З китайської класичної поезії. З китайської переклав В. Урусов

«关雎»(诗经)
关关雎鸠, 
在河之洲。
窈窕淑女,
君子好逑。
参差荇菜,
左右流之。
窈窕淑女,
寤寐求之。
求之不得,
寤寐思服。
悠哉悠哉,
辗转反侧。
参差荇菜,
左右采之。
窈窕淑女,
琴瑟友之。
参差荇菜,
左右芼之。
窈窕淑女,
钟鼓乐之。

«КАЧКИ КРЯЧАТЬ» З «КНИГИ ПІСЕНЬ»
Чути – крячать качка з качуром,
на ріці Янцзи, там на острові.
Гарна дівчина, скромна дівчина,
покохав її благородний муж.
Рясно поросли жовті лілії,
ліворуч зірвемо і праворуч теж.
Гарна дівчина, скромна дівчина,
спав, не спав, він її бажав.
Він і мріяти про таку не міг,
і сумуючи, не стуляв очей.
Довгу-довгу ніч сон ніяк не йшов,
і крутився все з боку на бік він.
Рясно на воді – жовті лілії,
ліворуч, праворуч – зберемо їх.
Гарна дівчина, скромна дівчина,
цінь і се звучать – жити в злагоді.
Рясно на воді жовті лілії,
праворуч, ліворуч – їх нарвемо.
Гарна дівчина, скромна дівчина,
дзвін і барабан радісно звучать.

***

«上邪» (汉乐府)
上邪 !
我欲与君相知,
长命无绝衰。
山无陵,
江水为竭,
冬雷震震,
夏雨雪,
天地合,
乃敢与君绝!

О НЕБЕСА!
З ХАНЬСЬКИХ ПІСЕНЬ «ЮЕФУ»
О небеса!
Я хочу, щоб навік мені ви стали
вірним нерозлучним другом.
Коли гора зрівняється з землею,
і в річці висохне вода,
грім вдарить взимку,
влітку сніг піде,
коли земля зіллється з небом,
тоді лиш ми розстанемося з вами!

***

孟浩然 «春晓»
春眠不觉晓,
处处闻啼鸟。
夜来风雨声,
花落知多少?

Мен Хаожань
«ВЕСНЯНИЙ СВІТАНОК»
Весняний сон солодкий на світанку,
та чути всюди голоси птахів.
Шуміла ніч дощем і віяла до ранку,
не знати скільки обірвала пелюстків.

***

贺知章 «回乡偶书»
少少离家老大回,
乡音无改鬓毛摧。
儿童相见不相识,
笑问客从何处来。

Хе Чжичжан
«ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДОДОМУ»
Пішов я молодим – додому старість повертаю,
мій говір не змінивсь, хоч скроні сиві маю.
Дітей зустрів – вони мене не знають.
– Чужинцю, звідки будеш? – весело питають.

***

王维 «辋川闲居
赠裴秀才迪»
寒山转苍翠,
秋水日潺湲。
倚杖柴门外,
临风听暮蝉。
渡头余落日,
墟里上孤烟。
复值接与醉,
狂歌五柳前。

Ван Вей
«ЖИВУЧИ НА СПОЧИНКУ НА РІЧЦІ
ВАНЧУАНЬ, ПІДНОШУ СЮЦАЮ ПЕЙ ДІ»
Темно-зеленими стали гори холодні,
вода осіння плине, тихо плине.
З ціпком виходжу за убогий тин,
в обличчя вітер, у сутінках чую цикад.
За переправою сідає сонце,
над селищем здіймається димок.
Цзє-юй п’яничка знов не забарився,
п’ять верб почують пісні божевільні.

***

王维 «杂诗»
君自故乡来,
应知故乡事。
来日绮窗前,
寒梅著花未?

Ван Вей
З «ВІРШІВ ПРО РІЗНЕ»
Приїхали Ви з рідного села,
і мабуть, знаєте про все, що там було.
Коли Ви їхали сюди, то під вікном
чи вже цвіла та слива зимова?

