Дроботюк О. В. Роль спеціальних економічних зон у політиці реформ та відкритості КНР

О.В. Дроботюк
к. е. н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», експерт економічних програм Ukrainian Institute for the Future

У багатьох країнах світу спеціальні економічні зони (СЕЗ)1 є найважливішим інструментом індустріального розвитку, який сприяє залученню прямих іноземних інвестицій, інтеграції локальних підприємств до глобальних ланцюгів створення вартості, зростанню експорту та підвищенню зайнятості. Окрім цього, СЕЗ обумовлюють появу та розвиток нових галузей промисловості, а також стимулюють науково-технологічний трансфер.

1970-х років більшість СЕЗ створювали в країнах, що розвиваються. За даними ЮНКТАД, у 1986 році функціонувало 176 зон у 47 країнах, у 1995 році – 500 СЕЗ, а 2006 року кількість таких спеціальних економічних територій сягнула 3500 у 130 державах. На сьогодні нараховують 4500 спеціальних економічних зон різного цільового спрямування2.

Китай не став винятком у використанні СЕЗ як інструменту регіонального та економічного розвитку. На момент початку політики реформ та відкритості уряду КНР, у 1978 році, китайська економіка була закритою, а частка зовнішньої торгівлі у структурі ВВП становила 9%. Базуючись на позитивному досвід азійських країн, у 1979 році Державна рада ухвалила рішення про створення чотирьох пілотних спеціальних економічних зон: Шеньчжень, Чжухай, Сямень, Гуандун. Одними із ключових завдань економічних реформ в КНР стали залучення іноземних інвестицій, нарощення експорту та подолання асиметрії розвитку регіонів. Пілотні СЕЗ показали позитивний ефект у нагромадженні інвестицій та у нарощенні промислового виробництва (Рис. 1), тому в межах реалізації регіональної політики 1984 року уряд відкрив іще спеціальні економічні зони у 14 приморських містах від Даляня до Бейхая. Ці території стали зонами техніко-економічного розвитку (ЗТЕР).

Рис. 1. Динаміка прямих іноземних інвестицій до КНР, 1979-2017 рр.

1988 року о. Хайнань став спеціальною економічною зоною, а 1990 року – Пудун. На початку 90-х років виникають нові типи СЕЗ у Китаї, зокрема зони вільної торгівлі, експортної переробки, прикордонного співробітництва та високотехнологічні. Однак триває відкриття зон техніко-економічного розвитку. В період 1992-1993 рр. було затверджено другу хвилю ЗТЕР з 18 зон в Інкоу, Чанчуні, Шеньяні, Харбіні, Вейхаї, Куньшані, Ханчжоу, Сяошані, Веньчжоу, Жунцяо, Дуншані, Наньша (Гуанчжоу), Даявані (Хуейчжоу), Уху, Ухані, Чунціні, Урумчі і Пекіні. Третя хвиля створення ЗТЕР припала на 2000-2002 рр., тоді було утворено 17 зон, які базувалися в Хефеї, Чженчжоу, Сиані, Чанша, Ченду, Куньмині, Гуйяні, Наньчані, Шихецзи, Синіні, Хух-Хото, Наньнині, Тайюані, Іньчуані, Лхасі, Нанкіні і Ланьчжоу3.

Станом на листопад 2018 р. у КНР нараховують 479 спеціальних економічних зон (Табл. 1).

Джерело: складено автором на основі даних China Association of Development zone

Найпоширенішими є зони техніко-економічного розвитку та високотехнологічні зони (80%), що пояснює довгострокова стратегічна мета Китаю – глобальне інноваційне лідерство. Сконцентровані СЕЗ від Північно-Східної до Південної частини КНР, уздовж узбережжя.

Рис. 2. Територіальний розподіл китайських зон техніко-економічного розвитку

Джерело: China Association of Development zone

Функціонування СЕЗ в регіонах дає позитивний економічний ефект для Китаю в цілому. Розвиток прибережних районів КНР призвів до зростання потоку прямих іноземних інвестицій, створення нових виробництв та робочих місць, а також в цілому до підвищення рівня життя населення. СЕЗ, виступаючи каталізатором структурних трансформацій в країнах, що розвиваються, сприяли розвитку експортоорієнтованого виробництва в КНР. Досвід Китаю свідчить про те, що створення зон експортної переробки стимулювало експортну діяльність переробних підприємств, які перейшли від експорту сировини до експорту готової продукції. Перевагами зони експортної переробки є:

  • відсутність валютних обмежень;
  • звільнення від стягування мита на обладнання, яке використовують у зоні;
  • забезпечення інфраструктури.

Тож за роки функціонування СЕЗ в Китаї щорічний приріст валового регіонального продукту (ВРП) становить 6-10% (залежно від типу зони), понад 40% високотехнологічного експорту припадає на ЗТЕР, а також концентрація іноземного капіталу становить понад 70%.

Рис. 3. Структура валового регіонального продукту, 2016 р.

