Кошовий С. А. Україна і КНР: на шляху до нової якості двосторонніх відносин

С. А. Кошовий
головний спеціаліст відділу проблем зовнішньої політики та міжнародної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень, голова правління Української асоціації китаєзнавців

 

一步一步地达到目的
Крок за кроком до заповітної мети

4 січня 2017 р. особливий день для українсько-китайських відносин. Саме в цей день чверть століття тому було закладено міцний фундамент у взаєминах країн. Україна та Китай відзначають 25-річчя співпраці, зустрічаючи із значним багажем досвіду, взаєморозуміння, співпраці та перспективних планів на майбутнє. Це сакральний час – період підбиття підсумків, завершення чергового етапу й переходу до нового початку.

Цей ювілей Україна зустрічає в умовах серйозних викликів. Разом із тим ми пишаємося своєю свободою і гідністю та водночас, цінуємо надійне плече наших партнерів.

Аналізуючи 25-річну історію співпраці між Україною та Китайською Народною Республікою можна виділити важливі віхи, які мали ключове значення у розвитку двосторонніх відносин.

Після ухвалення Постанови українським парламентом 24 серпня 1991 р. «Акту проголошення незалежності України» ми приступили до активного формування правової бази, що визначала основні напрями і пріоритети розбудови українсько-китайських взаємин.

КНР була серед перших країн, що визнали незалежність України 27 грудня 1991 р., а вже 4 січня 1992 р. було підписано «Комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР» та «Меморандум взаєморозуміння до Комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною та КНР», у яких зафіксовано наміри двох країн розбудовувати повномасштабне співробітництво. Вони і до сьогодні є базисом наших взаємин та дороговказом у майбутнє. Відтоді було укладено багато угод, які відкрили широкий горизонт і стали надійною платформою для контактів.

Зустріч Генерального секретаря ЦК КПК Цзян Цземіня з Президентом України Л.М.Кравчуком (31 жовтня 1992 р., м.Пекін)

Головними з базових документів, що регулюють політичні відносини між краї­нами, є Спільна (Київська) Декларація між Україною та КНР (вересень 1994 р.), Спільна (Пекінська) Декларація про розвиток і поглиблення відносин дружби і співробітництва між Україною та КНР (грудень 1995 р.). У 1995 р. було розроблено «Державну програму розвитку відносин України з КНР». У грудні 2000 р. на засіданні Верховної Ради України були обговорені й схвалені рекомендації щодо розширення сфер співробітництва між Києвом та Пекіном. Впровадження їх в життя було розпочато із візиту до України Голови КНР Цзян Цземіня 20-23 липня 2001 року. Основна частина двосторонніх переговорів на найвищому рівні завершилась підписанням 21 липня 2001 р. «Спільної декларації України та КНР про дружбу і всебічне співробітництво в 21-му столітті».

Президент України Л.Д.Кучма і Голова КНР Цзян Цземінь підписують «Спільну (Київську) Декларацію між Україною та КНР» (6 вересня 1994 р., м. Київ)

 

Зустріч Президента України Л.Д.Кучми з Головою КНР Цзян Цземінем (18 листопада 2002 р., м. Пекін)

 

Зустріч Голови КНР Ху Цзіньтао з Президентом України Л.Д.Кучмою (3 квітня 2003 р., м. Пекін)

У вересні 2010 р. була оприлюднена «Спільна заява України та КНР стосовно всебічного підвищення українсько-китайських відносин дружби та співробітництва» та погоджено «Основні напрямки розвитку відносин між Україною та КНР на 2010-2012 рр.»

Між Україною та КНР декларуються відносини стратегічного партнерства, які закріплені у Спільній декларації, укладеній 20 червня 2011 р. за підсумками державного візиту Голови КНР Ху Цзіньтао в Україну.

У грудні 2013 р. укладено базовий Договір про дружбу і співробітництво між Україною та КНР, у якому закріплені ключові принципи й досягнення двосторонніх відносин, прагнення до активної розбудови взаємовигідної співпраці в усіх галузях. Ухвалено Програму розвитку відносин стратегічного партнерства на 2014-2018 рр.

На сьогоднішній день між Україною й КНР укладено 300 документів, що є суттєвим чинником, визначаючим українсько-китайське співробітництво, як в економічній, так і політичній сферах.

