Кірносова Н. А. Мао Цзедун. Поезія Революції

Н. А. Кірносова
кандидат філологічних наук, доцент кафедри китайської, корейської та японської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Простір публічності має здатність трансформувати глибину і велич особистості в тираж двовимірних копій. Можливо, про щось таке міркував і Енді Уоргол, коли створював свою серію портретів Мао Цзедуна в триколорі у 1973 р.

Дійсно, Мао Цзедун став відомим у всьому світі як засновник і лідер нової потужної держави, що виникла у ХХ ст. на Сході. Але тепер саме площиною політики й обмежується популярність його образу, що через свій площинний (двовимірний) характер створює дуже спрощені уявлення про реальну особистість, в які кольори цей образ не пофарбуй.

Тож і в сучасній Україні мало кому відомі такі грані особистості Мао Цзедуна як поета і каліграфа. Хоча, що стосується поетичного доробку лідера КНР ХХ ст., то він був частково представлений українському читачеві в перекладах, виконаних М. Бажаном у співпраці з І. Чирком, надрукованих у журналі «Всесвіт» у 1969 р. (№8) та в кількох окремих виданнях. Проте з тих часів минуло вже півстоліття, світ змінився і виникла потреба поглянути на цей доробок (і оригінальний, і перекладацький) новими очима.

Відтак, з нагоди і з метою створит глибше й адекватніше уявлення про одну з непересічних фігур ХХ ст., пропонується знову надати слово самому Мао, цього разу – у поетичних та каліграфічних творах.

ПЕРШИЙ ВІРШ МАО ЦЗЕДУНА:

五言诗· 井
一九〇六年
天井四四方,周围是高墙。
清清见卵石,小鱼囿中央。
只喝井里水,永远养不长

ШТУЧНИЙ СТАВОК У ВНУТРІШНЬОМУ ДВОРИКУ
(п’ятислівні рядки)

Ставочок штучний у квадраті стін,
Вода прозора – видно дно і рінь,
й маленьку рибку, що туди спіймалась.
Вона не виросте на цій воді,
хоч як би не старалась.

1906 р.
(Переклад Надії Кірносової)

Перший з відомих нині віршів Мао Цзедуна, написаний 1906 р., коли йому було лише 13 років. Вірш народився в ситуації протистояння з учителем, який вимагав від дітей зубрити матеріал у чотирьох стінах школи. Одного разу Мао Цзедун його не послухався і втік вчитися на природу. Щоб його покарати, вчитель привів його у внутрішній дворик із штучною водоймою і дав йому завдання написати щось схвальне про цю водойму. Однак Мао Цзедун натомість склав вірш, у якому висловлюється критика на адресу методів навчання шляхом обмеження свободи дітей. Таким чином, у цій ситуації вже проглядає майбутній революціонер – непоступливий, абсолютно переконаний у правоті своїх дій і послідовний у вчинках. З точки зору поетики, вірш відповідає жанровим критеріям класичних китайських п’ятислівних віршів, тож учитель був вражений його високим художнім рівнем.

Мао Цзедун народився в місті Чанша і серед його доробку є вірш, присвячений рідному місту, де складався його революційний світогляд:

沁园春 长沙
一九二五年
独立寒秋,湘江北去,橘子洲头。
看万山红遍,层林尽染;漫江碧透,百舸争流。
鹰击长空,鱼翔浅底,万类霜天竞自由。
怅寥廓,问苍茫大地,谁主沉浮?
携来百侣曾游,忆往昔峥嵘岁月稠。
恰同学少年,风华正茂;书生意气,挥斥方遒。
指点江山,激扬文字,粪土当年万户侯。
曾记否,到中流击水,浪遏飞舟!

ЧАНША
(за мотивом «Весна в садочку принцеси Ціньшуй»)

Холодна осінь. Я один.
На північ мчить Сянцзяну плин
Повз Мандаринову косу.
Я бачу гори, вбрані в пурпур шат,
Барвистих заростів каскад,
Блакитної ріки красу,
Де з вітром борються човни.
Під небом сокіл маячить,
На плесі грає зграя риб.
Усе в цей світлий день живе,
Свободи прагне все!

