Антонюк Л. Л., Гальперіна Л. П. Інноваційно-технологічні виміри стратегічного партнерства України та Китаю

Л.Л. Антонюк
доктор економічних наук, професор, Державний вищий навчальний заклад«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Л.П. Гальперіна
кандидат економічних наук, професор, Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

АНОТАЦІЯ. Досліджено розвиток стратегічного партнерства України з Китайською Народною Республікою в інноваційно-технологічних вимірах за продуктовим підходом. Визначено значний потенціал розвитку стратегічного партнерства між країнами в торгівлі високотехнологічними товарами та у науково-інноваційній співпраці. Запропоновано підвищувати рівень інноваційно-технологічного співробітництва між Україною та Китаєм шляхом розбудови індустріальних парків та парків високих технологій на території України.

ABSTRACT. The development of the strategic partnership of Ukraine with the People’s Republic of China in the innovative and technological aspects of the product approach has been explored. Significant potential of development of strategic partnership between countries in trade in high-tech goods and scientific-innovative cooperation is determined. It is proposed to increase the level of innovationtechnological collaboration between Ukraine and China by building industrial parks and high technology parks in Ukraine.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інновації, технології, українсько-китайське співробітництво, стратегічне партнерство.

KEYWORDS: innovation, technology, Ukrainian-Chinese cooperation, strategic partnership.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ. З часу підписання Декларації щодо стратегічного партнерства між Україною і Китайською Народною Республікою в 2011 році, відбулися важливі події в економічному розвитку як України, так і КНР, що позначилося на характері двосторонніх економічних відносин між державами. Нові вектори у перспективах стратегічного партнерства між Україною та КНР відкриває проголошена Головою КНР Сі Цзіньпіном у 2013 р. у Казахстані та Індонезії ініціатива «Один пояс, один шлях» щодо широких перспектив міжнародного співробітництва у різноманітних сферах. Однак важливими для розвитку двосторонніх стратегічних партнерських відносин є не лише кількісні аспекти, а й якісні, до яких належать питання реалізації інноваційно-технологічного потенціалу, що й обумовлює актуальність теми цього дослідження.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ. Розгляду стратегічного партнерства України і КНР присвячено суттєвий науковий доробок дослідників українсько-китайських економічних відносин, зокрема роботи Б. Антонюк [1], Л. Антонюк [1, 2], А. Бароніна і А. Колпакова [3], Л. Власенко [4], Л. Гальперіної [5], Є. Гобової, А. Гончарука, О. Коваля, В. Кіктенка та С. Кошового [6], А. Левченка та М. Левченко [7], О. Хлистової [1], О. Хоменко [2], А. Шаповал [4] та ін. Разом з тим, інноваційно-технологічна складова стратегічного партнерства меншою мірою висвітлена у наукових працях, тому тема залишається надзвичайно актуальною, а різноманіття методологічних підходів, застосовуваних авторами, дає змогу всебічно розглянути предмет дослідження.

ОСНОВНОЮ МЕТОЮ статті визначено інноваційно-технологічні виміри стратегічного партнерства України та Китаю на основі продуктового підходу.

МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ. На сьогодні загальновизнаними є три основних підходи інноваційно-технологічних вимірів торговельно-економічних міждержавних відносин: галузево-секторальний, продуктовий та патентний.

Галузево-секторальний підхід ‒ це особлива агрегація виробничих галузей відповідно до рівня їх технологічності (витрати на дослідження та розробки (research and development, R&D) відносно до доданої вартості) за статистичною класифікацією економічної діяльності в ЄС ([9]). Виробничу діяльність згруповано таким чином: «високотехнологічна», «середньо-високотехнологічна», «середньо-низькотехнологічна» та «низькотехнологічна». З іншого боку, послуги в основному згруповані в «інтенсивно-знаннєві послуги» (knowledge-intensive services, KIS) та «менш інтенсивно-знаннєві послуги» (less knowledgeintensive services, LKIS), і ці групи визначаються відповідно до такої ж логіки в NACE Rev.2.2 [9, 10]. Продуктовий підхід розглядає рівень технологічності продуктів обробної промисловості та аналогічно визначає торгівлю високотехнологічною продукцією. Список високотехнологічних товарів ґрунтується на розрахунках інтенсивності досліджень і розробок за групами продуктів (витрати на R&D до загального обсягу продажів). Класифікацію високотехнологічних продуктів здійснено на основі Стандартної міжнародної торговельної класифікації SITC (the Standard International Trade Classification) [11].

