією «дружбу без кордонів» 6 лютого цього року та розпочату війну росії проти України за два тижні потому, а також на постійну риторику Китаю – виступати посередником у сприянні мирним переговорам.

Усі учасники дискусії висловили солідарність з народом України у боротьбі за свою свободу та суверенітет та обмінялись думками щодо зазначених вище питань.

Томас Фінгар підкреслив, що нейтральна позиція Китаю щодо російського нападу на Україну виходить із його безпекових, економічних та політичних цілей. Оголошуючи нейтралітет, Пекін прагнув 1) підтримати свою репутацію, «зберегти обличчя» та забезпечити політичну перевагу, зважаючи на задекларовані раніше тісні відносини з росією та діючи всупереч реальним та вдаваним загрозам зі сторони США. Оголошення нейтралітету також пояснювало, чому Китай не зробив нічого для захисту українського суверенітету та стратегічного партнерства з Україною. 2) Дистанціюватися від залучення до конфлікту та втрати свободи маневру й одночасно закликати до стриманості обидві сторони. 3) Легітимізувати свою відмову у безпосередній допомозі москві та уникати ймовірних санкції відносно китайської економіки.

Оскільки Китай керується економічними та стратегічними цілями, то, з точки зору експерта, Пекін не буде допомагати путіну рятувати економіку під загрозою західних санкцій. Необхідність демонстрації однозначної позиції підводить Китай до програшу в економічній та стратегічній розбудові стосунків з ЄС та до ряду інших партнерів. Китайський вплив в Європі знижувався ще до вторгнення в Україну, і він буде знижуватись і надалі через риторику підтримки росії. Пекін очікував, що НАТО та ЄС дистанціюються від США, але цього не сталося, і поведінка Китаю також цьому сприяла.

Фактор Тайваню, на думку Т. Фінгара, не відігравав роль у формуванні позиції Китаю щодо України. Позиція Пекіну виходила із того, що Тайвань завжди був частиною Китаю, і ніколи не підтримував путінські зазіхання на територію України. Розвиток подій в Україні зменшує вірогідність військового захоплення Тайваню. Китай сподівається своєю нейтральною позицією та скромною гуманітарною допомогою пом’якшити ефект від його проросійської риторики.

Економічна могутність Китаю та чималий досвід в інфраструктурних проєктах можуть зіграти ключову роль у післявоєнній відбудові України. Китай, а також росія, прикладають зусилля у побудові противаги США, й для цього підвищують значення своєї дружби, вказують на загрозу їхнім політичним режимам та національним інтересам. Китай наполягає на тому, щоб Вашингтон та Європа робили поступки та продовжували підтримувати китайський розвиток, а в обмін на це обіцяють послабити зв’язки з росією. Іншими словами, Китай спробував сформувати свою позицію по відношенню до України шляхом шантажу країн Заходу своїми зв’язками з москвою. Вчений підкреслив, що участь НАТО у цьому конфлікті, на що неодноразово вказував Китай, спрямована на захист цінностей, а не територій. Т. Фінгар висловив думку, що росія не залежить від Пекіну і не погоджує свої дії з Пекіном. Наразі Китай найбільше стурбований згуртованістю Заходу,  наслідком якої буде посилення регіональної кооперації без участі Китаю. Вчений висловив припущення, що успішна оборона України та військова неспроможність росії стимулюватиме в подальшому Китай переосмислити підходи до повернення Тайваню.

Іван Ус висловив занепокоєння тим, що війна в України буде мати суттєвий вплив на глобальну торгівлю та послабить роль міжнародних організацій. На думку експерта, Китай не отримує жодних бонусів від конфлікту в Україні, як основний промоутер глобалізації. Тому позиція КНР по відношенню до України може змінитися шляхом  дистанціювання від росії. Під час дискусії І. Ус згадав про заяву президента Казахстану щодо невизнання самопроголошених ДНР та ЛНР у присутності путіна, як неофіційну позицію Китаю, який має неабиякий вплив у Казахстані. Експерт зазначив, що війна в Україні зблизила Європу та США, але віддалила від Китаю, хоча ЄС є найбільшим торгівельним партнером КНР.