Безмежний шир в мої чуття
Вливає тугу і печаль.
Питаю я безкраю даль:
Хто розтлумачить зміст буття?
Пригадую: я тут колись
Гуляв із друзями у надзвичайні дні, –
Були ми дуже молоді,
Але завзяті, повні сил
І по-студентськи запальні.
У світ вглядаючись, тоді
Ми вірші вчилися писать,
З презирством дивлячись навкіл,
На тогочасну владну знать.

Чи нині можу я забуть,
Як човен, вимчалий у даль,
Спиняла хвиль шалена лють?

1925 р.
(Переклад Миколи Бажана, передрук з журналу «Всесвіт». – 1969. – №8)

Як відомо, традиційна китайська поезія дуже тяжіє до пейзажності, тому її визначають як поезію «гір та вод». Поетичний світогляд Мао Цзедуна не руйнує цю парадигму (але й не обмежується нею), але використовує її для змалювання нових пейзажів – внутрішнього світу борців за Новий Китай. Отже далі – декілька віршів, де гори та ріки постають носіями революційного духу.

十六字令三首
一九三四年 一九三五年
山,快马加鞭未下鞍。惊回首,离天三尺三。
山,倒海翻江卷巨澜。奔腾急,万马战犹酣。
山,刺破青天锷未残。天欲堕,赖以拄其间。

ТРИ ВІРШІ ПО ШІСТНАДЦЯТЬ СЛІВ

Гóри!
Зляканого скакуна стримую рухом руки,
Сам оглядаюсь: до хмар
Звідси тричі й три вершки.

Гóри!
Буйно, як море, гримлять хвилі могутні ріки,
Так вони мчаться, немов
Скачуть у бій румаки.

Гóри!
Врізались ніжно в блакить пасма
гірського вершки.
Небо між ними висить,
Спершись об гори стрімкі.

(Переклад Миколи Бажана, передрук з журналу «Всесвіт». – 1969. – №8)

ТРИ КУПЛЕТИ ПО 16 ІЄРОГЛІФІВ
(Про Сичуанські гори)

У горах, чим швидше женеш коня,
тим певніше сидиш в сідлі.
Обернувся на мить і від подиву вкляк:
ще два лікті – й до неба добіг!

Тут гори – що брили води піднялись
і помчали у битву кіньми,
мов гострі мечі прохромили блакить –
й тепер небо зависло на них.

1934 – 1935 рр.
(Переклад Надії Кірносової)

Вірш написано між 1934 – 1935 рр., під час Великого походу. Як відомо, значна частина цього маршу пролягала крізь гірську місцевість, зокрема й у провінції Сичуань, де розташовані найвищі гірські масиви Китаю. Відомо також, що гори посідали важливе місце в стратегії Мао Цзедуна, зокрема на них спиралися в операціях «збройного захоплення міст із сільської місцевості», розроблених Мао Цзедуном, і ховалися під час відступу. Натомість його суперник – Чан Кайши – надавав перевагу річкам як природним перешкодам і не схвалював прихильного ставлення революціонерів до гір.

З точки зору жанру цей вірш тяжіє до традиційних ци, однак Мао Цзедун у ньому не користувався готовим мотивом (як це було прийнято для зазначеного жанру), а винайшов свій, тому цей вірш належить не до традиційної, а до сучасної поезії.