Патентний підхід розглядає, чи є патент високотехнологічним, а також визначає патенти на біотехнології. Групи патентів складені на підставі восьмого видання Міжнародної патентної класифікації IPC (The International patent classification), а також патенти на біотехнології. Зокрема групами високих технологій IPC визначено: авіацію; інформаційно-комунікаційні технології; комп’ютерне й автоматизоване бізнес-обладнання; лазери; мікроорганізми і генну інженерію; напівпровідники [11].

У цій статті за методичну основу обрано продуктовий підхід. Інформаційним джерелом слугували дані Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ [12], дещо відмінні від даних Державної служби статистики України [8]. Часовий період охоплює 2010-2017 роки (2010 рік – це рік до підписання Декларації про стратегічне партнерство між Україною та КНР, 2017 рік – останній повний рік, за який є статистичні дані).

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Динаміка зовнішньоторговельного балансу торгівлі між Україною та КНР з 2010 по 2017 роки дає змогу зазначити, що отримання статусу стратегічного партнерства у 2011 р. стало імпульсом зростання насамперед китайського імпорту до України, що тривало з 2011 по 2013 роки (Рис. 1). Однак після максимуму у 2013 році відбулося різке скорочення китайського імпорту, що можна пояснити девальвацією гривні, зниженням купівельної спроможності населення, безповоротною втратою китайських інвестицій внаслідок форс-мажорних обставин, обумовлених драматичними подіями в Україні. Так, у 2015 році цей показник впав удвічі, порівняно з даними 2013 року. Але вже з 2016 року і досі відбувається стійке зростання китайського імпорту в Україну. Цілком інший тренд демонструє імпорт КНР з України, який з 2011 по 2012 рік незначно скоротився та від 2012 по 2015 роки мав стабільну слабкопідвищувальну динаміку. У 2014-2015 роках, незважаючи на втрату Україною 20% ВВП внаслідок російської агресії на сході України та окупації Криму, український імпорт до КНР навіть зріс, що пов’язано з преференціями, наданими китайською стороною. Однак у 2016‒2017 відбувається різке зниження вартості українського імпорту до КНР.

Рис. 1. Динаміка імпорту КНР з України та імпорту України з КНР (2010-2017 рр.), тис. дол. США
(Джерело: побудовано за даними Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ [12])

Питома вага експорту України до Китаю у 2017 році складала 4,7% від загальної вартості вітчизняного експорту, тоді як питома вага китайського імпорту в Україну дорівнювала 11,4% від загальної вартості імпортних товарів. Таким чином, маємо відчутну асиметрію в обсягах торгівлі та несприятливу для України тенденцію її посилення. У 2017 році Китай вийшов на друге місце серед країн-імпортерів України, у той час як питома вага імпорту з України складає для КНР 0,001% (вартість імпорту з України до КНР становила 2,3 млрд. дол. США, а загальна вартість імпорту КНР з усіх країн світу ‒ 1,84 трлн. доларів США).

Сальдо зовнішньоторговельного балансу (ЗТБ) між Україною та Китаєм має від’ємні значення впродовж досліджуваного періоду з 2010 по 2017 роки та в цілому відображає тренд сальдо ЗТБ України з усіма країнами світу (Рис. 2). Зазначимо, що за цей проміжок часу Україна мала позитивне значення сальдо ЗТБ з усіма зовнішньоторговельними партнерами у 2015 році. Величина пасивного сальдо становила у 2017 році 3,5 млрд. дол. США, що краще за показник мирного для України 2013 року. В цілому у переліку стратегічних торгових партнерів України Китай посідає четверте місце, тоді як частка України у зовнішній торгівлі Китаю складає 0,17%.

