Шевченко П. П’ять величних гір: стежками імператорів

П. Шевченко

Ранішніми туманами припорошені,

Священні гори невтомно стоять,

До їх відкриття сильні духом запрошені,

У Піднебесній їх велич та слава бринять.

Як ви вважаєте, чи є важливим знання історії та культури Піднебесної для розуміння цієї могутньої цивілізації? Моя відповідь – так, адже усвідомлення мудрості, здобутої Китаєм впродовж тисячоліть, дозволить нам відкривати нові обрії співпраці. Але вивчення культури Піднебесної – як підйом на гору: підійматися вище вже складніше, а повертати назад немає сенсу, і цікаво йти далі та дізнатися, що ж там на вершині.

Може, саме тому в культурі Китаю гори завжди відігравали особливу роль? Сьогодні ми поринемо у незабутню мандрівку визначними горами Китаю та пізнаємо їх значення у Піднебесній.

Ви знаєте, що на території Китаю є безліч різноманітних гір: високі та потужні Гімалаї, мальовничі та популярні гори «Аватару» Чжанцзяцзє (张家界), загадкові та нетуристичні висоти Великого Хінгану (大兴安岭) на північному сході, та й багато інших. Але історично особливий статус величних гір мають п’ять вершин (五岳) – Суншань (嵩山), Тайшань (泰山), Хуашань (华山), південна Хеншань (衡山) у провінції Шаньсі та північна Хеншань (恒山) у провінції Хунань, які були священними у китайській міфології з прадавніх часів, коли Піднебесну уявляли у формі квадрата. Вважалося, що божественний володар п’яти піків мав владу над усіма людьми.

У китайській традиційній релігії п’ять гір відігравали космологічну та теологічну важливу роль, бо представляли Землю та Світовий Порядок, якими володарював Шанді (上帝) – верховне божество Неба, тоді як самі гори пов’язані з п’ятьма:

  • верховними божествами (五方上帝) традиційної релігії стародавнього Китаю;
  • напрямками світу;
  • планетами;
  • сузір’ями;
  • кольорами;
  • елементами;
  • фазами «постійного творіння» (五行);
  • тваринами;
  • порами року та з багатьма іншими поняттями традиційної китайської космології та культури.

Зверніть увагу, з чим саме асоціюються гори – східна Тайшань з весною, переродженням, Юпітером, деревом (东岳泰山属木); південна Хеншань – з літом, Марсом, вогнем (南岳衡山属火); західна Хуашань – з осінню, Венерою, металом (西岳华山属金); північна Хеншань – з зимою, Меркурієм, водою(北岳恒山属水); центральна Суншань – з основою, Сатурном, землею (中岳嵩山属土).

Я думаю, що ви вже здогадалися, що п’ять величних піків оповиті міфами та легендами, котрі яскраво відображають космологію стародавніх мешканців Піднебесної. Згідно даоських письменників, Земля була створена першою живою істотою – велетнем на ім’я Паньгу (盘古), який був творцем Усього. Коли він помер, його тіло стало горами: голова – Тайшанем на сході, живіт – Суншанем у центрі тогочасної Піднебесної, ліва рука – північним Хеншанем на півночі, права рука – Хеншанем на півдні та його стопи – Хуашанем на заході.

Ми фіксуємо культурне значення гір, але далі перейдемо до ролі, яку відігравали ці піки в китайській історії та… до відвідин них самих.

Чи чули ви про першого китайського імператора Цінь Шихуанаді (秦始皇帝), який вперше об’єднав розрізнені китайські держави до єдиної імперії? Так, це саме він створив теракотову армію, а також поклав початок імператорській традиції сходження на п’ять величних піків Піднебесної, піднявшися на Тайшань у 219 році до н. е. та здійснивши там ритуальну церемонію. А за деякими джерелами, сходження на гору з метою релігійного поклоніння та пожертвувань божествам та духам розпочатися ще 3 тис. років тому! Після Цінь Шихуана кожен новий імператор підтримував традицію – поспішав до гір задля отримання благословення богів на правління Піднебесною. Так тривало аж до падіння династії Цін у 1911 році, але навіть після цього воєначальник Юань Шикай (袁世凯), прийнявши імператорський титул у Пекіні, поїхав до північної Хеншань, аби зробити пожертви божествам.

За останні дві тисячі років п’ять величних гір набули значної релігійної ваги, тому послідовники даосизму, буддизму та конфуціанства будували численні святилища та храми як на самих піках, так і вздовж доріг, які вели до вершин. На сьогодні значно активізувалося паломництво як китайських, так і іноземних туристів до п’яти священних піків – адже сходження на вершину гори – це не лише можливість більше дізнатися про Китай та буквально «доторкнутися» до культури цієї країни, а й пройти шляхами володарів Піднебесної, котрі втілювали історію та підіймалися нагору впродовж тисячоліть.

