Ленівський Р. Регуляторно-правове сприяння експорту української сільгосппродукції до КНР

Руслан ЛЕНІВСЬКИЙ,
генеральний директор «Компанії “Ти і Право” Ленівський Груп», член правління Української асоціації китаєзнавців

Наприкінці липня поточного року Рада національної безпеки і оборони України затвердила стратегію зовнішньої політики України. Стратегія визначає мету зовнішньої політики: утвердження України у світі як сильної та авторитетної країни. Важливим критерієм є позиціювання України як країни нових економічних можливостей, відтак одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики є просування українського експорту та залучення інвестицій. Потужний розвиток агропромислового комплексу України є вагомою складовою і запорукою досягнення визначеної стратегією мети.

Сильна і авторитетна Китайська Народна Республіка пройшла свій шлях до вражаючого зростання економіки. Наразі Піднебесна демонструє успішну реалізацію нових економічних можливостей. Як визнаний західними партнерами системний конкурент, Пекін впевнено виконує головні державні функції (облік, контроль, розподіл і захист). Уряд КНР домігся суворої виконавчої дисципліни по всій вертикалі і послідовно працює на зміцнення державної економіки і зростання добробуту громадян КНР.

За обсягом експорту КНР займає перше місце на світовому ринку. Китай має більше 182 партнерів у світі. Торгівля із США, Західною Європою та Японією становить 55 % зовнішнього товарообігу Китаю. Завдяки зовнішній торгівлі країна отримує 80 % валютних надходжень. Крім того, у підготовці і відправленні експортних товарів задіяне близько 30 млн жителів держави. Значуще місце в економічному розвитку країни посідає сільське господарство. Причому Китай у надзвичайно великих обсягах як виробляє продукцію АПК, так і споживає її.

Не обов’язково копіювати систему, варто досліджувати і брати до власного арсеналу ефективні системні принципи, як це робить Піднебесна. Точним і гнучким поєднанням сучасного міжнародного і власного досвіду КНР блискуче просуває експорт своєї сільгосппродукції і залучає в цю галузь чималі інвестиції.

Безсумнівно, вивчення китайського досвіду, особливостей регулювання імпорту та торгової політики КНР, включно з участю в преференційних торгових угодах, регуляторної практики, управлінських рішень і факторів впливу на доступ сільськогосподарської продукції до ринку КНР сприятиме розвитку експортного потенціалу України.

Зважені запозичення перевірених Піднебесною методів державної підтримки і захисту власного виробника допоможуть підвищити конкурентоспроможність українських сільгосптоварів і вдосконалити торгово-економічні зв’язки України з Китаєм та іншими державами-партнерами.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ АПК КНР

На сучасному етапі Китай з метою подальшого розвитку зовнішньоторговельних відносин бере участь у роботі багатьох міжнародних організацій. Як член СОТ КНР послідовно адаптує і перебудовує свою зовнішньоторговельну систему, законодавство у відповідності до нових завдань модернізації економіки країни. Зовнішня торгівля Китаю нормується законом «Про зовнішню торгівлю», який встановлює правила регулювання міжнародної торгівлі і прав інтелектуальної власності. Діє також пакет нормативних актів, прийнятих компетентними органами щодо контролю за торговельною діяльністю. Зокрема, Міністерство комерції Китаю є виконавчим органом Держради КНР, що відповідає за розробку політики з питань зовнішньої торгівлі, регулювання експорту та імпорту, прямих іноземних інвестицій, захисту прав споживачів, ринкової конкуренції і укладення двосторонніх і багатосторонніх торгових угод.

Правовою основою для застосування пільгових торгових режимів і преференцій учасниками торгових угод є «Положення КНР про імпортно-експортний тариф». На підставі цього документу Комітетом з митних тарифів Держради КНР щорічно приймається «Митний тариф», який передбачає ставки пільгових митних режимів і преференцій при експорті з Китаю й імпорті до Китаю товарної продукції.

Приєднавшись до СОТ, Пекін повністю пов’язав рівень вартісних імпортних тарифів, при цьому середній рівень застосовуваних тарифів відповідає рівню зв’язування. Пов’язані ставки варіюються від нуля до 65 % для сільськогосподарських продуктів та від нуля до 50 % – для інших товарів. Інформація про ставки імпортних і експортних мит щорічно публікується Комітетом з митних тарифів Держради КНР у виданні «Митний тариф КНР». До методів нетарифного регулювання імпорту відносяться квотування і ліцензування.