Рис. 2. Сальдо зовнішньоторговельного балансу Україна-КНР та Україна-Світ (2010-2017 рр.), тис. дол. США
(Джерело: побудовано за даними Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ [12])

Дисбаланс у реалізації торговельної складової стратегічного партнерства між країнами має прояв і в інноваційно-технологічних вимірах. Розглянемо сальдо ЗТБ між Україною та Китаєм за окремими групами товарів, які за критеріями ОЕСР віднесено до високотехнологічної продукції (Рис. 3). За даними Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ позитивне сальдо ЗТБ між нашими країнами за період з 2010 до 2017 року спостерігається лише щодо групи товарів «Літаки, космічні апарати та їх частини». Це не дивно з огляду на те, що Україна була й залишається космічною державою. На експорт спрямовують передусім ракети-носії, які доставляють супутники на орбіту (типу «Циклон» та «Зеніт» з вантажопідйомністю від 0,6 до 600 тонн, високоточною системою керування і великим запасом палива). Користуються попитом на світовому ринку українське устаткування для космічних кораблів, розробка та виробництво апаратури радіокерування тощо. Зазначимо, що недостатнє державне фінансування ставить під загрозу міжнародну конкурентоздатність цієї галузі.

Однак за групами товарів «Електротехніка та обладнання та їх частини; звукозаписуюча апаратура, телевізори», «Машини, механічні прилади, ядерні реактори, котли; їх частини», «Фармацевтична продукція», «Оптичні, фотографічні, кінематографічні, вимірювальні, контрольні, точні, медичні прилади» від’ємне сальдо зростає.

Рис. 3. Сальдо ЗТБ між Україною та КНР за окремими групами високотехнологічних товарів (2010-2017 рр.), тис. дол. США
(Джерело: побудовано за даними Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ [12])

Протилежною є ситуація за основними статтями експорту України до Китаю, якими стали товари з низькою доданою вартістю (руди, шлаки, попіл складають 36%, жири та олії тваринного та рослинного походження ‒ 25%, зернові культури ‒ 22%, деревина ‒ 2% та ін.). Найстрімкіше зростає експорт з України до Китаю зернових культур, а також тваринних і рослинних жирів (Табл. 1).

Таблиця 1. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ БАЛАНС МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КНР ЗА ОКРЕМИМИ ГРУПАМИ НИЗЬКО ТА СЕРЕДНЬОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ (2010-2017 РР.), ТИС. ДОЛ. США

Джерело: побудовано за даними Центру міжнародної торгівлі ЮНКТАД / СОТ [12]

Разом з тим, в імпорті до України з КНР переважає високотехнологічна продукція, в тому числі «Комп’ютерна та офісна техніка», «Електроніка та техніка зв’язку», «Фармацевтичні вироби», «Наукові прилади», «Електричні машини i устаткування та їх частини», «Хімічна продукція», «Неелектрична техніка» [8]. В економічних відносинах між двома країнами посилюються тенденції технологічної асиметрії, що характерне як для кількісних, так для якісних показників. Небезпечною для України є тенденція збільшення сировинної спрямованості експорту та низька конкурентоздатність на внутрішньому товарному ринку. Через це з українського боку на невизначений час відтерміновано розгляд можливості підписання угоди про Зону вільної торгівлі з КНР, що було запропоновано китайською стороною ще 2015 року.

