Литвиненко О. В. Українсько-китайська взаємодія в політичній сфері

Заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

За чверть століття відносини між Україною та Китаєм пройшли значний шлях становлення та зростання, мали визначні піднесення та здобутки, але й долали певні проблеми.

На першому етапі ці взаємини часто супроводжувалися висловлюванням китайської сторони: «Нам ще треба багато чому у вас учитися», як це було під час візиту до КНР делегації НАНУ на чолі з президентом НАНУ академіком Б. Є. Патоном у грудні 1994 року. Через рік під час Державного візиту до Китаю Президента України Л. Д. Кучми з вуст Голови КНР Цзян Цземіня пролунало: «Ми як ракетники – завжди порозуміємося». Тим самим фактично були започатковані відносини стратегічного партнерства, які були закріплені відповідною міждержавною Угодою лише у червні 2011 р., під час візиту до України наступного Голови КНР Ху Цзіньтао.

А перед тим була восьмирічна пауза у діалозі на найвищому рівні, спричинена відмовою президента В. А. Ющенка завітати на запрошення китайської сторони на відкриття Пекінської олімпіади у 2008 р.

У грудні 2013 р., вже під час Революції гідності, в Пекіні підписано Договір про дружбу та співробітництво між Україною та КНР. Проте, навесні 2014 р. знову настав період невизначеності у двосторонніх взаєминах.

Невизначеність, що виникла у стосунках Києва та Пекіна на тлі російської анексії українського Криму, гібридної війни проти України та фактичної окупації частини Донбасу, мала причини різного характеру.

Головною перешкодою на шляху порозуміння з китайського боку стало те, що попри багаторічні декларації китайського керівництва та експертного співтовариства щодо того, що Китай вважає Україну «важливою країною у Європі», фактично Пекін розглядав Україну як частину пострадянського простору, на якому Росія має певні преференції.

З українського боку далися взнаки: низький рівень політичної культури нового українського політичного класу та відверта упередженість частини українського істеблішменту щодо (у лапках) «комуністичного Китаю». Ситуацію ускладнила неспроможність української дипломатії роз’яснити китайському експертному середовищу реальний зміст Закону про декомунізацію, його спрямованість проти тоталітарного спадку СРСР, а не проти комунізму як ідеології.

Ситуація почала вирівнюватися влітку минулого року. Активізувався політичний діалог, пройшли засідання різних підкомісій Комісії зі співробітництва між урядами України та КНР. 23 серпня 2016 р. Голова КНР Сі Цзіньпін привітав Президента України П. Порошенко та український народ із Днем незалежності України. У привітанні зазначалося, що Китай поважає державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України, поважає обраний народом України «шлях розвитку відповідно до особливостей своєї країни».

В Україні радо вітали таке ставлення Китаю до Революції гідності. Водночас, українська сторона звернула увагу на слова Голови КНР щодо необхідності подальшого розвитку двосторонніх відносин та досягнення «більших реальних результатів». 2017 рік розпочався зі знакових для українсько-китайських відносин подій. 4 січня Президент України П. Порошенко та Голова КНР Сі Цзіньпін обмінялися привітаннями із 25-річчям встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР.

Важливо зазначити, що в сучасних реаліях обмін поздоровленнями керівниками двох країн має значно більше значення, ніж зазвичай. Це певний стислий виклад засадничих підходів до шляхів пожвавлення двосторонньої взаємодії. Тут важливі і зміст, і інтонації. З українського боку пролунало, що «взаємна підтримка суверенітету і територіальної цілісності» є головним надбанням за 25 років. З китайського – «відносини зберігають «здоровий і стабільний розвиток». Отже можна вважати, що майже трирічний період невизначеності у двосторонніх відносинах остаточно завершено.

17 січня у рамках Всесвітнього економічного форуму у швейцарському Давосі відбулася зустріч Президента України та Голови КНР. Президент України особисто привітав китайського лідера з 25-річницею встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР. Глава Української держави відзначив, що обидві країни демонструють щиру зацікавленість у зміцненні традиційної дружби та розширенні плідної співпраці.

Було підкреслено, що українсько-китайські відносини мають стратегічний характер та базуються на принципах взаємної поваги до суверенітету і територіальної цілісності двох країн. Голова КНР Сі Цзіньпін наголосив, що Китай підтримує територіальну цілісність і суверенітет України та вибір українського народу. П. Порошенко висловив сподівання, що Китай сприятиме мирному врегулюванню ситуації на Донбасі та припиненню російської агресії проти України і відновленню територіальної цілісності України включно з Кримом.

Було досягнуто домовленості щодо продовження взаємодії двох країн заради підтримання миру та стабільності як на регіональному, так і на глобальному рівнях, у тому числі в рамках Ради Безпеки ООН. Глави двох держав висловилися за активізацію економічної співпраці між Україною та КНР. Було домовлено провести у 2017 р. чергове (Третє) засідання Українсько-китайської Міжурядової комісії зі співробітництва. Президент України зазначив, що Україна зацікавлена брати активну участь у реалізації ініціативи Китаю «Один пояс, один шлях» та має для цього значний потенціал.