Фундаментальними підставами для активного поглиблення діалогу є взаємна зацікавленість у розвитку торгово-
економічної, наукової, військо-технічної та гуманітарної співпраці, близькість позицій щодо актуальних міжнародних проблем.

Реалізуючи досягнуті домовленості з весни 1992 р. у Києві діє Посольство Китайської Народної Республіки, а в березні 1993 р. у Пекіні розпочала свою діяльність дипломатична місія України в КНР.

Зустріч Віце-прем’єра Держради КНР Хуей Лян’юя з Президентом України В. А. Ющенко в Києві (квітень 2007 року)

 

Віце-прем’єр Держради КНР Чжан Децзян в Києві провів переговори з Прем’єр-міністром України Ю. В. Тимошенко (квітень 2007 року)

 

Початок державного візиту в Україну Голови КНР Ху Цзіньтао (18 червня 2011 р., м.Сімферополь)

 

За 25 років із часу встановлення дипломатичних відносин двома країнами було докладено чимало зусиль для розбудови повномасштабного співробітництва у найрізноманітніших сферах: торговельно-економічній, науково-технічній, культурній, космічній, сільськогосподарській, освітянській тощо. Пріоритетність китайського напряму для зовнішньої політики нашої держави визначається передусім:

  • значною політичною й економічною вагою Китаю у світі;

  • можливістю впливу КНР на події у глобальному та регіональному масштабах;

  • перспективністю китайського внутрішнього ринку для широкого спектру товарів вітчизняного виробництва.

Політичний діалог на високому рівні та особисті відносини між лідерами двох країн розглядаються як невід’ємна складова результативної співпраці між країнами та основна складова українсько-китайського стратегічного партнерства.

За 25 років із часу встановлення дипломатичних відносин двома країнами було докладено чимало зусиль для розбудови повномасштабного співробітництва у найрізноманітніших сферах: торговельно-економічній, науково-технічній, культурній, космічній, сільсько-господарській та освітянській

За останні роки у рамках китайсько-українських відносин стратегічної взаємодії і партнерської співпраці продовжувалась зберігатися тенденція розвитку та пошуку нових можливостей. Інтерес до збільшення рівня двосторонніх відносин існує як в Україні, так і у Китаї. Зокрема, у січні 2015 р. відбулася зустріч Президента України П.О.Порошенка із Прем’єром Державної Ради КНР Лі Кецяном у рамках Всесвітнього економічного форуму у Давосі. 1 квітня 2016 р. під час Вашингтонського саміту з питань ядерної безпеки відбулася коротка зустріч між Президентом України П.О.Порошенком та Головою КНР Сі Цзіньпіном.

Зустріч Президента України П.О.Порошенка з Прем’єром державної ради КНР Лі Кецяном у рамках Всесвітнього економічного форуму у Давосі (січень 2015 р.)

 

Зустріч Президента України П.О.Порошенка та Голови КНР Сі Цзіньпіна під час Вашингтонського саміту з питань ядерної безпеки (1 квітня 2016 р.)

 

Збереження наданої динаміки за результатами попередніх зустрічей Глав держав (2010-2013 рр.) та змін у політичній розстановці, які відбулися як в Україні так і у Китаї в 2012-2014 рр., має сприяти подальшому розвиткові двосторонніх відносин.

Дієвою платформою для виведення міждержавних відносин на якісно новий рівень і здійснення масштабної співпраці має стати імплементація Договору про дружбу і співробітництво між Україною і КНР та реалізація Програми розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною і КНР на 2014–2018 роки.

Із майже 25-ти річної перспективи можна побачити різні етапи розвитку українсько-китайських відносин. Незалежно від того, наскільки всеосяжно ми визначали наші цілі та чи досягли визначених результатів, Київ і Пекін послідовно розбудовували структури двосторонніх зв’язків, з кожним роком створюючи міцніший фундамент для передбачуваного партнерства. В обох державах змінювалися перші особи країни та глави урядів, але лишався твердий стрижень концепції візії відносин, направлений на зміцнення українсько-китайської взаємодії. Для обох держав важливо, щоб існував поступ у розвитку і було якомога менше періодів змарнованих шансів та нехтувань сприятливими комбінаціями історичних обставин, був зрозумілий і передбачуваний курс корабля.

