Коваль О. А. Як Китай увійшов до нової епохи

О. А. Коваль
журналіст-міжнародник, член правління Української асоціації китаєзнавців

Для розвитку Китаю та китайського соціалізму починається нова епоха. Епоха, якій передували десятиліття реформ і відкритості, важка робота кількох поколінь китайських комуністів у вдосконаленні і розвитку того, що всі ми називаємо «соціалізмом з китайською специфікою» – соціалізм, пристосований до реальних умов і потреб розвитку китайської нації і держави.

З 18 жовтня до 24 жовтня 2017 року у Пекіні відбувався ХІХ з’їзд Комуністичної партії Китаю. Під час форуму, у доповіді генерального секретаря ЦК КПК і Голови КНР Сі Цзіньпіна, була викладена довготермінова стратегія розвитку країни, всебічних реформ аж до середини теперішнього століття. Цей період і стане «новою епохою розвитку соціалізму з китайською специфікою», по завершенні якої, Китай перетвориться на заможну, могутню, демократичну, цивілізовану, гармонійну, прекрасну та модернізовану соціалістичну державу.

Ця мета, у загальних рисах, була визначена досить давно, ще під час попереднього XVIII з’їзду КПК. Але саме зараз у Китаї вже закладені основи для практичної реалізації обраного курсу, встановлені дороговкази для досягнення цієї мети. Сьогодні всі ці задуми виглядають майже фантастичними, але мало хто має сумнів, що сучасний Китай здатний реалізувати означені довготермінові цілі.

П’ять років тому Китайська комуністична партія чітко усвідомила для себе ключові виклики, які постали внаслідок швидких темпів реформ, змін, які відбулися в китайському суспільстві через збагачення й майнове розшарування, звуження ролі держави у багатьох сферах управління і зменшення впливу офіційної ідеології на повсякденне життя людей.

Сі Цзіньпін мусив вжити негайні кроки для забезпечення підпорядкування всієї партії ЦК КПК і відстоювання авторитету й єдиного централізованого партійного керівництва. З цією метою було необхідно ліквідувати існуючі всередині партії гострі і серйозні ризики, такі як недбальство і лінь, брак здібностей, відрив від мас, пасивність у роботі і корупція. Серед цих проблем корупція була найголовнішим викликом. Партія мусила найшвидше засвідчити цілому народу, що вона й надалі здатна бути керівною силою у державі, готова висунути нові керівні ідеї, які об’єднають всіх людей, і модернізувати систему державногоуправління. Для подолання викликів, партія мусила, найперше, мобілізуватися з середини і таким чином, забезпечити для себе підтримку якнайширшого кола громадськості.

Водночас партія мусила на практичному досвіді показати, що вона виконує взяті зобов’язання перетворитися на партію, яка служить людям, ставить інтереси людини на чільне місце. Саме тому, керівництво КПК під проводом Сі Цзіньпіна з 2012 р., коли тільки стало біля керма партії, перейшло до практичних кроків. Були прийняті доволі суворі правила поведінки для комуністів, виконання яких досить жорстко контролювалося. Посилилася боротьба з корупцією у партійних лавах, від низового рівня до керманичів найвищого рівня, введена колективна відповідальність керівників за підлеглих. Згодом партія почала впроваджувати політику чіткого дотримання закону для всіх партійців, незалежно від рангів та статусів і взяла на озброєння гасло «управління державою на основі закону» і принцип, що партія не може бути понад законом, або мати привілеї, які суперечать Конституції та законам.

Також майже одразу, наприкінці 2012 р., була висунута ідеологія «китайської мрії», що мусила згуртувати китайський народ і стала подальшим розвитком концепту великого відродження китайської нації, про яку говорив ще попередник Сі на посту Генерального секретаря ЦК КПК Ху Цзіньтао.

Китайське керівництво визначилося з тим, що дати 2021 р. та 2049 р., відповідно це 100-річчя утворення КПК і 100-річчя проголошення КНР, будуть ключовими «віхами» на шляху здійснення китайської мрії. Вирішено до першого столітнього ювілею досягти всеосяжної побудови суспільства середньої заможності (що відповідає традиційному китайському концепту сяокан «малий добробут», «мале процвітання» або «суспільство прийнятного стану», яке ввів до сучасного китайського політичного лексикону «патріарх» китайських реформ Ден Сяопін). Це такий стан, коли кожному громадянинові будуть забезпечені всі основні людські потреби і в державі не залишиться тих, хто жебракує, живе у злиднях. До другого ювілею – Китай мусить увійти до числа розвинених націй, як всебічно розвинена могутня і модерна держава. Так китайська мрія буде здійснена. В цей же час, під авторством Сі Цзіньпіна, виходить книга про управління державою, яка відбила нові концепції, ідеї і стратегії у державному управлінні.