НА НАШУ ДУМКУ, напрямом активізації інноваційного співробітництва між Україною та КНР має стати реальне долучення України до ініціативи керівництва КНР «Один пояс, один шлях». Україна була однією з перших підписантів меморандуму про співпрацю в рамках цього проекту, однак для залучення китайських інвестицій необхідно зробити кроки з українського боку. Реалізація стратегічного партнерства в інноваційній, науково-технічній, освітній, інформаційній технологіях, енергоефективності, в альтернативній енергетиці та в екологічних сферах сприятиме збалансованості двосторонніх відносин. Покращити стан покликана урядова політика України, втілена у впровадження «Експортної стратегії України: Дорожньої карти стратегічного розвитку торгівлі на період 2017—2021 років» [13], кінцевою метою та основним завданням якої є перехід до експорту наукомісткої інноваційної продукції для сталого розвитку та успіху України на світових ринках [14]. Однак зазначимо, що чотири роки – замалий термін для втілення поворотних змін у незадовільну ситуацію з конкурентоздатністю української високотехнологічної продукції на китайському ринку. Україна має 21 контракт з Китаєм на загальну суму понад 67 млн. доларів США, створено три спільних українсько-китайських наукових парки, але усі вони розташовані на території КНР. Аналіз успішного зарубіжного досвіду, у тому числі китайського, дає змогу стверджувати, що каталізатором інноваційного співробітництва між двома країнами може стати розбудова спільних парків високих технологій та індустріальних парків, використання потенціалу університетів, створення вільних економічних зон інноваційного спрямування тощо. У країнах з ринками, що формуються, до яких належать як Україна, так і КНР, існують певні прогалини у функціонуванні інститутів. Разом з тим, накопичений у Китаї досвід комерціалізації досліджень та розробок, впровадження університетської науки у виробництво, розбудови технологічних та наукових центрів, які утворюють синергетичний ефект об’єднуючи університетську, академічну науку, державне та приватне фінансування з комерційними інтересами. Прикладом такого об’єднання може слугувати парк Чжунгуаньцунь у північно-західній частині Пекіна, який називають «китайською кремнієвою долиною». До парку входять Пекінський університет та Університет Цінхуа, близько 200 науково-дослідних інститутів, Академія наук Китаю.

З урахуванням реформування багатьох сфер суспільного життя в Україні (наприклад, зараз тривають реформи контролюючих та дозвільних структур, правоохоронної системи та судової гілки влади тощо) розбудова спільних парків високих технологій має великі ризики. Тому, як свідчить досвід Республіки Білорусь, де зараз функціонує найбільший за межами КНР спільний індустріальний парк «Великий камінь», не лише покращення інноваційно-інвестиційного клімату в Україні, а й встановлення прямого урядового контролю за дотриманням заявленого в парку спеціального правового режиму, стануть важливою передумовою успіху такої діяльності.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Торговельно-економічна складова стратегічного партнерства між Україною та КНР свідчить про загрозливі для України тенденції інноваційно-технологічної асиметрії. Цілеспрямоване розв’язання окреслених проблем потребує розробки відповідної довгострокової інноваційної стратегії України. Одним із шляхів подолання відставання України в інноваційному розвитку та посилення інноваційності торговельно-економічної складової стратегічного партнерства з Китаєм вбачається розбудова на території України спільних парків високих технологій та індустріальних парків, що також сприятиме активізації участі України у реальних проектах китайської ініціативи «Один пояс, один шлях». При цьому необхідно дотримуватися таких основних позицій:

І – спеціалізації на високих технологіях та інноваціях весь період функціонування таких парків.

Умовами створення та подальшого функціонування парків високих технологій та індустріальних парків має бути відповідна спеціалізація. В нормативно-правових документах необхідно зазначити основні види діяльності парків та критерії для реєстрації як резидентів парку:

  • для парків високих технологій: розробка та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та програмного забезпечення як для внутрішнього використання, так і на експорт, роботи за конкретними високотехнологічними напрямками (із зазначенням їх назв, наприклад, створення матеріалів для мікро- і наноелектроніки, розробка та виготовлення авіаційної і ракетно-космічної техніки тощо);
  • для індустріальних парків: реалізація інвестиційних проектів в галузях машинобудування, електроніки та телекомунікації, у фармацевтиці, тонкій хімії, біотехнології, з нових матеріалів, а також комплексна логістика, електронна комерція, діяльність, пов’язана із зберіганням і обробкою великих обсягів даних, здійснення НДДКР тощо.

