Спільний шлях у майбутнє: Гонконг святкує 20-ліття передачі суверенітету

 

Першого липня 1997 року Гонконг став центром уваги всього світу. Це був історичний день – після 156 років колоніального минулого Гонконг набував статусу спеціального адміністративного району у складі Китайської Народної Республіки.

Цей день офіційно став закінченням цілої епохи та одночасно початком нового життя для Гонконгу та його жителів. Перемовини щодо передачі повернення Великобританією Гонконгу почалися майже за 15 років до цього дня, коли Ден Сяопін вперше обговорив цю проблему з тодішнім прем’єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер. Вирішальну роль у процесі возз’єднання відіграла модель «Одна країна, дві системи», запропонована Ден Сяопіном, в основі якої лежить принцип мирного об’єднання із збереженням місцевої специфіки управління, економіки та укладу життя.

chevron-right chevron-left

У 1997 р. територія, суверенітет та військові сили Гонконгу були передані у підпорядкування Китайській Народній Республіці. Проте найбільша проблема виникла щодо «повернення» людей. Для вирішення цього питання було докладено чимало зусиль з боку центрального та місцевого управління. Народна освіта та виховання національного духу стали тими засобами, що врешті сприяли потужному піднесенню поняття «одна країна» серед широких мас. З часом з’явилося відчуття ідентичності, визнання об’єднаного Китаю і все більше місцевих жителів, особливо молоді, в першу чергу визначали себе як китайців, тобто приналежних до Великого Китаю. Про це свідчать результати опитувань серед населення. Рівень довіри до центрального уряду залишається стабільно високим вже багато років і для цього є вагомі причини.

Дві події з новітньої історії Гонконгу довели, що «справжні друзі пізнаються в біді». Коли азійська фінансова криза 1997 р. та епідемія атипової пневмонії у 2003 р. стали руйнівними для місцевої економіки, центральний уряд КНР організував потужну підтримку Гонконгу. Для пожвавлення відновлення економіки було прийнято «План зі зміцнення економічного співробітництва», розпочалася підтримка великих державних підприємств, а жителі материкового Китаю отримали можливість подорожувати до Гонконгу як індивідуальні туристи (до 2003 р. Гонконг було можливо відвідати лише у складі туристичної групи). Ці заходи сприяли не тільки швидшому покращенню економічного становища, але й зміцненню стосунків на рівні звичайних людей. Звісно ж важко очікувати повної інтеграції населення за двадцять років, проте ступінь взаємоповаги та довіри щодо материкового Китаю суттєво зріс за ці два десятиліття.

Що ще змінилося за цей час? Деякі зміни виявилися дійсно неочікуваними, наприклад, частка Гонконгу у ВВП Китаю складала 18% на момент возз’єднання. Але наразі вона складає приблизно 3%. Цю цифру часто використовують критики Китаю, як аргумент проти реінтеграції Гонконгу. Втім, справа тут дещо в іншому: сам материковий Китай пережив період стрімкого зростання економіки, суттєво наздогнавши за ці двадцять років Гонконг за виробництвом, рівнем життя, технологіями тощо, і наразі є другою економікою світу. Зростання ВВП складає приблизно 3,2% на рік. До того ж за показником ВВП на душу населення, цей регіон є одним із перших у світі.

Гонконгзька Асоціація Молоді провела власне дослідження, в результаті якого з’ясувалося, що половина місцевих стартапів планує вихід на ринки поза Гонконгом і серед них – дві третини орієнтовані на материковий Китай.

Статистика Світового банку свідчить, що політична стабільність, ефективність органів влади, якість законодавства, верховенство права у суспільстві, контроль над корупцією – по всіх цих параметрах сьогоднішній Гонконг показує значно кращі результати ніж до возз’єднання із КНР. Особливо показовим є індекс верховенства права, за яким Гонконг був нижче 60-го місця у світовому рейтингу в 1996 р., а у 2015 р. вже був на 11му місці, залишивши позаду чимало великих західних країн. Зокрема незалежність судової влади у Гонконгу – на четвертому місці з-проміж 140 країн світу. Це неймовірне досягнення для регіону, де ще 20 років тому населення не мало права голосу на виборах губернатора.