Невдовзі, керівник Китаю проголосив свою ініціативу «Один пояс, один шлях», яка перетворилася у наймасштабніший світовий геоекономічний проект. В його межах Пекін намагається згуртувати понад 70 країн-партнерів, включно з Україною, для побудови інклюзивної зони економічної взаємодії, вільної торгівлі і розвинутих транспортних комунікацій, культурного обміну та безпосередніх контактів між представниками різних народів.

За минулі п’ять років Китай почав здійснювати також реальні перетворення у своїй економіці. Змінюється парадигма розвитку – від інтенсивного зростання ВВП, до стану «нової нормальності», коли темпи зростання будуть помірними, проте на чільне місце поставлені якісні і обґрунтовані параметри розвитку економіки, а сам розвиток переводиться на інноваційні рейки за рахунок нових факторів і секторів економіки, пожвавлення внутрішнього попиту і стимулювання споживчого ринку.

У цілому, протягом п’яти років, були прийняті 360 важливих реформаторських проектів і понад 1500 реформаторських заходів. У провідних сферах в основному була визначена загальна схема проведення реформ.

З кінця 2015 р., на тлі появи нових безпекових викликів на планеті, розпочалася масштабна реформа китайської армії. Вона також мусить стати суттєвим елементом забезпечення могутності держави в майбутньому.

До дати 70-річчя заснування ООН, Сі Цзіньпін проголошує концепцію «загальнолюдської спільноти єдиної долі», що мусить дати відповіді на основні загрози для цілого людства. В основі концепту китайського керманича чотири погляди на майбутнє. Він пропонує людству спільно будувати світ, який є безпечним і вільним від страху війни, світ, який процвітає та вільний від бідності, відкритий світ, всеохоплюючий і без ізоляції, а також екологічно чистий і гарний світ. Завдання створення такої спільноти стає ключовим для китайської дипломатії в нову епоху. Під час жовтневого 2016 р. пленуму ЦК КПК (від якого почалася практична підготовка до ХІХ з’їзду), партія приймає дві суттєві постанови: «Норми і принципи внутрішньопартійного життя в умовах нової обстановки», а також «Положення КПК про внутрішньопартійний контроль». Вони накладають на китайських комуністів, включно з членами вищого керівництва, ще більш жорсткі обмеження і контроль. Йдеться про боротьбу з корупцією при визначенні керівних посад і боротьбу з порушеннями під час виборів. Пленум також проголошує товариша Сі Цзіньпіна «ядром» ЦК КПК та всієї партії (такий термін до цього часу застосовувався лише щодо Мао Цзедуна), що є формальним визнанням за ним ролі ключового лідера керівного апарату. Таким чином визнані практичні здобутки за минулі роки, в його руках концентрується більше важелів керування у політичній сфері, так само як і у проведенні та плануванні економічних реформ, перетворень в армії, секторі безпеки тощо. Разом з тим наголошувалося, що система колективного керівництва партією залишається незмінною.

Отже до чергового ХІХ з’їзду КПК підійшла більш згуртованою і змобілізованою. Чисельно вона зросла до майже 89,5 млн осіб, що на 9 млн більше ніж перед минулим з’їздом. Саме тому Сі Цзіньпін мав усі підстави заявити, що саме за п’ять років від XVIII з’їзду, «вдалося вирішити багато найскладніших питань, які тривалий час ми планували, але не могли вирішити, також вдалося завершити багато найважливіших справ, які раніше залишалися лише наміченими планами».

Відтак, основні засади для вступу Китаю до «нової епохи» були зроблені, але робота щодо визначення подальших практичних кроків щойно почалася.

Заступник голови відділу пропаганди ЦК КПК То Чжень, який був офіційним представником ХІХ з’їзду, заявив, що на підготовку форуму пішло понад рік напруженої роботи до якої було залучено 59 наукових центрів, урядових та партійних департаментів. Вони підготували понад 80 аналітичних доповідей по 20 актуальних темах.