Дмитро Єфремов підкреслив, що за тридцять років дипломатичних відносин Україна та КНР мають напрацювання у вигляді договорів високого рівня, як то про стратегічне партнерство та про дружбу та співробітництво. Експерт зазначив, що США та ЄС впливали на українсько-китайські відносини опосередковано через промислові стандарти та характер інвестицій. Російський вплив на характер відносин між Україною та Китаєм носив прямий характер, оскільки анексія Криму негативно вплинула на ключову участь України у китайській ініціативі «Один пояс, один шлях», а окупація Донбасу знизила привабливість України для китайських інвестицій. На думку експерта, «дружба без кордонів» між Китаєм, який є найбільшим глобалістом, та росією, яка не змогла інтегруватися з ліберальним світом та яка руйнує своєю агресією світовий порядок, безперспективна та суперечлива. Китай знаходиться у стані боротьбі за світове лідерство під тиском американських санкцій й не може прийняти в конфлікті українську сторону, оскільки така позиція вважалась би проамериканською. Д. Єфремов нагадав, що давно не має активного політичного діалогу між Україною та Китаєм через відсутність зацікавленості з китайської сторони. Російсько-китайська взаємодія навпаки активізувалася, що передбачає й спільні військові навчання.

Вчений зазначив, що Китай жодним чином не є бенефіціаром цієї війни, бо у світі збільшується попит на безпеку, а не на економічний розвиток, на якому базуєтья китайська ініціатива «Один пояс, один шлях». Д. Єфремов нагадав, що Україна розглядалась Китаєм як країна, що знаходиться в зоні впливу росії. Тепер риторика Китаю змінилась, і Україна характеризується нею як об’єкт впливу США. Експерт прогнозує, що позиція Китаю по відношенню до України буде кардинально переглянута у разі перемоги України та її більш чіткого європейського майбутнього. Але очікувати на стрімку активізацію двосторонньої співпраці між Україною та Китаєм не варто.

Лю Явей у своєму виступі зазначив, що відповідно до соціологічних опитувань 70% населення Китаю підтримує офіційну позицію КНР щодо війни в Україні. Вчений висловив занепокоєння, що Китай жодним чином не сприяє захисту суверенітету України, хоча питання територіальної цілісності завжди були фундаментальною цінністю для КНР. Лю Явей не погоджується з думкою, що війна в Україні спричиняє залежність росії від Китаю, та прогнозує, що у разі програшу путіна росія усіляко намагатиметься відновити зв’язки із Заходом. Експерт підкреслює, що політична система Китаю не є автократичною, а такою що спромоглася подолати бідність та привести до економічного розквіту. Китайська влада та науковці розуміють усі ймовірні втрати від війни в Україні, але немає підґрунтя для зміни китайської позиції: навіть після вторгнення США продовжує вказувати на економічні, дипломатичні та технологічні загрози з боку Китаю. Лю Явей висловив думку, що війна в Україні могла б об’єднати американські та китайські зусилля задля закінчення війни, але США не робить для цього необхідних кроків. Вчений зазначив, що Китай не буде підтримувати сепаратистів, так само, як він не визнав анексію Криму. Війна в Україні загострила питання Тайваню. Китай уважно спостерігає за діями Заходу та НАТО по відношенню до росії та вважає, що це послаблює вірогідність військового нападу на Тайвань. Український приклад надихнув тайванців посилювати свою оборонну стратегію. Експерт запропонував версію, що США та можливо інші країни підштовхують Китай до військового вторгнення на Тайвань, щоб послабити Піднебесну на кшталт послаблення росії. Лю Явей також підкреслив, що політика США по відношенню до КНР ірраціональна, бо в усьому китайському, навіть в інститутах Конфуція, вбачається загроза.

Уна Александра Берзина-Черенкова висловила свою позицію щодо китайського нейтрального статусу, який більш антиамериканський, аніж проросійський, але точно не проукраїнський. Експертка наголосила на зростанні залежності росії від Китаю та побудові більш тісних безпекових стосунків Китаю та АСЕАН. Уна вважає, що Китай використовує війну в Європі для просування на противагу американській архітектурі безпеки своєї нової ініціативи Глобальної безпеки (так званого Безпекового поясу та шляху), про яку говорив Сі Цзіньпін на нещодавньому саміті БРІКС. Експертка поділилася результатами свого спостереження, що Китай буде готовий зіграти свою роль у післявоєнній відбудові України в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Щодо відносин Китаю з Європою, Уна зазначила, що репутація КНР з війною лише погіршилась, а китайська ініціатива «16+1» фактично сьогодні не працює. Фактор Литви лише додав негативу у відносинах КНР з Європою.