Безумовно спільним досягненням є також існуючі інститути для діалогу, які працюють на міжвідомчому та міжрегіональному рівнях та у рамках взаємодії на місцевому і громадському рівнях.

Важливою складовою наших відносин є контакти між законодавчими органами країн, які відбуваються у форматі двосторонніх груп співпраці, зокрема, на рівні депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою.

Проте існуючі діалогові майданчики, на нашу думку, слід розширити, включивши до них такий важливий елемент як активну взаємодію медійних спільнот, експертних кіл, фахівців перспективних та вкрай важливих для української економіки напрямків співпраці.

В цілому у конструктивному дусі розвивається взаємодія з Пекіном із зовнішньополітичних питань. По низці актуальних міжнародних проблем позиції України і Китаю або збігаються, або є близькими. Розвивається українсько-китайське співробітництво в Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних організаціях, взаємодія в рамках багатосторонніх форумів, поглиблення координації з актуальних міжнародних питань.

Упродовж останніх років розширювалося торговельно-економічне співробітництво, ставали більш багатогранними господарські зв’язки, впроваджувалися перспективні напрямки українсько-китайського співробітництва у рамках трансконтинентальної економічної ініціативи Китаю Нового «Шовкового шляху», зміцнювалася науково-технічна співпраця, розширювалася взаємодія у сфері освіти, нових рубежів сягнули гуманітарні зв’язки, розширювалися сфери і можливості пізнання один одного.

Важливою складовою наших відносин є контакти між законодавчими органами країн, які відбуваються у форматі двосторонніх груп співпраці, зокрема, на рівні депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою.

З моменту виголошення головою КНР ініціативи «Економічного поясу Великого Шовкового шляху» (вересень 2013 р.) та оприлюднення нової стратегії у напрямку Південно-Східної Азії у форматі «Морського Шовкового шляху ХХІ ст.» (жовтень 2013 р.) пройшло три роки. За цей час дві стратегії трансформувалися в одну, яка отримала назву «Один пояс, один шлях» або Новий «Шовковий шлях». Китайська сторона розглядає її як системний проект. Перевагою ініціативи є потужні економічні можливості КНР і його готовність інвестувати чималі фінансові ресурси в економічні проекти розташованих вздовж «поясу і шляху» країн, які сприятимуть посиленню торговельних зв’язків між Китаєм і країнами континенту та відкриють китайським товарам торговельні шляхи у Південну і Центральну Азію, на Близький Схід і країни Європи.

До сфер економічної активності належить торгівля у рамках проведення експортних операцій, постачання різноманітних товарів вироблених на китайських підприємствах, безпечне постачання стратегічних видів сировини, запозичення нових технологій. Також метою Нового «Шовкового шляху» є усунення бар’єрів на шляху китайських інвестицій шляхом уникнення подвійного оподаткування, розширення сфер і масштабів економічної співпраці у таких сферах як сільське господарство, енергетика, «зелені» технології. Китайська сторона впевнена, що співпраця між нашими країнами в рамках «поясу і шляху» має широку перспективу.

Варто наголосити, що китайське стратегічне планування передбачає пристосування до умов, які склалися внаслідок агресії РФ проти України, анексії Криму, розгортання масштабної проксі-війни на території Донбасу. При цьому, Китай як новий глобальний гравець зайняв чітку позицію щодо російської агресії проти України підтримавши суверенітет та територіальну цілісність.

Разом з цим, Китай належить до тих країн, які свого часу надали Україні гарантії безпеки, і це було пов’язано з процесом добровільного ядерного роззброєння України. Наша держава отримала чіткі підтвердження цих гарантій з боку КНР (грудень 2013 р.) і інших країн-учасників цих гарантій, окрім РФ.

Одним із перших Китай у середині березня 2014 р. запропонував мирне врегулювання «кримського питання» у форматі міжнародного координаційного механізму, до якого б увійшли всі зацікавлені сторони. На жаль ці заклики і пропозиція Китаю були проігноровані.