Також слід відзначити, що для роботи над звітною доповіддю Генерального секретаря ЦК КПК Сі Цзіньпіна були залучені 4700 осіб з різних урядових установ і регіонів країни. Це, зокрема, делегати минулого XVIII з’їзду КПК, а також й ті, хто був обраний делегатами на ХІХ з’їзд.

Під безпосереднім керівництвом Сі Цзіньпіна за минулий рік пройшло шість нарад, де він заслуховував думки експертів різних сфер та представників різних регіонів щодо проекту доповіді.

Масштаб цієї роботи став зрозумілим 18 жовтня 2017 р. Доповідь Сі Цзіньпіна перед учасниками ХІХ з’їзду КПК, де він накреслив ідеї соціалізму з китайською специфікою для нової ери, за широтою і обсягом суттєво перевершила подібні виступи китайських керманичів за всі останні десятиліття на минулих з’їздах. Досить сказати, що це документ на 68 сторінок і містить 32 тис. ієрогліфів. За три з половиною години своєї промови, Генеральний секретар ЦК КПК ґрунтовно викладав всі аспекти перетворень, до яких Китай і цілий світ мусять бути готовими в наступні десятиліття.

За словами Сі Цзіньпіна побудова соціалізму з китайською специфікою увійшла в нову еру. І це стає новим історичним моментом в розвитку Китаю. В цей час Китай буде посуватися до центру авансцени світової політики і таким чином робитиме більший внесок у розвиток людства.

Він також заявив, що досвід Китаю по реалізації соціалізму з китайською специфікою відкриває дляцілого людства нові можливості для модернізації, створює альтернативи для країн, що розвиваються, і для націй, які прагнуть пришвидшити свій розвиток і водночас зберегти незалежність. Водночас, Китай не прагне до «експорту» своєї моделі, але пропонує скористатися «мудрістю і досвідом» для вирішення проблем розвитку людства. Наголошуючи на меті свого розвитку до рівня провідної світової потужності, Китай, натомість, підкреслює, що не буде прагнути стати гегемоном і ніколи не буде прагнути до експансії, його розвиток буде мирним.

У своїй доповіді він наголосив на 14-ти базових принципах побудови соціалізму з китайською специфікою в нову епоху, серед яких найперший – «забезпечення керівної ролі партії на всіх напрямах діяльності», решта принципів здебільшого повторюють ті, що партією було проголошені раніше – «служіння народу», «продовження всебічного поглиблення реформ», «нова теорія розвитку», «втілення ключових соціалістичних цінностей», «активізація глобальних інтеграційних процесів для просування будівництва спільноти спільної долі для всього людства», «посилення ролі партії у розбудові армії», «охорона навколишнього середовища» тощо. Натомість найсуттєвішою у доповіді була перша за 36 років зміна визначення головного протиріччя, з яким китайське суспільство стикається на новому етапі розвитку – це «протиріччя між постійно зростаючими потребами народу жити краще і незбалансованим та неадекватним розвитком».

Варто нагадати, що до цього часу у кожній доповіді китайських партійних лідерів, починаючи від 6 Пленуму ЦК КПК XI скликання у 1981 р., говорили про те, що існує «протиріччя між зростанням матеріально-культурних потреб народу і відсталим суспільним виробництвом».

За словами Сі Цзіньпіна, тепер під гідним життям, китайці розуміють не лише задоволення матеріальних та культурних потреб, але й запит до подальшої демократизації, утвердження принципу управління на основі закону, чесності та справедливості, безпеки і покращення стану навколишнього середовища. З таким підходом пов’язана й інша суттєва переміна щодо погляду партії на будівництво всеосяжного суспільства середньої заможності (суспільства сяокан) у перспективі до 2020 р. У доповіді Сі Цзіньпіна вже не йшлося про кількісні показники, за яким раніше оцінювали середню заможність – себто подвоєння ВВП і середнього доходу мешканців міст і сіл щодо рівня 2010 р. Адже за офіційними оцінками, доходи населення зростають швидше ніж рівень ВВП. Тепер більше уваги приділено саме завданню виведення кількох десятків мільйонів мешканців віддалених сільських районів зі стану злиднів і зубожіння. В умовах, коли економіка країни зростає помірно, зменшуються темпи створення нових робочих місць і держава має менше фіскальних доходів, партія більш активно застосовує практику виділення коштів під конкретні програми боротьби з бідністю в віддалених районах.