Джерело: складено автором на основі даних China Statistical Yearbook 2017

Лідером за обсягом ВРП у 2016 році була провінція Гуандун – 8,1 трлн. юанів, у т.ч. кінцеве споживання – 4,1 трлн. юанів, нагромадження капіталу – 3,5 млрд. та чистий експорт – 0,5 трлн. юанів (Рис.3). Найбільшу додану вартість у провінції Гуандун створюють промисловість – 3,2 трлн. юанів та торгівля – 838 млрд. юанів. Такі показники забезпечені високою концентрацією капіталу в провінції за рахунок створеного бізнес-клімату. Саме в провінції Гуандун функціонують 64 спеціальні економічні зони та індустріальні парки. Незважаючи на податкові пільги, які надають компаніям в межах зон з преференційним режимом, в Гуандуні генерують 12% сукупних податкових доходів у бюджет – 1 трлн. юанів. Це найбільші доходи порівняно з іншими провінціями КНР.

Разом із позитивною динамікою економічного зростання регіонів КНР, де функціонують СЕЗ, для китайського уряду залишається нерозв’язаною проблема подолання нерівномірного розвитку центральних та північно-західних провінцій. У другій половині 1990-х років урядом було здійснено кроки щодо вирівнювання регіональних диспропорцій у західних провінціях КНР шляхом інвестування у розбудову транспортної інфраструктури, енергетичних та телекомунікаційних мереж, підтримкою промислового сектору та сільського господарства, розвитком освіти всіх рівнів, а також впровадженням преференційного режиму для прямих іноземних інвестицій. Однак цю стратегію було спрямовано на відновлення потенціалу провінцій та на модернізацію старих промислових центрів. Тому прибережні регіони, які розвивалися швидшими темпами за рахунок іноземного капіталу та нарощення експорту, перевершували західні та центральні провінції Китаю, що обумовлює подальше зростання нерівності.

Таким чином, роль спеціальних економічних зон у політиці реформ та відкритості є колосальною, адже вони стали ключовим інструментом залучення іноземного капіталу, посилення позицій Китаю на світовому ринку товарів, активізації науково-технологічної та інноваційної діяльності. На сьогоднішні політику КНР спрямовано на створення гармонійного та інноваційного суспільства на основі сталого та інклюзивного розвитку економіки. Позиція КНР на світовій економічній арені продовжує зростати за рахунок глобальних ініціатив. Зокрема завдяки Ініціативі «Один пояс, один шлях» Китай, стимулюючи економічне зростання країн, що розвиваються, перетворився на найбільшого інвестора.

Впровадження китайського досвіду в українську економіку є доречним. Україна має негативну історію розвитку вільних економічних зон, яку супроводжували непрозорий процес надання пільг та корумпованість, які обумовили зловживання пільговим режимом з боку підприємств; відсутність механізму прийняття рішень в СЕЗ; брак державного контролю за діяльністю СЕЗ, що призвело до масового порушення податкового та митного законодавств.

Однак створення умов для ефективного функціонування спеціальних економічних територій може забезпечити значний економічний ефект. За розрахунками Ukrainian Institute for the Future4, успішна реалізація потенціалу спеціальних економічних територій призведе до щорічного додаткового зростання прямих іноземних інвестицій до $2-6 млрд., номінального ВВП – на 10%, до створення нових робочих місць – 30 тис./рік. Для цього необхідно здійснити такі кроки:

  1. Розробити та ухвалити новий закон про розвиток спеціальних економічних територій у першій половині 2019 р., в якому має бути визначено механізм створення, функціонування та контролювання. З 1 липня 2019 року закон має набрати чинності.
  2. У 2019 р. введести податкові пільги відповідно до вимог міжнародних організацій, зокрема СОТ. А також застосувати принцип недискримінації у наданні податкових пільг (податкових канікул), що створить додаткові інвестиційні стимули.
  3. У 2019 році укладати угоди щодо міжнародних юрисдикцій з метою гарантування прозорого арбітражу, зокрема, імплементації британського права та англійської юрисдикції.

За цих умов спеціальні економічні території забезпечать зростання національної економіки завдяки активізації депресивних регіонів, використанню наявного фінансового, людського, технологічного потенціалу, стимулюванню експортної діяльності, залучення інвестицій.

 

1 СЕЗ – це географічні райони, де діють ліберальні правила ведення бізнесу. Зокрема, на цих територіях бізнесу пропонуют податкові пільги, спрощену процедуру реєстрації підприємницької діяльності та отримання дозволів на працевлаштування, розвинену інфраструктуру та комерційні послуги.

2 World Investment Report 2018 [Електронний ресурс] // UNCTAD. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://unctad.org/en/PublicationsLibrary/wir2018_en.pdf.

3 Хоменко О. В. Формування інноваційної конкурентоспроможності економіки Китаю : дис. канд. ек. наук : 08.00.02 / Хоменко Ольга Володимирівна – Київ, 2014.

4 Амелін А. І. Нові спеціальні економічні території забезпечать 1% додаткового приросту ВВП щорічно [Електронний ресурс] / А. І. Амелін, О. В. Хоменко // Ukrainian Institute for the Future. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.uifuture.org/post/novi-specialni-ekonomicniteritorii-
zabezpecat-1-dodatkovogo-prirostu-vvp-soricno/.