Компанії-члени Китайської Торгової Ассоціації вірять у спільний з Україною успіх

Руслан Осипенко, виконавчий директор CCA – Китайська Торгова Асоціація

Важливість та актуальність розвитку торговельно-економічних відносин України з Китаєм в нинішніх умовах важко переоцінити. Сьогодні Україна може отримати від Китаю інвестиції, технології, ринки збуту для своєї продукції. Це, у свою чергу, зміцнить ЇЇ економічний фундамент та зробить державу більш життєздатною та суверенною. Тут основа основ наших майбутніх перемог, у тому числі і в успішному завершенні реформ, і у реалізації безпекових ініціатив. Україна отримає на все це додаткові ресурси.

Сьогодні європейські партнери України та США, через низку об’єктивних причин, змушені вирішувати свої внутрішні питання, об’єктивно обмежуючи увагу та фінансову підтримку України. На цьому фоні вигідно вирізняється КНР, пропонуючи Україні нові можливості, що дають їй унікальний шанс перезапустити свою економіку в рамках розвитку китайського проекту «Один пояс, один шлях».

Від України, крім захисту китайського інвестора й інвестицій, у принципі, нічого більше не потрібно. Україна могла б скористатися унікальною стратегічною ситуацією, що складається. З одного боку, вона має угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, а з іншого боку, могла б укласти відповідну угоду з КНР, що забезпечило б перетік китайських та європейських товарів територією нашої держави. Тим більше, що у 2015 році Україна приєдналася до китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», яка й має на меті створити умови для вільної торгівлі на просторі від Китаю до Європи.

Незважаючи на те, що Китай став у складні часи для України майже альтернативою втрачених нею традиційних ринків збуту, зокрема для сільськогосподарської продукції, все ще спостерігається низка негативних тенденцій, які потребують уваги з боку нашої держави. Протягом 2014-2016 рр. був практично відсутній активний діалог на високому політичному рівні, призупинено реалізацію програми про розвиток стратегічного партнерства 2014-2018 рр. Китай, незважаючи на офіційне звернення двох послів КНР, так і не отримав до цього часу офіційної відповіді від України про можливість початку переговорного процесу про укладання договору про зону вільної торгівлі, не доведені до логічного кінця перемовини по темі валютного свопу – перехід на торгівлю гривня – юань. Україна внесла Гонконг до переліку країн, фінансові операції з якими потребують додаткового контролю, хоча у Китаї він є не тільки фінансовим центром і штаб-квартирою більшості високотехнологічних китайських компаній, а й площадкою для реалізації все китайської політики «Go abroad». В Україні час від часу спостерігаються утиски китайських інвесторів або не дотримання попередніх умов, на яких заходив китайський інвестор до нашої країни. Показовим є приклад з компанією-членом КТА CNBM.

Візовий режим поліпшується між двома країнами, але зовсім не від-повідає рівню стратегічного партнерства. Широко обговорюється та декларується підтримка китайської ініціативи «Один пояс, один шлях», але за два роки складно визначити кроки або проекти, які б наповнювали цю ініціативу практичним змістом. У результаті, ми маємо триваючу тенденцію падіння товарообігу між Україною та Китаєм, починаючи з 2013 року – 10,6 $ млрд дол. США, у 2016 р. – близько 7 $ млрд дол. США.

Безперечно, сьогодні не існує однозначних рецептів, які водночас активізують торговельно-економічні стосунки з Китаєм, але низка кроків сприяли б вирівнюванню ситуації. Зокрема активізація контактів на високому політичному рівні через візити вищих посадових осіб, проведення міжурядової Комісії додали б правильного імпульсу цим процесам. Додатковим сигналом про серйозність намірів України могла б стати заява про початок переговорного процесу з КНР щодо договору про зону вільної торгівлі, а реалізація проектів у сфері енергетики у рамках кредитної угоди з китайським банком довела б те, що ми спроможні реалізовувати великі спільні проекти, навіть у складних для держави умовах та тримати слово по своїх зобов’язаннях. Додатковим імпульсом може стати також актуалізація програми реалізації стратегічного партнерства 2014-2018 рр. (2017-2020 рр.), яка вже морально застаріла, бо й Україна стала іншою.

Довівши таким чином свою спроможність та серйозність намірів до розвитку саме стратегічного партнерства, можливо було б розпочати діалог про реалізацію нових великих спільних проектів з Китаєм у життєво важливих для України сферах, таких як оновлення інфраструктури, розвиток аграрного сектору, енергетики та поліпшення логістики. Наприклад, серед таких проектів могли б стати проект будівництва швидкісної залізниці 1435 мм за маршрутом, що з’єднала б порти Балтики та Чорного моря (порт Одеса – західний кордон України – польський порт Гданськ), як частини проекту поєднання Північного та Південного маршрутів Великого Шовкового шляху; проект відновлення судноплавства на Дніпрі та розвиток портової інфраструктури, оптимізація логістики вантаж-них перевезень.

Не менш важливим є розвиток і поглиблення контактів між народами наших країн у сферах культури, науки та освіти, що потребує подальшого поліпшення візового режиму (хоча б для певних категорій громадян КНР), що так само сприятиме розвитку туризму та ділових стосунків.

На сьогодні китайські компанії-члени КТА готові підтримати зусилля України та Китаю по активізації торговельно-економічних відносин шляхом інвестування у низку спільних проектів. Серед потенційних інвесторів – Державна корпорація CCEC, компанії CNBM, ECO-VTOR, COFCO AGRI, Huawei, SINOHYDRO, NOPOSION-Agro, COSCO SHIPPING і багато інших, які не пішли з України у складні для неї часи, бо вірять у неї та можливий спільний успіх.