О. О. Шаповалова

президент Польсько-Української Туристичної Палати, голова наглядової ради ТОВ «Агентство “Пан-Укрейн”», голова Державного агентства України з туризму та курортів (2011 – 2014)

Чому саме Китай?

 Україна – Китай: історія відносин

Відносини між Україною та Китаєм нараховують принаймні кілька століть: адже територія нашої держави була органічною складовою Великого шовкового шляху – основної середньовічної торговельної й транспортної артерії, яка сполучала Європу з Далеким Сходом, передусім Китаєм. Цим шляхом перевози­лися не тільки товари, але й приходили знання про культуру, мистецтво, народні звичаї чи державний устрій Китаю до Європи. Так, львів’янин Михайло зі славетного роду Боїмів здійснив у середині XVII століття місіонерську подорож до південнокитайської імперії Мін. За результатами цієї подорожі він уклав детальний атлас Китаю, склав опис лікарських рослин та зробив виклад китайської народної медицини, ознайомивши європейців, зокрема, з діагностикою організму за допомогою дослідження пульсу.

Зв’язки між Україною та Китаєм тривали й у пізніші часи. Так, у радянський період значна кількість китайських студентів здобувала вищу освіту в українських вишах. Проте відсутність української державності призвела до того, що на момент оголошення незалежності України переважна більшість китайців просто не мала уявлення, що собою являє наш край. Що ж до українців, то, починаючи з другої половини 80-х років минулого століття, певна кількість дрібних бізнесменів-«човників» відвідувала Китай з метою закупок дрібного краму, перш за все – куртками-пуховиками та взуттям. Таким чином, на момент проголошення незалежності України китайці про нас не знали практично нічого, українці ж мали уявлення хіба що про Велику Китайську Стіну…

Однак із плином часу українсько-китайські відносини стали розвиватися вже на нових рівнях. Наприклад, деякі українські підприємці стали переносити виробництво до Китаю, що стало одним із чинників підвищення інтересу до КНР з боку українського бізнесу. Відповідно, із України в бік Китаю стали зростати потоки ділових туристів, а такий туризм мав наслідком зростання зацікавленості до екскурсійно-пізнавальних турів.

Що цікавить українців у Китаї?

Варто звернути увагу, що уряд КНР докладає неабияких зусиль для популяризації у світі свого історично-культурного надбання. Статусу туристичних дестинацій набувають (відповідно, відкриваючись для відвідання туристами) все нові атракції й артефакти, а до вже чинних розширюється доступ. Так, 2009 року почався черговий, третій за рахунком, етап розкопок на одній з найвідоміших археологічних пам’яток стародавнього Китаю – Теракотовій армії. Тут, у провінції Сіань, у ІІІ столітті до нашої ери було поховано імператора Цінь Шихуанді, чию гробницю оберігають десятки тисяч теракотових фігурок піших та кінних воїнів, виконаних у натуральну величину. Некрополь було знайдено 1974 року, проте й зараз, на нинішньому етапі, вчені є досить обережними у своїх оцінках щодо загального числа теракотових воїнів. Тим не менше, незважаючи на те, що Теракотову армію повністю досі не відкрито, китайський уряд регулярно розширює зони доступу туристів до цієї історичної пам’ятки.

Зрозуміло, що така політика приваблює до китайських туристичних атракцій мільйони іноземних відвідувачів, серед яких є й громадяни України. Взагалі б хотіла відзначити, що за 25 років, що пройшли з часу установлення дипломатичних відносин між Україною та КНР, українські туристи суттєво розширили свої запити при поїздках до Китаю. Так, сьогодні більшість наших співвітчизників, що приїжджають до цієї держави з туристично-пізнавальною метою, цікавляться не тільки й не стільки відвіданням Пекіна та ділянки великої Китайської стіни, розташованої неподалік від столичної агломерації, а саме принадами континентального Китаю.

