Дроботюк О. Українсько-китайське економічне співробітництво: підсумки 2010 – 2018 рр.

О. Дроботюк
к. е. н., ст. викладач кафедри міжнародної економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», експерт економічних програм Ukrainian Institute for the Future

КИТАЙ – глобальний гравець на геополітичній і геоекономічній картах світу. З метою посилення своїх позицій у світовій політиці та економіці уряд КНР ініціює низку масштабних проєктів і програм, що мають глобальний ефект і поглиблюють міждержавне співробітництво. Серед таких ініціатив «Один пояс, один шлях» – відродження стародавнього Великого Шовкового шляху, який покликаний створити новий глобальний порядок і перейти до глобалізації 2.0.

У межах Ініціативи розвивається грандіозний транспортно-логістичний проєкт ХХІ ст., який з’єднує Китай і країни Західної Європи. Україна не залишилась осторонь, підписавши План дій по реалізації ініціативи спільного будівництва «Економічного поясу Великого шовкового шляху» і «Морського шовкового шляху XXI століття». Однак нині участь України в проєкті «Один пояс, один шлях» є тільки декларативною і це уповільнює прогреси економічного співробітництва України і КНР, що відображається в торгових, інвестиційних відносинах і науково-технологічному обміні.

Таблиця 1. Економічний профіль КНР та України у 2018 році

Джерело: World Bank, IMF, National Bureau of Statistics of China, Національний банк України, Державна служба статистики України

УКРАЇНА цікава китайцям через виробничий, науковий, ресурсний, людський потенціали, а також вигідне географічне положення. Окрім цього, Україна має великий споживчий ринок – 38 млн осіб.

Українсько-китайська співпраця розпочалася з підписання Угоди між Урядом України та Урядом КНР про торговельно-економічне співробітництво в 1992 році. Ця угода встановила режим найбільшого сприяння щодо експортних і імпортних мит товарів двох країн, податків та внутрішніх зборів.

ДВОСТОРОННЯ ТОРГІВЛЯ. За підсумками 2018 року товарообіг між Україною та КНР становив $9,8 млрд, зокрема експорт – $2,2 млрд, імпорт – $7,6 млрд. Китай посідає 2 місце в географічній структурі зовнішньої торгівлі з часткою 9% товарообігу (експорт – 5%, імпорт – 13%). Обсяг торгівлі збільшився на 27,3% порівняно з попереднім роком (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка українсько-китайської двосторонньої торгівлі 2010-2018 рр., млрд дол.

Джерело: Державна служба статистики України

Починаючи з 2004 року, зберігається тенденція зростання від’ємного сальдо торгівлі товарами. Це обумовлено:

  • по-перше, сировинною структурою українського експорту, на вартість якого впливає кон’юнктура світових сировинних ринків;
  • по-друге, наявністю вхідних бар’єрів на китайський ринок (висока конкуренція на внутрішньому ринку, кількісні та якісні обмеження);
  • по-третє, низькою активністю українських підприємств на міжнародних виставках та ярмарках із метою просування їхньої продукції.

Український експорт у КНР переважно сировинний (руди, зерно та олія), а імпорт має технологічний характер (напівпровідники, телефони, автоматичні обчислювальні машини). Так, 94,1% експорту в КНР припадає на сировинні товари, а 5,6% – готову продукцію.

У 2018 році частка п’яти найбільших товарних позицій українського експорту в КНР становила 81%, зокрема:

  • залізна руда й концентрати – 30%;
  • кукурудза – 22%;
  • олія та насіння соняшнику – 15%;
  • турбореактивні двигуни – 8%;
  • макуха – 6%.

У період із 2014 по 2018 рр. вартісний обсяг експорту залізної руди та концентратів знижувався в середньому на 17% щорічно, а кукурудзи – зростав на 17%. Варто зазначити, що у 2018 році 62% китайського сукупного імпорту кукурудзи та 58% соняшникової олії покривають українські експортери (табл. 2).

Таблиця 2. Ключові товарні позиції українсько-китайської торгівлі у 2018 р.

*частка експорту / імпорту товару в КНР / з КНР в загальному експорті / імпорті цього товару
Джерело: International Trade Center / Trade Map

У 2018 році в товарній структурі імпорту найбільша частка припадала на:

  • напівпровідники та смартфони – по 8%;
  • комп’ютери – 5%;
  • плоский сталевий прокат – 3%;
  • пестициди – 2%.

За період із 2015 по 2018 рр. щорічно в середньому майже вдвічі зростав імпорт напівпровідників (діоди, транзистори, світлочутливі напівпровідники). У 2018 році 94% українського імпорту напівпровідників покривали китайські експортери, що становило 2,1% китайського сукупного експорту цієї товарної позиції (табл. 2).

