Логвин М. Ксилографія нового Китаю

М. Ю. Логвин
провідна наукова співробітниця відділу мистецтв країн Сходу Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків

2 січня 1959 року Державний музей східного та західного мистецтва, як тоді називався Музей Ханенків, отримав від Спілки художників КНР суттєвий дарунок – 35 аркушів кольорових гравюр. Їхніми творцями були тогочасні китайські художники – талановиті завзяті співці рідного краю. Тоді Китай зазнавав надзвичайних перетворень, і творчі особистості надзвичайно гостро відчували темп цих змін. Щоб віддзеркалити його, художники вдалися до відомої здавна в Китаї техніки – ксилографії або, іншими словами, гравюри на дереві. Тобто до друку зображень із різьблених, змащених фарбою дощок.

До прикладу, за доби Мін (14-17 ст.) у цій техніці створювали зшитки ілюстрацій до знаменитих класичних романів, як-от «Річкові заплави». Образи улюблених героїв та лаштунки для їхніх діянь майстри з друкарень створювали за тими ж канонами, що й живописці, працюючи пензлем.

Нова доба подарувала китайським художникам 1950-х нові засоби. Зокрема, сповна розтлумачила їм європейський реалізм, з яким Китай поволі та уривчасто почав знайомитися із 19 ст. Нових героїв зображували по-новому. Навіть звичні речі почали поставати з новим пафосом (у позитивному сенсі цього слова). Розмаїття ракурсів на цих ксилографіях – на рівні очей, згори чи знизу – нагадує роботу вигадливого кінооператора. Застосування кольорів, незвичних для традиційної гравюри, додає ще більше динаміки, сили творчого висловлювання. І поруч із барвами – градації сірого! Такі характерно китайські, давні, завжди присутні, близькі й відомі кожному, хто колись розводив туш для письма й малювання. Так у нових за формою творах виразно являла себе давня традиція. Традиція-бо знає: весь світ – це нескінченні зміни.

Лю Лунь. Важкий шлях армії

Лі Хуа. Рибалки

Гу Юань. Плантація цукрової тростини

Лу Ї. Вихід у море

Чжан Янсі. Озеро Сіху