Виходячи із цих зацікавлень, фахівці туроператора Pan Ukraine розробили та вивели на ринок низку спеціалізованих турів до Китаю. Наприклад, тур «Усе найкраще в Китаї» охоплює максимум відомих та цікавих атракцій. Він включає відвідання Сіаню, де розташований археологічний заповідник Теракотової армії, Шаолінь зі всесвітньовідомим буддистським монастирем – батьківщиною китайських бойових мистецтв та медитативних практик, Лоян – одне з найдавніших міст світу, яке протягом своєї історії неодноразово виконувало столичні функції, ну й, звичайно, такі туристичні дестинації, як Пекін та Шанхай. Ще один наш тур – «Магічний Гуйлінь», поза всяким сумнівом, зацікавить тих українців, які цікавляться мальовничими ландшафтами. А також процедурою вирощування рису: адже саме тут, у Гуйліні, знаходяться наймальовничіші у світі рисові поля, розташовані на гірських терасах. А гранд-тур «Аватар» поєднує в собі природні та рукотворні чудеса Піднебесної: серед них стовпові гори, які надихнули творців мультиплікаційного серіалу «Аватар: останній повелитель Повітря» та широко відомий у світі скляний міст над прірвою… Усі наші тури складено без внутрішніх перельотів – переміщення туристів територією Китаю здійснюється нічними поїздами.

Зрозуміло, що наша компанія надає послуги й для бізнес-туристів – до того ж повний їх комплекс: від візової підтримки та організації перельоту до розроблення програм перебування в Китаї та відвідання необхідних кожному конкретному клієнтові фабрик, заводів чи виставкових комплексів, надаємо перекладачів та нотаріусів для переговорів та укладення контрактів. До цього варто додати, що наша компанія тісно співпрацює з авіаперевізниками, інфраструктурними об’єктами, приймаючими та екскурсійними компаніями в Китаї, а також акредитована в Посольстві КНР в Україні.

Описані зусилля увінчалися успіхом: показники туризму громадян України до Китаю, хоч і невисокі в абсолютному значенні, зростають випереджаючими темпами. Так, за даними Держприкордонслужби України, в першому півріччі поточного року до Китаю відправилось 8316 громадян України, у той час як за аналогічний період 2015 року – усього 2016 осіб. Таким чином, маємо зростання виїзного потоку на китайському напрямку майже у 4 рази (390%) із чіткою перспективою подальшого збільшення.

Як Україна китайських туристів залучає

Я вже наголошувала, що китайські туристи є одними з найбажаніших у всьому світі. Через це як державні структури, так і туристична громадськість нашої держави здійснює комплекс різноманітних заходів для заохочення громадян Китаю відвідати Україну в якості туристів. Так, під час моєї каденції на чолі Державної агенції з питань туризму й курортів 5 грудня 2013 року, у присутності голів наших держав зі своїм китайським колегою ми підписали Меморандум про сприяння та розвиток організованого туризму із КНР в Україну. Як керівник одного з найстаріших та найавторитетніших в Україні туроператорів, я ініціювала прокладання перших туристичних маршрутів Китаєм для українських туристів, а згодом – й Україною для громадян КНР. Адже нашій державі є що запропонувати китайським туристам. На мою думку, та виходячи з багатолітнього досвіду співпраці з китайськими партнерами, громадян КНР в Україні найбільше зацікавили б такі види туризму:

• Культурно-просвітницький туризм (мистецькі галереї, архітектура, історичні пам’ятки і т.п.). Однак тут слід мати на увазі, що китайські туристи з байдужістю ставляться до церковної архітектури та історії – отже, розробляючи маршрути для них, варто брати до уваги у тому числі й цей фактор.
• Історично-патріотичний туризм. Наприклад, у Китаї культовим вважається роман Миколи Островського «Як гартувалася сталь», за яким китайські кінематографісти зняли серіал, що побив у Піднебесній рекорди популярності. Тому практично все, що пов’язане з тими подіями, наприклад, музей Миколи Островського у Боярці, маршрут трасою описаної в романі вузькоколійки, та й практично уся тематика Громадянської війни на території України, користуватиметься успіхом у більшості китайських туристів. До речі, Посольство КНР взяло шефство над згаданим мною музеєм Миколи Островського, профінансувало ремонт у ньому та всіляко сприяє поповненню його експозиції та збереженню експонатів.
• Усе, що пов’язане з китайсько-українськими відносинами в усі часи. Так, неподалік від площі Ринок у Львові розташована капличка згаданого вже мною роду Боїмів, на якій є написи у тому числі китайською мовою – на честь подорожі Михайла Боїма до імперії Мінь. Я вже побіжно торкнулася Великого Шовкового Шляху, який проходив у тому числі й територією України. Але варто звернути увагу, що сучасний Китай приділяє велику увагу відродженню цієї транспортної та культурної артерії. Відтак китайців цікавить усе, що пов’язано з нею. Наприклад, родовища, індустрія видобування та оброблення бурштину, який користувався великим попитом як у Китаї середньовічному, так і в сучасному. Сьогодні далеко не кожний знає, що Україна є другим у світі експортером та поставником бурштину на світовий ринок, тим часом цей факт (а точніше, інфраструктура видобування й оброблення бурштину) є потужною туристичною атракцією, при чому не тільки для китайців. Отже, фахівці туроператора Pan Ukraine розробили цілу низку «бурштинових» маршрутів на теренах українського Полісся – тобто там, де знаходяться родовища цього напівкоштовного каменю та індустрія його оброблення. Ці тури, зокрема, включають у себе «польові роботи», тобто туристи мають можливість накопати та намити певну кількість бурштину для себе, а також взяти участь у майстер-класах з його оброблення та виготовлення сувенірної продукції.
• Екологічний та кліматично-оздоровчий туризм. Китайські гості із задоволенням відвідують садиби сільського зеленого туризму. Особливо у Карпатах – вже хоча б тому, що в Китаї таких гір просто немає. Громадяни КНР охоче долучаються до українських народних промислів – таких, як гончарство, виноробство та сироваріння, беруть участь у фольклорних фестивалях. Серед цих груп досить часто зустрічаються діти та підлітки: заможні батьки з промислово розвинених територій Китаю, де спостерігаються екологічні проблеми, намагаються у такий спосіб оздоровлювати своїх дітей, а за можливості й підправити своє здоров’я. Однак при цьому слід мати на увазі, що традиційні способи оздоровлення – наприклад, на бальнеологічних курортах – у китайських туристів особливого зацікавлення не викликають: більшість із громадян КНР віддають перевагу китайській народній медицині, яка базується зовсім на інших принципах, ніж європейська.

Українські візи для китайців: поступова лібералізація

Відповідно до чинного українського законодавства, для в’їзду на територію України громадяни КНР мають отримувати візи. Однак зауважу, що робота над лібералізацією візового режиму для китайських туристів триває вже давно, й на цьому шляху нам вдалося досягнути певних успіхів. Так, з 20 червня по 30 вересня в столичному аеропорту «Бориспіль» здійснювався експеримент з оформлення віз для цієї категорії туристів безпосередньо під час перетину Державного кордону України. Експеримент було визнано успішним, тож починаючи з 1 жовтня такий порядок діє на постійній основі: будь-який громадянин КНР, який здійснює поїздку в Україну з туристичною чи бізнесовою метою, може відкрити візу в аеропортах «Бориспіль» та «Одеса». До того ж, починаючи з середині жовтня, консульські пункти, які здійснюють оформлення віз для громадян Китаю, працюють у цілодобовому режимі.