На основі статистичних даних International Trade Center розрахований індекс комплементарності торгівлі за методикою ЮНКТАД та представлений у динаміці з 2010 по 2018 рр. (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка індексу комплементарності торгівлі Україна–Китай у період 2010–2018 рр.

Джерело: розрахунок на основі даних International Trade Center

Згідно з розрахунками, індекс комплементарності торгівлі перевищує 50%, що свідчить про середній рівень відповідності українського експорту китайському імпорту.

Таким чином, двостороння торгівля між Україною й Китаєм демонструє висхідний тренд після падіння у 2014–2015 рр. Однак зберігається тенденція зростання негативного сальдо. За підсумками останніх років Китай є одним із ключових торговельних партнерів України.

ІНВЕСТИЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО. Підписання українською стороною Плану дій у межах Ініціативи «Один пояс, один шлях» призвело до зростання економічного та інвестиційного інтересів до енергетичних, інфраструктурних, фінансових об’єктів в Україні. Проте частка китайських інвестицій є незначною. За даними Державної служби статистики України, на початок 2019 року сукупний обсяг прямих китайських інвестицій в акціонерний капітал України становив $33,6 млн (0,1% обсягу накопичених прямих іноземних інвестицій в Україну). Інвестиції в акціонерний капітал з України в китайську економіку становили $0,6 млн (0,09% обсягу прямих іноземних інвестицій в акціонерний капітал). Понад 40% сконцентровано переважно в переробній промисловості.

Рис. 3. Динаміка прямих іноземних інвестицій КНР в українську економіку на початок року, млн дол.

Джерело: Державна служба статистики України

У розрізі галузевої структури китайських прямих інвестицій в акціонерний капітал найбільшу частку займає промисловість – 33,1%, зокрема переробна – 30,6%, видобувна – 1,8%; професійна та науково-технічна діяльність – 24,3%, а також сільське господарство – 19,9% (рис. 4).

На початок 2018 року найбільша частка китайських інвестицій припадала на сільське господарство – 37,6%, промисловість – 27% та оптово-роздрібну торгівлю – 10%. У зв’язку зі зростанням кількості китайських проєктів в Україні, зросла й частка інвестицій у професійну та науково-технічну діяльність.

Згідно з даними Державної служби статистики України, станом на початок 2019 року налічується 1162 підприємства з китайськими інвестиціями. Це становить понад 1% від загальної кількості підприємств в Україні (рис. 5).

Окрім ПІІ, свою присутність в Україні Китай здійснює через контракти на будівництво. Згідно з даними The American Enterprise Institute and The Heritage Foundation, з 2008 по 2018 роки Китай уклав контрактів на будівництво на суму $8,2 млрд, зокрема в енергетиці на $5 млрд, транспортній галузі – на $2 млрд (табл. 3). У межах ініціативи «Один пояс, один шлях» підписано контрактів на суму 1,5 млрд.

Рис. 4. Галузева структура китайських прямих інвестицій в акціонерний капітал України на 01.01.2019, млн дол.

Джерело: Державна служба статистики України

Рис. 5. Динаміка кількості підприємств із китайськими інвестиціями, 2010–2018 рр.

Джерело: Державна служба статистики України

Таблиця 3. Китайські контракти на будівництво в Україні

Джерело: The American Enterprise Institute and The Heritage Foundation

У період 2015–2019 рр. на українському ринку M&A між китайськими та українськими компаніями було укладено ТРИ УГОДИ в енергетичному, металургійному й банківському секторах:

  • придбання сонячних станцій «Схід Солар», «Нептун Солар» (обидві в Миколаївській обл.), «Дунайська СЕС-1», «Дунайська СЕС-2», «Франко Солар», «Франко Піві», «Приозерна-1», «Приозерна-2», «Лиманська Енержі 1», «Лиманська Енержі 2» (усі в Одеській обл.);
  • покупка гірничорудної компанії Consolidated Minerals з активами в Австралії і Гані;
  • покупка 99,99% акцій Українського банку реконструкції та розвитку.

Ще дві угоди перебувають у процесі узгодження з Антимонопольним комітетом України: > 50% телекомунікаційної компанії UNTC і > 50% – Мотор Січ.

Таблиця 4. Угоди злиття та поглинання 2015–2019 рр.

Джерело: M&A Ukraine

Статистичні дані підкреслюють, що інвестиційний потенціал не використовується на повну потужність. Це обумовлено певними чинниками низької інвестиційної активності. Найбільший негативний вплив здійснюють: корупція, податкове навантаження, нестабільне та надмірне регулювання, нечітка правова система, мінливість політичного та економічного середовищ. Однак до факторів, що позитивно впливають на інвестиційну привабливість України, належать: геополітичне положення, кваліфікована та дешева робоча сила, низькі витрати на ресурси.

ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА.

У липні 2019 року відбулася зустріч Президента УКРАЇНИ з китайськими інвесторами, на якій анонсували бажання китайців інвестувати $10 млрд у інфраструктурні проєкти, фінанси, зелену енергетику та сільське господарство.

Як демонструє практика, не всі проєкти, про які домовлялися з китайською стороною, були реалізовані. Головною причиною є недовіра до української сторони, що сформувалася через нецільове використання коштів та невиконання зобов’язань за відповідними угодами (табл. 5).

Таблиця 5. Українсько-китайські проєкти: реалізовані, нереалізовані та планові

Джерело: складено автором на основі відкритих джерел

Пріоритетами стратегічної співпраці УКРАЇНА–КИТАЙ можуть бути інвестиційні проєкти в енергетичній, інфраструктурній, сільськогосподарській та туристичній галузях.

ЕНЕРГЕТИКА. Важливим у розвитку обох держав є забезпечення економічної безпеки, складовою якої є енергетична незалежність. Китай стрімко розвиває альтернативну енергетику. Він посідає перше місце у світі за обсягом інвестицій у «чисту» енергетику ($100,1 млрд). У межах «Один пояс, один шлях» КНР активно інвестує в енергетику країн-учасників (понад $50 млрд).

За оцінками Українського інституту майбутнього, китайських інвесторів в УКРАЇНІ можуть зацікавити такі енергетичні проєкти:

  • АТОМНА: будівництво блоків Південно-Української АЕС – 4 ГВт (Миколаївська обл.), Запорізької АЕС – 4 ГВт, Хмельницької АЕС – 4 ГВт, Рівненської АЕС – 2,6 ГВт;
  • ТЕПЛОЕНЕРГЕТИКА: будівництво Біо-ТЕЦ Миколаївська обл. – 270 МВт, Одеська обл. – 220 МВт;
  • ВІТРОВА: будівництво Запорізької ВЕС – 600 МВт, Миколаївської ВЕС – 450 МВт;
  • СОНЯЧНА: будівництво Херсонської СЕС – 350 МВт, Закарпатської СЕС – 320 МВт;
  • НАФТО- І ГАЗОВИДОБУВАННЯ: модернізація Кременчуцького НПЗ.

ІНФРАСТРУКТУРА. Окрім енергетичної галузі, для Китаю важливим є розвиток інфраструктури. КНР інвестує $163,2 млрд в розвиток внутрішньої інфраструктури з метою подолати економічний спад та наслідки торговельної війни. У межах «Один пояс, один шлях» Китай інвестував у розбудову інфраструктури держав-учасниць ініціативи понад 90 млрд.

Українська інфраструктура перебуває в критичному стані та потребує модернізації й реконструкції. Тому потенційно зацікавити китайських інвесторів можуть такі інфраструктурні проєкти, як:

  • ЗАЛІЗНИЦЯ:
    – будівництво високошвидкісних залізничних шляхів
    (Київ – Європа (через Львів), Київ – Одеса, Київ – Харків, Київ – Дніпро),
    – електрифікація залізниці,
    – модернізація локомотивного складу Укрзалізниці;
  • АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ:
    – транснаціональний транспортний коридор, який з’єднує українські чорноморські порти
    з Гданськом на Балтійському морі (Go Highway),
    – будівництво транспортно-логістичних комплексів (біля портів) у Херсонській і Миколаївській областях,
    – будівництво мосту через Дніпро в м. Кременчук,
    – будівництво естакади в морському порту в Чорноморську,
    – будівництво високошвидкісних автомобільних магістралей: Маріуполь – Одеса, Одеса – Львів;
  • МОРСЬКІ ПОРТИ:
    – створення Одеського портового кластера (Південний, Чорноморський, Одеський),
    – Миколаївський кластер (Ольвія, Миколаїв, Херсон, приватизація Скадовського порту),
    – Ізмаїльський кластер (Усть-Дунайський порт – приватизація, Ізмаїльський, Ренійський порти);
  • АВІА:
    – реконструкція 15 аеропортів.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. Багаторазово китайський Посол в Україні наголошував на розвитку стратегічного партнерства в галузі сільського господарства та на тому, що цей напрям є найуспішнішим у реалізації. У 2018 році Україна забезпечила 62% китайського імпорту кукурудзи та 58% – соняшникової олії.

Поглиблення співпраці між країнами можливо за такими напрямами:

  • вирощування та виробництво екологічно чистої продукції для китайського ринку;
  • залучення китайських компаній до розробки та впровадження агрітек;
  • збільшення експорту товарів унаслідок зростання середнього класу й купівельної спроможності: рослинна олія, м’ясо, овочі, фрукти, шоколадні вироби, готова продукція з пшениці.