… І ЩЕ ПРО ГОРИ:

念奴娇· 昆仑
一九三五年十月
横空出世,莽昆仑,阅尽人间春色。
飞起玉龙三百万,搅得周天寒彻。
夏日消溶,江河横溢,人或为鱼鳖。
千秋功罪,谁人曾与评说?
而今我谓昆仑:不要这高,不要这多雪。
安得倚天抽宝剑,把汝裁为三截?
一截遗欧,一截赠美,一截还东国。
太平世界,环球同此凉热。

КУНЬЛУНЬ
(за мотивом «Співачка Нянь-ну»)

Підвівсь титан Куньлунь увись
І озирає людський краєвид.
Над ним дракони яшмові знялись,
Щоб холодом скувати світ.
Розтане влітку сніг
І повідь, затопивши діл,
Людей підхопить, наче риб.
Чи люди зміряти могли б
Вагу його і злих, і добрих діл?
Тепер з Куньлунем іншу річ веду:
Зневаж оці сніги! Зневаж пиху свою!
Об небо обіпрусь, могутній меч зведу,
Тебе на три частини розіб’ю, –
Тоді одну Європі я віддам,
А другу ти, Америко, бери! –
Собі залишить третю з них Китай.
По всій землі, по всіх краях нехай
Скрізь рівно буде холоду й жари!

1935 р.
(Переклад Миколи Бажана, передрук з журналу «Всесвіт». – 1969. – №8)

Цей вірш, написаний у традиційному жанрі ци, характеризує Мао Цзедуна як романтика. Як відомо, титанізм, протистояння світу (повсякденному) і боротьба з посередністю були важливими складовими світогляду європейських поетів-романтиків. Поетичний доробок Мао Цзедуна свідчить, таким чином, що романтичні ідеали посідали важливе місце в його революційному світогляді і, напевне, надихали на боротьбу та підтримували в ній.

У цілому можна сказати, що гори в поезії Мао Цзедуна – це носії емоційного компонента внутрішнього світу автора, вони символізують простір, де ці емоції втілюються.

ТЕПЕР – ПРО РІЧКИ:

浪淘沙·北戴河
一九五四年夏
大雨落幽燕,
白浪滔天。
秦皇岛外打鱼船。
一片汪洋都不见,
知向谁边?
往事越千年,
魏武挥鞭,
东临碣石有遗篇
萧瑟秋风今又是,
换了人间!

БЕЙДАЙХЕ
(за мотивом «Пісок, просіяний крізь хвилі»)

Над Юянню – дужі зливи,
Хвиля зводиться грізна.
Човен рибака сміливий
Острів Ціньхуан мина.

Мла навколо, шир води.
Де пливе він і куди?

Скільки тут подій минуло!
Звідсіля дивився У-ді
На Цзеші, на схід, – і чуло,
Він складав свій вірш тоді.

Знову виє вітру літ,
Але як змінився світ!

1954 р.
(Переклад Миколи Бажана, передрук з журналу «Всесвіт». – 1969. – №8)

Як бачимо, вода в поезії Мао Цзедуна є символом часу і пов’язана з переосмисленням минулих подій. Вона є носієм раціонального компоненту внутрішнього світу автора і надає віршу зовсім іншої атмосфери, ніж гори.

… І ОКРЕМО ПРО ЯНЦЗИ:

菩萨蛮· 黄鹤楼
一九二七年
茫茫九派流中国,沉沉一线穿南北。
烟雨莽苍苍,龟蛇锁大江。
黄鹤知何去,剩有游人处。
把酒酹滔滔,心潮逐浪高。

ВЕЖА ЖОВТОГО ЖУРАВЛЯ
(за мотивом «Будди країни жінок»)

Тече Янцзи просторами Китаю,
Стремить на північ з півдня колія
Крізь дощі і дим, і зелень піль безкраю,
Повз гори Черепаха і Змія.

У безвість жовтий журавель полинув, –
Лишилась вежа, де він довго жив.
В ріку пугар з міцним вином я вкинув.
Зростає в серці світлих хвиль приплив.

1927 р
(Переклад Миколи Бажана, передрук з журналу «Всесвіт». – 1969. – №8)

Загалом, вірші пізнішого етапу творчості Мао Цзедуна відображають тенденцію до переосмислення минулого досвіду і переходу боротьби з фізичної в інтелектуальну площину – площину точок зору. Яскраво втілює цю тенденцію останній вірш Мао Цзедуна, що у формі алегорії втілює різку реакцію автора на тогочасні (1963 – 1965 рр.) політичні події.