ІІ – дотримуватися пільгових умов господарської діяльності резидентів парків.

Основні преференції резидентів парків із зазначенням термінів їх дії:

1) звільнення від:

  • податку на нерухомість об’єктів, розташованих в парку;
  • земельного податку з ділянок у парку для резидентів і спільної керуючої компанії на весь термін дії спеціального правового режиму;
  • податку на прибуток щодо прибутку резидентів парку від реалізації товарів (робіт, послуг), вироблених на території парку, строк терміном у 10 років з першого податкового періоду, в якому у резидента виник прибуток від реалізації зазначених товарів (робіт, послуг), надалі сплата податку здійснюється за ставкою, зменшеною на 50% від чинної в Україні до закінчення терміну дії спеціального правового режиму;
  • звільнення резидентів і керуючої компанії парку від ПДВ при придбанні робіт та послуг на території України для реалізації інвестиційних проектів;
  • невключення курсових різниць до складу позареалізаційних доходів і витрат з метою обчислення податку на прибуток;

2) надання преференцій при сплаті:

  • прибуткового податку фізичних осіб;
  • єдиного соціального внеску в частині доходів, що перевищують середню в країні місячну заробітну плату;

3) спрощення у сфері митного регулювання:

  • можливість функціонування в індустріальному парку «територіальної» або «бондової» зони;

4) спрощення у сфері дотримання державних будівельних норм України (але з обов’язковим проведенням
державних експертиз):

  • можливість будівництва об’єктів в індустріальному парку за закордонними нормами без адаптації проекту до вітчизняних норм;
  • адаптація у спрощеному порядку закордонних норм до українських норм;
  • вибір підрядників та інженерних організацій без проведення процедур закупівлі;
  • вільне формування цін в будівництві;
  • спрощення процедури прийняття до експлуатації побудованих в парку об’єктів;

5) скорочення термінів здійснення низки процедур:

  • ухвалення рішень про надання (вилучення) земельної ділянки в 3-денний термін;
  • прийняття об’єктів до експлуатації впродовж 30 календарних днів;
  • узгодження адміністрацією парку переліку товарів (робіт, послуг), за якими надається вирахування сум ПДВ, впродовж 5 робочих днів;
  • ухвалення рішення про видачу спеціальних дозволів на право заняття трудовою діяльністю іноземним громадянам впродовж 5 календарних днів;

6) надання преференцій у дотриманні вимог валютного законодавства щодо:

  • проведення певних валютних операцій;
  • оголошення та формування статутних фондів резидентів парку і спільної керуючої компанії в іноземній валюті;
  • вільне ціноутворення без встановлення квот на продукцію, вироблену в індустріальному парку;

7) надання преференцій щодо вимог візового режиму:

  • безвізовий в’їзд особам, зацікавленим у інвестуванні в індустріальний парк або тим, які вже інвестують на цій території, на термін до 180 днів;
  • можливість реєстрації іноземних громадян і осіб без громадянства, які залучаються для будівництва об’єктів парку, в житлових приміщеннях, які не є об’єктами житлового фонду (тобто в будівельних містечках).

ІІІ – Надати гарантії захисту інвесторів від невигідних для них змін законодавства.

Необхідно встановити стабілізаційне застереження, тобто зафіксувати встановлений спеціальний право-
вий режим на весь термін його дії та забезпечити незмінюваність його для резидентів; надати гарантії, що
інвестори парку будуть захищені від невигідних для них змін законодавства, а за умови прийняття в країні
кращих умов господарювання, ніж у парках зі спеціальним правовим режимом, впровадження чинності
таких умов на територію парків).

ІV – Встановити кількісні критерії мінімального обсягу інвестицій.