ТУРИЗМ. За підсумками першого півріччя 2019 року китайці витратили $128 млрд на закордонний туризм, зокрема в країнах-учасницях «Один пояс, один шлях» – $15 млрд.

ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ Є КОЛОСАЛЬНИМ: сприятливий клімат, різноманітні ландшафти, моря та ріки, лікувальні води, грязі тощо. Однак туристична галузь потребує інвестицій на розвиток інфраструктури. Тому для китайських інвесторів може бути привабливою розбудова курортних і готельних комплексів на Півдні й Заході України.

НАГАЛЬНІ КРОКИ ДЛЯ ПОСИЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА.

Сприяти реалізації проєктів у межах «Один пояс, один шлях» реально за повної участі України в Ініціативі. Для цього українському уряду необхідно:

  • ухвалити стратегію розвитку держави до 2030 року та окремий документ – стратегію співпраці України і КНР у межах ініціативи «Один пояс, один шлях»;
  • організувати та провести зустріч лідерів України та КНР з метою поглибленняспівробітництва;
  • вступити в Азіатський банк інфраструктурних інвестицій;
  • створити в державних структурах окремі координаційні підрозділи для реалізації спільних проєктів (у МЗС, Міністерстві інфраструктури, Міністерстві економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства);
  • заснувати українсько-китайський проєктний офіс для надання оперативної, актуальної та релевантної інформації про Україну й встановлення міцних контактів між експертно-журналістським середовищем у Києві та Пекіні;
  • створити в обох державах українсько-китайські культурні центри, які не будуть структурними підрозділами дипломатичних установ;
  • посилити наявну систему підготовки фахівців із питань Азіатського регіону зі спеціальним фокусом на Китай.

Загалом за 27 років українсько-китайських дипломатичних відносин сфери стратегічної співпраці наших держав постійно розширюються. Сьогодні між країнами здійснюється плідне співробітництво в сільському господарстві, енергетиці, розвитку транспортної інфраструктури, фінансовій та банківській сферах. Україна і Китай тісно взаємодіють у галузях освіти, науки й технологій, культурі, спорті та туризмі. Однак обсяги торгівлі та інвестицій свідчать про нереалізований потенціал співпраці, утілення якого можливо в Ініціативі «ОДИН ПОЯС, ОДИН ШЛЯХ».

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. International Trade Center. (2019). Trade Map. Отримано з International Trade Center: https://www.trademap.org/

2. M&A Ukraine. (2019). База M&A угод в Україні. Отримано з M&A Ukraine: https://mergers.com.ua/ua/m-and-a-analysis/deals-database

3. OECD. (2018). China’s Belt and Road Initiative in the global trade, investment and finance landscape. Paris: OECD Publishing. Отримано з https://www.oecd.org/finance/Chinas-Belt-and-Road-Initiative-in-the-global-trade-investment-and-finance-landscape.pdf

4. Ruta, M., Dappe, M. H., & Zhang, C. (2019). Belt and Road Economics: Opportunities and Risks of Transport Corridors. World Bank Press. Отримано з https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/31878/9781464813924.pdf

5. The American Enterprise Institute and The Heritage Foundation. (2019). Global China Investment Tracker. Отримано з The American Enterprise Institute and The Heritage Foundation: https://www.aei.org/china-global-investment-tracker/

6. The State Council of PRC. (без дати). One Belt, One Road Portal. Отримано з https://eng.yidaiyilu.gov.cn/index.htm

7. Ukrainian Institute for the Future. (2019). Економічна стратегія України 2030. Отримано з Ukrainian Institute for the Future: https://strategy.uifuture.org/

8. UNCTAD. (2010). Trade Indicators. Отримано з UNCTAD: https://wits.worldbank.org/wits/wits/witshelp/Content/Utilities/e1.trade_indicators.htm

9. Державна служба статистики України. (2018). Прямі інвестиції (акціонерний капітал) в економіці України/з України: за країнами світу; країнами ЄС; видами економічної діяльності; по регіонах (2010–2018). Отримано з Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2017/zd/inv_zd/pi_ak_ks_reg/pi_ak_ks_reg_u.xlsx

10. Державна служба статистики України. (2019). Географічна структура зовнішньої торгівлі України. Отримано з Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2019/zd/ztt/ztt_u/ztt0719_u.htm

11. Державна служба статистики України. (2019). Прямі інвестиції (акціонерний капітал): за країнами світу у розрізі видів економічної діяльності; видами економічної діяльності у розрізі країн світу у січні-березні 2019 року. Отримано з Державна служба статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2019/zd/inv_zd/pi_ak_ks_ved/pi_ak_ks_ved_0319u.xlsx