Лю Цзюнь, радник із торгово-економічних питань при Посольстві КНР в Україні: «Я буду ще більш активно займатися встановленням комунікацій між діловими колами наших країн»

– Добрий день, пане Лю Цзюнь! Спасибі, що погодилися поговорити в нас у гостях, і я сподіваюся, що нам удасться поспілкуватися не тільки про українсько-китайські відносини в цілому, але і про той досвід, який є у Вас, про Ваші погляди на проблеми, перспективи, котрі існують, і подальший розвиток відносин між нашими країнами. Питання, які я сьогодні поставлю, готувалися провідними вченими, що входять до Української асоціації китаєзнавців. У нас є кілька тем, які закономірно стосуються економіки, але почати б хотів із більш простого, проте не менш цікавого питання: чи думали Ви колись, що будете працювати в Україні, чи для Вас це була абсолютна несподіванка?

– Передусім, я б хотів висловити подяку за запрошення на сьогоднішнє інтерв’ю. Воно мені дуже цікаве, оскільки цього місяця виповнюється рівно п’ять років моєї роботи в Україні.

– Ювілей?

– Ювілей!

– Будемо вважати, що це інтерв’ю присвячене Вашому ювілею.

– Так, дякую (сміється). Я думаю, що мені пощастило працювати протягом п’яти років у дуже важливий для вашої країни період. Це важливо і для мого досвіду роботи закордоном. Що ж стосується Вашого першого запитання, то я ніколи не припускав, що буду працювати в Україні. Усі ці роки мені було дуже комфортно й цікаво працювати у вашій країні, і я докладав усі свої сили на благо розвитку торгово-економічних відносин між Китаєм і Україною.

– У якомусь сенсі я був свідком Вашого приїзду в Україну. Ми зустрілися, якщо я не помиляюся, через місяць після Вашого прибуття до
Києва…

– Так, у грудні.

– Для мене велика честь бути знайомим із Вами, і ми дуже вдячні за Вашу участь у заходах, які проводить Українська асоціація китаєзнавців. Ваші ідеї надзвичайно важливі для того, щоб відносини між нашими країнами ставали все більш і більш ефективними. Невипадково значний інтерес викликають економічні питання і невипадково, що вони пов’язуються з інвестиціями. Чому? Тому що це важливо для ефективного, швидкого розвитку, для так званої наздоганяючої модернізації. Україна нині також надзвичайно потребує іноземних інвестицій. На Ваш погляд, чому Україна може бути цікавою для китайського інвестора сьогодні, завтра та в найближчій перспективі?

– Гарне питання. На мій погляд, насамперед Україна може залучати потенційних інвесторів людськими ресурсами. Українці – розумні, веселі, щирі люди. Це дуже важливо для створення нової, більш відкритої України. На жаль, у світі в цілому і в Китаї зокрема, як і раніше, мало знають про Україну. Так, китайці в основному знають, що Україна – це красива країна, гостинні люди, але мало знають про потенційні можливості українського ринку. При цьому китайські бізнесмени, які відвідують Україну, дуже скоро закохуються в неї, але не тільки за красу, а й за великі перспективи розвитку. Тому не лише я, але й мої колеги з великою симпатією ставимося до України і віримо в успішне здійснення економічних реформ у вашій країні. Загалом можу сказати, що український ринок для китайських інвесторів цікавий як такий, що розвивається, потужний, потенційний.

– Потенційно, дійсно, є інтерес Китаю до України, але зараз інвестиції Китаю в українську економіку мінімальні й становлять менше 1%. У зв’язку з цим наступне питання: на Ваш погляд, які фактори стримують інвестиційну співпрацю з української та китайської сторін, і як би Ви могли це прокоментувати?

– По-перше, це можна пояснити ще не завершеними соціально-економічними реформами в Україні, що, утім, вказує на можливість здійснення інвестицій в українську економіку. По-друге, крім прямих інвестицій Китаю в економіку вашої країни, необхідно враховувати успішну роботу тут таких великих китайських компаній, як: COFCO, CNBM, Huawei, ZTE, що створюють виробничі бази в Київській, Харківській, Чернігівській та Одеській областях. Окремо необхідно звернути увагу на регулярні китайські інвестиції в розвиток альтернативної енергетики в Україні. По-третє, важливо оцінювати тенденцію зростання китайських інвестицій в українську економіку і нам потрібно більше робити в цьому напрямку задля двосторонньої співпраці.