Вікінг Боман розглянув китайську позицію щодо війни в Україні через призму НАТО. Від 24 лютого 2022 року кількість критичних оцінок діяльності НАТО збільшилось в рази в китайських медіа, в яких зазначалась провідна роль США в НАТО та потужний вплив США на подальше розширення НАТО, що спричиняє нестабільність в Європі. Небезпечне розширення НАТО на території, прилеглі до КНР можуть спричинити подібний конфлікт в Азії, про що вже заявляли китайські високопосадовці.  Домінуючий вплив США на країни Європи, на думку китайських експертів, має негативний ефект та загрозу їхній національній безпеці при неспроможності НАТО забезпечити мир. На думку китайської сторони, НАТО є лише інструментом політичного впливу та збагачення США, а також чинником зміни балансу сил в Європі, розширення НАТО – це провокація проти росії. Цей китайський наратив повністю збігається з російським. Експерт висловив думку, що китайську позицію по відношенню до України не варто вважати нейтралітетом. Китай не підтримав вторгнення росії та не надає росії військову допомогу, але називає США, а не росію, винними у цьому конфлікті. Китай цінить взаємовідносини з росією, як союзником у протидії з США.  Вікінг вважає, що так званий китайський альянс з росією лише шкодить іміджу Китаю в світі. Китай наразі зайняв позицію спостерігача. Вчений прогнозує погіршення китайсько-європейських відносин і зазначає, що Китай звинувачує в цьому США.

За результатами вебінару учасники дійшли до наступних висновків:

  1. Російсько-українська війна завдає шкоди інтересам Пекіну, який через свою «нейтральну позицію» намагається мінімізувати свої втрати; Китай й надалі зберігатиме відстороненість й не надаватиме підтримки росії, окрім дипломатичної, та намагатиметься зберегти свободу для політичного маневру та демонстрації свого стратегічного суверенітету.
  2. Китай може посилити свій вплив на «країни третього світу» шляхом покладання провини на США за російсько-українську війну та глобальну нестабільність. Потенційно Китай може зашкодити своїй репутації в «першому світі» через підтримку рф, позиція якої є деструктивною. Імідж на міжнародній арені в боротьбі за глобальне лідерство є зворотною стороною китайської нейтральності і одночасно точкою його найбільшої вразливості.
  3. Розв’язка російсько-української війни визначатиме політику КНР щодо Тайваню в короткостроковій перспективі. Ймовірність успішного силового сценарію «повернення» Тайваню об’єктивно падає. Скоріш за все Пекін демонструватиме рішучість захистити свої інтереси щодо Тайваню будь-якими засобами для створення в інших гравців зворотнього бачення перспективи.
  4. На європейському просторі Китай приваблювали великі ринки та платоспроможне населення, а структурно-політична слабкість ЄС допомагала йому просувати свої інтереси. Відновлення лідерства Сполучених Штатів у регіоні внаслідок російсько-української війни послабить можливості Китаю та стимулюватиме його до пошуку шляхів компенсації глобальної впливовості за рахунок інших регіонів Азії та Африки.
  5. Динаміка європейсько-китайських відносин по завершенні російсько-української війни справлятиме посилений вплив на українсько-китайські відносини. Однозначно підтримувати Україну в війні КНР не буде, оскільки вважає, що вона перебуває під недружнім американським впливом. Попри підприємницький інтерес та технічні можливості прийняти участь у повоєнній відбудові, Пекін обмежуватиме активність своїх представників в Україні, що буде викликано зниженням його інтересу до даного регіону.
  6. КНР у російсько-українській війні займає нейтральну позицію, яку слід вважати не проросійською, а антиамериканською. Ухилення від прямої підтримки росії та пошук шляхів збереження приязних стосунків з Європою свідчать про неготовність Китаю до відкритого протистояння із Сполученими Штатами та продовження попередньої стратегічної лінії на модернізацію, самопосилення та розвиток.