Із п’яти піків найбільш священним вважають Тайшань. Згідно даоських міфів, легендарний Жовтий імператор (皇帝) саме на ній робив пожертвування, приїхавши на колісниці, запряженій шістьма драконами. Ця гора розташована на заході провінції Шандун біля міста Тайан (泰安), а найвищий пік «Нефритового імператора» (玉帝顶) сягає 1545 м висоти. Аби дістатися на шлях до вершини, туристам потрібно пройти через місто та вийти до «червоних воріт» (红门), від яких розпочинається стежка нагору.

Але перед тим, як розпочати сходження, варто приділити увагу місту – обов’язково відвідати даоський храм Даймяо (岱庙), який вважають однією із чотирьох найбільших стародавніх архітектурних будівель поряд із, наприклад, Забороненим містом. Храм був споруджений при династії Хань (206 р. до н. е. – 220 н. е) для проведення церемонії пожертви божествам Неба, Землі та самої Тайшань, а імператор Хань Уді (汉武帝) власноруч посадив на території святилища п’ять кипарисів, які можна побачити і сьогодні. У храмі та павільйонах, прилеглих до нього, містяться сотні кам’яних стел на честь китайських імператорів із стародавніми написами, серед них особливо виділяється стела з надписами Лі Си (李斯), який був головним радником першого імператора Цінь Шихуана 2 тис. років тому. У храмі відчутно плин Часу.

 

Далі, прямуючи містом до «воріт» на гору та до шляху на підйом, ви можете просто поміж приватних будівель побачити давні кам’яні брили із майже стертими написами, які вже не дозволяють дізнатися, хто і чому встановив ці стели.

 

Як тільки ви дійдете до воріт, вам необхідно буде купити квиток (це можна зробити цілодобово) та розпочати сходження Східним або Імператорським маршрутом. Шлях нагору в основному зроблений із кам’яних сходинок, кількість яких – десь біля 6 тис. Щоб дістатися вершини, знадобиться 4-5 годин, якщо йти у середньому темпі. Ви будете йти шляхом сімдесяти двох імператорів, адже, згідно легенд, саме стільки володарів Піднебесної побували на горі.

 

Вночі стежку не освітлюють – тому вам знадобиться ліхтарик. Обабіч стежки буде багато різних історичних артефактів династій Цінь, Хань, Тан та ін. – кам’яних стел, а також даоських храмів.

Також біля шляху інколи будуть магазини та місця для відпочинку поруч із ними. Щойно ви дістанетесь воріт Чжунтяньмень (中天门), це означатиме, що половину шляху пройдено, але далі шлях буде крутішим, а сходинки здаватимуться нескінченними.

Після підйому на плато, прямуючи до вершини, ви пройдете біля відомих написів на каменях (泰山石刻唐代摩崖), котрі почали наносити ще представники першої династії, а потім доповнювали інші.

Звідти ви легко дістанетеся до храму Юдімяо (玉帝庙) на самому піку – це висота 1545 м над рівнем моря, його сучасну будівлу було споруджено в XVI ст. під час правління династії Мін.

 

Це каміння – вершина гори, саме тут відбувалися ритуальні церемонії пожертв, які здійснювали імператори, і в цьому місці, особливо до світанку, можливо відкрити в собі дивне відчуття Часу. Він ніби стає… матеріальним. Адже таке враження, що час зупинився – мільйони різних людей впродовж тисячоліть приходять і йдуть, а ця гора впевненим монолітом височить над усім світом і ніби свідчить: «Так буде завжди!».

На цьому шляху можливо зазирнути за «ширму» величавої вершини, адже очі милує майже оголене кам’яне тіло гори, лише де-не-де прикрите рослинністю.

 

Біля храму особливо виділяється «стела без слів» (无字碑), поставлена Хань Уді на знак того, що тут відбулися богослужіння. Із вершини гори відкриваються неймовірні краєвиди, але, щоб побачити ще більшу красу Тайшаню, потрібно спускатися іншим, Західним шляхом.

Але навіть тут – на дорозі без храмів та кам’яних стел, можливо відчути дотик Історії. Наприклад,  на скелі викарбувані давні ієрогліфи, які знову ж таки неможливо розпізнати.

Інколи краєвиди Тайшаню нагадують кораблі прибульців, котрі знайшли тиху гавань для своїх міжгалактичних крейсерів.