У доповіді Сі Цзіньпіна ХІХ з’їзду незмінним залишилося твердження про те, що Китай залишається на початковій стадії побудови соціалізму, яка триватиме не менш ста років – а саме до 2049 р. Проте в доповіді на з’їзді Сі Цзіньпін визначив ще одну «проміжну» дату на додачу до «двох столітніх ювілеїв». 2035 рік – це дата, до якої Китай в цілому повинен завершити соціалістичну модернізацію і піднятися до рівня «країн – лідерів інноваційного типу», подолати екологічну кризу та завершити оновлення своєї армії. Зокрема, вперше в рамках армійської реформи будуть створені органи по захисту та управлінню демобілізованими військовими, захисту прав та інтересів військових і членів їх сімей.

Поки Китай також наполягає, що залишається країною, яка розвивається, навіть ставши вже другою за обсягом ВВП світовою економікою. Збереження статусу країни, що розвивається, однак, вже не може приховати прагнення Китаю перетворитися згодом на економічно розвинену державу, особливо, якщо взяти до уваги темпи його наближення до рівня індустріально розвинених держав світу, особливо в сферах науки і технологій.

У доповіді було багато уваги приділено й подальшому зміцненню і вдосконаленню практик державного управління. Партія буде докладати зусиль, щоб участь людей у прийнятті політичних рішень посилювалася через відповідні закони, які стосуються участі громадян в демократичних виборах, консультаціях, виробленні рішень, управлінні і нагляді за роботою державних органів. Для цього має бути підвищений статус народних обранців, а збори народних представників та їх постійні комітети на всіх рівнях мають цілковито виконувати всі ті функції, які передбачені Конституцією. Партія утворить нову Керівну групу ЦК КПК з всебічного забезпечення законності у державному управлінні, яка гарантуватиме єдність керівництва у побудові «правового Китаю», системи верховенства права, правосуддя, дотримання закону на всенародному рівні.

Окрім того, увагу в доповіді привернуло те положення, що партія має поширювати свої практики боротьби з корупцією на весь держаний апарат і всіх посадовців. Так, зокрема, буде створена мережа контрольних комісій на національному, провінційному, міському і повітовому рівнях для того, щоб спільно з партійними комісіями з перевірки дисципліни «здійснювати всеохоплюючий контроль над всіма держслужбовцями». Замість існуючої донині системи, коли до членів КПК, які порушили закон та партійну дисципліну, застосовували допит з метою змусити співпрацювати зі слідством, тепер буде застосовуватися затримання і арешт.

На з’їзді, окрім доповіді ЦК КПК, була схвалена доповідь Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни, яка засвідчила, що за п’ять минулих років жорсткої антикорупційної боротьби вдалося повернути партійні кадри на «правильний, чесний і моральний шлях поведінки». Натомість статистика свідчить, що для цього партійній комісії довелося провести 12 раундів інспекцій у 277 партійних організаціях та органах. Це означає, що жодна з основних партійних установ не оминула перевірок.

За 5 років понад 244 тис. чиновників були покарані за порушення настанов партії жити ощадливо і не прагнути до розкоші. Особливо відзначено, що серед покараних за корупцію 280 осіб належать до високої керівної ланки управління – керівники партійних департаментів, чиновники міністерського або й вищого рівня. В Китаї їх прозивають «тиграми», за їхню колишню впливовість і могутність. Особливе місце серед них відведено справі колишнього міністра національної безпеки КНР, члена Постійного комітету Політбюро ЦК КПК Чжоу Юнкана, який був засуджений до довічного ув’язнення у червні 2015 р. за хабарництво, перевищення владних повноважень, розкриття державної таємниці. До «тигрів», які втрапили у тенета правосуддя, також належать: Су Жун – заступник керівника Національного комітету Народної політичної консультативної ради Китаю, заступник голови Центральної військової комісії, генерал армії Сю Цайхоу, колишній партсекретар великого міста Чунцін Сунь Чженцай та ін. Трохи нижче за градацією рангів від них стоять 8600 чиновників, рівня керівника департаментів і різних бюро, та 66 тисяч місцевих чиновників, які також за ці роки підпали під розслідування з боку комісії КПК з перевірки дисципліни.