Питання квотування і ліцензування імпортних поставок відносяться до компетенції Міністерства комерції КНР, у складі якого створено спеціальний департамент. Щорічно Міністерство комерції КНР публікує переліки товарів, імпорт яких здійснюється в рамках квот і за ліцензіями. Перелік квотованих імпортних товарів щорічно нараховує 40–50 позицій і містить здебільшого сільгосппродукцію: пшеницю, кукурудзу, цукор, рис, вовну, бавовну, мінеральні добрива та інше.

Перелік ліцензованих імпортних товарів налічує понад 200 товарних позицій. Органами, що займаються наданням учасникам зовнішньоекономічної діяльності ліцензій на закупівлю по імпорту і продаж на експорт низки товарів, є Управління у справах квотування і ліцензування Міністерства комерції КНР і підрозділи Міністерства комерції провінцій, автономних районів, міст центрального підпорядкування. Місцеві органи в межах повноважень надають ліцензії на імпорт і експорт певних товарів. На сайті Управління у справах квотування і ліцензування Міністерства комерції КНР публікуються переліки товарів, закупівля яких по імпорту і продаж на експорт ліцензуються.

Китаєм активно застосовується державне технічне регулювання, тобто методи торговельного захисту. І хоча Піднебесна чує чимало нарікань з боку західних партнерів стосовно ускладненого доступу сільгосппродукції до бажаного ринку КНР, але керується в першу чергу економічними інтересами своєї держави і власних виробників.

Національні технічні, адміністративні та інші норми і правила в комплексі створюють бар’єри для ввезення в країну товарів, які можуть скласти конкуренцію національним виробникам. Найбільш поширеними технічними бар’єрами в Китаї є вимоги дотримання національних стандартів, одержання сертифікатів якості продукції, що імпортується, специфічні вимоги до пакування та маркування товару, дотримання певних санітарно-гігієнічних норм та дотримання ускладнених митних норм.

Наприклад, державні стандарти КНР у сфері продуктів харчування регламентують вимоги до складу, зовнішнього вигляду, пакування та маркування продукту. Основним стандартом при маркуванні продуктів харчування є «Принципи маркування розфасованих продуктів харчування». Існують й інші стандарти для різних категорій харчової продукції, зокрема стандарти з компонентного складу, правила розрахунку певних показників, зазначених у маркуванні, тощо. Слід зазначити, що до сертифікації імпортної молочної, м’ясної продукції, дитячого харчування діють окремі правила.

Проводити перевірки інгредієнтного складу, затверджувати дизайн маркування продукції уповноважена низка китайських компаній, які отримали державну ліцензію. Щоб отримати послуги таких компаній, потрібно з ними укласти угоду і своєчасно оплатити кожну перевірку. Якщо при перевірці в складі продукту виявиться один або декілька компонентів, заборонених до використання на території Китаю, такий продукт доведеться ретельно доопрацьовувати, поки всі заборонені інгредієнти не будуть повністю виключені з його складу.

Маркування продуктів харчування є обов’язковою вимогою для проходження вантажем митниці, а також для отримання сертифікату Головного державного управління контролю якості, інспекції і карантину КНР (ГДУКЯІК). Китайське законодавство у сфері контролю імпортованих і експортованих товарів вимагає, щоб всі ввезені товари мали сертифікат регіонального підрозділу ГДУКЯІК.

Митна служба Китаю має право відбирати зразки продукції для проведення додаткової експертизи, тому маркування продукту повинне повністю відповідати його справжньому інгредієнтному складу. Обов’язковою умовою є надання повної та достовірної інформації про склад і маркування продукції, що пред’являється.

Загальною вимогою до маркування всіх товарів, що ввозяться до Китаю, є переклад важливої для споживача інформації китайською мовою. Відповідно до Закону КНР «Про безпеку харчової продукції», продукти для безпосереднього вживання в їжу повинні бути розфасовані в невеликі за розміром упаковки з нетоксичного матеріалу. Контейнери для зберігання, транспортування, навантаження і вивантаження харчових виробів повинні забезпечувати чистоту продуктів і перешкоджати попаданню бруду. Для окремих категорій продукції існують додаткові вимоги до упаковки і маркування.