 

Наприкінці цієї подорожі, усвідомлюючи монументальність та енергію Тайшаню, стає зрозумілим, чому ця гора так глибоко увійшла до китайської культури, адже, окрім релігійного значення, ця вершина фігурує в ідіомах та приказках китайської мови. Наприклад, існують такі ідіоматичні вислови: «тиснути на голову, як гора Тайшань» (泰山压顶), тобто створювати великий тиск для когось; «спокійний, як гора Тайшань» (稳如泰山), зберігати спокій; «гора Тайшань ось-ось має розсипатися» (泰山其颓) – вираз великої скорботи через смерть визначної людини своєї доби; і такі приказки: «коли люди об’єднані – то можуть і Тайшань перемістити» (人心齐,泰山移), у єдності сила; «за одним листочком не побачити Тайшань» (一叶障目,不见泰山), себто за малим не розгледіти великого. Ця вершина надзвичайно важлива у китайській культурі, і діячі сучасного Китаю, як наприклад, Ден Сяопін, багато разів згадували її у власних промовах; Тайшань почесно посідає першість серед інших величних гір Китаю.

Другою вершиною, яка уславлена як своєю красою, так і небезпечним підйомом, є гора Хуашань у провінції Шеньсі висотою 2154 м над рівнем моря – це висота її південного піку, яких загалом п’ять. Сходження можливе вночі, більше того, є освітлення стежини, яка справді дуже крута – її сходинки вирублено у скелі, а триматися потрібно за металеві ланцюги. Але все це не робить маршрут менш мальовничим та захопливим.

Історія гори також цікава, на її вершинах розміщено багато даоських храмів. Вже у другому столітті до н. е. на цій вершині існувало даоське святилище – згідно даоських вірувань, у горі мешкає божество підземного царства, а також гора вабить до себе шукачів безсмертя, які вірили, що інгредієнти для виготовлення еліксиру ростуть саме тут.

Після нічного сходження можна насолодитися світанком на східному піку Хуашану

 

А шляхом на південну вершину ви можете побачити  павільйон для гри у шахи. За легендою саме тут даоський патріарх Чень Туань (陈抟) у десятому столітті грав у шахи із імператором і виграв. Після цього військові покинули гору і її було передано монахам.

 

Хуашань дуже крута та, можливо, сувора – найвища серед інших величних гір Китаю, вона ніби кидає виклик мандрівникам: «Чи вистачить вам снаги пройти цей стрімкий шлях та зазирнути за обрій?». Тому, можливо, недаремно елементом цієї вершини є саме метал.

Третьою величною вершиною є Суншань – центральна вершина, яка розташована в провінції Хенань, із піком у 1491 м над рівнем моря, на який можна дістатися з міста Денфен (登封). Ця гора є найдавнішим місцем паломництва для проведення богослужінь, а на її схилах 2500 років тому було засновано даоський монастир Чжунюемяо (中岳庙). Окрім монастирів, гора відома «лісом» пагод – гробниць видатних настоятелів храмів.

 

На Суншані шукав натхнення імператор Цяньлун (乾隆), який написав вірш під час своєї подорожі до вершини. Також відомим є сходження у 695 р. першої китайської імператриці У Цзетянь (武则天) задня здійснення ритуалу вшанування божеств Неба та Землі (封禅). Тогочасні володарі Піднебесної усі діставалися піку Цзюньцзі (峻极峰)

Скелястість гори влучно гармонує з суровою величчю та витонченою красою. Біля Суншану розташовано Шаолінський храм (少林寺) та стародавню Академію Сун’ян (嵩阳书院). Вам обов’язково слід відвідати ці пам’ятки, якщо ви вже будете наживо вивчати Суншань. Адже на цій горі можливо відчути жагу до навчання, якій сприяє спокій цієї вершини.

Четвертою вершиною є північна Хеншань у провінції Шаньсі, висотою 2017 м над рівнем моря. Хоча гора не має такого великого релігійного значення як інші, на її території будували храми за часів династії Хан, які, однак, були пізніше знищені. Але найвідомішим храмом є Сюанькун (悬空寺) або, як його ще називають, «висячий храм», побудований 491 року.

 

Храм буквально побудований на скелі. Може скластися враження, що він тримається дивом завдяки дерев’яним підпоркам. Храм об’єднує три релігійні напрямки – буддизм, даосизм та конфуціанство.

 

Всередині храму буквально немає вільного місця, тому можна лише собі уявити, як в таких умовах жили монахи. Гора Хеншань не є дуже популярним туристичним напрямком – у цьому її принада, тому вона однозначно буде цікава на шляху пізнання культури Китаю, адже шанси дізнатися щось нове зростають.

На жаль, автор цієї статті ще не був на південній Хеншань, тому про цю вершину нічого не буде сказано, але те, що біля неї розташований один з найбільших монастирів південного Китаю, вже дає мотивацію їхати до цієї гори.

Отже, ми здійснили невелику подорож величними горами Китаю: побачили створені природою дивовижні скелясті краєвиди, заглибилися у історію та культуру Піднебесної та пройшли шляхами імператорів; цими стежками володарі стародавнього Китаю ходили для здійснення церемонії пожертв Небові та Землі. Цей досвід дозволив нам глибше осягнути цю дивовижну країну та її фундаментальне світобачення, яке розвивалося впродовж тисячоліть.