Є ще сотні тисяч «мух» – дрібних чиновників, проти яких також були заведені справи. Жоден з них не зміг сховатися за титули й повноваження, та й навіть втеча за кордон не гарантувала корупціонерам спати спокійно. Китай зміг повернути 9,4 млрд юанів активів, які корупціонери в незаконний спосіб вивели з країни. Зі 100 найбільш розшукуваних за корупційні дії китайських чиновників, які втекли за кордон, 43 було в різний спосіб повернуто до КНР в рамках операції «Sky Net», яку керівні органи КПК по боротьбі з корупцією запустили з 2014 р. У цілому за кордоном було затримано 3400 китайських корупціонерів.

Відтак партія й далі прагне йти курсом посилення антикорупційної боротьби. Разом з тим, під час з’їзду заявлялося, що викорінити корупцію можна не тим, що будуть успішно розслідувані індивідуальні корупційні справи, а лише через посилення ідеологічної роботи серед усіх 89 млн членів партії.

е одним важливим рішенням з’їзду було прийняття змін до Статуту КПК. Положення про ідеї Сі Цзіньпіна про нову еру соціалізму з китайською специфікою тепер вписано в перелік ідеологічних основ діяльності партії. Також закріплене положення про Сі Цзіньпіна як «ядра» партії. Персоніфікація ідей генсека КПК у головному партійному документі зроблена вперше з часів «великого керманича» Мао Цзедуна, і окрім нього лише «патріарх китайських реформ» Ден Сяопін отримав такий привілей, проте останній лише по смерті.

Це рішення підтверджує, що за минулі п’ять років Сі Цзіньпін досяг значного рівня підтримки своєї політики, ідей та дій, його престиж і позиції в середині партії непохитні. Така концентрація влади в єдиному центрі, в межах існуючої системи управління, імовірно, є необхідною умовою для того, щоб Китай ефективно рухався тим шляхом, який вважає для себе правильним – саме шляхом побудови соціалізму з китайською специфікою. Свідченням нового положення Сі Цзіньпіна стало й застосування до нього слова «керманич» у матеріалах першого після з’їзду засідання Політбюро ЦК КПК у новому складі. Вже після з’їзду було поширено офіційний документ під назвою «Сі Цзіньпін – провідник нової епохи». Знайшлося у Статуті місце і для ініціативи «Один пояс, один шлях», ініціатором якої також є Голова КНР, а також його концепція «загальнолюдської спільноти єдиної долі». Серед інших доповнень в документ були прийняті положення про «цілковите керівництво» з боку партії над збройними силами країни.

Як і очікувалося, 1-й пленум ЦК КПК XIX скликання переобрав Сі Цзіньпіна генеральним секретарем ЦК і головою Військової ради, де його повноваження ще й посилені.

Склад Постійного комітету Політбюро суттєво оновився. Окрім самого Сі Цзіньпіна, тільки Лі Кецян, голова Держради КНР, залишився у її складі від попереднього скликання. Окрім них до складу керівного органу обрані: керівник парткому Шанхаю Хань Чжен, голова Канцелярії ЦК (аналог адміністрації) Лі Чжаньшу, віце-прем’єр Держради Ван Ян і основний теоретик та ідеолог партії, голова центру політичних досліджень ЦК Ван Хунін, якого ще називають «китайським Кіссінджером». Голова Організаційного відділу ЦК Чжао Лецзі переходить на посаду секретаря Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни. Він змінює на цій посаді керівника компанії по боротьбі з корупцією – Ван Цішаня, який пішов за віком на пенсію.

Склад Політбюро ЦК КПК теж суттєво оновився – з 25 членів, лише 10 залишилися від попереднього складу. Серед нових членів багато тих, хто раніше так чи інакше співпрацював з Сі Цзіньпіном, або були висунуті ним на важливі керівні посади.

Кадрові зміни та нові призначення до партійних та державних органів триватимуть до весни наступного року. За традицією рішення партійного з’їзду та пленумів ЦК КПК розгляне законодавчий орган (парламент) Китаю – Всекитайські збори народних представників, який прийме рішення про переобрання генсека ЦК КПК Головою КНР на новий п’ятирічний термін, а також призначить його заступника, затвердить нових партійних лідерів на головних державних посадах, затвердить нову структуру уряду і міністерств.

Саме ця «команда» працюватиме в подальші п’ять років до наступного XX з’їзду КПК. Підсумком цієї роботи мусить стати виконання першої значущої мети «нової епохи» – всеосяжної побудови суспільства середньої заможності.