Так, наприклад, пшеничне борошно повинно бути упаковане в чисті, гігієнічні, дихаючі матеріали, які відповідають фітосанітарним вимогам і вимогам безпеки харчових продуктів. Кожна упаковка повинна бути позначена чіткими китайськими ієрогліфами «Цей продукт експортується до Китайської Народної Республіки» і містити достовірну інформацію, включаючи назву району виробництва зерна пшениці, назву, адресу і контакти виробника пшеничного борошна і компанії-експортера.

Фітосанітарний сертифікат є обов’язковою дозвільною нормою, яка додатково посилює контроль при проведенні експертизи і видачі імпортного карантинного дозволу ГДУКЯІК на ввезення тварин, рослин і деяких видів сільгоспсировини з-за кордону. Сертифікація захищає країну від проникнення інфекційних і паразитарних хвороб тварин, а також шкідників, бур’янів та інших небезпечних організмів. Для проходження митного огляду потрібні сертифікати походження. Для здійснення імпортних поставок сільгосппродукції до Китаю імпортеру необхідно отримати карантинний дозвіл. Окрім самої заявки на видачу дозволу постачальник повинен надати Головному митному управлінню Китаю детальну інформацію про походження й обсяги товарів, що ввозяться.

Спільними наказами Міністерства комерції КНР і Головного митного управління КНР щорічно затверджуються переліки товарів, експорт та імпорт яких потребує відповідної ліцензії. База даних Головного митного управління Китаю містить щодо цього багато корисної інформації. ГДУКЯІК затвердило «Порядок управління ринковим доступом (за показниками інспекції якості та карантину товарів) для сільськогосподарської продукції, що вперше завозиться до Китаю».

Уповноважені органи з інспекції якості та карантину товарів країни-експортера подають письмову заявку до ГДУКЯІК. У заявці міститься інформація про назви, види, застосування сільгосппродукції і інформація про майбутніх експортерів. Після отримання заявки ГДУКЯІК надсилає опитувальний лист в країну заявника для подальшого аналізу потенційних ризиків щодо цього імпорту. Після отримання відповіді від країни-експортера ГДУКЯІК організовує експертний аналіз можливих ризиків.

За результатами аналізу китайська сторона розглядає необхідність організації виїзної інспекції до країни-експортера. По завершенні аналізу китайська сторона приймає рішення про погодження протоколу і дотримання ветеринарних і фітосанітарних вимог. Після досягнення узгоджень по всім пунктам протоколу, ветеринарних і фітосанітарним вимог, торгівля тим чи іншим видом сільгосппродукції нарешті дозволяється.

ВИГРАЄ МИСТЕЦТВО ДОМОВЛЯТИСЯ

КНР розглядає і використовує угоди про вільну торгівлю (ЗВТ) як ефективний інструмент інтеграції у світову економіку і зміцнення економічної співпраці з іншими країнами. Саме така зовнішньоторговельна політика невід’ємно вбудовує Піднебесну в багатосторонні торговельні системи. Загалом участь Китаю в ЗВТ позитивно позначається на сталому зростанні експорту сільськогосподарської продукції.

Так, з моменту укладення першої ЗВТ-угоди відзначається стійка тенденція зростання сільгосппостачання. Водночас найбільш питому вагу займає постачання до країн АСЕАН і Республіки Корея.

Аналіз факторів, що впливають на диверсифікацію поставок, логістику, техніко-економічні обґрунтування, умови, етапність, терміни в часі, об’єми угод про ЗВТ та сучасні механізми унормування спрощеного доступу сільськогосподарської продукції між КНР і іншими державами, можуть бути корисними при підготовці практичних рекомендацій, спрямованих на розвиток експортного потенціалу України. Однак це потребує окремого фахового опрацювання.

Наразі Китаєм підписані і діють 16 угод про вільну торгівлю, дві з яких відносяться до спеціальних адміністративних районів Китаю – Гонконгу і Макао. З нормативно-правової точки зору, кожна з двосторонніх угод має свої нюанси, компроміси, поступки і містить приклади з історії підготовки, обговорення, укладання подібних угод та практики їх реалізації.