Статистика доводить, що загальна вартість первинних публічних пропозицій (ІРО) Гонконгу складає 24,8 млрд доларів США. Цей показник тримається вже два роки поспіль та є найвищим у світі. Гонконг – найбільше джерело прямих іноземних інвестицій у Китаї та найбільший фінансовий центр у КНР. Одночасно він швидко перетворюється та важливу стратегічну платформу інтернаціоналізації китайського юаню та розбудови проекту «Один пояс, один шлях».

Навіть спостереження простих людей, місцевих та туристів, вказують на те, що зміни дійсно відбуваються навіть у звичайних речах. Повсюди можна помітити ознаки того, що Гонконг стає все ближчим та доступнішим – у деяких магазинах можна розраховуватися китайськими юанями, персонал розмовляє на чистому путунхуа, більшість великих торгових площадок приймає оплату через сервіси Weixin та Zhifubao, все частіше спільно знімаються фільми. Все це вказує на активний розвиток стосунків між Гонконгом та материком. Ці зміни стали невід’ємною частиною багатого економічного та культурного життя півострова.

Не менш важливу роль у налагодженні стосунків між материком та Гонконгом неочікувано зіграли панди. У 1999 р. на двохліття передачі суверенітету центральна влада подарувала спеціальному адміністративному району двох панд – Ань Ань та Цзя Цзя. Ці чарівні створіння заклали основу для міцної дружби між Гонконгом та південно-східною провінцією Сичуань. Панди стали улюбленцями публіки у місцевому океанаріумі, де щорічно їх відвідує більш ніж мільйон людей. Одночасно з їх прибуттям, було створено Гонконгзьку Асоціацію збереження панд, яка у 2003 р. почала у Сичуані будівництво спеціальної лікарні для панд. Таким чином дві панди стали початком тісної співпраці між Гонконгом та провінцією Сичуань у сфері наукових досліджень та культурного обміну. Пізніше, у 2007 р., з нагоди десятиліття повернення Гонконгу, центральна влада надіслала океанаріуму ще двох панд – Ін Ін та Ле Ле. Через рік у Сичуані стався руйнівний землетрус, що знищив майже 83% територій, де проживали панди, та значно пошкодив дослідницьку інфраструктуру. Цього разу уряд Гонконгу знову прийшов на допомогу та виділив 209 мільйонів доларів США на відновлення природного середовища проживання панд і вдосконалення баз розмноження та охорони панд. Одним з етапів було відкриття у 2016 р. масштабного спеціалізованого саду із центром порятунку панд, лабораторіями, ветеринарною клінікою, освітнім та туристичним центрами. На знак подяки за фінансування цього проекту, всі мешканці Гонконгу можуть відвідувати цей сад безкоштовно. Того ж року Міський університет Гонконгу відкрив у місті Ченду свій дослідницький інститут.

Під час урочистого святкування 20-ї річниці возз’єднання Гонконгу з Китаєм, президент Сі Цзіньпін, так само як і його попередники, запевнив у незмінності статусу спеціального адміністративного району. Він високо оцінив успішність моделі «Одна країна, дві системи» та підкреслив її важливість для всього світу. В часи жорстких міжнародних конфліктів та нестабільності саме мирний характер возз’єднання Китаю є вагомим досягненням. Символічно, що гаслом цього свята стали слова «Разом. Прогрес. Можливості».

Звісно, півтора століття колоніального періоду не минули безслідно для Гонконгу і ще багато проблем потребують вирішення, та за двадцять років вже відбулося чимало змін, що віддаляють його від періоду «опіумних війн» і британського управління. Проте в контексті п’яти тисяч років китайської історії навіть ці 150 років – лише короткий уривок часу. Події 1997 р. вже стали частиною цієї історії та назавжди лишаться в пам’яті людей як початок нової епохи, як повернення на батьківщину та відновлення справедливості.

Текст за матеріалами китайських ЗМІ підготовлено Гобовою Є. В., кандидатом філологічних наук, молодшим науковим співробітником відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України