В Україні з великою надією поставилися до висловленого Петром Порошенко сподівання на участь Китаю у мирному врегулюванні ситуації навколо Донбасу та Криму. Тим самим Україна звертає увагу на те, що КНР з 1994 р. залишається одним із гарантів нашого суверенітету та територіальної цілісності. За цей час Китай значно посилив свою вагу та вплив у світі. Якщо згадати виступ Голови КНР Сі Цзіньпіна на форумі в Давосі, у якому зокрема йшлося про готовність Китаю нести свою частку відповідальності за розвиток глобальної ситуації в світі, можна припустити у майбутньому активну участь Китаю у міжнародних зусиллях щодо розв’язання «української кризи».

2 лютого цього року під час засідання Ради Безпеки ООН щодо загострення конфлікту в районі Авдіївки постійний представник КНР при ООН заявив, що Китай уважно стежить за ситуацією в Україні та занепокоєний останньою ескалацією, в результаті якої загинули цивільні особи. Він закликав сторони неухильно виконувати режим припинення вогню та бути прихильними політичному рішенню. Він також підкреслив: Китай дотримується думки, що всі сторони повинні виконувати Резолюцію РБ ООН 2202 з метою забезпечення припинення бойових дій і насильства. Така позиція Китаю викликає повагу та підтримку в Україні.

Україна вдячна Китаю за підтримку та допомогу. Зокрема, надання матеріальної допомоги Держрадою (урядом) КНР українським відомствам стало важливою подією 2016 р. У жовтні КНР подарувала Україні 50 автомобілів швидкої допомоги з медичним обладнанням загальною вартістю понад 3,7 млн дол. США. У грудні Китай надав Україні аварійно-рятувальне обладнання. Серед переданого обладнання 25 одиниць інженерної та автомобільної техніки, а також 32 комплекти аварійно-рятувального обладнання та запасні частини до них на загальну суму понад 185 млн грн.

Підтримка Китаєм силового відомства в Україні, яке бере безпосередню участь у протидії російській агресії на Донбасі, продемонструвала зважену позицію КНР щодо подій навколо України.

13 січня цього року з нагоди 25-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і КНР Китай передав МЗС України телекомунікаційне обладнання на суму близько 100 тис. дол. США.

Наведені приклади допомоги Україні з боку Держради КНР свідчать про щирість намірів китайської сторони та викликають глибоку вдячність в Україні. Наразі, потенціал українсько-китайського співробітництва залишається великим і недостатньо реалізованим.

Незважаючи на нинішнє скрутне фінансово-економічне становище, Україна все ще володіє низкою технологічних та науково-виробничих можливостей, що становлять інтерес для Китаю в контексті потреб розвитку передових галузей його економіки, а також реалізації важливих стратегічних проектів у різних сферах.

Наука і технології – найпотужніша довготривала база для співробітництва між нашими країнами.

В умовах необхідності швидкої та ефективної модернізації української економіки, налаштування її на рейки сучасного світового ринку інвестиційні, виробничі та науково-технологічні можливості КНР можуть стати для України вагомим ресурсом розвитку та модернізації відповідних галузей економіки, поштовхом до відновлення позицій нашої держави на світових ринках технологій. Водночас, це дає можливість китайському бізнесу зайняти відповідні ніші на українському ринку, що нині інтегрується до Об’єднаної Європи.

Найбільш перспективним у двосторонній аерокосмічній співпраці можна вважати двигунобудування та розробку вузлів і агрегатів. КНР посідає одне з провідних місць серед країн, до яких Україна експортує продукцію авіабудування, а китайський авіаційний ринок розвивається найбільш динамічно у світі.

Загалом, співробітництво доцільно сфокусувати на декількох напрямах: співробітництво в галузях складного машинобудуванні (авіа- та суднобудування, космічна галузь), залучення китайських інвестицій в український АПК, започаткування нових підприємств з виробництва та переробки аграрної продукції, поставки на китайський ринок широкої номенклатури сільськогосподарської та харчової продукції.

Україна, яка має частку у 0,18 % у зовнішньоторговельному обороті КНР, отримала значну увагу з боку китайського уряду та постійно запрошується до участі у стратегічній ініціативі розбудови Економічного поясу Нового Шовкового Шляху. В своєму поточному вигляді ініціатива «Один пояс, один шлях» виглядає як один з найпривабливіших для України геоекономічних проектів. Наразі його ключовими принципами і перевагами є інклюзивність, відкритість, вигідність для всіх учасників, перехід на уніфіковані правила торгівлі, інтеграція та координація стратегій та програм розвитку країн. Китайський проект не суперечить прагненням України до подальшої економічної співпраці та економічної інтеграції з Європейським союзом, а навпаки, може посилити переваги України в цьому процесі.

Наша країна має багато спільного з країнами Центрально-Східної Європи, а після підписання Угоди про асоціацію з ЄС має всі підстави посилити свою взаємодію з цими країнами, використовуючи різні формати. Проте саме приєднання України до формату «16+1» та перетворення його на «17+1» має суттєві переваги як з точки зору активізації взаємодії з Китаєм, так і щодо реалізації європейського вектора свого розвитку.

Нині настав час українцям повчитися у Піднебесної як слід відстоювати національні інтереси та завойовувати друзів на міжнародній арені. В особі Китаю Українська держава має надійного торгово-економічного партнера, джерело інвестицій та технологій, одного із гарантів ядерного роззброєння. Навчитися цим користуватися – наше нагальне завдання.