Питання стримування російського агресора виходить на перший план і має бути вирішене спільними зусиллями міжнародної спільноти. Слід визнати, що Китай як один із базових елементів безпеки в Європі, може зіграти стабілізуючу роль, збалансувавши інтереси всіх ключових сторін, на території позаблокових пострадянських країн. У цьому контексті, на наш погляд, можна і варто розглядати КНР в якості медіатора в переговорному процесі між РФ і Україною з іншими країнами підписантами і гарантами Будапештського меморандуму.

Стрімкий розвиток Китайської Народної Республіки як нової глобальної потуги поступово перетворюється на один із провідних трендів сучасного розвитку світової економіки. Таким чином, серед зовнішньополітичних пріоритетів України Китай розташовується на особливому місці.

Торговельно-економічні відносини України з КНР звичайно є найважливішою складовою всього комплексу українсько-китайського співробітництва. Україна об’єктивно зацікавлена у розширенні цього співробітництва з КНР, що зумовлено наявністю у Китаї великого ринку збуту продукції господарського комплексу України.

На превеликий жаль, показники товарообігу між Україною та КНР не в усьому відповідають наявним можливостям обох сторін. Цифри прямих китайських інвестицій в Україну виглядають далекими від бажаних, а товарообіг другий рік поспіль падає, незважаючи на те, що український експорт демонструє тенденцію до зростання.

Однак, як показує практика, цей шлях не такий легкий і простий. З огляду на це було створено інституційний механізм – координаційний орган – Міжурядову українсько-китайську Комісію зі співробітництва між Урядом України та Урядом КНР та семи Підкомісій, на який покладено провідну роль у сприянні та поглибленні двосторонніх відносин.

Координації та поглибленню співпраці також сприяють Український дім, відкритий у Пекіні в 2014 р., Ділова рада між ТПП України і Китайським комітетом сприяння міжнародній торгівлі, Асоціація українсько-китайського співробітництва, платформа Silk Link, Китайська торговельна асоціація та низка інших організацій.

Стратегічні наміри щодо розвитку виробничої кооперації та залучення китайських інвестицій перетворює Китай на важливе джерело модернізаційного розвитку України. Створення індустріальних парків, зон технологічного розвитку не лише забезпечить Україну новими робочими місцями, але й сприятиме технічному та технологічному прогресу нашої економіки. При цьому ми цілком свідомі того, що процес модернізації є досить складним та довготривалим, а позитивний результат не гарантується автоматично.

Сьогодні вимальовується тенденція до посилення розвитку співпраці у галузі енергетики та нових джерел енергії. Нового змісту набуває співробітництво між Україною і Китаєм у сфері сільського господарства. Такі кроки є критично важливими і необхідними для того щоб ця тенденція стала домінантою у двосторонніх відносинах.

Геополітичні чинники зумовлюють обмежені можливості Китаю щодо вибору партнера для співпраці у таких стратегічних галузях як авіабудування та оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Відтак Україна має хороші перспективи для нарощення обсягів співробітництва. Поставки української продукції ОПК на ринок Китаю є одним із чинників збереження позицій України на світових ринках озброєнь, літако-, суднобудування.

За умови проведення цілеспрямованої та системної політики, українсько-китайське співробітництво сприятиме вирішенню Україною завдань з модернізації економіки. Таке партнерство передбачає реалізацію конкретних проектів, вигідних для обох сторін. До речі, це є економічною політикою КНР протягом останніх десяти років, так звана стратегія win–win (отримання обопільного виграшу, 共赢). Співробітництво доцільно сфокусувати на декількох напрямках:

  • співробітництво у галузях складного машинобудування (ОПК, авіа- та суднобудування, космічні галузі тощо);
  • залучення китайських інвестицій в український АПК (пріоритет для високопродуктивних та технологічних проектів), започаткування нових підприємств з виробництва та переробки аграрної продукції, поставки на китайський ринок широкої номенклатури сільськогосподарської та харчової продукції;
  • розвиток туризму, надання освітніх послуг;
  • розвиток співпраці у сфері транспортних послуг (розширення мережі повітряного сполучення між Києвом та китайськими містами);
  • залучення китайських інвестицій до фінансування інфраструктурних проектів тощо.