Однією з перших торгових угод стала Азіатсько-Тихоокеанська угода, до якої Китай приєднався в 2001 р. У 2002 р. було підписано рамкову угоду про всеосяжне економічне співробітництво між Китаєм і АСЕАН, у 2005 р. набрала чинності угода про ЗВТ товарами між Китаєм і країнами-членами АСЕАН. Угода передбачала ліквідацію мит відносно 90 % товарів взаємної торгівлі між Китаєм і АСЕАН до 2010 р. і іншими учасниками угоди до 2015 р.

Експерти зазначають, що Угода заклала підвалини в частині суттєвого збільшення експорту сільськогосподарської продукції Китаю. До підписання ЗВТ на частку країн АСЕАН припадало близько  10 % експорту сільгосппродукції Китаю. До 2019 р. Китай збільшив експорт сільгосппродукції до країн-членів АСЕАН у 7,7 раза до 18,2 млрд. дол. США.

Республіка Корея є одним з найважливіших торгових партнерів Китаю. Незважаючи на наявність угоди AТP, членами якої є КНР і Республіка Корея, у 2015 р. була укладена нова двостороння угода про ЗВТ. Відповідно до угоди КНР скасувала мита на 91 % товарів, що покривають 35 % обсягу поставок з Республіки Кореї. Водночас Республіка Корея скасувала мита на 92 % продукції з Китаю, що покривають 91 % обсягу поставок.

Китайсько-пакистанська угода про ЗВТ (2006) надала Пакистану безмитний доступ на ринок окремих видів сільськогосподарської продукції (манго, цитрусові, інші фрукти і овочі). Китай у відповідь отримав 50%-вий тариф на рибу, молочні продукти, заморожений апельсиновий сік тощо. З метою подальшого спрощення процедур торгівлі в 2019 р. підписано протокол до угоди, яким передбачено поступове збільшення частки безмитних тарифних ліній між Китаєм і Пакистаном з 35 до 75 %. Цікаво, що за угодою 25 % тарифних ліній не охоплюватимуться лібералізацією. До числа захищених галузей віднесено і сільське господарство.

У 2008 р. була укладена, а в 2009 р. набула чинності угода із Сінгапуром. З огляду на те, що в Сінгапурі практично нульовий тариф за більшістю товарних позицій, угода передбачала обнулення мит на 95 % експортних товарів Сінгапуру. В частині вдосконалення правил походження угоду було оновлено в 2019 р.

Першою угодою Китаю з країною Латинської Америки стала у 2005 р. ЗВТ-угода з Чилі. Особливістю було те, що відповідно до угоди Китай і Чилі з 2005 р. до 2015 р. поетапно довели до безмитної торгівлі 97 % своєї взаємної торгівлі. У 2017 р. країни підписали протокол щодо оновлення ЗВТ, який набрав чинності з березня 2019 р. Відповідно до нової угоди Китай поступово скасовує деякі тарифи на деревну продукцію протягом трьох років, а Чилі негайно скасувала тарифи на текстиль, одяг, побутову техніку та цукрову продукцію. Отже, охоплення угоди за нульовими тарифами досягне 98 % взаємної торгівлі між країнами.

З 2010 р. вступила в дію угода про ЗВТ Китаю з Перу. У частині товарів вона охоплювала поступове обнулення мит на 90 % торгівлі між Китаєм і Перу. З боку Китаю передбачалася лібералізація товарів легкої промисловості, електроніки, побутової техніки, механічного обладнання, автомобілів, хімікатів, овочів і фруктів, а з боку Перу – мінералів, фруктів і рибних продуктів.

У 2011 р. новим партнером по ЗВТ стала Коста-Рика – другий за величиною торговий партнер Китаю в Центральній Америці. У сфері торгівлі товарами Китай і Коста-Рика поетапно обнуляють мита на більш ніж 90 % своєї продукції. У першу чергу це стосується постачань китайської текстильної сировини і продукції легкої промисловості, машинобудування, електрообладнання, овочів, фруктів, автомобілів, хімікатів, хутряних і шкіряних виробів, а також поставок колумбійської кави, яловичини, свинини, ананасового соку, замороженого апельсинового соку, варення, рибного борошна та інших товарів.