– Тобто, надзвичайно важливі внутрішні соціально-економічні, політичні передумови в Україні для того, щоб китайський бізнес активніше сюди входив. Проте, на Вашу думку, які проєкти вже сьогодні можуть бути найбільш цікавими китайським компаніям, причому бажано розділити приватний і державний сектори.

– Я вважаю, що всі галузі української економіки можуть викликати інтерес у китайських інвесторів, але найперспективнішими є сільське господарство, енергетика (зокрема альтернативна енергія), переробна промисловість, інформаційні технології й логістика. Щодо приватного та державного секторів, то, на мій погляд, тут немає ніякої різниці – різні китайські компанії можуть бути зацікавлені в здійсненні інвестицій в Україну. Обидва варіанти можливі. Головне – це привернути увагу інвестора, приватного або державного. Приклади таких проєктів уже є в Україні.

– Тобто, все-таки це Україна повинна завзятіше пропонувати для реалізації китайському бізнесу конкретні проєкти.

– Так.

– А я ось зараз згадую про те, що ще в 1999-му в Україні відкрили свої офіси китайські компанії ZTE і Huawei, які тоді не були настільки відомі, як нині. У першому номері журналу «Україна–Китай» того ж року ми розмістили їхню рекламу. Сьогодні ZTE і Huawei – це всесвітньо відомі бренди, які успішно працюють і в Україні. Давайте поговоримо про здобутки китайського бізнесу в Україні. Про що тут варто сказати?

– По-перше, китайські компанії створюють робочі місця, працюють легально й платять податки, що вказує на взаємовигідні інвестиції. По-друге, інвестиції обов’язково стимулюють розвиток економіки, особливо під час криз, і це є важливим для її відновлення. По-третє, китайські компанії шляхом здійснення інвестицій за кордон не тільки розширюють ринки збуту своїх товарів, але й допомагають розвитку взаємовигідного двостороннього співробітництва. До згаданих Вами китайських компаній я хочу додати компанію COFCO, яка вельми успішно працює в Україні – будівництво терміналів, бази переробки олії, елеватори, експорт зерна й продуктів харчування з України в Китай. Мені дуже подобається, як працює ця компанія. Що ж стосується Huawei і ZTE, то вони, наприклад, в останні роки подолали чимало труднощів, але в результаті вдало здійснюють розгортання мереж 4G в Україні. До того ж Huawei і ZTE надали торговий кредит для українських операторів. Ще необхідно згадати COSCO Marine, про яку менше говорять, але яка блискуче працює в Україні понад 20 років. Вони відкрили дочірню компанію в Одесі й зараз здійснюють регулярні морські рейси Україною й Китаєм. Це дуже перспективний логістичний напрям, що особливо важливо для здійснення ініціативи «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ». Адже Україна розташована на перетині торгових шляхів між Європою й Азією. Є й інші випадки/зразки успішного інвестиційного співробітництва Китаю та України, хоча про це мало говорять.

– Одна з важливих форм торгово-економічного співробітництва – це створення зон вільної торгівлі. У останні роки Китай успішно створює такі зони з різними країнами. Для нас, безумовно, одним із найпоказовіших і найближчих прикладів є створення такої зони з Грузією. Як Ви вважаєте, пропозиція про створення подібної зони вільної торгівлі між нашими країнами, яку кілька років тому озвучував Посол КНР в Україні пан Ду Вей, як і раніше, зберігає свою актуальність?

– Відмінне питання. Так, ця можливість зберігається. Хочу додати, що ідея була висловлена ще в першому півріччі 2015 року та публічно озвучена трохи пізніше в тому ж році. Чому китайська сторона виступила з такою пропозицією? По-перше, тому що Китай більше ніж 40 років підтримує процес глобалізації економіки і торгівлі. По-друге, рівень українсько-китайських відносин вимагає виходу на якісно новий рівень.

– Сьогодні людство ввійшло не тільки в епоху глобалізації, а й в епоху нової інформаційно-технологічної революції. Ми спостерігаємо колосальний сплеск розвитку різних технологій в усьому світі, і Китай нині – це не просто виробник технологій, а країна, яка їх сама створює. У зв’язку з цим, було б непогано дізнатися від Вас про те, які українські технології здатні зацікавити КНР і що Китай міг би виробляти в Україні, адже це, безумовно, дуже важливо для реіндустріалізації України?

– Я завжди вважав Україну інноваційною країною з багатими людськими ресурсами. І тому ми з колегами весь час фокусуємо увагу на науці й техніці, а не тільки на розвитку торговельно-економічного співробітництва між нашими країнами. Тут є значна кількість цікавих прикладів, але я не буду конкретно їх перераховувати. Хоча Китай не дуже багато імпортує нових технологій з України, але ми добре знаємо про технологічні можливості вашої країни. Я впевнений, що в найближчому майбутньому українсько-китайське співробітництво в галузі науки й техніки відкриє нові горизонти і ми будемо працювати над важливими спільними проєктами.