***

王维
«九月九日忆山东兄弟»
独在异乡为异客,
每逢佳节倍思亲。
遥知兄弟登高处,
遍插茱萸少一人。

Ван Вей
«У ДЕВ’ЯТИЙ ДЕНЬ ДЕВ’ЯТОГО МІСЯЦЯ ЗГАДУЮ
ПРО БРАТІВ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ НА СХІД ВІД
ГОРИ ХУАШАНЬ»
Один на чужині, давно, а все чужий,
і згадую свій рід в осіннє свято щораз.
Я бачу, як на гору йдуть брати, та серед них
в кизилових гілках – немає одного з нас.

***

李白 «登金陵风凰台»
风凰台上风凰游,
风去台空江自流。
吴宫花草埋幽径,
晋代衣冠成古丘。
三山半落青天外,
二水中分白鹭洲。
总为浮云能蔽日,
长安不见使人愁。

Лі Бо
«ПІДНЯВШИСЬ НА ТЕРАСУ ФЕНIКСІВ
У ЦЗІНЬЛІНІ»
Тераса Феніксів – гуляли там птахи казкові,
а нині тільки вітер і тече собі ріка.
Серед палаців У в квітучих травах
ховається стежина,
роди шляхетні Цзінь – то пагорби могильні.
Саньшань-гора з туману в небо виглядає,
тут острів Чаплі Білої ріку надвоє розділив.
І хмари, що пливуть, закрити можуть сонце,
Чаньань не бачу і від того сумно на душі.

***

李白 «菩萨蛮»
平林漠漠烟如织,
寒山一带伤心碧。
暝色入高楼,
有人楼上愁。
玉阶空伫立,
宿鸟归飞急。
何处是归程?
长亭更短亭。

Лі Бо
«МЕЛОДІЯ “ПУСАМАНЬ”»
Далекий ліс мов затканий туманом,
холодні гори знову серце крають.
У сутінках на вежу піднімусь,
сумні думки і там мене не залишають.
На сходах із нефриту зупиняюсь,
птахи летять до гнізд своїх.
Яка ж дорога в рідний край веде?
І павільйони на шляхах – та скільки ж їх?

***

柳宗元 «江雪»
千山鸟飞绝,
万径人踪灭。
孤舟蓑笠翁,
独钓寒江雪。

Лю Цзунюань
«СНІГ НАД РІКОЮ»
Тисячі синіх гір, та над ними
птахи не летять,
десять тисяч шляхів вже без сліду
людського лежать.
На човні одинокий рибалка
в накидці простій застиг,
він закинув гачок,
над холодною річкою сніг.

***

苏轼 «江城子»
乙卯正月二十日夜记梦。
十年生死两茫茫,
不思量,
自难忘。
千里孤坟,
无处话凄凉。
纵使相逢应不识,
尘满面,
鬓如霜。
夜来幽梦忽还乡。
小轩窗,
正梳妆。
相顾无言,
惟有泪千行,
料得年年肠断处:
明月夜,
短松冈。

Су Ши
МЕЛОДІЯ “ЦЗЯНЧЕНЦЗИ”
В двадцяту ніч місяця чжен року їмао
записав сон
Десять років живу, а тебе вже нема,
і незліченні думи мої,
і не можу забути ніяк.
Від могили за тисячі лі,
не знайти для печалі слова.
Не пізнаєш мене, як зустрінеш колись,
пилом вкрите обличчя,
скроні наче в снігу.
Ніч прийшла, сниться сон – знову
в рідних місцях.
Під маленьким вікном,
ти така ж, як була.
Стоїмо ми без слів,
тільки сльози проклали стежки від очей.
Рік у рік серце крає картина одна:
ясна місячна ніч,
невеличка сосна на горбі.

З китайської переклав В. Урусов