У 2017 р. вступила в дію ЗВТ-угода з Мальдівами. Цікаво, що для Мальдівів це був перший досвід укладання угоди про ЗВТ з іноземною державою. У частині торгівлі товари з нульовим тарифом становлять близько 96 % з обох сторін. Від цього виграє велика частина китайської експортної промислової та сільськогосподарської продукції, такої як квіти, рослини і овочі. Мальдівські острови отримали преференційний доступ до китайського ринку товарів водного промислу.

Першою угодою про ЗВТ Китаю з країною пострадянського простору, укладену в рекордні строки, стала угода з Грузією, що набула чинності із січня 2018 р. Грузія ввела нульовий тариф на 96,5 % китайських товарів, покриваючи 99,6 % всього імпорту Грузії з Китаю, тоді як Китай у свою чергу ввів нульовий тариф на 93,9 % товарів з Грузії, покриваючи 93,8 % всього імпорту Китаю з Грузії. При цьому на 90,9 % продукції (що становить 42,7 % від загального обсягу імпорту Китаю з Грузії) нульовий тариф був введений відразу, а решта 3 % продукції (51,1 % від загального обсягу імпорту Китаю з Грузії) має перехідний період у п’ять років.

Наприкінці 2019 р. Китай підписав угоду про ЗВТ із першою з країн Африки – Маврикієм. За угодою Маврикій отримує безмитний доступ на китайський ринок приблизно на 8 227 товарів, що становить 96 % китайських тарифних позицій. Мита, застосовні до 88 % цих тарифних позицій, скасовані з набранням чинності угоди. Дія угоди поширюється на ключові експортні товари Маврикію: ром, морожена риба, локшина і макаронні вироби, вафлі та печиво, свіжі фрукти, соки, мінеральна вода та інші товари. Решту тарифів буде скасовано протягом 5–7 років. При цьому Китай погодився надати Маврикію тарифну квоту в розмірі 50 000 тонн для доступу на ринок цукру.

За результатами ЗВТ-угоди Китаю з Новою Зеландією (чинна з 2008 р.) скасовані тарифи на більш ніж 97 % експорту новозеландських товарів у Китай. Від 2018 р. весь експорт Нової Зеландії, окрім молочної продукції (по деяких продуктах тарифи будуть усунені до 2024 р.), і невеликої кількості товарів, які були виключені з угоди, мають право на безмитний доступ до Китаю. Практично весь імпорт з Китаю на ринок Нової Зеландії здійснюється за нульовим тарифом.

Більше десяти років тривали переговори Китаю з Австралією, угода з якою запрацювала наприкінці 2015 р. За ЗВТ-угодою практично всі товари, що експортуються Австралією, можуть надходити в Китай безмитно або за пільговими ставками. У частині сільського господарства угода скасовує тарифи на австралійський ячмінь і сорго і забезпечує швидке зниження тарифів на інші види експорту сільськогосподарської продукції, включно з морепродуктами, бараниною і різноманітними продуктами садівництва. Також із різними перехідними періодами будуть скасовані мита на молочну продукцію (до 01.01.2026 на 20 %) і на яловичину (до 01.01.2024 на 12–25 %).

КОМУ ПІДНЕБЕСНА ПАРТНЕР

На тлі загального переосмислення відносин між Заходом і КНР, очільник МЗС Німеччини Гайко Маас висловив думку, що Євросоюзу необхідно взаємодіяти з Китаєм, попри велику кількість розбіжностей. ЄС розглядає Пекін як «партнера, конкурента і системного суперника», але все ж таки в Брюсселі, як і в Пекіні, вважають шлях роз’єднання неправильним. Слід зазначити, що торгівля товарами між ЄС і Китаєм у 2020 р зросла на 5,3 % до 697 млрд доларів США. Євросоюз є найбільшим торговим партнером Китаю, Китай – другим після США партнером Європейського Союзу.

Першою європейською країною, з якою КНР уклала ЗВТ, стала Ісландія, угода набула чинності в 2014 р. Згідно з угодою Ісландія застосувала нульові тарифи на всі промислові товари і продукти водного промислу, імпортовані з Китаю з дати набрання чинності угоди, що склало 99,77 % від загального обсягу експорту Китаю до Ісландії. Водночас Китай ввів нульові тарифи на 81,56 % товарів, що імпортуються з Ісландії, включаючи товари водного промислу. Після завершення створення ЗВТ обидві сторони прямують до нульового тарифу практично на 100 % продукції, що складає їх товарообіг.