– Чи є якась підтримка з боку китайської держави для іноземних високотехнологічних компаній, які намагаються вийти на китайський ринок? Чи є якісь програми?

– По-перше, у Китаї відкритий ринок, і тому немає ніяких обмежень, а, по-друге, у разі трансферу технологій є підтримка з боку держави.

– Зараз, безперечно, однією з головних тем у всьому світі є тема торгової війни між Сполученими Штатами і Китаєм (ініційованої США). Поки ми не бачимо її закінчення, однак уже існують деякі результати цієї війни. Чи не так? Чи не могли б Ви сказати кілька слів про те, як торгова війна вплинула на китайську економіку і до яких заходів вдається уряд Китаю для того, щоб подолати її наслідки?

– Торгова війна, безумовно, це погана річ. Ця боротьба впливає не тільки на економіку Китаю, але й на економіку США, і більшість країн світу. Зрозуміло, що вона безпосередньо впливає на торговельно-економічний розвиток Китаю, проте економіка нашої країни достатньо стійка й гнучка, що є результатом успішного здійснення в останні 40 років Політики реформ і відкритості. Ми не боїмося ніякого впливу ззовні, справляємося з труднощами й продовжуємо підтримувати глобалізацію. За оцінками й прогнозами провідних міжнародних фінансових інститутів, торгова війна погано впливає на глобальну економіку в цілому. Але Китай має вдосталь способів, щоб подолати наслідки торгової війни й продовжити здійснення Політики реформ і відкритості. Відкритість – це важливий елемент наших реформ, що має визначальне значення для взаємовигідних відносин Китаю зі світом.

– Нині Китай – друга економіка світу. Досягти такого результату за 40 років, безсумнівно, це диво, колосальний успіх. Яких нових успіхів планує досягти уряд КНР? Чого нам чекати від економічного розвитку Піднебесної в найближчій і в далекій перспективах? Які плани?

– У нас є короткострокові й довгострокові цілі. Якщо стисло, то ми будуємо мирну, потужну, багату, гармонійну, модернізовану країну й підвищуємо рівень життя народу. Ми будуємо соціалізм із китайською специфікою в нову епоху.

– Китай стане першою економікою світу?

– Напевно, так, але це не важливо. У Китаю велика кількість населення, і ми розуміємо, що наш ВВП на душу того ж таки населення ще не дуже високий. Тому китайське керівництво називає Китайську Народну Республіку «країною, що розвивається». Нам треба ще багато працювати, реалізовуючи прагматичні цілі.

– Далі я хотів би перейти до питання, яке також пов’язане й з планами, і з економічним розвитком – це ініціатива «Один пояс, один шлях». Безумовно, це найважливіша глобальна ініціатива Китаю, нова форма взаємодії з усіма країнами світу. Ви у своїх виступах неодноразово говорили про те, що Україна може бути не просто значущою країною в цій ініціативі, а вона може бути хабом. Розкажіть, будь ласка, докладніше про цю ідею.

– Україна однією з перших підтримала ініціативу «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ», і разом ми досягли дуже великих успіхів. Передусім, я маю на увазі китайські інвестиції в Україну. Але в подальшому нам треба звернути увагу на можливості у сфері торгівлі. Я вважаю, що Україна в цьому процесі може бути хабом, бо вона володіє декількома перевагами. По-перше, це логістичні можливості: сухопутні й морські шляхи з Азії в Європу проходять через Україну, роблячи її першою європейською країною на цьому шляху. По-друге, Україна розташована в зоні вільної торгівлі з Європейським Союзом, що також має дуже важливе значення. Звичайно, для реалізації цих переваг украй необхідно модернізувати термінали на кордонах, залізничні дороги й автомагістралі. На жаль, незабаром Міжнародні авіалінії України припинять свої польоти в Пекін, але вже в наступному році китайські авіалінії з’єднають наші країни. До того ж в Україні тривають ринкові реформи, що також будуть сприяти розвитку транзитної, сполучної ролі України на континенті Євразія.

– Чи скористалася якась китайська компанія виробничою базою України та експортом своїх товарів до країн Європейського Союзу? Чи є якісь конкретні приклади?