Належний розвиток китайського вектору зовнішньої політики дозволить Україні не лише залучити додаткові інвестиції, зберегти та підвищити економічний, оборонний та науково-технічний потенціал, але й скористатися вигодами диверсифікації зовнішньоекономічної співпраці, оскільки саме Китайська Народна Республіка продовжує залишатися одним із «локомотивів» світового економічного розвитку. У цьому контексті доцільним є посилення ефективності дій органів виконавчої влади України щодо розвитку відносин з КНР, що передбачає:

  • створення передбачуваних умов для залучення інвестицій з КНР у економіку України через удосконалення законодавства;
  • посилення комунікаційної складової у двосторонніх стосунках, поширення інформації про Україну та створення позитивного іміджу України;
  • налагодження гуманітарного, культурного, наукового та експертного співробітництва між громадськістю, професійними та діловими колами двох країн.

Реалізація досягнутих на найвищому рівні українсько-китайських домовленостей, наповнення відносин стратегічного партнерства між обома країнами практичним економічним змістом, вимагають від України реалізації комплексної і послідовної політики, яка б враховувала політичну, економічну й фінансову вагу Китаю у сучасному світі.

Великі можливості існують також для розширення двосторонньої співпраці у сферах культури, освіти і туризму. На сьогодні значна кількість українських і китайських вищих навчальних закладів співпрацюють, активізують студентські обміни та обміни науковими і викладацькими працівниками. Відповідно до положень міжвідомчої Угоди про співробітництво в галузі освіти (березень 2012 р.) кількість державних стипендій, що надає одна сторона студентам іншої сторони, була збільшена у чотири рази: з 25 до 100, починаючи з 2013 року.

 

Шахматна партія між українцем В.Іванчуком і китайцем Бу Сянчжи в рамках Нанкінського міжнародного гросмейстерського шахматного турніру (21 грудня 2008 р.,)

Матч за звання чемпіонки світу з шахів серед жінок між українкою Марією Музичук і китаянкою Хоу Іфань (1-18 березня 2016 р., м.Львів)

Серед дослідницьких установ, які були створені в КНР на базі місцевих університетів за останній час і працюють на українському напрямку, найперспективнішими є Дослідницький центр України при Чжецзянському педагогічному університеті (浙江师范大学乌克兰研究中心), Шевченківський центр українсько-китайських культурних зв’язків Тяньцзіньського університету іноземних мов (天津外国语大学塔拉斯·舍甫琴科中乌文化交流中心), Дослідницький центр України при Уханьському університеті іноземних мов (武汉大学外国语言文学学院, 乌克兰(问题)研究中心), Дослідницький центр України при Даляньському університеті іноземних мов (大连外国语大学乌克兰研究中心), Дослідницький центр України при Шанхайському університеті іноземних мов (上海外国语大学乌克兰研究中心), які фінансуються за рахунок державного бюджету КНР. На превеликий жаль на сьогодні не існує тісної взаємодії зазначених китайських установ із українськими партнерами, а робляться лише перші кроки на шляху системної взаємодії сторін.

Важливим кроком у цьому контексті варто згадати про участь низки представників провідних українських університетів у Першому міжнародному освітньому форумі з інноваційного розвитку (травень 2016 р.), у рамках якого було створено Міжнародний освітній альянс із інновацій та розвитку – об’єднана платформа для 66 ВНЗ та 40 компаній з України, Китаю, Польщі, Франції, Італії, Республіка Корея та інших країн.

Зупинимося ще на одній складовій двосторонньої взаємодії. Упродовж останніх років спостерігається активізація участі представників України у культурних і мистецьких заходах, що проходять у Китаї, в тому числі за сприяння Посольства України в КНР. Зокрема, це і персональна виставка графічних робіт української художниці А. Оласюк, творча зустріч із відомим тенором України, народним артистом України, лауреатом Національної премії ім. Т.Шевченка

В. Гришком, лекції українського дизайнера А. Лисиці, представлення культурної спадщини України на 10-й Міжнародній виставці культурної та креативної індустрії, презентації українських колективів класичної та популярної музики, культурно-мистецькі виставки, кінопокази та інші заходи спрямовані на поглиблення українсько-китайської культурно-гуманітарної співпраці.

26 квітня 2002 р. у пекінському театрі «Тяньцао» відбулась церемонія відкриття «Днів культури України у Китаї» і музичний концерт українських майстрів мистецтв.