У 2014 р. вступила в дію друга угода Китаю з європейською країною – Швейцарією. Для переважної більшості напрямків двосторонньої торгівлі дане ЗВТ скасовує тарифи повністю або частково, негайно або в залежності від перехідних періодів, через 5, 10, 12 або в окремих випадках через 15 років.

Сьогодні в умовах наслідків пандемії Китай продовжує активні переговори з різними країнами і інтеграційними об’єднаннями щодо укладення як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про створення ЗВТ. Однією з таких багатосторонніх угод, що формується, є Регіональне комплексне економічне партнерство. Воно об’єднує практично всіх важливих торговельних партнерів Китаю, у першу чергу Японію, на частку якої в 2020 р. припало близько 10 % від загального обсягу експорту Китаю. КНР також опрацьовує питання укладення тристоронньої угоди з Японією і Республікою Корея, переговори щодо якої ведуться з 2012 р.

Важливими торговими партнерами для Китаю є країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки, переговори з якими почалися в 2004 р. На країни Перської затоки в 2019 р. припало близько 1,4 % експорту сільгосппродукції Китаю. Ще із низкою країн КНР веде двосторонні переговори: Шрі-Ланка, Ізраїль, Норвегія, Молдова, Панама, Палестина та Камбоджа. Найважливішими торговими партнерами серед розглянутих країн є Ізраїль і Шрі-Ланка (0,3 % і 0,25 % від загального обсягу сільгоспекспорту).

Крім того, Китай розглядає в якості потенційних партнерів по ЗВТ низку країн (Колумбія, Фіджі, Непал, Папуа-Нова Гвінея, Канада, Бангладеш, Монголія), з якими проводяться техніко-економічні обґрунтування можливості створення угод щодо ЗВТ.

ПАРТНЕРСТВО, У ЯКОМУ Є МІСЦЕ Й УКРАЇНІ

Китай є давнім й найважливішим стратегічним партнером України в Азії, з яким ми системно розвиваємо співпрацю в аграрній сфері. Посол КНР в Україні Фань Сяньжун на пресконференції, присвяченій 10-річчю стратегічного партнерства між Китаєм і Україною, повідомив, що товарообіг між Україною і Китаєм за перші п’ять місяців поточного року збільшився на 48 % порівняно з аналогічним періодом минулого року і становив понад 7 млрд 400 млн дол. США.

У 2020 р. український імпорт з Китаю становив 8,3 млрд доларів, експорт – 7,1 млрд доларів. За даними Держстату, товарообіг України з Китаєм у 2020 р. збільшився до 15,4 млрд доларів США (порівняно з 12,79 млрд доларів у 2019 р.). Китайський дипломат спрогнозував, що цього року можна очікувати на «гарний розвиток».

Україна посідає перше місце з імпорту до Китаю пшениці, соняшникової олії і соняшникового шроту. Водночас посол зауважив, що минулого року Китай закупив на світових ринках понад 100 млн. тонн сої, з яких на Україну припадає 50–60 тис. тонн. Китай імпортує також багато ячменю, яловичини, гороху. Пекін готовий й надалі відкривати ринок Китаю для України і закуповувати більше продукції.

Українські експерти зауважують, що Китай в даний час займає одну з лідируючих позицій у виробництві та експорті сільськогосподарської продукції, але основна частка виробленої ним продукції йде на власне споживання і потреби в продовольстві надалі будуть тільки зростати. Тому попри те, що ринок КНР є важкодоступним для багатьох товарів з України, у зв’язку з використанням широкого інструментарію для захисту внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, нашій країні радять наполегливо працювати над подоланням негативного торгового сальдо.

У цьому році відзначається різке зростання попиту в КНР на такі товари як льон, молочна продукція, дитяче харчування, рапсове масло, яловичина, кондитерські вироби, мед і пиво. Але необхідно мати на увазі, що Китай закінчує реалізацію програми із забезпечення своєї продовольчої безпеки, тому для українських експортерів агропродукції вікно можливостей не буде відкрито нескінченно. Саме тому важливо проаналізувати наявні потреби КНР, з урахуванням експортного потенціалу України, виокремити перспективні експортні позиції і розпочати підготовку унормування всіх необхідних процедур для найшвидшого доступу сільгосппродукції на ринок Китаю.