ДІАЛОГ ПТАХІВ
(політична алегорія за мотивом «Співачка Нянь-ну»)

Риба-птах розгорнула крила
і, мов вихор, швидко злетіла
вгору на 100 тис. лі.

Взяла небо собі на спину
та й поглянула вниз на стіни
й житла людей.

А там:
вогнем війни затягло горизонти
і снарядами землю вкрило,

та й сполохало горобця:
– Біда-біда! Я маю летіти звідси!

Спитала його: куди?
Горобець відповів:
– Є на світі безпечне місце –
то палаци нефритові
в горах Небожителів.

– Хіба хто їх бачив колись?
– Атож! Два роки тому ясної осені
тристоронню Московську угоду
хіба ти не знаєш?

– Аж ось воно що! Знаю. Там ще й їжа є –
вже, певно, картопля та яловичина
на гуляш готові?
Та годі базікати!
Ще подивимось, що то
за кардинальні зміни стануться!

1965 р.
(Переклад Надії Кірносової)

念奴娇· 鸟儿问答
一九六五年
鲲鹏展翅,九万里,翻动扶摇羊角。
背负青天朝下看,都是人间城郭。
炮火连天,弹痕遍地,吓倒蓬间雀。
怎么得了,哎呀我要飞跃。
借问君去何方,雀儿答道:有仙山琼阁。
不见前年秋月朗,订了三家条约。
还有吃的,土豆烧熟了,再加牛肉。
不须放屁!试看天地翻覆。

Вірш написано в жанрі ци на усталений мотив, що не передбачає рими, однак висуває вимогу дотримуватися певного тонального малюнку. Мао Цзедун дуже майстерно вкладає у задану схему діалог.

Дійовими особами цієї алегорії постають міфічна риба-птаха Куньпен, згадка про яку вперше зустрічається у Чжуан-цзи, і полохливий горобець. Перша втілює далекоглядність і сміливість, другий – боязкість і дріб’язковість. Через діалог цих птахів висловлюється різка критика щодо, по-перше, підписаного 5 серпня 1963 р. в Москві Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою (відомий також як Московський договір), а по-друге, поглядів М. Хрущова на комунізм (мається на увазі висловлювання радянського лідера в Будапешті 1 квітня 1964 р. про те, що комунізм – це тарілка доброго гуляшу, яке викликало до життя поняття гуляш-комунізму).

Цікаво відзначити, що і в цьому останньому вірші проглядає та сама непоступливість і переконаність у своїй правоті, що прозвучали вже в першому поетичному творі Мао Цзедуна. Напевне, саме ці риси і зробили його послідовним революціонером як у фізичній, так і в інтелектуальній боротьбі.

У площині каліграфії Мао Цзедун залишив майстерні написи в стилях кайшу, сіншу і цаошу, тоді як раніші стилі – лішу та обидва чжуань (великий і малий) не викликали в нього інтересу.

Мао Цзедун своїм почерком створив певний масив епіграфіки, зокрема назви такої відомої газети, як «Женьмін жибао» та відомого магазину «Синьхуа шудянь», а також назви Пекінського університету, університету Фудань в Шанхаї та ін.:


  • назва газети «Женьмінь жибао»

  • вивіска Пекінського університету

  • назва Університету Фудань (м. Шанхай)

Серед каліграфічних творів Мао Цзедуна є певна частина, присвячена боротьбі й революції. Носієм цього змісту, точніше, пов’язаних із ним емоцій, тепер стає проведена тушшю лінія.

东风压倒西风

ВІТЕР ЗІ СХОДУ ПЕРЕМОЖЕ ВІТЕР ІЗ ЗАХОДУ

起来,为中华民族的独立自由而奋斗到底

ВСТАВАЙМО! БУДЕМО БОРОТИСЬ ДО КІНЦЯ ЗА ВОЛЮ Й НЕЗАЛЕЖНІСТЬ КИТАЙСЬКОЇ НАЦІЇ!