Слід зазначити і про виставку документальної фотографії «Китайське фольклорне автентичне фото – Барвисте Гуйчжоу», яке не обійшло увагою численних українських відвідувачів, «Днів культури Нанкіна в Україні», фестивалю китайського мистецтва на сценах Києва та Львова, який продемонстрували артисти Чженчжоуської опери та представники Шаоліньської школи бойових мистецтв «Тагоу» з міста Денфен. Експозицію під назвою «Безкрайні гори і ріки» одного з найвідоміших сучасних митців Китаю Лі Ґена мали нагоду побачити численні відвідувачі Національного музею Тараса Шевченка у Києві.

Окремо варто зауважити, що 23 вересня 2016 р. у Пекіні було відкрито художній музей Тараса Шевченка (塔拉斯·舍甫琴科北京美术馆). Це перший музей у світі присвячений творчості генія і пророка українського народу, зроблений силами не української діаспори, а силами китайського народу.

Таким чином, триває активний обмін творчими і мистецькими колективами. Особливе значення таких проектів це те, що вони є важливою складовою програми розвитку культурної співпраці між нашими країнами, зокрема у рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Вочевидь знаковою подією стануть «Дні культури України», які заплановані на 2017 рік у контексті відзначення 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Україною і Китаєм.

Врешті решт кінцева мета цих заходів – зміцнення культурних зв’язків задля поглиблення взаєморозуміння між країнами.

Великі можливості існують також для розширення двосторонньої співпраці у сферах культури, освіти і туризму. На сьогодні значна кількість українських і китайських вищих навчальних закладів співпрацюють, активізують студентські обміни та обміни науковими і викладацькими працівниками.

Незважаючи на зазначені приклади співпраці між Україною і Китайською Народною Республікою, потенціал двосторонніх відносин не є повністю розкритим.

Створення взаємно пов’язаної структури стратегічного партнерства було можливе лише завдяки розвинутим взаєминам між нашими суспільствами. Варто наголосити, що українсько-китайський суспільний діалог також проявляється в атмосфері зустрічей між представниками політичних кіл.

Також важливу роль у цьому діалозі відіграють органи місцевого самоврядування, які за двадцять п’ять років започаткували і розвинули широку мережу двосторонніх контактів і зв’язків на рівні провінцій і областей, міст і містечок, але вони ще очікують наповнення конкретними результатами. На цей момент договірно-правова база українсько-китайської міжрегіональної співпраці нараховує 91 документ (двосторонні угоди, меморандуми та протоколи про співробітництво), які регламентують встановлення побратимських зв’язків між різними суб’єктами України та Китаю. Проте вже зараз є очевидно, що доцільно змінити підхід до міжрегіонального співробітництва, провести аудит цієї політики. В основу такої співпраці має бути закладений двосторонній прагматичний пошук реальних точок зростання торговельного та інвестиційного співробітництва з опорою на реалізацію спільних взаємовигідних проектів, постійного діалогу з бізнес-колами обох сторін. І добре, що такі ініціативи вже потроху з’являються як в Китаї, так і в Україні.

Свій внесок у розвиток двосторонніх відносин намагаються зробити і неурядові організації, представники наукових, експертних і культурних спільнот. Завдяки цьому українці й китайці не тільки позитивно сприймають один одного, а й є далеко не байдужими спостерігачами за тим, що відбувається у наших країнах. У цьому зв’язку, варто згадати про візит у Китай у квітні 2011 р. делегації Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України на чолі з Ю.М. Пахомовим. Українські експерти взяли участь у Першому діалозі «мозкових центрів» України і Китаю, організованому Інститутом Росії, Східної Європи і Центральної Азії Китайської академії суспільних наук (КАСН). У травні того ж року у Пекіні і Шанхаї перебувала делегація українських політологів на чолі з радником Президента України А.О. Фіалком. У рамках зазначеного візиту відбувся українсько-китайський науковий «круглий стіл» з питань стратегічної взаємодії між Україною і Китаєм за участю провідних експертів Центру досліджень розвитку при Державній Раді Китаю. Були обговорені актуальні питання двосторонньої взаємодії, світової політики, основні тенденції її розвитку, нові реалії глобалізованого світу.