– Вдалих проєктів уже кілька. Зокрема, компанія «ЕкоВтор» недалеко від Києва на своєму заводі займається переробкою відходів й абсолютну більшість своїх товарів експортує в Європу. На цьому підприємстві працює майже чотириста місцевих робітників і тільки 13 або 11 китайців. У планах компанії побудувати ще один завод, але вже в іншій області України. Також можна навести як приклад китайський завод у Луцьку, який відмінно працює й постачає свою продукцію в Європу. Тому й далі нам необхідно рухатися в цьому напрямку.

– Торік Китай відзначив 40 років здійснення Політики реформ і відкритості. Сьогодні в усьому світі є великий інтерес до вивчення цієї моделі реформ. Ви говорите про реформи в Україні, і, безумовно, нам теж слід знати та враховувати цей досвід. Відомо, що перші кроки цих реформ були пов’язані з тим, що багато молодих китайців поїхали вчитися в провідні західні університети й стартувала реформа освіти в самому Китаї. У зв’язку з цим, не могли б Ви сказати кілька слів про сучасну систему освіти Китаю і що могло б бути корисним для України в досвіді підготовки молодих кваліфікованих кадрів? Адже все починається з освіти, з підготовки фахівців.

– Я згоден з Вами: усе починається з молодого покоління. Ну, якщо йдеться про моделі розвитку, то я вважаю, що у кожної країни своспецифіка, і тому в кожній країні повинна бути своя модель. Завдяки розвитку системи освіти в Китаї, протягом сімдесяти років освіта досягла значних успіхів, що дуже важливо для подальшого розвитку Китаю. Що ж стосується нашого співробітництва в галузі освіти, то тут є велика перспектива. Наші університети готові якомога більше співпрацювати з українськими колегами, але нам поки взаємно не вистачає знань один про одного. Нам треба активізувати контакти не тільки між викладачами, але й збільшити обміни студентами, щоб молоде покоління обох країн могло краще пізнати один одного. Нам потрібно створювати спільні наукові та освітні проєкти. Сьогодні є успішні приклади нашої співпраці в цій сфері, але нам слід суттєво наростити темпи в цьому напрямку.

– Нещодавно співзасновник компанії Alibaba пан Джек Ма відвідав Україну. Як Ви оцінюєте цей візит і його можливий вплив на розвиток українсько-китайських відносин?

– Я б прокоментував цей візит як ще один доказ міцної дружби між нашими країнами. Відвідування Джеком Ма України – це відмінний сигнал для пожвавлення комунікацій між діловими колами Китаю й України. Я дуже вражений цим візитом і сподіваюся, що завдяки зусиллям Джека Ма вдасться залучити більше китайських інвесторів в Україну. Я впевнений у тому, що електронна комерція та інші нові напрямки бізнесу, які дуже успішно розвивалися в Китаї, тепер будуть не менш успішно розвиватися й в Україні.

– І наостанок. Ви вже п’ять років в Україні, добре знаєте нашу країну, специфіку наших відносин. Тому хотілося б дізнатися Вашу думку про те, що повинна зробити Україна для поліпшення наших відносин. Які закони потрібно ухвалити Верховній Раді для того, щоб покращити законодавчі основи українсько-китайських відносин? Яких заходів необхідно вжити Кабінету Міністрів для того, щоб відносини між нашими країнами були ефективними?

– Гарне питання, хоч і останнє. На мій погляд, міжнародні відносини, передусім, завжди залежать від волі народів і влади. Я не хочу оцінювати волю вашої влади, але я впевнений, що український і китайський народи хочуть розвивати й прискорювати співпрацю. У майбутньому я буду ще більш активно займатися встановленням комунікацій між діловими колами наших країн.

– Якщо Ви дозволите, я сформулюю так: ми сподіваємося, що у Верховній Раді і в Кабінеті Міністрів України почують думку радника з торгово-економічних питань при Посольстві КНР в Україні про те, що між нашими народами існує взаєморозуміння, дружба й прагнення до співробітництва. Отже, вони повинні так само ефективно працювати, як і Ви, для того щоб відносини між нашими країнами стали ще кращими.

– Відверто кажучи, я дуже на це розраховую.

– Пане Лю, щиро дякую за бесіду, яка, я переконаний, не остання. Ми завжди раді зустрічі з Вами.

– Значить, моя місія триває?

– Звичайно, вона триває, а ми сподіваємося на Вашу допомогу, підтримку й таку ж ефективну роботу, як і всі ці п’ять років. Успіхів Вам в Україні. Спасибі.

– Спасибі й Вам.

Бесіду вів Віктор КІКТЕНКО,
д-р філос. наук, завідувач відділу АТР Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, президент Української асоціації китаєзнавців