З метою залучення інвестицій у високі технології встановити диференціацію критеріїв для юридичної особи для реєстрації як резидента парку:

  • мінімальний обсяг інвестицій у реалізацію інвестиційного проекту – на рівні не менше 5 млн. дол. США; за умови здійснення інвестицій в 100% обсязі впродовж трьох років з дня реєстрації як резидента, сума інвестицій може бути еквівалентною не менше 500 тис. дол. США;
  • за реалізації інвестиційного проекту щодо здійснення НДДКР сума інвестицій не повинна бути меншою за 500 тис. дол. США.

V – Організувати діяльність парків зі спеціальним правовим режимом.

З метою ефективного залучення інвесторів створити дві інституції:

  • державну адміністрацію для реєстрації резидентів парку та співпраці з дозвільними органами в Україні;
  • керуючу компанію (на самоокупності за рахунок дивідендів) для надання на безоплатній основі консалтингових, передпроектних та інжинірингових послуг інвесторам.

VI – Залучити університетську освіту до діяльності парків зі спеціальним правовим режимом.

З цією метою необхідно розробити стимули для посилення мотивації для цих установ вищої освіти брати участь у дослідженнях та розробках на комерційній основі.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонюк Л. Л., Антонюк Б. О., Хлистова О. С. Стратегічні напрями забезпечення конкурентного лідерства Китаю // Україна-Китай. – 2016. – №2(8). – С. 49.

2. Антонюк Л.Л., Хоменко О.В. Стратегічні вектори економічної співпраці України та КНР // Україна-Китай. – 2017. – №3 (9). – С. 70–75.

3. Баронін А., Колпаков А. Україна і Китай: «дружній спаринг» у різних вагових категоріях [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня. Україна. – 8 листопада 2013. – № 33. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/ukrayina-i-kitay-druzhniy-sparing-u-riznihvagovih-kategoriyah-_.html.

4. Власенко Л.В. Домінантні тенденції розвитку українсько-китайської торгівлі // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2017. – С. 20.

5. Гальперіна Л.П., Шаповал А.В. Стратегічні напрями торговельно-економічних відносин України з Китаєм // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Науковий журнал. – К.: НАУ, 2013. – № 4. – С.31–35.

6. Гончарук А. З., Гобова Є. В., Кіктенко В. О., Коваль О. А., Кошовий С. А. Аудит зовнішньої політики: Україна-Китай Інститут світової політики. – 2016. – URL: https://glavcom.ua/pub/pdf/49/4935/auditukrchi.pdf

7. Levchenko M., Levchenko A. Ukrainian-Chinese Economic Partnership as a Factor of Effective Economy Development and its Perspectives // International Journal of Economics and Society. – 2015. – №1. – P.152-155.

8. Вебсайт Державної служби статистки (Держстату) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: www.ukrstat.gov.ua.

9. Eurostat indicators on High-tech industry and Knowledge – intensive services Annex 3 – High-tech aggregation by NACE Rev.2. – available from http://ec.europa.eu/eurostat/cache/metadata/FR/htec_esms.htm.

10. Eurostat indicators on High-tech industry and Knowledge – intensive services Annex 5 – High-tech aggregation by SITC Rev.4. – available from http://ec.europa.eu/eurostat/cache/metadata/Annexes/htec_esms_an5.pdf.

11. Eurostat indicators on High-tech industry and Knowledge – intensive services Annex 6 – High-tech aggregation by patents. – Available from http://ec.europa.eu/eurostat/cache/metadata/Annexes/htec_esms_an6.pdf.

12. Website International Trade Centre UNCTAD/WTO (ITC) – available from https://www.trademap.org/Index.aspx.

13. Про схвалення Експортної стратегії України (“дорожньої карти” стратегічного розвитку торгівлі) на 2017-2021 роки. Розпорядження КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1017-р Київ. http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1017-2017-%D1%80.

14. Уряд схвалив Експортну стратегію України на найближчі 4 роки. https://www.kmu.gov.ua/ua/news/uryad-shvaliv-eksportnustrategiyu-ukrayini-na-najblizhchi-4-roki.