На думку професора Цзі Чжиє, офіційною позицією КНР є визнання України – «важливою державою у Європі», яка має розвинуту технологічну базу та стратегічний аграрний потенціал, значення якого постійно зростатиме у 21-му столітті.

Тривають контакти між провідними аналітичними центрами, науковими установами наших країн, свідченням чого стало проведення «круглого столу» на тему «Стан і перспективи розбудови українсько-китайського стратегічного співробітництва» (листопад 2015 р.) за участю представників Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту сходознавства  ім. А.Ю. Кримського НАН України, Центру сучасного Китаю «Тянься лінк» та керівників і співробітників численних китайських «мозкових центрів» при сприянні української амбасади в Пекіні. Відбувся масштабний та ґрунтовний обмін думками щодо стану та перспектив подальшого розвитку українсько-китайських відносин, нагальних завдань, що випливають із нового рівня міждержавної взаємодії між Україною та Китаєм, закріпленого у Спільній декларації про встановлення відносин стратегічного партнерства. Вочевидь різноманітні механізми координації планування знову можна було б перевірити у ході експертного діалогу із залученням до обговорення широкого кола представників політичних і громадських кіл, ЗМІ, наукової та експертної спільноти двох країн, особливо в рамках реалізації концепції «Один пояс, один шлях».

Таким чином, тільки від українців і китайців буде залежати, наскільки ефективно ми використаємо доробок двадцяти п’яти років наших взаємин і чого ми досягнемо до того часу, коли спільно відзначатимемо чергові важливі і знакові для нас річниці, події і етапи.

КНР є одним із загальновизнаних світових потуг, політичним та економічним лідером, можливості якого виходять далеко за його кордони, роль і значення якого й надалі невпинно зростатиме в усіх сферах міжнародного життя.

У наших стосунках було багато подій, які в обох наших народах пробуджують гордість і захоплення. Разом ми можемо ще більше зробити для наших держав і світу.

Сьогодні є об’єктивний і реальний шанс використати можливості для якісного покращення взаємовигідного співробітництва із Китаєм, яке базуватиметься на взаємному доповненні економічних систем, врахуванні національних інтересів обох країн.

Для з’ясування умов прориву на шляху нової якості та нового рівня двосторонніх відносин очевидно й настійливо постає лінія аргументації. Створення Нового «Шовкового шляху» вкрай важливий і взаємовигідний проект для нас і наших китайських партнерів. І це не лише з огляду на те, що стратегій, схожих за масштабом із ініціативою китайського керівництва до нині у світі не було. І навіть на те, що дана ініціатива – це не лише можливість покращити транспортну і логістичну складову. Мова йде про набагато більше – про реіндустріалізацію нашої економіки при активному сприянні китайської сторони. Саме це має стати головною темою української частини програми Нового «Шовкового шляху».

Попри проблеми і існуючі виклики, від яких нині потерпає наша країна, український економічний, людський та інтелектуальний потенціал залишається значним та затребуваним. У цьому контексті спільне завдання державних структур, місцевих органів влади та ділових кіл нашої країни – створення привабливих умов та зручної інфраструктури для іноземних, у тому числі для китайських інвесторів.

Врешті-решт, ключовими факторами у цьому є професійний підхід до формування інвестиційних пропозицій та програм, безумовне дотримання законодавства та прийнятних зобов’язань, створення відповідних інституціональних, фінансових та кадрових умов для підтримки та функціонування системи приваблення та обслуговування інвесторів.

Отже, наші країни намітили детальний план дій на найближчу перспективу, шлях у вигляді Програми розвитку відносин стратегічного партнерства між Україною і КНР на 2014–2018 роки, який треба сторонам пройти для виконання поставлених завдань та досягнення означених цілей.

У цьому нарисі ми намагалися притримуватися історичної позиції, стверджуючи, що двосторонні відносини пройшли через один рівень, двадцятип’ятирічний цикл з тим, щоб мати можливість увійти до нового, більш змістовного і передбачуваного. Зрештою якщо підвалини співпраці залишаються міцними й стійкими, майбутнє дасть нам змогу перевірити їхню плідність і розмаїття, постійно наповнюючи новим змістом стратегічні відносини між країнами.