Зрозуміло, що система оформлення українських віз для громадян третіх держав, у тому числі Китаю, потребує подальшого спрощення та модифікації. На мою думку, в якості симетричного заходу, Україна могла б запровадити для китайських туристів безвізовий режим на обмежених територіях – у першу чергу, в туристичних містах та регіонах. Адже не варто забувати, що Китай дозволяє громадянам України безвізовий в’їзд до Пекіна (на 72 години), у Шанхай (на 6 діб) та у Гонконг (на 14 діб). Є підстави вважати, що невдовзі цей список поповниться й іншими містами та регіонами КНР.

Які в нас перспективи?

Туристичні потоки, які наразі існують між нашими державами, далеко не насичені: потенціал наших взаємин є надзвичайно великим, проте стан його реалізації складає долі відсотка. Отже, щоб збільшувати взаємні туристичні потоки, на мій погляд, необхідно здійснювати наступні заходи:

– Збільшувати транзитний потенціал України, всіляко сприяючи авіаперевізникам (як вітчизняним, так й іноземним, у тому числі китайським) у відкритті нових маршрутів та облаштування стикувальних трас через українські аеропорти між Китаєм та Європою, Китаєм та Північною Америкою (останній напрямок, за даними ІАТА, є одним із найзатребуваніших у світі). Китайці вміють рахувати гроші, тому потребують нових можливостей для подорожей. Адже відкриття нових маршрутів та пересадок збільшить конкуренцію на усталених напрямках, що неодмінно призведе до зниження вартості трансконтинентальних перельотів. А це, у свою чергу, збільшить і турпотоки українців до Китаю: адже не секрет, що вартість далекомагістрального авіаперельоту є основним обмежуючим фактором для українських туристів.

У цьому плані, на мій погляд, варто було б відновити переговори з провідними китайськими авіаперевізниками щодо їхнього приходу в Україну. Це суттєво підсилило б конкуренцію на трансконтинентальних напрямках та розширило б пропозицію – адже сьогодні лише одна українська авіакомпанія здійснює прямі перельоти до Китаю, китайські ж авіаперевізники до нашої держави досі не зайшли. Зрозуміло, що такі проекти матимуть успіх лише у випадку ефективної інформаційної кампанії, яка б відображала безпеку та зручність таких авіасполучень.

– Разом із тим якнайактивніше поширювати інформацію про туристичні й бізнесові можливості України серед китайських ділових кіл та туристичних асоціацій, залучати інструменти direct marketing тощо. Китайці, як багато хто у світі, люблять отримувати нові враження та набувати нових знань, тому, разом із реалізацією попереднього пункту, грамотна промоція України призведе до того, що навіть ті громадяни КНР, які раніше не планували зупинку в Україні чи навіть транзит нашою територією, схилятимуться на відвідання нашої держави та знайомство з її туристичними принадами.

Тут варто зазначити, що протягом останнього часу Україна різко активізувала свою присутність на ринку туристичних послуг у Китаї. Так, 2 роки поспіль (2015 та 2016) Україна національним стендом бере участь у найавторитетнішій китайській туристичній виставці COTTM. У формуванні стенду беруть участь туристичні міста, авіакомпанії та провідні туроператори нашої держави, що разом із лібералізацією візового режиму дало певний ефект: кількість китайських туристів на вулицях українських міст збільшилась навіть візуально.

Протягом тисячоліть китайський народ дбайливо збирав та накопичував мудрість, висловлюючи її у прислів’ях. Багато з таких висловів стосується подорожей та мандрівок. Наприклад: «Для того, хто нікуди не пливе, немає й попутного вітру». 25 років тому Україна як незалежна держава та КНР розпочали свою подорож один до одного. Результати цього зближення свідчать, що вітер для наших держав насправді є попутним. А ще – ми обидва, тобто й Україна, й Китай, прагнемо стати на цьому шляху іншими – кращими та мудрішими, заможнішими та сильнішими. Вірю, що так воно і станеться, бо інша китайська народна мудрість свідчить: «Ніхто не повертається з подорожі таким, яким він був раніше».