На міжнародній конференції з питань реформ в Україні, яка проходила у Литві, виконавчий віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс зазначив, що Україна запровадила близько 80 % законодавства ЄС про безпеку харчових продуктів і 45 % законодавства про тварин, у сфері охорони здоров’я і добробуту. Україна вже доклала багато зусиль для відповідності європейським стандартам і це відкриває шлях до прогресу в аграрній сфері.

Однак для розвитку сільського господарства потрібно ще виконати досить широке коло завдань. По-перше, Україні взагалі необхідно осучаснити та вдосконалити на законодавчому рівні саме розуміння виробництва сільськогосподарської продукції. З проведенням земельної реформи виникла потреба у новій редакції закону про консолідацію земель, оскільки чинна редакція закону не працює. Важливо також продовжувати роботу над законодавством у сфері безпеки харчової продукції та захисту рослин.

У нас є схвалений закон про ветеринарну медицину і добробут тварин, положення якого потрібно імплементувати, а це величезний пакет підзаконних актів, впровадження яких потребує певного часу. Також законодавцям є над чим працювати щодо унормування питань упаковок харчових продуктів, дитячого харчування, карантинів і захисту споживачів. Це дасть можливість зняти наявні нетарифні бар’єри в торгівлі з ЄС і КНР та запобігти у сфері безпеки харчових продуктів виникненню нових. Ще одним важливим напрямком є унормування на основі консультацій тарифів, промбезвіз, мита, питання внутрішніх водних шляхів тощо. До того ж врахувати не тільки питання ефективності АПК, безпеки продукції, але також і фактори впливу на навколишнє середовище.

Фахівці неодноразово наголошували, що політичному керівництву, державним органам влади, правникам, бізнесу України і КНР потрібне постійне кваліфіковане спілкування на наявних і ефективних новостворених майданчиках, покликане поглибити співпрацю, згладити дисбаланс в умовах доступу і забезпечити однакові правила інвестиційного регулювання та вирішення суперечок.

Маючи на меті виведення українсько-китайського співробітництва в галузі сільського господарства на новий рівень, нашим країнам необхідно спільно:

  • сприяти просуванню стабільного співробітництва з торгівлі сільськогосподарською продукцією на основі порівняльних переваг шляхом уникнення надмірних нетарифних бар’єрів;
  • розширювати галузеве співробіництво в рамках відповідних програмних документів;
  • досліджувати і просувати екологічно чисту енергетику на базі аграрного виробництва і використання поновлюваних джерел енергії;
  • сприяти просуванню логістичних проєктів з метою формування додаткових можливостей для транзитного потоку в рамках ініціативи «Одного поясу, одного шляху» (будівництво портових терміналів, елеваторів для транспортування аграрної продукції, сховищ холодного зберігання тощо).

З 2021 року розпочали діяти ЗВТ-угоди між Україною та Великою Британією, а також Україною та Ізраїлем, наша держава вийшла з ініціативами укладення угод про вільну торгівлю з В’єтнамом, Індонезією. Попри те, що ми скоротили торговий дефіцит з Китаєм, він все одно є. Однак простір для лібералізації торгівлі з КНР величезний і обидві сторони погоджуються з тим, що ми повинні вивчати подальші кроки для досягнення цієї мети. Україна і КНР підписали відповідну заяву про здійснення спільного дослідження щодо лібералізації торгівлі і укладення угоди про вільну торгівлю.

Українські компетентні органи постійно спілкуються на теми продовольчої безпеки з представниками Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FАО), Міжнародної ради по зерну (IGC) та з іншими міжнародними організаціям. Україна має багато різних новостворених інструментів: Мінекономрозвитку, Мінагрополітики, Держпродспоживслужба, безліч бізнес-асоціацій, Офіс просування експорту, але нашим китайським партнерам, як власне і всім іншим, важливо бути впевненими у прогнозованості і послідовності прагнень України. Саме за таких умов успішне взаєможивлення економік України і КНР стане цілком реальним процесом.